Тема: Твір на тему чи сучасно бути скромним
Предмет: Українська мова
Вид: твір
Будь скромний! Де зарозумілість, там буде і ганьба, тому в діяннях скромного — мудрість. Гордість призводить
до упадку, а скромного чекають почесті. Хто має впасти, стає спочатку гордим, а пиха приходить перед самим
його упадком.
З приповістей Соломонових
Бути скромним –означає ставитися вимогливо й самокритично до себе, до своїх здібностей і до своєї поведінки.
Академік Павлов у своєму листі до молоді писав: «Ніколи не думайте, що ви вже все знаєте. І як би високо не
цінили вас, завжди майте мужність сказати собі: я – неук».
І все ж трапляються люди, позбавлені скромності. Часто це представники творчої молоді, передовики виробництва,
люди, безперечно, обдаровані, але такі, що не задумаються над тим, чим вони зобов’язані суспільству, своєму
колективу, своїм прямим і опосередкованим учителям і багатьом, багатьом іншим. Скромна людна знає, що її
особисті заслуги не такі важливі, як успіх колективу. Вона не виставляє свого «я», свої справжні чи уявні
здібності, свою перевагу над іншими. Скромна людина ніколи не нав’язує своїх поглядів і волі, вона шукає шляхи
для переконання й лише таким чином досягає своєї мети. Вона принципово ставиться до недоліків інших і разом з
тим береже їхні почуття, проявляючи тим самим тактовність. Хвалячи, вона не лестить й до похвали ставиться без
кокетування.
Дійсно, скромна людина ніколи і нікому не намагається довести, що вона краща, більш здібна, розумніша за
інших, не підкреслює свою перевагу, свої якості (уявні чи реальні), не вимагає для себе ніяких привілеїв,
особливих зручностей, послуг. Але не треба робити підміну понять, плутаючи скромність з боязкістю або
сором'язливістю. Ці категорії зовсім різні.
Отож, скромність не можна ототожнювати з сором’язливістю. Сором’язлива людина здатна недооцінювати себе. При
спілкуванні з такою людиною треба дати їй відчути, що її здібностям і вмінню довіряють і їх цінують.
Підбадьорливе і дружнє слово надає сором’язливій людині впевненості і сили. Скромність нерозривно пов’язана з
природністю.
Скромність – це риса характеру, яка притаманна вихованій та вольовій людині. Кожному хочеться бути кращим за
інших, чимось приваблювати людей. Деякі приваблюють одягом, інші – поведінкою, хтось - розумом та ерудицією,
але все це залежить від самих нас. Поведінка та одяг з часом змінюються. За модою ніколи не треба поспішати. У
кожного свій смак, певні якості та таланти. Але необхідно пам'ятати, що одяг можна придбати за гроші, а
людські цінності – ні. У наш час серед молоді, на жаль, скромність не дуже цінується, деякі навіть вважають,
що не сучасно бути скромним. Цим можна пояснити поведінку дітей, в яких не виховували вміння берегти душевне
багатство людини.
Роки ідуть, часи минають. Оглянімось навколо і подумаймо. Мені здається, що зараз ми замало уваги приділяємо
скромності. Більше часу та уваги ми приділяємо речам, більше, ніж на те вони заслуговують. У декого речі стали
майже метою життя. Але не треба забувати про скромність, споконвіку вона вважалася прикрасою суспільства,
одною зі складових етикету людини. Друзів треба не завойовувати речами та пихатістю, їх треба покорити своєю
скромністю. Не дивитись на людей з презирством. Не ставити себе вище за інших. Бути привітними і лагідними,
поважати людей, частіше усміхатися. Ми повинні аналізувати свою поведінку, частіше читати, відвідувати різні
гуртки, мати якесь хобі, треба бути цікавою людиною. І тоді, я сподіваюсь, ми знайдемо в собі скромність.
Отже, я бажаю всім людям душевної скромності. Я хочу, щоб люди робили побільше добрих справ.
Скачать работу..