1271408630
Тема: Характеристика Майстра в романі Майстер і Маргарита
Предмет: Література
Вид: реферат
Майстер і Маргарита — багатоплановий, поліфонічний роман Михайла Опанасовича Булгакова, званий іноді
фантастичним. На його сюжет зроблено безліч театральних постановок і декілька фільмів (у Югославії, Польщі,
Швеції, Росії).
Роман (булгакознавці його називають ще меніппеєю і вільною меніппеєю) «Майстер і Маргарита» за життя автора не
публікувався. Вперше він вийшов в світ тільки у 1966 році, через 26 років після смерті Булгакова, з купюрами,
в скороченому журнальному варіанті. Тим, що цей твір дійшов до читача, суспільство зобов'язане дружині
письменника Олені Сергіївні Булгаков, яка у важкі сталінські часи зуміла зберегти рукопис роману.
Цікаво, що сам Булгаков був упевнений, що роман «Майстер і Маргарита» ніколи не буде опублікований за
радянської влади, диктування романа дружині було чимось на зразок спроби зв'язатися з далекими нащадками. Але
письменник помилявся — хоч і з тридцятирічною затримкою, роман був опублікований, що викликало ефект бомби,
яка вибухнула серед радянської інтелігенції.
За численними виписками, що збереглися в архіві, з книг видно, що джерелами відомостей з демонології для
Булгакова послужили присвячені цій темі статті Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона, книга М. А.
Орлова «Історія стосунків людини з дияволом» (1904) і книга письменника Олександра Валентиновича Амфітеатрова
(1862-1938) «Диявол у побуті, легендах і в літературі середніх віків».
Образові майстра віддана найдорожча Булгакову, лейтмотивна у його творчості ідея безсмертя справжнього
мистецтва.
Варто звернути увагу на те, як називає автор цього героя. Слово «майстер» - це не просто синонім слова
«митець», що помітно контрастує з тривіальними визначеннями московських літераторів як «поетів»,
«письменників», «критиків», а також з їхніми штучними псевдонімами. Воно вміщує у собі значення, пов'язані з
творчою зрілістю, досконалим володінням письменницьким ремеслом, філігранною роботою зі словом. Це слово
позначене відбитком непроминущих цінностей, адже містить у собі натяк на середньовічну культуру з її
шанобливістю до постаті майстра.
Образ майстра значною мірою автобіографічний. Разом з тим, він пов'язаний з літературною та культурною
традицією минулого. На думку інтерпретаторів і коментаторів творчості М. Булгакова, в цьому образі відбилися
риси ґетевського Фауста, письменника М. Гоголя; деякі дослідники обстоюють гіпотезу, що його історичним
прототипом був український філософ Г. Сковорода. Втім, головним є те, що булгаковський майстер змальований як
узагальнений образ митця.
В образі головного героя роман Булгакова підкреслює розрив між творчим титанізмом і людською "звичайністю". По
суті, єдиним творчим стимулом для Майстра виявляється прагнення втекти із сучасності, знайти ілюзорне
існування в іншому часі. Створивши геніальну книгу, відновивши історичну реальність в її живій первозданності,
Майстер як культурний герой і як художник "володар душ" - виявився слабшим від Левія Матвія, котрий, сліпо
повіривши у своє правду, зробив її на століття прапором віри. Вгадавши істину і заговоривши одним голосом з
Волондом, герой наблизився до межі знань, до розриву зв'язків із земним буттям.