Тема: Твір з української мові на тему: багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця
Предмет: укр. мова
Я погоджуюся з думкою Григорія Сковороди, що багатством живиться лише тіло, а душу звеселяє споріднена праця,
тому що в житті важливішими є духовні цінності.
Найбільше можна принести користі людям, якщо займатися спорідненою працею. Вона спонукає до нових відкриттів,
розкриває таланти, дає можливість відчути радість перемоги. Усе це формує наш духовний світ, робить мудрішими,
добрішими і просто щасливими людьми.
Багатство – річ матеріальна, воно має забезпечувати наші фізичні потреби. На мою думку, кожна людина хоче
бути заможною. Та це не повинно стати ціллю життя. Хтось із великих сказав, що ми живемо не для того, щоб
їсти, а їмо для того, щоб жити.
Прикладом того, що нашу душу звеселяє споріднена праця, може слугувати байка Григорія Сковороди «Бджола та
Шершень». Для Бджоли незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. Це образ людини, яка у
спорідненій праці трудиться, її життя наповнене змістом і красою. Бджолі протиставлено Шершня, що живе
крадіжкою чужого, дбає лише про фізичні потреби – їсти та пити. Такий спосіб життя призводить до повної
деградації людини.
Ми самі виробляємо відношення до багатства як позитивне, так і негативне. Гроші – це міра людської праці. Не
більше і не менше. Гроші – це засіб для досягнення цілей, еквівалент людської енергії. У наших інтересах
відноситися до них неупереджено, щоб не платити за володіння ними дуже високу ціну. Не варто впадати і в іншу
крайність і наївно вважати, що золоті монети посиплються з неба подібно до манни небесної. Будемо реалістами.
Ті, хто дотримуються тези: „Щастя не у грошах, а у їх кількості” помиляються так само, як й ті, хто відверто
заявляють, що їх щастя полягає у грошах. Гроші самі по собі не можуть принести людині щастя, якщо у неї немає
правильного ставлення до них. Жадібній людині завжди щось бракуватиме й вона завжди буде невдоволеною, навіть
попри те що її матеріальний статок перевищуватиме статок усіх її сусідів, друзів та родичів, у дійсності – ж
людина може бути цілком задоволеною життям, живучи у такій – сякій квартирі, носячи ніяковий одяг й маючи на
день лише кусень черствого хліба та кухоль води. Причиною цього є те, що жмикрути, як твердив Люцій Анней
Сенека у другому моральному листі до Луцилія, рахують не те, що у них є, але те, що їм необхідно придбати.
„Три кита щастя” – це гедонізм, життєва злагода та стабільність перших двох „китів”.
Почуття щастя є своєрідним індикатором життєвої гармонії й воно виникає, коли людина стає задоволеною життям.
Миттєве почуття щастя, котре виникає при отриманні чогось чи успішному завершенні розпочатої справи, надто
коли ця справа просувалася дуже повільно й з перемінним успіхом, інколи нахиляючись у бік повного провалу, є
лише тінню справжнього відчуття щастя. Аби стати на „першого кита” щастя – гедонізму – слід навчитись
вдовольнятися тим, що реально необхідно для життя та у певній мірі допомагає полегшувати його, особливо
виконання повсякденних обов’язків. Людина не зможе отримувати задоволення від життя, якщо її постійно
гнітитиме потяг до того, чого у неї немає.
Люди, котрі завжди дивляться на те, що є у інших та чого вони не можуть придбати, не вибиваючись з сил чи
придбати щось для них є абсолютно нереальним, необхідно потрапляють у жорсткі лабети заздрості, котра урешті –
решт отруює їм життя, зводячи нанівець вже саму можливість бути щасливими. Перш за все необхідно позбавитися
патологічної прив’язаності до матеріальних речей, інакше кажучи, заволодіти ними через рішучу відмову від них.
Розважні люди міркують приблизно так: „У сусіда великий будинок, але ж я теж не живу на вулиці! У сусіда є
автомобіль, але чи не досить з мене й велосипеда, чи, може, мені вже так є необхідним покласти собі на плечі
тягар великих витрат з метою утримувати автомобіль? Чи не ліпше мені їздити куди у мене виникатиме потреба на
таксі, адже це буде набагато дешевше та без клопоту про автомобіль? У сусіда супутникове телебачення, але чи
воно мені потрібно? Чи я буду дивитися усі ті триста каналів, тим паче що більша частина передач на них йде
незнайомими мені мовами? Чи я зможу стільки просиджувати перед телевізором, беззаперечно вбираючи в себе через
очі та вуха усі сцени насилля, відвертого аморальності та прославлення пияцтва, наркоманії, тощо, унаслідок
цього поволі стаючи більш жорстокішим та розпуснішим й набираючись невдоволення своїм обміркованим способом
життя? Чи не ліпше я вчиню, коли витрачу час, який я міг – б приділити перегляду телевізора, спілкуванню з
дружиною, вихованню своїх дітей, котрі через це мають кращу поведінку, аніж діти цього – ж сусіда, які вже
устигли прославитись своєю брутальністю та аморальністю, а один з його синів вже став наркоманом та занедужав
на СНІД? Сусід цього року збирається їхати відпочивати на Карибські острови, але чи не ліпше вчиню я, якщо,
залишаючись тут, заощаджу гроші, котрі могли – б бути витраченими на таку подорож й мені через це не
доведеться так гнути спину під ярмом, як цей сусід, що зажадав такого екзотичного відпочинку?”.
Немає нічого більш ганебнішого та безглуздішого, аніж заради блага жертвувати тим, заради чого жертвується,
скажімо, батьки, не маючи змоги виділяти достатню кількість часу для спілкування між собою й своїми дітьми
унаслідок надмірної зайнятості, працюючи повний робочий день а інколи й зовсім без вихідних, поступово нищать
свою сім’ю – те, заради матеріального благополуччя якої вони працюють. Задоволеності життям у більшій мірі
сприяють духовно – культурні, аніж матеріальні цінності.
Матеріальні речі полегшують наше життя, але вони не роблять його більш змістовнішим, не надають повного
задоволення та потребують постійного догляду, а речі, котрі є лише прикрасами чи просто дуже цінними, окрім
догляду ще й призводять до виникнення занепокоєння, побоювання про їх цілісність та про те, аби їх випадково
не загубити чи щоб їх не вкрали. Духовно – культурні цінності наповнюють життя змістом, гармонізують життя та
викликають почуття насолоди, адже почуття – це емоції, а емоції не є матеріальними.
Отже, споріднена праця має стати для кожної людини природною потребою, тоді життя буде змістовним, радісним та
щасливим.
Скачать работу..