От партнеров

загрузка...

Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Інститут.com.ua!

HTML-фрагмент работы: "Ідея соборності України в творчості Т.Г. Шевченко " (код:9897)

Скачайте документ в формате MS Word^*
^*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)

Объем работы: 17 стр.
Размер в архиве: 24 кб.

Фрагменты: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

<<< Оглавление >>>

Ідея соборності України в творчості Т.Г. Шевченко
                               План
Вступ                                                            3
1. Шевченко і національне питання                                3
2. Україна та народ в творах Шевченка                            9
3. Шевченків імператив                                          12
Заключення                                                      16
Література                                                      17



                               Вступ

     Соборна   Україна  —  це  ідея  об'єднання  в  одне  державне
утворення  всіх  етнічно-історичних  українських  земель.  Постала
водночас  із християнством і час від часу набувала актуальності  в
релігійній  чи  світській  формі, особливо  в  періоди  феодальної
роздробленості,  чужоземного  панування,  церковного  розколу.   В
різних  тлумаченнях  поставала  в  часи  Хмельниччини,  ліквідації
козацької держави, в концепціях діячів "Руської трійці" та Кирило-
Мефодіївського   товариства.  Вагомий  внесок  у   розвиток   ідеї
соборності зробили М. Драгоманов, В. Антонович, М. Грушевський, В.
Винниченко,  В.  Липинський, діячі українських партій  початку  XX
ст.,  ОУН.  Визвольні змагання українського народу не  привели  до
створення соборної держави.
     До  теми  соборності України звертався неодноразово  в  своїй
творчості і Т.Г. Шевченко.



                 1. Шевченко і національне питання

     Без  Правди  Божої  Шевченко не уявляв нормального  духовного
життя,  не  може  його бути і без національної свідомості  людини-
громадянина.  Як  слушно зауважив видатний учений  Дмитро  Донцов,
«Правда «Євангелії» в Шевченка — це Євангеліє національної Правди,
за  яку він карався, мучився, але не каявся. А проблему нації  він
розв'язував з позицій духовної сили чи духовного занепаду; не тому
терплять  люди,  що  царі їх гноблять, а тому, що  дрібніють  люди
душею».   І  саме  через  те,  що  російські,  польські  та   інші
колонізатори  розтлінне  впливали  на  душі  людей,  руйнували  їх
національну  свідомість, Шевченко завжди був у конфлікті  з  усіма
rnr`k3r`pmhlh режимами. А з народами? Яке було ставлення  Шевченка
до  інших народів? Він глибоко співчував поневоленим кавказцям;  у
нього викликали замилування киргизи, казахи, особливо діти; він  з
великою  симпатією  ставився  до  всіх  слов'ян,  в  т.  ч.  і  до
знедолених   з-посеред   росіян,   і   до   передових   російських
інтелігентів (Рєпніни, Толсті, Герцен, Жемчужников, Чернишевський,
Рилєєв),  але  до  самозабуття він любив,  як  і  кожна  нормальна
людина, лише свій народ. За нього (а не за всі народи) і пішов  на
муки. Така істинна правда.
     А  от до московських ординців, що заполонили всю Україну  від
краю  до  краю  і  поводилися в ній, як  у  себе  вдома,  Шевченко
ставився виключно негативно, люто ненавидів їх. Не випадково слово
«москаль»  у  «Кобзарі»  знаходимо  багато  разів  у  поєднанні  з
негативними  емоціями. Наприклад: «Москалики, що вздріли,  то  все
очухрали»; «москалі і світ Божий в путо закували»; «Щоб та  печаль
не  перлася  в  душу,  як той москаль»; «московська  блекота».  Як
бачимо,  московити справедливо потрактовані Шевченком як призвідці
соціального лиха, зубожіння українців, їх національного, духовного
гніту.  Від москаля, за Шевченком, сподівайся тільки лиха, обману,
здирства,  зради,  руйнації, фальсифікації.  Тому  не  можна  йому
вірити. Хто «на квиток повірив москалеві» — той наївний. До росіян
в  цілому  як до народу зневаги в Шевченка нема, значить,  він  не
шовініст.  А  от  москалізм як явище (як окупантство,  як  духовна
наруга  над  іншими  націями) — це прокляття  не  лише  України  і
кавказців,  а й самої Росії, бо не може бути щасливим  той  народ,
який пригнічує інших.
     Багато чорнила і друкарської фарби витратили більшовики,  аби
довести,  що  росіяни  — це «брати», тобто родичі  українцям.  Про
таких   «кревних»  Тарас  Шевченко  писав  у  листі   до   Михайла
Максимовича:  «Вони нам такі родичі: як наш батько  горів,  то  їх
батько  руки  грів».  Чіткіше і вичерпніше  не  скажеш.  Не  можна
всерйоз   говорити   і   про  «благотворний»  вплив   Добролюбова,
Чернишевського і Бєлінського на Шевч

Фрагменты: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Объем работы: 17 стр.
Размер в архиве: 24 кб.

загрузка...