Наш світ очима самотнього генія з твору "Перевтілення" Кафка
«Перевтілення» — це безперечне вираження драми самого Каф-ки, котрий відчував себе чужим у власній сім'ї,
розгорнена метафора його комплексу провини перед батьком і родиною. Французький дослідник життя і творчості
Кафки Клод Давид зазначає: «Грегор Замза — це явно Франц Кафка, перетворений своїм нелюдимим характером, своєю
схильністю до самотності, своєю нав'язливої думкою про писання у певну подобу монстра; він послідовно
відрізаний від роботи, сім'ї, зустрічей з іншими людьми, зачинений у кімнаті, куди ніхто не насмілюється
ступити ногою і яку поступово звільняють від меблів, незрозумілий, зневажливий, відразний об'єкт в очах усіх».
Але незважаючи на те, що Замза — один з автобіографічних «портретів» Кафки (про це, зокрема, свідчить прізвище
героя, яке є криптограмою прізвища самого письменника), цей образ має глибокий узагальнюючий зміст, адже він
виражає трагічне світосприйняття людини XX століття, що відчуває на собі тиск зовнішніх обставин — ворожих,
абсурдних і сповнених зла.
Перевтілення Грегора на комаху — яскрава метафора відчуження людини від усього світу. Втративши людську
подобу, герой опинився за межами людського існування. Він автоматично був позбавлений права займати у
суспільстві хоча б найнижчий щабель, і навіть у власній родині він не міг претендувати на будь-яке «людське»
місце. Історія його поступового виштовхування з кола близьких людей, що завершилася сімейним судом і відвертим
бажанням Грегору смерті, у символічному плані прочитується як процес безжалісного відторгнення «хворої» своїм
нещастям людини благополучним байдужим суспільством. У цьому розумінні метаморфоза охоплює не лише Грегора, а
й членів його родини: якщо Грегора вона калічить, то його батька, матір та сестру викриває, виявляючи за
фасадом сімейної ідилії правду, корисливість, егоїзм, огиду до нещасного, готовність його зректися.
Ось тому-то Кафка так категорично наполягав на тому, аби ілюстратор не зображав гігантської комахи на
обкладинці книги. І вимога ця, як відзначає Д. Затонський, «надійніше за всі інші докази свідчить, що
багатоніжка — метафора й саме тому її й не можна малювати. Адже це — образ невиправного людського відчуження.
І невиправність опредмечується лише тим, що людина, перевтілена на щось нелюдське, полишена в своєму
попередньому середовищі. Вона і вже багатоніжка, й ще людина. Виникає трагікомічна «перевернутість» його
відносин зі службою та родиною. Однак тільки це й вписує «нового» Замзу в структуру «звичайного» оповідання,
перешкоджає його зісковзуванню в ходячу алегорію, нарешті, надає всьому, що тут відбувається, дивовижної
послідовності. Адже навіть коли не повірити в можливість такого перевтілення, а лише прийняти його як «умову
гри», і ти вже змушений будеш погодитися з тим, що коли б людина стала багатоніжкою, то все відбувалось би
так, як в оповіданні, і що це зовсім не гра, а сама дійсність, химерно зміщена».
Для Грегора відчуження стало трагедією, що, призвело його до смерті. Але відчуження переживає не лише він —
інші теж ступили на фатальний шлях. Так, Грета ще не усвідомлює, що вона так само самотня у цьому світі. Ніхто
не розумів її захоплення музикою, окрім брата, що мріяв про її вступ до консерваторії, і навіть в образі
комахи відчував прекрасне. Символічно, що після смерті Грегора члени родини називаються вже не «батько»,
«мати», «сестра», а «пан», «пані», «дочка». Цим Кафка підкреслює розпад сімейних і духовних стосунків. Жахливі
перевтілення зазнав не тільки Грегор Замза, а й усе суспільство.
Скачать работу..