Злети іпадіння Жульєна Сореля

 У нас Ви маєте можливість замовити матеріал за темою «Злети іпадіння Жульєна Сореля», або знайти вже готові матеріали, які містять певну інформацію за даним запитом

• Дві жінки - два кохання Жульєна Сореля (два лики кохання у романі Червоне та чорне, Кохання в житті Жульєна Сореля)
  
  Дві жінки - два кохання Жульєна Сореля >>>>
• Причина трагедії Жульєна Сореля?
  
  Причина трагедії Жульєна Сореля? (причини трагічної долі Жульєна Сореля) >>>>
• Чи завжди мета виправдовує засоби? Життєвий шлях Жульєна Сореля (за твором)
  
  Чи завжди мета виправдовує засоби? Життєвий шлях Жульєна Сореля >>>>
• Образ Жульєна Сореля "Червоне і Чорне" (цитати)
  
  Образ Жульєна Сореля "Червоне і Чорне" (цитати) >>>>
• Помилки і прозріння Жульєна Сореля в романі Стендаля «Червоне і Чорне»
  
  Помилки і прозріння Жульєна Сореля в романі Стендаля «Червоне і Чорне» >>>>
• Цитатна характеристика до образу Жульєна Сореля з роману Червоне і Чорне
  
  Цитатна характеристика до образу Жульєна Сореля з роману Червоне і Чорне >>>>
• Шлях Жульєна Сореля - це шлях злету чи падіння?
  
  Шлях Жульєна Сореля - це шлях злету чи падіння? >>>>
• Актуальність роману Фредеріка Стендаля "Червоне і чорне" сьогодні. Жульєн Сорель - герой нашого часу?!
  
  Зміст Вступ 2 Розділ 1. Традиції і новаторство Стендаля в літературі 5 1.1. Декілька слів про автора роману "Червоне і Чорне" - Ф.Стендаля 5 1.2. Соціально-психологічний роман "Червоне і Чорне" 6 1.3. Традиційні образи героїв у "Червоному і чорному" 9 1.4. Типологічний ряд образів в романі "Червоне і чорне" 11 Розділ 2. Актуальність створення "Червоного і чорного" у творчості Стендаля та в історії французької літератури 13 2.1. Історія твору 13 2.2. Атмосфера і реальність роману. Символічне значення 15 Розділ 3. Потенціал традиційності в образі Жульєна Сореля. Наполеонівський дух роману 18 Висновки 25 Список використаної літератури 28 >>>>
• Внутрішній світ Жюльєна Сореля
  
  Внутрішній світ Жюльєна Сореля >>>>
• «Червоне» і «чорне» ужитті Жульена Сореля
  
  «Червоне» і «чорне» ужитті Жульена Сореля >>>>
• Розвиток соціології в ХІХ столітті
  
  Вступ 3 1. ПОЯВА І СТАНОВЛЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ ЯК НАУКИ 4 2. ПОЯВА І РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЧНИХ ШКІЛ І НАПРЯМКІВ У ХІХ СТОЛІТТІ 7 3. ВНЕСОК ЕМІЛЯ ДЮРКГЕЙМА, МАКСА ВЕБЕРА І КАРЛА МАРКСА У РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ 12 4. РОЗВИТОК ЕМПІРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У КЛАСИЧНИЙ ПЕРІОД 17 Висновки 19 Список використаної літератури 20 Вступ Соціологія – це розгалужена система знань, яка включає в себе загальну теорію про становлення, розвиток і функціонування соціальних спільностей різного рівня і відносин між ними, це галузеві і спеціальні соціологічні теорії, які охоплюють порівняно вузьку предметну сферу, а також ще більш вузькі спеціалізовані прикладні розробки часткових соціальних проблем. Розвиток соціології слід розглядати в нерозривній єдності з тими процесами, що відбувалися в суспільстві, науці протягом історії людства. Дослідження становлення соціологічної думки з найдавніших часів допоможе уяснити логічний зв’язок між зародженням перших теорій про суспільство і виникненням сучасної наукової дисципліни. Найбільш важливим для становлення соціології науковці вважають ХІХ століття – час, коли появився "позитивний" метод вивчення соціальних явищ, а також були розроблені основи класичної соціології. Висновки Соціологія як наука постала лише на початку ХІХ століття. Попередній період розвитку соціологічних знань можна вважати етапом накопичення теорій, концепцій, поглядів про суспільні явища. Кількість інформації щодо суспільства на певному етапі перейшла в іншу якість і сприяла створенню нової наукової дисципліни. Хід розвитку соціології показав, що протягом ХІХ століття ця наука знала і злети, і певні кризи. Не завжди з порозумінням відносилися до соціології навіть деякі науковці, вважаючи, що вона підмінює собою або історію, або політологію, або соціальну філософію. У численних дискусіях визначився предмет дослідження цієї науки. Мислителів XIX ст. приваблювали впевненість у нездоланності соціальної еволюції, визнання закономірності всього існуючого, точність висновків. Західна соціологія цього періоду розвивалася під впливом двох основних концепцій, органічно пов'язаних з позитивізмом, – еволюції та натуралізму. Теоретична соціологія прагнула реконструювати головні фази історичної еволюції, описавши одночасно структуру суспільства. Розвиток суспільства соціологи-позитивісти розглядали як прямолінійну еволюцію, а його структуру зводили до механічного підпорядкування різних елементів. Залежно від того, що висували вони на передній план – природні чинники, рушійні сили соціального розвитку, методологічні зразки певної природничої науки, формувалися певні натуралістичні школи в соціології. >>>>
• Західноєвропейський Ренесанс
  
  Зміст Вступ 3 1. Західноєвропейський Ренесанс 4 2. Гуманістичний характер філософії епохи Відродження, Реформації 7 3. Просвітництво і „барокова” філософія 9 4. Проблеми відмінності „космологічного” та „мистецького” періодів філософії Відродження. 11 Висновки 13 Література 14 Вступ Десять середньовічних століть перетворили християнську ідею з прогресивної на таку, що потребувала певних змін або якоїсь корекції. Постійно знаходитися у страху божому, напевно, не властиво людській істоті, тому не дивно, що наприкінці XIV століття виникли перші публічні спроби висунення альтернативних варіантів співіснування Бога і Людини. „Бог – не суворий суддя, а скоріше – милосердий та гуманний опікун” – така теза прийшлася до вподоби багатьом пригніченим церквою людям в епоху, яку ми зараз називаємо епохою Відродження. Не просто змінювалася свідомість суспільства з „схоластичної” на „гуманну”. Як свідчить історія філософської думки, були в той час і сміливі злети думки поодиноких мислителів, митців, науковців, а були і навпаки – перемоги сил, що відстоювали релігійні догмати схоластів. Різні думки існували у суспільстві того часу, схоластичні ідеї чудернацьке поєднувалися з новітніми поглядами, але загальне спрямування суспільної думки йшло в бік відродження віри в Людину, її красоту, міць та особливе призначення в житті. В різних країнах Західної та Центральної Європи тенденція становлення нової концепції буття Людини вплинула на подальший розвиток культури, політики, науки та створила умови для виникнення реформаторських та просвітницьких ідей. Висновки Філософія епохи Відродження повністю змінила відношення людей самих до себе та засвідчує народження нового світогляду, основними рисами якого є гуманізм. Незважаючи на те, що офіційною філософією в ті часи залишалася схоластика, просліджується добре означена тенденція людей того часу винайти нові концепції пояснення свого існування та розуміння Бога. Гуманізм Ренесансу виявлявся в революційних ідеях, спрямованих на означення земної божественності людини: в ідеї її залучення до активної діяльності, в ідеї ствердженні віри людини до себе та ін. У вузькому смислі гуманізм визначається як культурний та ідейний рух, змістом якого є вивчення та розповсюдження античних мов, літератури, мистецтва. Ідеї гуманістів підготували підґрунтя для подальшого розвитку теорії людини, розуміння її сутності та призначення. Гуманізм, який зародився в Італії протягом історично невеликого часу розповсюдився та закріпився в усіх країнах Західної та Центральної Європи, наслідком чого стався революційні зміни не тільки у сферах суспільних відносин, культурі, економіки, а і власне релігії. >>>>
• Основні етапи історії соціологічної думки
  
  Вступ 3 1. ПРОТОСОЦІОЛОГІЧНИЙ ПЕРІОД 4 2. КЛАСИЧНИЙ ПЕРІОД У РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ СОЦІОЛОГІЇ 8 3. СОЦІОЛОГІЧНА ДУМКА ТА СОЦІОЛОГІЯ В УКРАЇНІ 11 4. ОСНОВНІ ШКОЛИ І НАПРЯМКИ СУЧАСНОЇ ЗАХІДНОЇ СОЦІОЛОГІЇ 14 Висновки 19 Література 20 Вступ Соціологія – це розгалужена система знань, яка включає в себе загальну теорію про становлення, розвиток і функціонування соціальних спільностей різного рівня і відносин між ними, це галузеві і спеціальні соціологічні теорії, які охоплюють порівняно вузьку предметну сферу, а також ще більш вузькі спеціалізовані прикладні розробки часткових соціальних проблем. Процес становлення соціологічної думки в різних країнах світу має свою давню історію. Одні вчені вважають, що перші концепції соціології мали місце вже в античності і звідси роблять висновок про її початок у ті часи, другі – що соціологія, як наука виникла в ХХ ст. Треті – слушно називають середину ХІХ ст. всі ці думки цілком мають своє обґрунтування, а зміст їх буде залежати від того, який сенс вкладають прибічники тієї чи іншої теорії в поняття "становлення науки". Розвиток соціології слід розглядати в нерозривній єдності з тими процесами, що відбувалися в суспільстві, науці протягом історії людства. Дослідження становлення соціологічної думки з найдавніших часів допоможе уяснити логічний зв’язок між зародженням перших теорій про суспільство і виникненням сучасної наукової дисципліни. Висновки Соціологія пройшла у своєму розвитку значний шлях. Безперечно, створення науки про суспільство було необхідним і логічно обґрунтованим кроком. Якщо людині властива така риса, як бажання пізнати оточуюче середовище, то для неї неможливо було пройти повз таку велику частку світу як суспільство. Соціологія як наука постала лише на початку ХІХ століття. Попередній період розвитку соціологічних знань можна вважати етапом накопичення теорій, концепцій, поглядів про суспільні явища. Кількість інформації щодо суспільства на певному етапі перейшла в іншу якість і сприяла створенню нової наукової дисципліни. Хід розвитку соціології показав, що протягом історії ця наука знала і злети, і певні кризи. Не завжди з порозумінням відносилися до соціології навіть деякі науковці, вважаючи, що вона підмінює собою або історію, або політологію, або соціальну філософію. У численних дискусіях визначився предмет дослідження цієї науки. Слід признати, що незважаючи на тривалий розвиток соціологічної думки, людство практично не наблизилося до розуміння сутності цього явища. Значний час і зусилля витрачаються на дослідження окремих елементів суспільства, класифікацію проявів, соціальних утворень. Подальший розгляд соціальних фактів, які вивчає соціологія, спроба виявити між ними глибинний зв’язок зводить нанівець зусилля багатьох дослідників. Різноманітність сучасних соціологічних теорій свідчить про розпорошеність намагань соціологів відшукати раціональне зерно в багатоманітності отриманої інформації. >>>>
• Світогляд епохи Відродження
  
  Вступ 3 1. Характерні риси філософії епохи Відродження. Гуманістичний світогляд Данте, Петрарки, Миколи Кузанського, Марсіліо Фічино. 4 2. Пізнє Відродження. Філософія природи Джордано Бруно. Натурфілософія Леонардо да Вінчі. 8 3. Християнський гуманізм Еразма Роттердамського. Філософські погляди Мішеля Монтеня. 11 Висновки 14 Література 15 Вступ Десять середньовічних століть перетворили християнську ідею з прогресивної на таку, що потребувала певних змін або якоїсь корекції. Постійно знаходитися у страху Божому, напевно, не властиво людській істоті, тому не дивно, що наприкінці XIV століття виникли перші публічні спроби висунення альтернативних варіантів співіснування Бога і Людини. „Бог – не суворий суддя, а скоріше – милосердний та гуманний опікун” – така теза прийшлася до вподоби багатьом пригніченим церквою людям в епоху, яку ми зараз називаємо епохою Відродження. Не просто змінювалася свідомість суспільства з „схоластичної” на „гуманістичну”. Як свідчить історія філософської думки, були в той час і сміливі злети думки поодиноких мислителів, митців, науковців, а були і навпаки – перемоги сил, що відстоювали релігійні догмати схоластів. Різні думки існували у суспільстві того часу, схоластичні ідеї чудернацьке поєднувалися з новітніми поглядами, але загальне спрямування суспільної думки йшло в бік відродження віри в Людину, її красоту, міць та особливе призначення в житті. В різних країнах Західної та Центральної Європи тенденція становлення нової концепції буття Людини вплинула на подальший розвиток культури, політики, науки та створила умови для виникнення реформаторських та просвітницьких ідей. Висновки В епоху Відродження відбулися суттєві зміни в соціально-економічному і культурно-духовному житті Західної Європи, зроблено цілу низку наукових і географічних відкриттів, а пригальмована енергія людей стала вивільнятися й набирати видимих рис у різних галузях суспільного життя: в зростанні виробництва, розвитку ремесла і торгівлі, в збільшенні ролі людської індивідуальності в суспільних процесах. Людина поступово звільнялась від тісних рамок феодального ладу і релігійної моралі аскетизму, сліпої покори і соціальної пасивності. Формується нова людина, нова свідомість, виникає гуманістичний індивідуалізм, який орієнтується на практичну суспільну діяльність. Людина як земна чуттєва істота була поставлена в центр світоглядної проблематики: середньовічний теоцентризм поступово витісняється антропоцентризмом, світське світорозуміння виводить людину з-під компетенції релігії, а, відповідно, відбувається докорінна переоцінка цінностей та ціннісних орієнтацій. Багато в чому мало місце повернення до ідеалів і цінностей античної Греції, насамперед її класичного періоду. Саме завдяки цьому ця епоха носить ще і назву "Ренесанс" (Відродження). Як і в античні часи, в центр ставиться культ прекрасної людської особистості, яка гармонійно функціонує і насолоджується земним життям. Вчені-гуманітарії склали особливу течію, що одержала назву гуманізм. Представники цієї течії утверджували ідею права людини вирішувати свою долю, на свободу і гідність, критикували схоластику взагалі та її положення про людину, про її виховання й освіту зокрема. >>>>