Тема: «Етносоціологія» (ID:17588)

ПЛАН
Вступ 3
1. Історія формування соціальної структури 3
2. Основні елементи соціальної структури 4
3. Соціально-класова структура 5
3.1. Маргіналізація 6
3.2. Соціальна верства 6
3.3. Мала соціальна група 7
3.4. Декласований елемент 7
3.5. Соціальна-територіальна структура 8
3.6. Етносоціологія 8
3.7. Соціальна мобільність 9
Виснвок 9
Список использованной литературы 10

Вступ 3
1. ПРЕДМЕТ ЕТНОСОЦІОЛОГІЇ, ПРИЧИНИ ЙОГО ВИНИКНЕННЯ 4
2. ПОНЯТТЯ ЕТНОСУ 6
3. ТЕОРІЯ ЕТНОГЕНЕЗУ Л. ГУМІЛЬОВА 10
Висновки 15
Література 16


Вступ
Поняття "етносоціологія", або соціологія міжнаціональних (міжетнічних) відносин", останнім часом становиться все більш актуальним. Це викликано потребами наукового аналізу сучасних складних і суперечливих суспільних процесів, серед яких національні (етнічні) та міжнаціональні (міжетнічні) набули особливого значення. Пробудження до життя національних ідей, проблеми ліквідації залишків національного гноблення, виявлення основних шляхів і тенденцій національного відродження і державотворення диктують потребу посилення уваги до джерел і рушійних сил національних процесів, умов і чинників, що впливають на характер і особливості протікання, динаміку розвитку.
Перехід від механічної єдності і синкретичних способів існування націй, народностей і етнічних груп до нового характеру міжнаціональних відносин значною мірою пов’язаний із забезпеченням діалектичного взаємозв’язку загального і одиничного, людства і нації, нації і людини. Це виявляється у швидкій зміні геополітичної обстановки, загостренні не лише соціально-економічних і політичних суперечностей, а й в посиленні міжнаціональної (міжетнічної) напруженості. Етносоціологія, вивчаючи особливості розвитку націй та етносів, допомагає вирішувати складні міжнаціональні проблеми.

Висновки
Етносоціологія – це спеціальна соціологічна теорія, що досліджує походження, сутність і функції різних етносів (плем’я, народність, нація) з метою виявлення закономірності їх взаємодії та пізнання механізмів інтеграції в систему існуючих соціальних відносин. Об’єктом етносоціології є люди, що утворюють різноманітні соціально-етнічні спільноти, представлені у різних соціально-етнічних організаціях та інститутах, виступають дійовими особами в подіях, явищах і процесах соціально-етнічного характеру.
Етносоціологія відрізняється від інших наук, що вивчають етнічні спільноти, своїм предметом дослідження, до якого входить сукупність соціально-етнічних відносин, що виникають між представниками різних соціально-етнічних груп, спільнот у процесі їх утворення, життєдіяльності та розвитку.
Головним об’єктом уваги етносоціології є етноси – групи спільної історичної еволюції. Етнос має свої закономірності виникнення, розвитку та занепаду (процес етногенезу). Досить численний, згуртований і самоорганізований етнос є соціополітичною групою або нацією. Етнос виступає суб’єктом культури, нація – держави.
Сучасна етносоціологія містить у собі декілька методологічних та теоретичних підходів щодо визначення понять "етнос", "нація", а також має різні концепції етногенезу – виникненню та розвитку етносу. Кожен з цих підходів має як своїх прихильників, так і своїх опонентів. В цілому, система етносоціологічного знання дозволяє відшукувати нові шляхи та розв’язувати проблемні питання етносу та етногенезу для виявлення найбільш приємлемого для всіх пояснення етносоціальних явищ.

Вступ 3
1. ПРЕДМЕТ ЕТНОСОЦІОЛОГІЇ 4
2. ОСНОВИ КОНЦЕПЦІЇ ЕТНО- І НАЦІОГЕНЕЗУ 6
3. НАЦІОНАЛЬНІ ПРОЦЕСИ І НАЦІОНАЛЬНІ ВІДНОСИНИ 9
4. ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ 12
Висновки 16
Література 17


Вступ
Поняття "етносоціологія", або соціологія міжнаціональних (міжетнічних) відносин", останнім часом стало дуже популярним. Це викликано потребами наукового аналізу сучасних складних і суперечливих суспільних процесів, серед яких національні (етнічні) та міжнаціональні (міжетнічні) набули особливого значення. Пробудження до життя національних ідей, проблеми ліквідації залишків національного гноблення, виявлення основних шляхів і тенденцій національного відродження і державотворення диктують потребу посилення уваги до джерел і рушійних сил національних процесів, умов і чинників, що впливають на характер і особливості протікання, динаміку розвитку. Перехід від механічної єдності і синкретичних способів існування націй, народностей і етнічних груп до нового характеру міжнаціональних відносин значною мірою пов’язаний із забезпеченням діалектичного взаємозв’язку загального і одиничного, людства і нації, нації і людини. це виявляється у швидкій зміні геополітичної обстановки, загостренні не лише соціально-економічних і політичних суперечностей, а й в посиленні міжнаціональної (міжетнічної) напруженості. Етносоціологія, вивчаючи особливості розвитку націй та етносів, допомагає вирішувати складні міжнаціональні проблеми.
Висновки
Етносоціологія – це спеціальна соціологічна теорія, що досліджує походження, сутність і функції різних етносів (плем’я, народність, нація) з метою виявлення закономірності їх взаємодії та пізнання механізмів інтеграції в систему існуючих соціальних відносин. Об’єктом етносоціології є люди, що утворюють різноманітні соціально-етнічні спільноти, представлені у різних соціально-етнічних організаціях та інститутах, виступають дійовими особами в подіях, явищах і процесах соціально-етнічного характеру.
Етносоціологія відрізняється від інших наук, що вивчають етнічні спільноти, своїм предметом дослідження, до якого входить сукупність соціально-етнічних відносин, що виникають між представниками різних соціально-етнічних груп, спільнот у процесі їх утворення, життєдіяльності та розвитку.
Головним об’єктом етносоціології є етноси – групи спільної історичної еволюції. Етнос має свої закономірності виникнення, розвитку та занепаду (процес етногенезу). Досить численний, згуртований і самоорганізований етнос є соціополітичною групою або нацією. Етнос виступає суб’єктом культури, нація – держави.
З поняттям "нація" пов’язані питання національних процесів і національних відносин. На сучасному етапі розвитку людства деякі національні питання мають стійку тенденцію до загострення. Історичний досвід свідчить, що реалізація нації свого права на самовизначення залишається одним із найбільш складних і актуальних завдань нашого часу.