Тема: «К/р мовознавства» (ID:1297)

Вступ 3
Розділ І. Історичний аспект розвитку від числівникових слів 5
1.1 Генеза розвитку поняття «кількість» 5
Розділ ІІ. Словотвір як розділ мовознавства 11
2.1 Словотвір та словотвірна похідність 11
2.3 Взаємопереходи в системі частини мови 17
Розділ ІІІ. Відчислівникові словотворні типи 20
3.1 Зв‘язок числівника з іменником 20
3.2 Числівникові утворення іменникового та прикметникового типів 22
Висновки 28
Список використаних джерел та літератури 30

Зміст

Вступ……………………………………………………………………..3
Розділ І. Життя та творчість Валерія Шевчука…………………..5
1.1. Сага про Житомир Валерія Шевчука……………..5
1.2. Творчість Валерія Шевчука………………………10

Розділ ІІ. Фразеологізми у романах В.Шевчука………………..13
2.1. Фразеологія як розділ мовознавства……………13
2.2. Мовна палітра Валерія Шевчука…………………19
2.3. Жива народна мова та фразеологізми…………..22

Розділ ІІІ. Ключова символіка В.Шевчука ……………………..25
3.1. Ключова символіка Валерія Шевчука у повісті
“Камінна луна”…………………………………………..25
Висновок ………………………………………………………………34
Список використаної літератури………………………………….38

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОПИСУ СИНТАКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЧНІЙ НАУЦІ 7
РОЗДІЛ ІІ. ЗВЕРТАННЯ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СИНТАКСИСУ 19
ВИСНОВКИ 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 31

Метою дослідження є виявлення особливостей граматичної структури речень зі звертаннями в синтаксичній системі української мови.
Мета дослідження зумовила такі його завдання:
• висвітлити основні методологічні й джерелознавчі підходи до вивчення звертання у розрізі проблем сучасного мовознавства;
• виявити й описати функції форм звертання як засобу синтаксису.
дослідити особливості лексичної реалізації звертання;
Об’єктом дослідження є звертання як засіб реалізації зверненості мовлення в сучасній мові.
Предмет аналізу становлять семантичні та функціональні характеристики номінальних форм звертання
Для досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань у роботі застосовуються такі методи й прийоми дослідження:
1) метод соціолінгвістичного аналізу – для опису впливу соціолінгвістичних чинників на мовну реалізацію звертання в конкретному акті звертання;
2) метод контекстологічного та ситуативного аналізу – для встановлення функціонального навантаження форм звертання й апелятивних займенників у конкретній комунікативній ситуації з усною або писемною формою мовлення.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше звертання розглянуто як динамічний засіб вираження зверненості мовлення. У зв’язку з цим уточнено й переглянуто питання про функції, виконувані формами звертання, розроблено критерії диференціації оказіональних і узуальних форм звертання. У роботі описано нові тенденції вживання форм звертання, а також показано зміни, яких зазнають виразники зверненості мовлення в соціолінгвістичному і прагматичному аспектах

Вступ 3
1. Становлення філософської науки про культуру. 4
2. Культурологія як наукова і навчальна дисципліна. 9
Висновки 14
Література 15



Вступ
Слово „культура” стало звичним у нашому повсякденному житті. З одного боку, воно зрозуміло всім, а з іншого – навіть науковці ще не дійшли до єдиного висновку щодо змістовного та сутнісного його наповнення. Свідченням того є наявність сьогодні в науковому вжитку більш чотириста термінів та означень поняття „культура”.
Культура є невід’ємною частиною нашого життя, витвором людської цивілізації. Досліджувати це явище необхідно для того, щоб краще розуміти найглибші основи буття, осмислювати історичний розвиток суспільства. З поняттям „культура” пов’язані предмети багатьох наук: філософії, соціології, політології, економіки, історії, правознавства та ін. Конкретним вивченням явища культури та його феноменів також займається ціла низка наукових дисциплін, одними серед яких є філософія культури і культурологія. Можна вважати, що в справі осягнення культури вони займають пріоритетне, головне значення. Дана робота являє собою як раз розгляд сутності, призначення та становлення цих наук в системі знань про культуру.
Висновки
Аналіз філософського на наукового знання свідчить про те, що не завжди людство розуміло та намагалося аналізувати таке явище як культура. Предметом наукового дослідження культура стає тільки на початку ХХ ст., коли виникло питання осмислення та переоцінки усього попереднього історичного розвитку людства.
Поняття „культура” тлумачиться дуже широко та в деяких питаннях не зовсім однозначно представниками різних наукових та культурологічних поглядів. Принциповим розумінням культури є підхід до неї, як такого, що створено людиною, на відміну від природних та божественних сил. Різні методологічні підходи в осмисленні культури пропонує така наука як філософія культури, яка намагається інтегрувати та узгоджувати знання різних наук та дисциплін щодо цього питання.
Культурологія є однією з наук, що досліджує культуру та її категорії. Вона є інтегративною сферою знання, народженою в широкому багатоаспектному діалозі на перетині філософії, історії, психології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства, соціології культури та мистецтвознавства. Базисом культурологічного знання виступають окремі науки про культуру, в межах яких досліджуються певні феномени культури. Таким чином, культурологія належить до соціогуманітарних наук, хоча активно використовує як методи природничих наук, так і спеціальні методи дослідження в соціальній сфері.