Українська ментальність у творі Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім я"
У повісті Івана Нечуя-Левицького відображено реальне життя українського селянства, глибоко розкриті народні
звичаї, національні традиції, точно описаний образ пересічного українця. На прикладі однієї родини Кайдашів
автор змалював особливості ментальності нашого народу, кожен персонаж є по-своєму, як і кожна людина,
особливим, але при тому має багато схожих між собою рис.
Цікаво протиставлено чоловічу і жіночу психологію. Жінка змушує чоловіка приймати рішення, він формально
залишається головою сім’ї, але „погоду в домі” встановлює його дружина. Вона рішуча, часом занадто емоційна і
вперта, зокрема ці риси яскраво відображені в особі старої Кайдашихи. А чоловік, натомість, менш схильний до
змін обстановки, до багатьох речей він просто байдужий і залишає їх на розсуд жінки. Також у повісті
згадується потяг українського чоловіка до оковитої, що приводить до дуже поганих наслідків. Загалом українська
сім’я є індивідуалістичною, кожна з них прагне до мати своє окреме господарство і власну хату.
Іван Нечуй-Левицький звернув увагу на родинну ієрархію. Батьки перманентно є в пошані, діти їм повинні
підкорятися, але практично так не завжди виходить. Це відображено у стосунках свекрухи і її невісток, зокрема,
коли в дім Кайдашів прийшла дружина старшого сина Мотря, весь тягар домашніх справ ліг на її плечі, свекруха
вважала, що невістка, як помічниця, мусить забезпечити їй належний відпочинок. Незважаючи, на всі старання
невістки вона залишається чужою в домі, доки це не доводить до сімейних конфліктів. Молодша невістка вже
відрізняється від старшої, вона отримала вище місце в сімейній ієрархії, але лише тому, що зважилася на рішучі
дії, піти з дому, а це Кайдашиху налякало, бо українська сім’я є нерозривною. Якби не рішучість Мелашки, то її
доля була б подібною до Мотриної.
Ставлення батьків до дітей теж відрізняється. Молодший син у родині Кайдашів мав більше привілеїв ніж
старший, він більш розманіжений, йому приділяється більша увага і опіка. Брати живуть мирно поки їхні інтереси
не пересікаються, це свідчить про суперечливу натуру українця.
Після того, як родинна ворожнеча вже розпочалася, конфлікти між двома сім’ями набули дріб’язкового та
комічного характеру. Стара груша стала причиною всіх незгод, а з її зникненням: „В обох садибах настала
мирнота й тиша”. Справді українці за своєю ментальністю схильні перебільшувати і драматизувати невеликі
проблеми, фактично робити з мухи слона.
Уваги заслуговує і відношення українця до релігії, це добре відображає персонаж старого Кайдаша. Більшого
значення надається символіці ніж духовному життю. Священик користувався великим авторитетом, він і суддя, і
порадник, і вчитель, його слова завжди правильні і правдиві. Описана „традиція”: в неділю після Служби Божої
йти до шинка. Це є ще одним підтвердженням формальної релігійності українця.
Отже, у повісті Івана Нечуя-Левицького відображено головні ментальні особливості українця: індивідуалізм,
схильність до конфліктів, перебільшення проблем, описано високий статус у родині дружини, слабкість перед
„спокусами” щоденного життя.
Скачать работу..