прислівя до казки фарбований шакал

 У нас Ви маєте можливість замовити матеріал за темою «прислівя до казки фарбований шакал», або знайти вже готові матеріали, які містять певну інформацію за даним запитом

• Цінність казки як літературного жанру для розвитку творчості і уявлення молодших школярів
  
  Вступ. 4 1.Казка як особливий літературний жанр. 6 2.1.Казка –ціннісна спадщина минулих поколінь. 6 2.2.Казка у шкільній програмі. 7 2.Розвиток уяви та творчих здібностей у мол. школярів за допомогою казки. 9 2.1.Характеристика мол. шкільного віку. 9 2.2.Характеристика уяви та прийомів та методів її розвинення. 10 2.3.Розвиток творчості та уявлення за допомогою слова («Граматика фантазій» Дж. Радарі). 13 2.4.Різноманітні завдання та ігри для розвинення уяви. 15 3.Методика проведення урока вивчення казки. 22 Висновки. 26 Список використаної літератури. 28 >>>>
• Казки - розповідний жанр усної народної творчості
  
  Зміст 1. Казки - розповідний жанр усної народної творчості 3 2. А. Барто - поет і педагог 9 Список використаної літератури 13 >>>>
• Казки - розповідний жанр усної народної творчості
  
  Зміст 1. Казки - розповідний жанр усної народної творчості 3 2. А. Барто - поет і педагог 9 Список використаної літератури 13 >>>>
• Твір-опис "Мій улюблений герой" з казки "Мауглі"
  
  Твір-опис "Мій улюблений герой" з казки "Мауглі" >>>>
• Контрольна з культури
  
  1. Міфи давньої Греції 2 2. Міфи та легенди давнього Риму 4 3. Казки українського народу 5 >>>>
• Міфологія як спосіб первісної єдності людини і світу
  
  Вступ 3 1. Звідки прийшли до нас казки? 4 2. Міфологічні уявлення про виникнення речей і людей 6 3. Уявлення про всезагальні родинні зв'язки 8 4. Культурне значення, подібність і національні особливості міфології 10 Використана література 13 >>>>
• Описати три жанри народної творчості
  
  ЗМІСТ 1. Українська народна музика, як жанр усної народної творчості 3 2. Роль обрядових пісень та билин в усній народній творчості України 7 3. Казки – жанр усної народної творчості 11 ЛІТЕРАТУРА 14 >>>>
• ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЛІ ІГРАШКИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ
  
  ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЛІ ІГРАШКИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ 7 1.1 Іграшка як відображення національної свідомості українців 7 1.2 Народна іграшка як обрядова субстанція 11 РОЗДІЛ 2. ВПРОВАДЖЕННЯ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ 14 2.1 Матеріали для виготовлення народної іграшки 14 2.2 Методика виготовлення народних іграшок на прикладі казки 22 ВИСНОВОК 26 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 27 >>>>
• ВПРОВАДЖЕННЯ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ
  
  ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЛІ ІГРАШКИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ 7 1.1 Іграшка як відображення національної свідомості українців 7 1.2 Народна іграшка як обрядова субстанція 11 РОЗДІЛ 2. ВПРОВАДЖЕННЯ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ 14 2.1 Матеріали для виготовлення народної іграшки 14 2.2 Методика виготовлення народних іграшок на прикладі казки 22 ВИСНОВОК 26 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 27 >>>>
• Роль малих жанрів українського фольклору в мовленнєвому розвитку дошкільників
  
  Вступ 3 Розділ І. Основи збагачення словника дітей дошкільного віку в процесі ознайомлення з текстами малих фольклорних жанрів 5 1.1 Сутність фольклору 5 1.2 Фольклор України та український фольклор 8 Розділ ІІ.Малі жанри українського фольклору 10 2.1 Прислів‘я та приказки 10 2.2 Казки 12 Розід ІІІ. Розвиток словника дітей дошкільного віку в процесі ознайомлення з малими фольклорними жанрами 15 3.1 Вивчення малих фольклорних жанрів 15 3.2 Особливості роботи над казкою 18 3.3 Робота над легендою 22 3.4 Традиційні народні дитячи ігри малих форм 23 Висновки 28 Література 30 >>>>
• Міфопоетичний аналіз казок А.С.Пушкіна
  
  І. Вступ. ІІ. Міфопоетичний аналіз сказок А.С.Пушкіна. 1. Міфопоетична традиція в поясненні природи уяви. 2. Казкові образи Пушкіна - предмет для міфопоетичного аналізу. 3. Джерела казок Пушкина. 3.1. Походження, значення імен і назв в казках Пушкіна. 3.2. Вплив російського фольклору на формування уяви поета. 3.3. Сприйняття персонажів народного фольклору А.С. Пушкіним. 3.3.1. Персонаж Баби Ягі. 3.3.2. Образ Кащея. 3.3.3. Дуалізм персонажа Чорномора в «Сказке о царе Салтане» і в поемі «Руслан і Людмила». 3.4. Пушкінські казки в російській літературі - як привабливий і таємничий острів Буян в народних переказах. 4.. Погляд медиевиста на походження казок Пушкіна. 4.1. Використання в казках Пушкина методу «вкорінення» іноземного матеріалу в російський культурний грунт шляхом з'єднання фольклорних іноземних і національних форм на прикладі поеми «Руслан і Людмила». 4.2. Розробка Пушкіним методів творчої інтеграції у вітчизняну культуру іноземного матеріалу іншої епохи на прикладі казкової поеми «Русалка» (1829-1832 роки). 4.3. «Сказка о царе Салтане» (1831). Запозичення ідеї міфічного острова. 4.4. «Сказка о золотом петушке» (1834). Міфологічний образ чарівного птаха . 4.5. Оригінальність Пушкинських ідей. 5. Місце Пушкинського ідеалу зовнішньої краси жінки в міфологічній уяві поета.. 6. Місце фінського фольклору в казкових поемах Пушкина. ІІІ. Висновок. >>>>
• Дипломна робота “Міфопоетичний аналіз казок А.С.Пушкіна
  
  План. І. Вступ. ІІ. Міфопоетичний аналіз сказок А.С.Пушкіна. 1. Міфопоетична традиція в поясненні природи уяви. 2. Казкові образи Пушкіна - предмет для міфопоетичного аналізу. 3. Джерела казок Пушкина. 3.1. Походження, значення імен і назв в казках Пушкіна. 3.2. Вплив російського фольклору на формування уяви поета. 3.3. Сприйняття персонажів народного фольклору А.С. Пушкіним. 3.3.1. Персонаж Баби Ягі. 3.3.2. Образ Кащея. 3.3.3. Дуалізм персонажа Чорномора в «Сказке о царе Салтане» і в поемі «Руслан і Людмила». 3.4. Пушкінські казки в російській літературі - як привабливий і таємничий острів Буян в народних переказах. 4.. Погляд медиевиста на походження казок Пушкіна. 4.1. Використання в казках Пушкина методу «вкорінення» іноземного матеріалу в російський культурний грунт шляхом з'єднання фольклорних іноземних і національних форм на прикладі поеми «Руслан і Людмила». 4.2. Розробка Пушкіним методів творчої інтеграції у вітчизняну культуру іноземного матеріалу іншої епохи на прикладі казкової поеми «Русалка» (1829-1832 роки). 4.3. «Сказка о царе Салтане» (1831). Запозичення ідеї міфічного острова. 4.4. «Сказка о золотом петушке» (1834). Міфологічний образ чарівного птаха . 4.5. Оригінальність Пушкинських ідей. 5. Місце Пушкинського ідеалу зовнішньої краси жінки в міфологічній уяві поета.. 6. Місце фінського фольклору в казкових поемах Пушкина. ІІІ. Висновок. >>>>
• «Бондарівна» Івана Карпенка-Карого
  
  Вступ. П`єса “Бондарівна” була написана у 1884 році видатним українським драматургом Іваном Карповичем Тобілевичем (сценічний та літературний псевдонім – Іван Карпенко-Карий). Це був період бурхливого розвитку українського театру. На Україні існувало декілька професійних театральних труп, в яких грали українські актори, й причому тематика їх постанов була також суто українською (“Наталка-полтавка”, “Москаль-чарівник”, “Кум-мірошник” і т.п.). Публіка на Україні дуже схвально оцінювала українські вистави: вони були яскравими, включали до себе багато народних пісень та танців. Герої цих творів були дотепні, винахідливі, багаті на внутрішню красоту люди. Але наприкінці ХІХ століття український театр став потребувати написання нових творів для сцени, тому що деякі популярні твори українських драматургів ішли на сцені більш як 50 років. Іван Карпенко-Карий був одним із тих авторів, які значно збагатили репертуар української сцени, наповнили драматичні твори новим соціальним змістом. За словами І.Франка, “він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини і багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем, бистрої обсервації життя та ясного і широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів те тільки Росії, але й інших слов`янських народів”. П`єса “Бондарівна” була найулюбленішим твором Карпенка-Карого. Вона різко відрізняється від інших його драм і у творчості письменника займає окреме місце. Не дуже щаслива була сценічна доля п`єси: незважаючи на успіх при перших виставах (1885), “Бондарівна” потроху зійшла з театральної сцени – життя кінця ХІХ століття вимагало вже не “романтичних казок”, а творів, що глибоко аналізували стан суспільства, наштовхували глядача на вирішення питання “Що робити?”. Надана робота розповідає про умови та обставини створення Іваном Карпенком-Карим “Бондарівни”, особливості цього твору та значення п`єси в театральному процесі того часу. Висновки. Драма “Бондарівна” має глибокий соціальний та національно-визвольний зміст. Вона яскраво, на базі значного фольклорного матеріалу, відображає реальні історичні події в українському селі XVII століття. Теми, які знайшли в ній своє відображення близькі та зрозумілі сучасним українським читачам. Проблеми, що підняв письменник, є актуальними і в наш час та потребують свого подальшого вирішення. Відношення до себе та долі України таких героїв п`єси, як Бондар, Тарас, Тетяна, викликають повагу та надають зразок для наслідування всіма справжніми українцями. Разом з тим, виходячи з аналізу твору, який має місце у цій роботі, можна пояснити деяку “холодність” колишньої театральної публіки до вистав “Бондарівни”. На мою думку, п`єса написана в кращих традиціях романтизму. По-перше, в ній використаний оригінальний фольклорний матеріал, історична бувальщина героїчного минулого свого народу – чудова українська пісня про Бондарівну, яка вже сама по собі містить елементи поетизації, “романтизації” життя простої, але дуже вродливої дівчини. По-друге, у своєму творі І.Карпенку-Карому вдалося опоетизувати не тільки саму Бондарівну, але й середовище, що оточує дівчину. При цьому, цілком природно, не акцентувалась увага читача на інших сторонах буття колишнього українського села, які є вже не такі привабливими для ока читача. Це і міжособистісні відносини людей, які часом були дуже далекі від ідеалу, навіть, у такому героїчному столітті як XVII ст., це і багато просто негативних побутових явищ, які, безперечно, мали місце в той нелегкий час. Але, час романтизму на момент виходу п`єси у світ пройшов. Дійсність вимагала від письменників не пригладженого, а реального відображення життя як простого народу, так і його верхівки. Це був час революційних демократів, які взяли курс на корінне перетворення існуючого суспільства. Поява красивої казки, якою була “Бондарівна”, може й викликала ненависть до злодіїв-поляків, але не відповідала на багато запитань, які ставило людям ХІХ століття. Українські танки, пісні, яскраві національні костюми в значному ступені прикрашали театральне дійство, Разом із тим, ці прикраси як би натякали на те, що положення простого народу в ті часи не було важким. Це йшло всупереч думці тодішнього суспільства про те, що положення народу завжди було важким і, саме зараз прийшов час, нарешті, йому допомогти ціною революційних перетворень. Мила, ніжна “Бондарівна” вступила в певний конфлікт з реальним станом справ у громадянському суспільстві того часу. Можливо, ті високі ідеали Любові, Честі, Обов`язку, якими проникнута ця п`єса, знайдуть відгук у душах людей сучасного покоління? Хто знає. Але всепоглинаючий прагматизм нашого часу дає мало надії на те, що молодь ХХІ століття віддасть перевагу Бондарівні на користь сучасним героям – безжалісним суперменам та багатіям. >>>>
• П’єса «Бондарівна» Івана Карпенка-Карого
  
  Вступ. 3 1. Обставини створення п`єси. “Бондарівна” – початок творчого шляху Івана Карпенка-Карого. 4 2. Особливості будови п`єси, її сюжетної лінії та характеристик героїв. 7 3. Ідеї та проблеми п'єси 10 Висновки. 14 Список використаної літератури 16 Вступ П`єса “Бондарівна” була написана у 1884 році видатним українським драматургом Іваном Карповичем Тобілевичем (сценічний та літературний псевдонім – Іван Карпенко-Карий). Це був період бурхливого розвитку українського театру. На Україні існувало декілька професійних театральних труп, в яких грали українські актори, й причому тематика їх постанов була також суто українською (“Наталка-полтавка”, “Москаль-чарівник”, “Кум-мірошник” і т.п.). Публіка на Україні дуже схвально оцінювала українські вистави: вони були яскравими, включали до себе багато народних пісень та танців. Герої цих творів були дотепні, винахідливі, багаті на внутрішню красоту люди. Але наприкінці ХІХ століття український театр став потребувати написання нових творів для сцени, тому що деякі популярні твори українських драматургів ішли на сцені більш як 50 років. Іван Карпенко-Карий був одним із тих авторів, які значно збагатили репертуар української сцени, наповнили драматичні твори новим соціальним змістом. За словами І.Франка, “він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини і багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем, бистрої обсервації життя та ясного і широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів те тільки Росії, але й інших слов`янських народів”. П`єса “Бондарівна” була найулюбленішим твором Карпенка-Карого. Вона різко відрізняється від інших його драм і у творчості письменника займає окреме місце. Не дуже щаслива була сценічна доля п`єси: незважаючи на успіх при перших виставах (1885), “Бондарівна” потроху зійшла з театральної сцени – життя кінця ХІХ століття вимагало вже не “романтичних казок”, а творів, що глибоко аналізували стан суспільства, наштовхували глядача на вирішення питання “Що робити?”. Надана робота розповідає про умови та обставини створення Іваном Карпенком-Карим “Бондарівни”, особливості цього твору та значення п`єси в театральному процесі того часу. Висновки Драма “Бондарівна” має глибокий соціальний та національно-визвольний зміст. Вона яскраво, на базі значного фольклорного матеріалу, відображає реальні історичні події в українському селі XVII століття. Теми, які знайшли в ній своє відображення близькі та зрозумілі сучасним українським читачам. Проблеми, що підняв письменник, є актуальними і в наш час та потребують свого подальшого вирішення. Відношення до себе та долі України таких героїв п`єси, як Бондар, Тарас, Тетяна, викликають повагу та надають зразок для наслідування всіма справжніми українцями. Разом з тим, виходячи з аналізу твору, який має місце у цій роботі, можна пояснити деяку “холодність” колишньої театральної публіки до вистав “Бондарівни”. На мою думку, п`єса написана в кращих традиціях романтизму. По-перше, в ній використаний оригінальний фольклорний матеріал, історична бувальщина героїчного минулого свого народу – чудова українська пісня про Бондарівну, яка вже сама по собі містить елементи поетизації, “романтизації” життя простої, але дуже вродливої дівчини. По-друге, у своєму творі І.Карпенку-Карому вдалося опоетизувати не тільки саму Бондарівну, але й середовище, що оточує дівчину. При цьому, цілком природно, не акцентувалась увага читача на інших сторонах буття колишнього українського села, які є вже не такі привабливими для ока читача. Це і міжособистісні відносини людей, які часом були дуже далекі від ідеалу, навіть, у такому героїчному столітті як XVII ст., це і багато просто негативних побутових явищ, які, безперечно, мали місце в той нелегкий час. Але, час романтизму на момент виходу п`єси у світ пройшов. Дійсність вимагала від письменників не пригладженого, а реального відображення життя як простого народу, так і його верхівки. Це був час революційних демократів, які взяли курс на корінне перетворення існуючого суспільства. Поява красивої казки, якою була “Бондарівна”, може й викликала ненависть до злодіїв-поляків, але не відповідала на багато запитань, які ставило людям ХІХ століття. Українські танки, пісні, яскраві національні костюми в значному ступені прикрашали театральне дійство, Разом із тим, ці прикраси як би натякали на те, що положення простого народу в ті часи не було важким. Це йшло всупереч думці тодішнього суспільства про те, що положення народу завжди було важким і, саме зараз прийшов час, нарешті, йому допомогти ціною революційних перетворень. Мила, ніжна “Бондарівна” вступила в певний конфлікт з реальним станом справ у громадянському суспільстві того часу. Можливо, ті високі ідеали Любові, Честі, Обов`язку, якими проникнута ця п`єса, знайдуть відгук у душах людей сучасного покоління? Хто знає. Але всепоглинаючий прагматизм нашого часу дає мало надії на те, що молодь ХХІ століття віддасть перевагу Бондарівні на користь сучасним героям – безжалісним суперменам та багатіям. >>>>
• Роль народних іграшок в національному вихованні старших дошкільників
  
  Вступ 3 Розділ 1. ІГРАШКА У СИСТЕМІ ВИХОВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ 5 1.1. Роль і значення народної іграшки у вихованні дітей 5 1.2. Історія народної іграшки 8 1.3. ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ У ПРОЦЕСІ ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ 15 Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНИХ ІГРАШОК ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 22 2.1. Мета, методи спостереження, бесіда 22 2.2. Отримання емпіричної інформації, її аналіз розробка рекомендацій 26 Висновки 32 Список використаної літератури 34 Вступ Актуальність дослідження. Світовий досвід розвитку педагогічної теорії і практики переконливо свідчить про те, що в кожного народу, етносу історично склалася своя власна національна система виховання і освіти. В епоху державного й духовного відродження України пріоритетна роль належить розвитку національної системи виховання молодої генерації, що має забезпечити вихід молодої незалежної Української держави на світовий рівень. Національні концепції вітчизняної педагогічної думки, враховуючи культурно-історичний досвід свого та інших народів, головними завданнями ставлять не лише вивести справу навчання і виховання з тієї глибокої кризи, в якій вона нині перебуває, а й докорінно реформувати її, піднести до вищих світових стандартів. Концептуальне осмислення провідних проблем освітянської сфери переконує в тому, що демократизація, гуманізація і гуманітаризація їх неможливі без відродження вітчизняних культурно-історичних, народне педагогічних, народознавчих виховних традицій. Підготовка майбутнього громадянина та різнобічно розвиненої особистості розпочинається з раннього дитинства. Особлива роль при цьому відводиться закладам дошкільного виховання. Тут під керівництвом досвідчених фахівців закладаються основи світоглядних уявлень дитини про світ, відбувається становлення її найперших знань, навичок та вмінь. В дитячому садочку дитина робить перші кроки в опануванні поняттями "Батьківщина", "любов до рідної землі, до свого народу". Проблемам навчання та виховання дітей дошкільного віку присвячені твори видатних вітчизняних фахівців: Л. Артемової, Л. Божович, С. Карпової, Т. Каштанової, В. Котирло, М. Лісіної, Т. Поніманської, Л. Почеревіної, А. Рузської, Є. Субботського, В. Шевченко, С. Якобсон. Значне місце в сучасній педагогіці і психології посідають проблеми формування національної самосвідомості, громадянської позиції молодого покоління (І. Бех, М. Боришевський, Т. Ващенко, П. Кононенко, І. Маноха, І. Мартинюк, П. М’ясоїд, В. Роменець, М. Стельмахович, Ю. Ступак, Б. Чижевський, П. Щербань). Все активніше привертає увагу дослідників комплекс питань з гуманістичного і національного виховання дітей різного віку засобами культурно-дозвіллєвої діяльності (Л. Артемова, О. Батухтіна, О. Бездверна-Хомеріки, Б. Брилін, О. Гавеля, Л. Диненкова, Г. Загадарчук, Л. Калуська, В. Кірсанов, Н. Кутова). При цьому слід відмітити, що в цих роботах недостатня увага надається висвітленню аспектів національного виховання засобами такого елементу культурної спадщини українців як народна іграшка. Питання, що піднімаються в працях дослідників, пов'язують виховання дитини дошкільного віку з розвитком, в основному, її творчого потенціалу, мало приділяючи уваги при цьому національному аспекту. Тому метою даної роботи є визначення ролі та значення народних іграшок в національному вихованні дітей. Об'єкт дослідження – процес національного виховання старших дошкільників. Предмет дослідження – роль та місце народних іграшок як засобу формування особистості старшого дошкільника. Для досягнення мети дослідження передбачені наступні завдання: – Визначити значення народної іграшки у сучасному виховному процесі; – Проаналізувати основні періоди розвитку української народної іграшки; – Розкрити педагогічні можливості української народної іграшки як засобу, що сприяє ефективному формуванню особистості; – Експериментально дослідити значення та роль народної іграшки у педагогічному процесі виховання старшого дошкільника. Для розв’язання завдань дослідження використовувалися методи: аналіз, порівняння та узагальнення даних з проблеми дослідження на основі вивчення філософської, мистецтвознавчої, психолого-педагогічної та методичної літератури; спостереження за навчально-виховним процесом у дошкільному закладі; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду; проведення бесід з обстежуваними. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Висновки Народна іграшка належить до унікальних явищ традиційної народної культури українців. Вона є предметом народної гри, засобом виховання та розвитку дитини, об’єктом творчості, реліктом автентичної культури, художнім витвором, національним сувеніром. Народна іграшка є культурною спадщиною народу, подібно до рідної мови, казки та пісні. Застосування народної іграшки у виховній практиці дітей є потужним знаряддям формування в них почуттів любові до Батьківщини, поваги до свого народу, його традицій, сприяє пробудженню фантазії та спонукає до творчості. В українській народній іграшці знайшли відображення явища історичного буття, етичні й естетичні уявлення. Вона засвідчує своєрідні мистецькі риси, виявляє художню обдарованість народу, його прагнення до краси, творчу фантазію, мудрість етнопедагогіки. У тому полягає її культурно-історичне та виховне значення. Однак до нині українська народна іграшка залишається маловивченою, її традиції не мають належного використання у художній та освітньо-виховній практиці. Це значною мірою обумовлює актуальність даної проблеми, яка передбачає отримати істотні знання про мистецьку спадщину та шлях розвитку українського забавкарства. Результати дослідження народної іграшки повинні заповнювати існуючу прогалину в теоретичних та практичних сферах педагогічної діяльності, допомагати зберігати її традиції у соціально-культурних умовах сучасності. Українська іграшка є більш духовною, ніж зразки, що нав’язуються сьогодні сучасними виробниками дитячих забав, і які є втіленням певних еталонів західної моралі, ринкових, прагматичних відносин. За народною іграшкою стоїть величезний досвід взаємодії наших предків з природним середовищем, багатство культури, практика високоморальних та гуманних стосунків між людьми. У сучасних іграшок, що в більшості своїй є копіями західних розробок, немає такого високого духовно-культурного статусу. Вони є плодом комерційного підходу до забав дітей, в більшості своєї розвивають у них тільки інтелектуальну сфери, спонукають до отримання прагматичних навичок майбутньої професійної діяльності, формують індивідуалістичний підхід в сфері спілкування та взаємодії з іншими людьми. Однак розвиток цих здібностей без формування привабливого та багатого внутрішнього світу обумовлює однобічний розвиток дитини, виховання в ній тільки "приземлених", практичних рис і властивостей. На жаль, проведене дослідження ігрової діяльності старших дошкільників виявило разючу необізнаність дітей з елементами української культури. Діти мало освічені і практично не знають нічого про народні іграшки: їх сутність, історію, призначення, правила користування. Знання про народну іграшку, можна вважати, знаходяться на рівні нижче середнього. Історію виникнення української народної іграшки діти не знають взагалі, але як треба гратися, які іграшки бувають (українські музичні інструменти, дерев’яні яворівські іграшки, глиняні опішнянські) діти знають посередньо. Разом з тим, спостереження показали, що народна іграшка не відкидається дітьми у їх ігровій діяльності, вона продовжує бути затребуваною в дитячому середовищі. Частота її використовування, прихильність до неї залежить від педагогічної активності вихователів, батьків, які наполегливо повинні проводити в свідомість дитини пріоритет національного, народного елементу культури. Це вимагає проведення більш продуктивної роботи у повсякденному житті дітей удома та дитячому садку. Реалії сучасного процесу виховання та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах вимагають активізації процесів національного виховання, збільшення обсягу виховних заходів із залученням зразків культурної спадщини українського народу. Проведене обстеження показало, що в старшому дошкільному віці дитина практично залишається не обізнаною з духовно-теоретичними основами української народної іграшки, а використання її в грі пов'язується з звичайним прагненням будь-якої дитини до гри, використовуючи всі наявні засоби, виключаючи при цьому пріоритет народного, національного. >>>>