Мій улюблений герой роману „Айвенго”
Не знаю чи побачу Вас, чи ні
А, може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.
Ліна Костенко
Історичний роман Вальтера Скотта „Айвенго” є одиним з найбільш зворушливих творів скарбниці світової
літератури, адже він поєднує у собі вічні теми любові та суперництва, честі та беззаконня, відваги та ницості,
помсти і пробачення. Серед героїв роману мені найбільше сподобався образ чарівної єврейки Ребекки.
На мою думку, Ребекка є прикладом ідеальної жінки. Вона поєднує в собі надзвичайну силу духу та зворушливу
слабкість, твердість характеру та досконалу жіночність. Вона була дочкою простого єврея, а це означало, що
шлях у вище суспільство для неї перманентно закритий, адже Англії ХІІ ст.. дітей Сіону зневажали та ганьбили.
Автор зробив Ребекку втіленням благородної людини, бо справжня благородність – це не приналежність до
дворянського роду, а велич духу. Ребекка вище над життя цінувала честь, вона не йшла на компроміс зі своєю
совістю, а гордо дивилася в обличчя смертельній небезпеці. Це описано в одному з найдраматичніших епізодів
роману, коли храмовик Бріан де Буагільбер освідчується їй в коханні і простить втекти разом з ним. Однак
красуня готова швидше покінчити життя самогубством ніж зганьбитися, тому вона відмовляє кривднику в коханні,
хоча чудово розуміє, що покровительство такої впливової людини гарантувало б їй та її батькові Ісааку
забезпечене та безтурботне життя. Ребекка по-справжньому віддана своїй вірі, вона від народження була вихована
за юдейською традицією і жодні труднощі не змогли зламати її твердої віри.
Зустрівши Айвенго, єврейка з першого огляду в нього закохалася. ЇЇ любов була справді щирою та відданою. Вона
не вимагала від нього взаємності, чи клятви у вірності, а любила лицаря просто так, без надії на спільне
життя, бо розуміла, що Айвенго їй не належить. Крім того, союз благородного сакса з єврейкою ніколи б не
схвалило суспільство. Вона проявила свою відданість, коли дбала про пораненого Айвенго в замку, що став для
них в’язницею і готова була будь-якою ціною зберегти його життя. Вона з гідністю прийняла поразку в любовному
трикутнику і пожертвувала власним щастям заради щастя коханого чоловіка. Після весілля Ровени з Айвегно
Ребекка назавжди зникає, щоб не стояти на шляху молодого подружжя.
Коли Ребекку викрав Бріан де Буагільбер, всі її думки були зайняті долею дорогих їй людей: батька та
коханого, про себе вона не турбувалася, бо в її душі не було ні краплі егоїзму. Згодом її несправедливо
звинуватили у чаклунстві, а це означало страшну смерть. На суді єврейка виголосила зворушливу промову, яка не
залишила байдужим жодного присутнього, і відкинула всі звинувачення. Вона закликала благородного лицаря
захистити її честь та правоту в двобої. На захист прекрасної Ребекки виступив Айвенго, котрий не зміг забути
її доброти. Бій вирішився на користь дочки Сіону і вона отримала довгожданну свободу. Проте, у цьому не тільки
заслуга лицаря „Позбавленого спадщини”, а й самої засудженої, адже чарівна жіночність здатна розтопити навіть
лід, а краса може зруйнувати мури будь-якої в’язниці. Очевидно, що сам Айвенго не міг залишитися байдужим до
такої жіки, але кодекс честі лицаря не дозволив йому зрадити наречену леді Ровену. Хоч в кінці твору Ребекка
покидає Англію, але спогад про неї назавжди залишається в серці благородного лицаря, якого вона так кохала:
„Але було б ризикованим занадто докладно допитуватися, чи не з'являвся йому спогад про красу й довготерпіння
Ребекки набагато частіше, ніж то могло б сподобатися прекрасній спадкоємиці..."
Ребека – це символ краси та жіночності, честі та гордості, які притаманні лише справжній жінці. Її образ
автор створював з особливою любов’ю, адже кожного читача роману „Айвенго” вона захоплює та зворушує.
Скачать работу..