Чи все у житті вимірюється грошима (твір Івана Карпенка «Сто тисяч»
Драма «Сто тисяч» - один із шедеврів української драматургії. У комедійній формі корифей українського театру
робить наголос на важливих проблемах людського життя, змушує нас оцінити власні вчинки, задуматися над своїми
життєвими пріоритетами, показує нам, наскільки смішно і потворно виглядає людина, яка живе тільки заради
грошей, заради наживи.
Але причиною всіх перипетій твору є не тільки духовна неповноцінність Герасима Мошни, а й цілком реальні
історичні умови. У драмі описані часи, які настали після скасування кріпацтва. Це була знаменна подія, коли
мільйони людей отримали волю, усвідомили, що є господарями свого життя, мають власний вибір.
Тільки, як і після будь-яких інших кардинальних реформ, раптом з'являються неочікувані слідства. Селяни, крім
волі, не отримали, на жаль, нічого. Вони вийшли з-під ярма вільними людьми, але фактично вони були викинуті на
вулицю, вони не мали тепер ні роботи, ні приміщення. Колишні кріпаки змушені були найматися за безцінь на
роботу до багатих селян, потрапляючи в таке ж ярмо, з-під якого щойно звільнилися. Дворяни бідніли та
банкрутували, так як не звикли ні працювати, ні якось планувати свої прибутки і витрати ...
Саме в такі непевні часи загальної невизначеності і виринали на поверхню сільські глитаї, які за допомогою
різних злочинних махінацій здобували собі багатство часто - ціною власної гідності , втрачаючи людську подобу,
зраджуючи моральні принципи.
Саме цю ситуацію і зобразив у своєму творі Іван Карпенко-Карий, адже він все зображуване бачив на власні очі.
Герасим Калитка - узагальнений образ, він був не один такий у тодішньому селі. Він заздрить всім, він прагне
до багатства. Любов до землі, притаманна нашому народові споконвіку, відчуває в його душі якісь химерні
мутації і перетворюється на нестримну пристрасть до грошей, які є вже не способом забезпечити собі і близьким
гідне існування, не матеріалом, який можна направити на власні духовні потреби, а самоціллю, ідолом, «золотим
телям». Гроші замінюють усе, стають для Мошни вищою цінністю.
Він готовий заради них іти на злочин. Достаток важливіше навіть щастя близьких: він хоче одружити свого сина з
багатою дівчиною, почуття молодих людей для нього не мають значення. Навіть людське життя нічого не означає
для глитая: він готовий покінчити життя самогубством через те, що його план не вдався і його самого і
обдурили. «Краще смерть!» - Говорить він відому свою репліку в кінці твору.
З мемуарів дружини видатного драматурга і зі згадок сучасників ми дізнаємося, що всі події, описані в творі,
відповідали дійсним історичним подіям, відображали соціальну та історичну ситуацію того часу.
Крім того, нібито і випадок зі ста тисячами теж мав місце: який-небудь «добродію» замість ста тисяч
підроблених карбованців продав іншому «добродієві» звичайні папірці. Нічого немає вигаданого в цьому творі,
тим більше вражає та духовна деградація, її ми спостерігаємо протягом усього твору.
Тим глибше є наші роздуми над власною поведінкою і поведінкою своїх знайомих. Твір вчить нас при будь-яких
обставин пам'ятати про вічні цінності людського життя, про те, що духовне і матеріальне нероздільне, але не
можна надавати пріоритет матеріального, так як душа людини - її найбільша цінність, а власний розвиток,
самовдосконалення і любов до оточуючих - чи не найголовніша мета людського життя.
Скачать работу..