Характеристика образу пана Журдена у творі "Міщанин- шляхтич"
Твір Мольєра „Міщанин-шляхтич” – іронічна комедія, присвячена сліпому бажанню людини здаватися значнішою ніж
вона є. Головний герой, п’єси пан Журден, за походженням міщанин, який докладає всіх зусиль для того, щоб
дорівнятися до вищих соціальних прошарків і стати шляхтичем. Його старання є марними, навіть комічними.
Загалом для цього періоду була характерною проблема так званих „скоробагатьків” – людей, що не були знатного
походження, але за своїм статком були їм рівними.
Образ пана Журдена можна порівняти з персонажем комедії Івана Карпенка-Карого „Хазяїн”. Подібно до Пузиря,
Журден також докладає всіх зусиль, робить абсолютно непотрібні речі, щоб було „як у шляхти”. Мольєр висміює
свого персонажа, він показує його дурість і невігластво. Крім того, однією з найпомітніших рис характеру
Журдена була впертість. Його не можливо було переконати, зате було достатньо легко обманути. Він, людина, що
не наділена особливими розумовими здібностями, легко брав на віру все, що мало для нього привабливий вигляд.
Журден не розумів простої істини: не все, що блистить є золотом.
Незважаючи на свої статки, головний герой п’єси не викликає до себе поваги ні в родини, ні навіть в прислуги.
Його слова ніхто серйозно не сприймав, усі знали, що досить йому „показати приманку”, і він сам стрімголов
біжить до неї. Журден – це величезний егоїст. Коли вирішувалося питання шлюбу його дочки, він в останню чергу
думав про її сімейне щастя, а хвилювався тільки за благородний статус, який б принесло її заміжжя. Журден дуже
соромився свого походження і всіляко старався його заперечити: „Якщо твій батько і був крамарем, – тим гірше
для нього; що ж до мого, то так його може лише лихий язик назвав.”
Клеонт легко обманює свого майбутнього тестя, бо знає його основну слабкість, тобто бажання бути
„благородним”. Журдена спокійно приймає цю всю комедію за чисту правду і дає дозвіл на одруження дочки. Крім
усього вже сказаного, слід зазначити, що головний герой твору – людина, котра не має власної думки. Він
готовий прийняти на віру все, що кажуть йому оточуючі, без скептицизму і критичного аналізу. На початку п’єси
розповідається про вчителів, котрих найняв Журден. Вони дбали виключно про свою вигоду і прибутки, а при цьому
вмовляли господаря витрачати гроші на зовсім непотрібні йому речі, пояснюючи це тим, що „так у шляхтичів”.
Доводять це слова вчителя музики: „...така чарівна особа, як ви, що так високо шанує мистецтво і має гроші,
повинна щотижня влаштовувати в себе концерти – щосереди або щочетверга.”
Ще однією помітною рисою Журдена було марнославство і любов до лестощів. Справді, правдивими доказами і
переконаннями неможливо було домовитися з героєм п’єси, але досить було наговорити йому компліментів і він
„розцвітав”, Журден, як покірна овечка, був готовий погодитися на все, що йому запропонують. До лестощів
вдавалися майже всі його з його оточення. Це був чи не головний недолік головного героя твору.
Журден – був жертвою своєї епохи, адже в цей час мало значення лише походження, а не особисті якості людини.
Він рвався вгору, хоча абсолютно не відповідав своїм намірам. Це слабка особистість, що дозволяла себе дурити
і не хотіла ні чути, ні бачити правди, бо істинна далеко не така солодка як мед лестощів.
Скачать работу..