От партнёров

От партнеров

загрузка...

Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!
Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Інститут.com.ua!

HTML-фрагмент работы: "Взаємозв’язок якісного та кількісного аналізу в науковому пізнанні" (код:1341)

Скачайте документ в формате MS Word^*
^*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)

Объем работы: 8 стр.
Размер в архиве: 12 кб.

Фрагменты: | 1 | 2 | 3 | 4 |

<<< Оглавление >>>

Тема:  Взаємозв’язок якісного та кількісного аналізу  в  науковому
пізнанні
    Предмет: философия.
    Вуз: драгоманова



ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЯКІСНОГО ТА КІЛЬКІСНОГО АНАЛІЗУ В НАУКОВОМУ ПІЗНАННІ


     Наукове   пізнання  пов'язане  з  функціонуванням  особливого
соціального інституту – науки. Наука – це не тільки система знань,
а  й діяльність, підкорена виробництву знань. У загальному вигляді
вона  включає в себе існування певних наукових співтовариств, їхню
діяльність  по створенню нових знань і самі ці знання. Виробництво
наукових  знань  –  особливий  різновид  пізнавальної  діяльності,
зв'язаної з продукуванням нових, об'єктивно-істинних знань  шляхом
наукового методу і відповідно до вимог наукової раціональності.
     У  науці навіть знайомі з точки зору буденного досвіду  явища
часто сприймаються в зовсім новому світі, а наукові істини нерідко
постають  парадоксальними  з точки зору  «очевидностей»  здорового
глузду.   Наукова  раціональність  переосмислює  досвід  як   базу
емпіричного  природознавства. Перетворення  досвіду  на  «науковий
дослід» здійснюється за трьома принципами:
       1)  перш ніж вирішувати питання, чому протікає те чи інше явище,
          варто попередньо з'ясувати за допомогою засобів експерименту, як
          протікає дане явище в дійсності;
2)  для того щоб мати можливість пов'язувати математично виражену
гіпотезу з даними спостереженнями, потрібно, щоб сам досвід був
метрично (кількісно) організований;
3)  досвід не є єдиною основою, з якої випливає положення теорії1.
     До наукового спостереження ставляться суворі вимоги:
       1)  чітка постановка мети спостереження;
2)  вибір методики і розробка плану:
3)  систематичність;
4)  контроль за коректністю і надійністю результатів
спостереження;
5)  обробка, осмислення і тлумачення одержаного масиву даних.
     Спостереження  –  важливий спосіб одержання наукових  фактів.
Науковий факт – це відображена у висловлюванні реальність. Взагалі
будь-що стає науковим фактом лише тоді, коли воно зафіксоване  тим
або  іншим прийнятим у даній науці способом (протокольний запис  у
вигляді  висловлювань або формул, фотографія, магнітофонний  запис
тощо).
     Будь-який  факт  науки  має  багатомірну  (в  гносеологічному
значенні) структуру. В цій структурі можна виділити чотири шари:
       1)  об'єктивну складову (реальні процеси, події, структури, які є
          похідною основою для фіксації пізнавального результату, що
          називається фактом);
2)  інформаційну складову (інформаційні посередники, які
забезпечують передачу інформації від джерела до приймача – засобу
t3jq`v3? факту);
3)  практичну детермінацію факту (зумовленість факту наявними
якісними і кількісними можливостями спостереження, вимірювання й
експерименту);
4)  когнітивну детермінацію факту (залежність способів фіксації та
інтерпретації фактів від системи похідних абстракцій теорії,
теоретичних схем, психологічних установок тощо)2.
     Вимірювання  –  спостереження,  яке  фіксує  не  лише  якісні
характеристики  об'єктів  і  явищ, а  й  кількісні  аспекти.  Воно
передбачає   наявність  деякого  масштабу  (одиниці  вимірювання),
алгоритму  (правил)  процесу вимірювання вимірювальним  пристроєм.
Вимірювання є процедурою встановлення однієї величини з  допомогою
іншої,  прийнятої  за еталон. Першу з указаних  величин  називають
вимірною  величиною,  другу  – одиницею  вимірювання.  Звідси  під
вимірюванням  розуміють  процедуру  порівняння  двох  величин,   у
результаті  якої  експериментально встановлюється  відношення  між
величиною вимірювальною і величиною, прийнятою за одиницю.  Спосіб
вимірювання включає в себе три основних моменти:
       1)  вибір одиниці вимірювання й одержання набору відповідних мір;
2)  встановлення правил порівняння вимірювальної величини з мірою
і правил складання мір;
3)  опис процедури вимірювання як експериментальної дії.
     Варто   підкреслити,  що  сучасне  дослідне  природознавство,
початок якому було покладено працями Леонардо да Вінчі, Галілея  і
Ньютона,  своїм  розквітом  зобов'язане  застосуванню  вимірювань.
Проголошений Галілеєм принцип кількісного підходу, згідно  з  яким
опис  фізичних  явищ повинен спиратися винятково на  величини,  що
мають   кількісну  міру,  є  методологічним  фундаментом   точного
природознавства, передумовою науково-технічного прогресу.
     У    багатоманітності   діалектичних   зв'язків    природних,
соціальних  і  духовних процесів особливе місце посідають  зв'язки
якісні  і  кількісні. З часів античності допитлива  людська  думка
прагнула з'ясувати природу і місце цих зв'язків у будові світу  та
її  динаміці.  Піфагор і його школа, досліджуючи  музику,  числові
співвідношення,  обмірковуючи проблему  будови  Сонячної  системи,
дійшли  висновку,  що  кількісні  властивості  і  відношення,  які
виражаються  у  числах,  є  не тільки  основою  гармонії  музичних
творів,  а  й  «гармонії сфер» Сонячної системи. Більше  того,  як
згодом  зазначав  Аристотель, вони дійшли  висновку,  що  елементи
чисел  є  елементами  всіх речей.  Якісну  своєрідність,  тобто  в
самому   загальному  вигляді  відмінність  неоднакових  речей    і
процесів  один   від   одного,  намагалися  пояснити   Фалес,    і
Анаксімен,  Геракліт  і  Демокрит. У модифікаціях  води,  повітря,
     bncm~,  різних  комбінаціях  атомів  у  пустоті  шукали  ключ  до
пояснення   специфіки  якості  речей.  Аристотель  для  визначення
фундаментальних властивостей природи і пізнання вводить  категорії
якості і кількості3.
     В  епоху  середньовіччя утвердилося уявлення  про  так  звані
приховані   якості   як   вічні   і   незмінні   «форми».    Кожна
властивість,    що    чуттєво   сприймається,   розглядалась    як
визначена  прихованою    якістю.   Розвиток   природознавства    у
Новий      час  зумовив  перехід  до  наукової  розробки   проблем
об'єктивної   природи   якісної    і    кількісної    визначеності
предметів     і   теоретико-  і  пізнавальної  проблеми   ролі   і
можливостей  чуттєвих  і раціональних форм знання  у  відображенні
ними   якісної  і  кількісної  визначеності  (обумовленості)   цих
предметів.   Панівною  серед  вчених  і  філософів  стала   теорія
первинних і вторинних якостей.
     Гегель   сформулював  з  позицій  ідеалізму  закон   переходу
кількісних   змін  у  якісні,  розробив  систему   категорій,   що
розкривають дію цього закону, підвів під дію цього закону природу,
соціальне і духовне життя суспільства.
     Сутність  закону переходу кількісних змін у якісні полягає  в
тому,  що зміна якості об'єкта чи процесу відбувається тоді,  коли
накопичення  кількісних змін досягає певної межі. Як всезагальний,
тобто   такий,  що  охоплює  якісні  і  кількісні  зміни  природи,
суспільства  і  духовної  сфери,  закон  розкриває  найзагальніший
механізм  розвитку. Зміст і характер дії його розкривається  через
категорії «якість», «кількість», «властивість», «міра», «стрибок».
     Якість  – це внутрішня стійка визначеність об'єкта (процесу),
цілісна  єдність суттєвих властивостей, які відрізняють  його  від
інших  об'єктів  або  процесів.  Якість  виражає  собою  також  те
загальне,   що  характерне  для  класу  однорідних  об'єктів   або
процесів.
Якість – це ступінь розвитку або інтенсивності властивостей
об'єктів і процесів. Як правило, якщо не реально, то потенційно
кількісна визначеність об'єктів і процесів може бути визначена
засобами математичного знання. Проте навіть коли математика не має
відповідних методів вираження  (відбиття)  певних кількісних
характеристик, чи доки не знайшла шляхів пошуку таких методів, це
не значить, що об'єктивно кількісна сторона, визначеність  у
об'єктів   і  процесів   відсутня.  Діалектика   розглядає
кількість у зв'язку з харак
_______________________________
1 Методологічне пізнання у сучасній науці. – К.: Либідь, 1992. –
С.28.
2 Копнин П. Логика научного исследования // Вопросы философии. –
1984. – № 3. – С.5.
3 Філософія: підручник. – К.: Вища школа, 1999. – С.234.

Фрагменты: | 1 | 2 | 3 | 4 |

Объем работы: 8 стр.
Размер в архиве: 12 кб.

загрузка...