Порівняльна характеристика леді Ровени і Ребеки з роману В. Скотта "Айвенго"
В моїх садах мелодії Провансу
І жінка, жінка, жінка всіх віків! –
За неї лицар гинув без авансу
Вона чекала цокоту підків
Ліна Костенко „Апологія Лицарства”
Історичний роман Вальтера Скотта „Айвенго” написаний у 1819 році. Його автор британець, який небайдужий до
історії своєї батьківщини, саме тому у своєму творі він описує один з найважчих і найбільш трагічніших
періодів історії Англії, а саме ХІІ ст.., час масових завоювань та братовбивчих війн. Роман „Айвенго” є дуже
багатоплановим, він складається з багатьох сюжетних ліній. Одним з найзначніших аспектів твору є любовна
лінія, що нерозривно пов’язана з двома прекрасними жінками: леді Ровеною та чарівною єврейкою Ребеккою.
Обидвох героїнь автор описав дуже ідеалістично, їхні образи він створював з особливою любов’ю і тому кожна є
них є втіленням ідеалу жіночності. Спільних рис між леді Ровеною та Ребеккою є досить багато. Вони обидві є
надзвичайно красивими, їхня врода розтоплює навіть крижані серця жорстоких завойовників. Проте, Ребекка і
Ровена вікидають кохання ворогів, бо для них честь набагато дорожча за власне життя. Єврейка готова швидше
померти між погодитися на ганьбу і стати коханкою абата Буагільбера, хоча покровительство такої впливової
людини гарантувало б їй забезпечене та безтурботне життя. А горда леді Ровена не схиляє голови перед лицарем
Де Брасі, який навіть найжорстокішою ціною готовий завоювати її любов. Доля розігрує з обома красунями злий
жарт, вони обидві закохуються в одного і того самого лицаря „Позбавленого спадщини” і їхня любов не є
егоїстичною, а навпаки відданою і жертовною. Ребекка дбає про пораненого Айвенго, хоч і розуміє, що його серце
вже зайняте іншою жінкою. Її любов не вимагає взаємності, вона є зразком покірності і альтруїзму. Благородна
саксонка берегла любов до свого лицаря протягом багатьох років, незважаючи на всі заборони її опікуна Седрика.
Вона з нетерпінням чекала хоч найменшої вістки про коханого і вірно чекала його повернення. У найдраматичніший
момент роману, коли Де Брасі погрожує їй смертю Айвенго, вона стає перед кривдником на коліна, бо кохання вона
цінує вище власного життя. Обидві жінки стали іграшками в руках ворогів, їх розцінювали виключно як трофеї за
перемогу.
Проте між Леді Ровеною та Ребеккою є суттєва різниця. Зокрема, це походження. Ровена була благородною панною,
її в суспільстві поважали та вважали за честь їй прислужитися. Вона була вихованкою знатного сакса, тому
ввібрала в себе всі риси та манери справжньої леді. Натомість, Ребекка – дочка простого євреї. В тогочасній
Англії бути вихідцем з Сіону означало бути приреченим на упереджене ставлення та зневагу. Обидві жінки кохали
одного чоловіка, проте кохання Ребекки було приреченим, адже вона знала, що серце Айвенго зайняте Ровеною.
Крім того, союз благородного сакса з єврейкою ніколи б не схвалило суспільство, адже сакс був християнином, а
вона віруючою юдейкою і навіть через найбільшу любов не відступилася б від свої віри. А Ровена долала всі
труднощі на своєму шляху з надією поєднатися в священному союзі з коханим, адже була впевненою у взаємності
почуття і вірила, що Седрик змінить гнів на милість і таки дозволить синові і своїй вихованці бути разом.
Роман закінчується щасливо. Вороги переможені, а леді Ровена і лицар Айвенго нарешті одружуються: "Айвенго
довго і щасливо жив з Ровеною. Вони любили одне одного ще більше від того, що відчули стільки перешкод до
свого з'єднання.” Доля Ребекки та її батька Ісаака з Йорка залишається невідомою, в кінці твору вони просто
зникають. Хоча Айвенго і одружився з Ровеною, але чарівної єврейки таки не зміг забути: „Але було б
ризикованим занадто докладно допитуватися, чи не з'являвся йому спогад про красу й довготерпіння Ребекки
набагато частіше, ніж то могло б сподобатися прекрасній спадкоємиці..."
В історичному романі „Айвенго” роль головних героїнь є надзвичайно великою, адже саме їхні образи надають
твору романтизму та зворушливості.
Скачать работу..