Помилки і прозріння Жульєна Сореля в романі Стендаля «Червоне і Чорне»
Назва романа підкреслює основні риси в характері Жюльена Сореля - головного героя твору. Оточений ворожими
йому людьми, він кидає виклик долі. Відстоюючи права своєї особи, він вимушений мобілізувати всі засоби на
боротьбу з навколишнім його світом. Жюльен Сорель - вихідець з селянського середовища. Це визначає соціальне
звучання романа.
Сорель, різночинець, плебей, хоче зайняти місце в суспільстві, на яке він не має права по своєму походженню.
На цьому грунті і виникає боротьба з суспільством. Жюльен сам добре визначає сенс цієї боротьби в сцені на
суді, коли він говорить своє останнє слово: "Господа! Я не маю честі належати до вашого класу. У моїй особі.
ви бачите селянина, повсталого проти низовини своєї долі... Але навіть якщо б я був винен, це все одно. Я бачу
перед собою людей, не схильних послухати відчуття співчуття... і що бажають покарати в мені і раз і назавжди
злякати цілий клас молодих людей, які народилися в низах... мали щастя здобути хорошу освіту і осмілитися
прилучитися до того, що багачі гордо іменують суспільством".
Таким чином, Жюльен усвідомлює, що судять його не стільки за дійсно досконалий злочин, скільки за те, що він
посмів переступити межу, що відділяє його від вищого суспільства, спробував увійти до того світу, належати до
якого він не має права. За цю спробу присяжні повинні ухвалити йому смертний вирок.
Але боротьба Жюльена Сореля йде не лише за кар'єру, за особисте благополуччя; питання в романі поставлене
набагато глибше. Жюльен хоче затвердитися в суспільстві, "вийти в люди", зайняти в нім одне з перших місць,
але за умови, якщо це суспільство визнає в нім повноцінну особу, людини неабиякого, талановитого,
обдарованого, розумного, сильного.
Він не хоче поступитися цими якостями, відмовитися від них. Але угода між Сорелем і світом Реналей і Ла-молей
можливо лише на умовах повного пристосування молодої людини до їх смаків. У цьому основний сенс боротьби
Жюльена Сореля з навколишнім світом. Жюльен удвічі чужий в цьому середовищі: і як вихідець з соціальних низів,
і як людина високообдарована, яка не хоче залишатися в світі опосередкованості.
Стендаль переконує читача, що боротьба, яку веде Жюльен Сорель з довколишнім суспільством - боротьба не на
життя, а на смерть. Але в буржуазному суспільстві немає місця таким талантам. Наполеон, про який мріє Жюльен,
це вже минуле, замість героїв прийшли торгаші, самовдоволені крамарі; ось хто став дійсним "героєм" в ту пору,
в яку живе Жюльен. Для цих людей смішні видатні таланти і героїзм - все те, що так дорого Жюльену.
Боротьба Жюльена розвиває в нім велику гордість і підвищене честолюбство. Одержимий цими відчуттями, Сорель
підпорядковує їм всі інші прагнення і прихильності. Навіть кохання перестає бути для нього радістю. Не
приховуючи негативних сторін характеру свого героя, Стендаль в той же час виправдовує його. По-перше,
трудність боротьби, яку він веде: виступивши один проти всіх, Жюльен вимушений пускати в хід будь-яку зброю.
Але головне, що, на думку автора, виправдовує героя - це благородство його серця, великодушність, чистота -
риси, яких він не втратив навіть в хвилини найжорстокішої боротьби.
У розвитку характеру Жюльена дуже важливий епізод у в'язниці. Доти єдиною стимул-реакцією, керівною всіма його
вчинками, обмежуючою його хороші спонуки, було честолюбство. Але у в'язниці він переконується, що честолюбство
вело його помилковою дорогою. У в'язниці відбувається також переоцінка відчуттів Жюльена до мадам де Реналь і
до Матільди.
Ці два образи як би знаменують собою боротьбу в душі самого Жюльена. І в Жюльене закладено дві істоти: він
гордівник, честолюбець і в той же час - людина з простим серцем, майже дитячою, безпосередньою душею. Коли він
здолав честолюбство і гордість, він віддалився від такої ж гордої і честолюбної Матільди. А чистосердечна
мадам де Реналь, кохання якої було глибшим, зробилося йому особливо близька.
Подолання честолюбства і перемога справжнього відчуття в душі Жюльена наводять його до загибелі.
Жюльен відмовляється від спроби врятувати себе. Життя здається йому непотрібним, безцільним, він більш не
дорожить нею і віддає перевагу смерті на гільйотині.
Стендаль не зміг вирішити питання, як повинен був перебудувати своє життя герой, що здолав свої помилки, але
що залишається в буржуазному суспільстві.
Скачать работу..