Меню

Реклама

TOP реферати

Від партнерів

Цікаве

Тема: «Образ жінки в творах Г.Квітки-Основ’яненка» (ID:7932)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       6 стр.
Размер в архиве:   29 кб.

Образ жінки в творах Г.Квітки-Основ’яненка

Зміст









Вступ


...Тебе люди поважають, -

Добрий голос маєш;

Співай же їм, мій голубе...

Утни, батьку, щоб нехотя

На ввесь світ почули...

Т.Шевченко


Для української літератури надзвичайно важливе в дослідженні знання не тільки самого твору, але й життєвого
шляху автора, культурологічний та суспільно-історичний контекст. За умов незалежної України складається
своєрідна традиція поглибленого вивчення літературного доробку минулих століть. Акценти при вивченні сьогодні
можливі різні – одні дослідники переважно розглядають твори з позицій національної основи, інші намагаються
переосмислити надбання радянського літературознавства. Для переважної більшості досліджень сьогодні притаманна
орієнтація на інноваційні принципи європейської філологічної науки, що поліпшує як культурний
взаємозбагачуючий обмін між націями, так і дозволяє перейти на якісно новий етап розвитку вивчення
вітчизняної літератури.

Звичайно, переосмисленню піддаються як загальні явища, так і персоналії. Безумовно, найбільш „проблемними” є
автори радянської доби. Творчий доробок „червоних” письменників не може бути вповні засвоєний сучасним
читачем. При цьому часто не виробляються методи трансформації та адаптації, а переважає тотальна відмова від
літературного обігу „класиків УРСР”.

Заповнюється ж український літературний процес представниками репресованих і діаспорних кіл, що насамперед
намагалися донести правду народу, а не вислужуватися перед радянською системою. Зовсім інакшим стало і
сучасне прочитання творів представників „дожовтневої” доби. Основою визначення їхньої цінності стала
відданість ідеалам правди та сила естетичної складової творів, а не глибина соціального пафосу. Значно
переглянуто та збалансовано історичний зв’язок української та російської літератур – він позбавлений комплексу
меншовартості та синдрому „старшої сестри”.

Однією з прикметних особливостей сучасного сприйняття літератури став показ в творах образу жінки. Окремо цей
процес акумульовано в т.з. ґендерних студіях. Але в кожному сучасному об’єктивному дослідженні відтворене не
тільки схематичне бачення місця жінки, але й здійснюється спроба зробити своєрідний психологічний зріз долі
жінки. Це вимагає доволі напруженої роботи, врахування тогочасних реалій та аналітичного мислення.

У Г.Квітки-Основ’яненка ми здебільшого можемо спостерігати на узагальнені жіночі образи. Їхніми основними
джерелами слугують як правило фольклорні традиції та принципи типізації. Основою жіночої вдачі жінки автор
вважає біблійну патріархальну вдачу, що гармонійно поєднується з зовнішньою вродою.

До важливої тенденції можна віднести переймання та захоплення письменниками образом скривдженої дівчини, що
потерпає від моральних і фізичних страждань. Г.Квітка-Основ’яненко вніс свій вагомий внесок до цієї серії
творів.

Сьогодні творчість цього письменника викликає значний інтерес. Наприклад, одним з сучасних досліджень його
творчого та життєвого є книжка Оксани Ятищук „Григорій Квітка-Основ’яненко в духовній історії України” [6].






1. Життєвий та творчий шлях Г.Квітки-Основ’яненки



... Він дає нам в більшій частині своїх прозаїчних оповідань такі чисті,

не попсовані типи з народу,

такі глибоко симпатичні характери українського жіноцтва, які

не втратили ще й досі... поваги до себе,

загальнолюдської шани й почесті.



О. Потебня



Нова українська література народжувалася за складних суспільно-історичних умов відсутності власної незалежної
держави та суцільних гонінь на „малоросійське” слово. Біля витоків нової літератури стояв
Г.Квітка-Основ’яненко - спробую коротко окреслити його життєвий та творчий шлях.

18 листопада 1778 року в родині харківського дворянина Федора Івановича Квітки народився син, якого назвали
Григорієм. З дитинства дитина була слабкою та хворобливою. З-за золотухи до п'ятирічного віку хлопчик засліп.
Зір знов повернувся до нього після відвідання Озерянского храму, що й зараз стоїть на Холодній горі. Маленький
Квітка побачив світло, що йде від образу Озерянскої Божої Матері і прозрів. Випадок цей настільки вплинув на
нього, що на двадцять третьому році життя він вирішив стати послушником монастиря. Щоправда, цьому кроку
передувала військова служба: вахмістром в лейб-гвардії кінному полку, потім до 1796 року при департаменті
геральдики, і нарешті, ротмістром Харківського кірасирського полку. Коли він був послушником Куряжського
монастиря, Квітка, одягнений у чернецький одяг, виконував різноманітні роботи до 1806 року. Після цього він
знов заступив на військову службу до урядової комісії в міліцію Харківської губернії.

В 1812 році Г. Ф. Квітка починає свою громадську діяльність. В Харкові відкривається постійний суспільний
театр, директором якого призначають Григорія Квітку. Під час свого головування Благодійною спілкою, Григорій
Федорович став ініціатором відкриття в Харкові Інституту шляхетних дівчат в 1812 році. Завдяки його зусиллям
згодом також були відкриті Кадетський корпус і Публічна бібліотека при університеті. Свою публіцистичну
діяльність Квітка почав в 1816 році статтею про інститут шляхетних дівчат в "Українському Вісникові", після
цього він був однім з редакторів цього журналу до 1817 року. Інститут, в становленні та пропаганді якого
Квітка приймав таку живу участь, зіграв, в свою чергу, велику роль в його житті. В 1821 році він одружився на
одній з класних дам цього Інстітуту.

Громадська, службова і благодійна діяльність Г. Ф. Квітки була відзначена багатьма нагородами, однак широке
визнання принесли йому літературні здібності. Співпрацюючи з популярними столичними журналами, він листувався
з відомими літературними діячами того часу: С. Т. Аксаковим, М. П. Погодіним, П. А. Плетньовим, В. І. Далєм,
Ф. А. Коні, Є. П. Гребінкою, підтримував дружні стосунки з В. А. Жуковським.

З глибокою шанобливістю він писав листи Тарасу Шевченко. Постійно стежив за літературним життям, уважно читав
журнали, завжди мав власне міркування про події, що відбувалися і, як неабияка особистість, завжди викликав
велику зацікавленість у співрозмовників. Приблизно з 20-х років починається його літературна діяльність. Один
за одним друкуються його твори: "Харківська Ганнуся" (1832), "Солдатський портрет" (1833), „Шельменко-Денщик”,
"Дворянські вибори". В 1827 році Г.Квітка-Основ’яненко пише п’єсу " Приїжджий із столиці, або переполох в
уїзному місті", що була надрукована багато пізніше, в 1840 році. П'єса нагадує знаменитого гоголівського
"Ревізора". Існує навіть версія, що Гоголь знайомився з нею, коли рукопис п'єси знаходився в цензурному


Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.

Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Замовити реферат

Оновлення

Реклама

Від партнерів