Полліанни в наші дні

 У нас Ви маєте можливість замовити матеріал за темою «Полліанни в наші дні», або знайти вже готові матеріали, які містять певну інформацію за даним запитом

• Наші рідні потребують нашої уваги
  
  Наші рідні потребують нашої уваги (Доповідь) >>>>
• Наші справи говорять за нас
  
  Наші справи говорять за нас >>>>
• Чому драма Ф. Шиллера „Вільгельм Телль” залишається актуальною у наші дні
  
  Чому драма Ф. Шиллера „Вільгельм Телль” залишається актуальною у наші дні >>>>
• Філософське розуміння мистецтва айкідо
  
  План Вступ 3 Розділ 1. Історія виникнення та розвитку Айкідо 6 1.1. Витоки мистецтва 6 1.2. Розвиток та поширення мистецтва на землі 7 1.3. Айкідо в наші дні: всесвітній рух 14 1.4. Зародження та розвиток Айкідо на Україні 16 Розділ 2. Філософське розуміння мистецтва айкідо 18 2.1. Походження Всесвіту 18 2.2. Погляд на істину 25 2.3. Айкідо: передача істини 28 Розділ 3. Особливості навчання Айкідо 40 3.1. Заняття Айкідо 40 3.2. Теорія захисту 44 3.3. Основи фізичної та духовної підготовки 44 Практична частина 45 Атестаційна програма школи Ай-кі-до "Тенкей" 45 Висновок 46 Список використаної літератури 47 >>>>
• Філософське розуміння мистецтва айкідо
  
  План Вступ 3 Розділ 1. Історія виникнення та розвитку Айкідо 6 1.1. Витоки мистецтва 6 1.2. Розвиток та поширення мистецтва на землі 7 1.3. Айкідо в наші дні: всесвітній рух 14 1.4. Зародження та розвиток Айкідо на Україні 16 Розділ 2. Філософське розуміння мистецтва айкідо 18 2.1. Походження Всесвіту 18 2.2. Погляд на істину 25 2.3. Айкідо: передача істини 28 Розділ 3. Особливості навчання Айкідо 40 3.1. Заняття Айкідо 40 3.2. Теорія захисту 44 3.3. Основи фізичної та духовної підготовки 44 Практична частина 45 Атестаційна програма школи Ай-кі-до "Тенкей" 45 Висновок 46 Список використаної літератури 47 >>>>
• ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ПСИХОФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ В АЙ-КІ-ДО
  
  ЗМІСТ ВСТУП .........................................................................................................3 РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ, РОЗВИТОК ТА ПОШИРЕННЯ МИСТЕЦТВА АЙ-КІ-ДО НА ПЛАНЕТІ. 6 1.1. Історія виникнення та розвитку Ай-кі-до. 6 1.1.1. Витоки мистецтва, його розвиток та поширення. 6 1.1.2. Ай-кі-до в наші дні: всесвітній рух. 10 1.1.3. Зародження та розвиток Ай-кі-до на Україні. 12 1.2. Філософське розуміння мистецтва ай-кі-до. 14 1.2.1. Походження Всесвіту. 14 1.2.2. Ай-кі-до: передача істини. 19 РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ АЙ-КІ-ДО. 26 2.1. Методика навчання психофізичним вправам. 26 2.1. Теорія атаки 27 2.3. Теорія захисту 31 2.3.1. "Центр" і "кі". 36 2.3.2. Стратегія нейтралізації. 37 2.3.3. Принцип розширення. 39 2.3.4. Принцип направляючого контролю. 41 2.3.5. Кола Нейтралізації. 43 2.3.6. Спіралі і Напівспіралі Нейтралізації. 44 2.3.7. Динамічна сфера. 44 2.4. Основи фізичної та духовної підготовки. 46 2.4.1. Шлях до фізичної та духовної досконалості. 46 2.4.2. Основні вправи: координація (айкі-тайсо). 52 2.4.3. Перекиди і перекати (укемі вадза). 70 2.5. Атестаційна програма школи ай-кі-до "тенкай" для дітей віком 6 - 10 років. 75 ВИСНОВКИ 81 ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 82 ЛІТЕРАТУРА 83 >>>>
• ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ПСИХОФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ В АЙ-КІ-ДО
  
  ЗМІСТ ВСТУП .........................................................................................................3 РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ, РОЗВИТОК ТА ПОШИРЕННЯ МИСТЕЦТВА АЙ-КІ-ДО НА ПЛАНЕТІ. 6 1.1. Історія виникнення та розвитку Ай-кі-до. 6 1.1.1. Витоки мистецтва, його розвиток та поширення. 6 1.1.2. Ай-кі-до в наші дні: всесвітній рух. 10 1.1.3. Зародження та розвиток Ай-кі-до на Україні. 12 1.2. Філософське розуміння мистецтва ай-кі-до. 14 1.2.1. Походження Всесвіту. 14 1.2.2. Ай-кі-до: передача істини. 19 РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ АЙ-КІ-ДО. 26 2.1. Методика навчання психофізичним вправам. 26 2.1. Теорія атаки 27 2.3. Теорія захисту 31 2.3.1. "Центр" і "кі". 36 2.3.2. Стратегія нейтралізації. 37 2.3.3. Принцип розширення. 39 2.3.4. Принцип направляючого контролю. 41 2.3.5. Кола Нейтралізації. 43 2.3.6. Спіралі і Напівспіралі Нейтралізації. 44 2.3.7. Динамічна сфера. 44 2.4. Основи фізичної та духовної підготовки. 46 2.4.1. Шлях до фізичної та духовної досконалості. 46 2.4.2. Основні вправи: координація (айкі-тайсо). 52 2.4.3. Перекиди і перекати (укемі вадза). 70 2.5. Атестаційна програма школи ай-кі-до "тенкай" для дітей віком 6 - 10 років. 75 ВИСНОВКИ 81 ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 82 ЛІТЕРАТУРА 83 >>>>
• Умови виникнення та ранній етап античної філософії
  
  Вступ 3 1. УМОВИ ВИНИКНЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ АНТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ 4 1.1. Умови виникнення античної філософії 4 1.2. Особливості античної філософії 5 1.3. Етапи розвитку античної філософії 6 2. ДОСОКРАТІВСЬКИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ 8 2.1. Натурфілософія Мілетської школи 8 2.2. Філософія піфагорійців 9 2.3. Філософія Геракліта 10 2.4. Елейська школа 11 2.5. Вчення про природу Демокріта 12 Висновки 14 Література 15 Вступ Виникнення античної цивілізації деякі вчені називають "дивом", маючи на увазі те, що неможливо було грецькому народові за відносно невеликий історичний проміжок часу зробити "стрибок" від первісноплемінного устрою до значних досягнень в науці, техніці, культурі. За словами цих дослідників, практично усі сучасні досягнення в тій чи іншій мірі, були започатковані в античні часи або отримали там своє концептуально-теоретичне зародження. Наслідки античної культури ми відчуваємо всюди: давньогрецькі і давньоримські назви, терміни оточують нас всюди. Наші імена, назви рослин, тварин, наукові терміни – в звучанні цих слів виявляється вплив тієї великої цивілізації. Слід віддати гідну шану античним мислителям, винахідникам і дослідникам за те, що вони зробили для сучасного покоління. Дослідження теоретичної спадщини тих часів є не тільки благородною справою, а й корисною в тому плані, що дозволяє нам з висоти вже більш як двох тисяч років, по-новому оцінювати і робити висновки щодо логіки мислення античних науковців, вивчати методологію розвитку ними наук, в тому числі і філософської. Висновки Антична філософія виникла не на "голому" місці, а була логічним продовженням розвитку світоглядних положень, які на той час напрацювала людська думка. Антична філософія з'явилася у певні часи і розвивалася в специфічних умовах, головними з яких, на мою думку, був розвиток рабства та становлення полісної демократії на території Давньої Греції. Натурфілософія як перший напрямок розвитку філософської думки займалася поясненням тих явищ, які були близькі мислителям того часу, і, разом з тим, вона була спробою вперше систематизовано і логічно пояснити сутність буття та людського єства. Як і будь які філософські напрями, методи натурфілософії, я вважаю, мають право на життя і в наші часи. Особливо, якщо враховувати те, що, починаючи з античності, людство практично не наблизилося ні на крок до принципового вирішення проблем пояснення сутності Всесвіту та механізмів його розвитку. >>>>
• Етнопсихологія. 1. Українська родина: її роль в українському етносі, сутність, традиції. 2. Італійська родина.
  
  Вступ 3 1. Українська родина: її роль в українському етносі, сутність, традиції. 4 2. Італійська родина: її роль в італійському етносі, сутність, традиції. 9 Висновки 13 Література 14 Вступ Людському суспільству притаманна така форма організації його життя як сім’я. Історично склалося так, що люди завжди жили родинами – великими або малими, моногамними або полігамними. Від цього сутність родини як соціального інституту не змінювалася. Однак, в ході свого розвитку сім’я як мала група зазнала певних трансформацій, і сьогодні ми вже говоримо про сучасну сім’ю, яка значно відрізняється від свого прообразу первісної епохи. Слід відмітити, що і в наші часи існують значні відмінності між нібито однаковими на перший погляд родинами країн світу. Залежить це, в першу чергу, від етнопсихологічних, національних ознак, які є різними у різних народів. В даній роботі певному аналізу з точки зору етнографічних та етнопсихологічних особливостей будуть піддані українська та італійська родина. >>>>
• Практикум із психології. Тема: «Тест К. Леонарда – Х. Шмішека та особливості його застосування в роботі психолога»
  
  Вступ 3 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕНЬ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ 4 1.1. Сутність акцентуацій характеру 4 1.2. Особистісний опитувальник Г. Шмішека 6 2. ПРАКТИКА ПРИМЕНЕНИЯ ТЕСТА ЛЕОНГАРДА-ШМІШЕКА 10 2.1. Методологічні основи дослідження акцентуацій особистості у шкільному класі 10 2.2. Збір і аналіз результатів дослідження 11 Загальні висновки 14 Список використаної літератури 15 Додаток А 16 Вступ Виховання молоді завжди потребувало до себе прискіпливої уваги спеціалістів: психологів і педагогів. Формування нового члена суспільства вважалося справою державної важливості, запорукою створення гуманного та гармонійного суспільства. Особливо це важливо в наші часи, коли український соціум підвернений дії численних криз та катаклізмів. По-перше, йде злам колишніх світоглядних стереотипів, коли людину виховували на інших принципах і підходах. По-друге, сама соціальна реальність, коли в країні з’являються нові типи людей, вимагає враховувати з найбільшою точністю їх ділові, психологічні і моральні якості. У другій половині ХХ століття роботи К. Леонгарда щодо акцентуацій особистості викликали неабиякий інтерес всіх психологів і педагогів. Саме ця теорія дозволила по-новому подивитися на відхилення в поведінці підлітків, створити методики, котрі дозволяли б не тільки визначити риси характеру, які є акцентуйованими, а й проводити ефективну роботу з усунення причин, що їх викликали. >>>>
• Електронна демократія, електронний уряд, медіа в сучасному глобальному світі
  
  Вступ 3 1. Електронна демократія. 4 2. Електронний уряд. 7 3. Мас-медіа в сучасному глобальному світі. 10 Висновки 12 Література 13 Вступ Інформаційне суспільство, яке на думку науковців встановлюється в наш час, викликає багато роздумів і питань та стає головною ознакою сучасного глобалізованого світу. Розвиток інформаційних технологій сприяє посиленню інтеграції політичних, економічних, соціальних культурних сфер різних країн і народів в єдину загальнопланетну систему. Зовнішньо наш світ змінюється кардинально, але як це впливає на суттєві сторони повсякденності: політику, економіку, взаємовідносини людей та самої людини? Можна користуватися і супутниковим телебаченням і стільниковим зв’язком, але чи змінює це наше положення в суспільстві? Яким чином трансформуються в цьому випадку наші відносини в ньому? На всі ці питання повинна дати відповідь наука, що досліджує багатоманіття людських стосунків та взаємовідносин. Політична сфера – одна із таких сторін нашого життя, що визначає наш статус, степінь участі в керуванні державними справами, вирішенні проблем громади, а на вищому рівні – роль держав в світовій політиці. Глобалізація, безперечно, за допомогою інформаційних засобів інтенсивно впливає на соціально-політичні процеси, що тривають в країнах. Наскільки здатні сучасні інформаційні технології змінити політичне обличчя людства? Це є предметом прискіпливої уваги науковців, політологів, державних діячів. Окремі аспекти розгляду ними цієї проблеми висвітлені в даній роботі, а саме: сутність, перспективи електронної демократії та електронного уряду, діяльність засобів масової інформації в умовах глобалізації та інформаційного суспільства. >>>>
• ТЕМАТИКА СУХОМЛИНСЬКОГО, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЄ ОСНОВУ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
  
  Вступ 3 1. В.О. Сухомлинський – видатний український педагог-новатор 4 2. Педагогічна майстерність як основа навчально-виховного процесу 7 3. Шляхи формування педагогічної майстерності за В.О.Сухомлинським 10 Висновки 15 Література 16 Вступ Освіта – органічна частина духовного життя суспільства. Саме в цій системі створюється майбутнє, продукуються і передаються соціокультурні та особисті цінності. Виховання і навчання підростаючого покоління вимагає ретельної підготовки педагогічних фахівців. Саме від них залежить підвищення ефективності та якості навчально-виховного процесу. Їх педагогічна майстерність, фахова підготовка є вирішальним фактором в сучасній школі. Сьогодні роздаються голоси, що вимоги до моральних та психологічних якостей, педагогічної майстерності сучасного вчителя значно завищені: не буває ідеальних людей, не здатна людина втілювати у собі одному ангельський образ з конячою працездатністю і все це в умовах нашої “ринкової” економіки, яка мало що робить для створення достатніх матеріальних умов для педагогів школи. Деякі педагоги ставлять питання про моральну відповідальність держави за те положення, в якому опинився сучасний вчитель. Вимагати все – і взамін практично нічого не віддавати – негідна політика тих, хто взяв на себе функцію управління освітою. Безперечно, у важкому становищі знаходиться сьогодні педагоги. Але разом з тим виникає питання: А як працювали наші попередники, вчителі тридцятих, сорокових, п’ятидесятих, шістдесятих років? Дуже часто вони опинялися в не менш складних життєвих умовах. Як це відображалося на їх прагненні підвисити свою педагогічну майстерність? Чи не зменшували меркантильні інтереси їхнього бажання вчити дітей, формувати нові особистості, приносити користь суспільству? Про ці та інші аспекти підвищення майстерності педагогів говорить у своїх роботах Василь Олександрович Сухомлинський, видатний український педагог, який усе життя, незважаючи на суворі умови, працював в ім’я високої мети – навчання і виховання Людини. Його твори – це практично директивні вказівки про те, яким вимогам повинен відповідати вчитель і як він повинен вдосконалювати свою педагогічну майстерність попри всі труднощі життя. Висновки Всім своїм життям і творчою працею Сухомлинський довів, що головним предметом у викладанні будь-якого вчителя є сенс життя, справжнє людське щастя. Тому особливої уваги, в зв’язку з цим, набувають моральні якості вчителя. Не може бути справжнього виховання без взірця, який повинен бачити перед собою учень в особі свого педагога. Для сучасного педагога мають велику цінність методичні поради В.О.Сухомлинського щодо шляхів виховання гуманістичної культури дітей, підлітків, напрямів практичної естетичної роботи з учнями, формування духовного світу людини. На сьогоднішньому етапі викликають дуже великі сумніви щодо наявності і використання у сучасному педагогічному середовищі тих гуманістичних порад Сухомлинського, які містяться у його роботах. Педагогічна майстерність педагогів нашого часу здебільшого підвищується не в бік духовного зростання, а в бік оволодіння та застосування новітніх технічних прийомів навчання. Гуманістичність виховання не втратила своєї актуальності в наші часи, хоча в суспільстві стали найбільш пануючими ідеї особливої значимості грошей, високого матеріального та суспільного становища. На мою думку, українська нація ніколи не зможе перетворитися із високодуховної, глибокоморальної спільноти в соціальний конгломерат грошових ділків і спритних підприємців. Тимчасове затьмарення людей ідеями збагачення поступово зміниться поверненням до духовних цінностей, які продовжують жити у народі. Поради В.О.Сухомлинського щодо виховання ще знайдуть своїх палких прибічників. >>>>
• Задачі з економетрії
  
  Задача 1 Т X(t) 1 6,23 2 6,47 3 7,45 4 7,17 5 8,01 6 8,5 7 8,07 8 7,66 9 9,75 10 9,87 11 10,54 12 11 1) Графік тренду змінної х(t): З графіку видно, що найбільше підходить лінійна однофакторна модель. Оцінюємо її параметри за допомогою МНК: 2) Для оцінювання параметрів та скористаємось методом 1МНК. Запишемо систему нормальних рівнянь: Для знаходження та запишемо рівняння оцінок: де - моменти першого порядку; - моменти другого порядку. Провівши необхідні розрахунки, отримуємо: x = 0,4107t + 5,7238 3) Побудова довірчого інтервалу для коефіцієнтів моделі здійснюється за формулою: де, - деяка похибка при оцінці ; - довірчий коефіцієнт при рівні імовірності та ступенях свободи. Знаходиться за таблицями - розподілу Ст’юдента. Формула для розрахунку має вигляд: Зони надійності параметрів при рівні значущості α = 0,05: 4) Оцінку лінійного коефіцієнту кореляції здійснимо за допомогою формули: Коефіцієнт детермінації: R2 = 0,9453412 = 0,893669 5) Прогноз для наступних 3 місяців отримуємо підставляючи в нашу модель наступні значення t: Задача 2 i С(і) D(i) S(i) L(і) 1 2 3 4 5 1 5,55 9,41 7,35 16,35 2 11,54 13,87 8,98 18,98 3 16,57 14,31 9,87 20,36 4 19,05 17,59 10,41 29,97 5 22,08 19,88 11,85 32,85 6 24,88 21,37 13,61 34,31 7 27,39 22,77 15,67 35,64 8 32,06 24,98 17,31 36,31 9 36,24 26,05 19,97 38,84 10 38,87 27,35 22,22 42,22 11 41,77 31,17 25,38 43,57 1) Оцінюємо параметри лінійної моделі за допомогою МНК: 2) Коефіцієнт детермінації: R2 = 0,985446 3) Для перевірки наявності автокореляції залишків використаємо критерій Дарбіна-Уотсона: Близькість критерію до 2 показує відсутність автокореляції між залишками. 4) Перевіримо наявність мультиколінеарності за допомогою алгоритму Феррара-Глобера: Крок 1 Нормалізуємо змінні (Для цього скористаємося формулою: ): D*(i) S*(I) L*(і) 3 4 5 -0,52307363 -0,38223 -0,49642 -0,31817111 -0,29842 -0,41172 -0,29795651 -0,25265 -0,36727 -0,14726586 -0,22489 -0,05777 -0,04205806 -0,15084 0,034988 0,026395923 -0,06035 0,08201 0,090715101 0,045576 0,124845 0,192247519 0,129902 0,146424 0,241405748 0,266676 0,227907 0,3011307 0,382369 0,336766 0,476630173 0,544852 0,380245 Крок 2 Знайдемо кореляційну матрицю: Між факторами існує сильний попарний прямий зв’язок. Крок 3 3.1) Детермінант матриці R: D = 0,0027 3.2) Критерій Х2 : Знайдене значення порівняємо з табличним значенням , коли маємо ступенів свободи та при рівні значущості . Оскільки , то в масиві пояснюючих змінних існує мультиколінеарність. Крок 4 Знайти матрицю , яка є оберненою до матриці : С = R-1 : Крок 5 5.1) Обчислюємо критерії за формулою: де - діагональний елемент матриці : 5.2) Обчислені критерії порівнюються з табличним значенням , коли є ступенів свободи та при рівні значущості . У розглядуваному випадку , , . Це означає, що кожна з пояснюючих змінних мультиколінеарна з іншими. 5.3) Коефіцієнти детермінації для кожної змінної: Крок 6 Визначимо частинні коефіцієнти кореляції . Частинні коефіцієнти кореляції показують тісноту зв’язку між двома пояснюючими змінними за умови, що всі інші змінні не впливають на цей зв’язок і обчислюються за формулою: Порівнявши часткові коефіцієнти кореляції з парними, можна помітити, що часткові коефіцієнти значно менші парних. Це говорить про те, що на основі парних коефіцієнтів кореляції не можна зробити висновок про наявність чи відсутність мультиколінеарності. Крок 7 Визначимо критерії. Ці критерії застосовуються для визначення мультиколінеарності двох пояснюючих змінних і обчислюються за формулою: Обчислені критерії порівнюються з табличним значенням , коли маємо n-m=9 ступенів свободи та при рівні значущості . Оскільки всі наші розраховані значення більші за теоретичне, то можна зробити висновок про те, що всі пари пояснюючих змінних є мультиколінеарними. Задача 3 t Y(i) K(i) L(i) 1 65,34 4,33 7,75 2 54,57 5,55 8,98 3 78,52 7,87 9,85 4 82,36 8,29 10,97 5 79,44 9,21 11,98 6 90,78 10,97 13,61 7 85,99 11,81 14,57 8 76,56 10,53 13,31 9 82,35 11,14 15,35 1) Y(i) = aK(i)b1L(i) b2 Прологарифмуємо наші змінні: ln Y(i) = ln(a) + b1*lnK(i) + b2*lnL(i) t ln Y(i) ln K(i) ln L(i) 1 4,179604 1,465568 2,047693 2 3,999484 1,713798 2,195 3 4,363353 2,063058 2,287471 4 4,4111 2,11505 2,395164 5 4,375002 2,22029 2,483239 6 4,508439 2,395164 2,610805 7 4,454231 2,468947 2,678965 8 4,338075 2,354228 2,588516 9 4,410978 2,410542 2,731115 2) Оцінюємо параметри лінійної моделі за допомогою МНК: ln Y(i) = 4,0465 + 0,6917*lnK(i) - 0,4843*lnL(i) Y(i) = 57,1984K(i)0,6917L(i)-0,4843 3) Коефіцієнт детермінації: R2 = 0,7074 4) Для перевірки наявності автокореляції залишків використаємо критерій Дарбіна-Уотсона: Оскільки критерій Дарбіна-Уотсона більше двох, то можна говорити про існування від’ємної або оберненої автокореляції. Для прийняття рішення про присутність автокореляції залишків використаємо двохсторонній - тест для таких значень: ; ; ; ; У нашому випадку Цей результат вказує на те, що гіпотеза не може бути ні прийнятою ні відхиленою. Тому зробити висновок щодо наявності чи відсутності автокореляції залишків за - тестом неможливо. Задача 4 t С(t) I(t) Y(t) 1 2 3 4 1 15,55 11,41 22,35 2 16,14 13,55 24,98 3 16,57 14,87 27,58 4 17,05 15,59 29,97 5 17,44 16,51 31,85 6 17,98 17,97 33,61 7 18,88 18,77 36,04 8 19,56 19,53 37,31 9 20,54 20,91 40,55 10 21,87 21,35 42,22 Підставимо значення Y(t) з другого рівняння моделі в перше, дістанемо: C(t) = b1 + b2I(t) + ξ(t) , Знайдемо МНК-оцінки параметрів отриманої моделі: і повернемось до параметрів початкової моделі: >>>>
• Сімейні доходи. Економічне становище народу
  
  Вступ 3 1. Поняття сімейних доходів 5 1.1. Сутність та джерела сімейних доходів 5 1.2. Структура сімейних доходів 7 2. Форми державного регулювання сімейних доходів 13 2.1. Державне регулювання розподілу доходів і система соціального захисту 13 2.2. Світовий досвід державного регулювання сімейних доходів 17 2.3. Шляхи удосконалення державної політики в галузі соціального захисту населення 22 3. Сучасне економічне становище народу в Україні 27 3.1. Рівень прожиткового мінімуму. Середня заробітна плата 27 3.2. Доходи та витрати населення України 35 Висновок 39 Список використаної літератури 40 Мета роботи. Робота присвячена вивченню проблеми сімейних доходів і економічного становлення народу, що являється досить актуальною в наші дні. Оскільки добробут окремої сім’ї являється запорукою добробуту суспільства в цілому. Отже в якості об’єкта дослідження виступає сім’я її дохід, як економічна категорія. Предметом виступає кількісна і якісна сторона досліджуваного об’єкта, що функціонує в умовах ринкової економіки. Рівень доходів членів суспільства є найважливішим показником їхнього добробуту, тому що визначає можливості матеріального і духовного життя індивідуума: відпочинку, одержання утворення, підтримки здоров'я, задоволення насущних потреб. Серед факторів, що роблять безпосередній вплив на величину доходів населення, крім розмірів самої заробітної плати, виступає динаміка роздрібних цін, ступінь насиченості споживчого ринку товарами й ін. Метою проведення даного дослідження є теоретичне висвітлення зазначеного питання, та проведення аналізу стану доходів населення на Україні в умовах, що сформувались в останні роки на території нашої держави, та вияв певних закономірностей розподілу сукупного доходу і методів його державного регулювання. Об’єктом дослідження є теоретичних питань з курсу макроекономіки, що стосуються проблем сімейних доходів, економічного становища народу та шляхів їх вирішення. >>>>
• Поглинання та злиття у міжнародному бізнесі
  
  Зміст Вступ 3 1. Теоретичні основи аналізу транснаціональної корпоративної консолідації 7 2. Особливості процесу транскордонного злиття і поглинання в умовах економічної глобалізації 20 3. Формування наднаціональної системи регулювання транскордонної корпоративної консолідації 29 4. Теоретичні основи фінансових стратегій ТНК 34 5. Аналіз впливу транскордонного ЗіП на рівень розвитку країн з перехідною економікою 40 6. Шляхи формування відносин стратегічного партнерства між світовими ТНК та українськими компаніями 52 Висновки 57 Література 61 В останні роки в Україні з’явилась значна кількість літератури з питань фінансових стратегій ТНК, фінансового менеджменту в ТНК, інвестиційної поведінки ТНК у глобальному середовищі. Вагомий внесок у розробку цих проблем зробили наступні вітчизняні вчені: О.Г. Білорус, Б.Д. Гаврилишин, А.С. Гальчинський, Б.В. Губський, Д.Г. Лук’яненко, Ю.Ф. Макогон, О.М. Мозговий, Є.Г. Панченко, Ю.М. Пахомов, А.М. Поручник, О.І. Рогач, В.М. Суторміна, А.С. Філіпенко та інші. Серед робіт російських економістів на увагу заслуговують роботи М.М. Богуславського, Д.І. Баркана, В.П. Караваєва, В.В. Круглова, А.І. Майзеля, С.Е. Пивоварова, Л.С. Тарасевича. Найавторитетнішими західними дослідниками в сфері фінансових стратегій ТНК та процесів міжнародного інвестування є Р. Вернон, Дж. Даннінг, Д. Ейтман, М. Кессон, Г. Марковіц, Ф. Модігліані, М. Міллер, М. Портер, А. Рагман, Дж. Сорос, А. Стоунхіл, А. Фрідман, У. Шарп. Сьогодні практика укладання угод про злиття чи поглинання компаній поширилась і на український бізнес. Це зумовило зростання інтересу до цієї проблеми з боку фінансових аналітиків, менеджерів компаній та інших фахівців, що і визначило мету даної роботи. Отже, мета даної роботи полягає в узагальненні теоретичних засад та практичних механізмів злиття і поглинання у міжнародному бізнесі. Об’єктом дослідження є провідні ТНК світу, які утворилися та продовжують перебувати в процесах злиття і поглинання. Предметом дослідження є причини, механізми та наслідки процесів злиття і поглинання у міжнародному бізнесі. Часовими рамками дослідження є період з кінця ХІХ ст. по наші дні >>>>
• АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ЩОДО СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВИХ УМОВ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ У ДЕРЖАВІ
  
  Вступ 3 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ – ОСНОВНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ОБЛАСТІ КУЛЬТУРИ 4 2. НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ – ГОЛОВНА ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ 4 3. КОНСОЛІДАЦІЙНІ ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ ЯК ГОЛОВНИЙ ЧИННИК ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ ТА ЇЇ КУЛЬТУРИ 4 4. ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ДЕРЖАВНИХ СТРУКТУР В ОБЛАСТІ КУЛЬТУРИ – ЗАПОРУКА ЇЇ УСПІШНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ 4 Висновки 4 Література 4 Вступ Усі ми хочемо жити в країні, в якій можна було б пишатися не тільки славним минулим, а й сьогоденними здобутками і переконливими перспективами в майбутньому. У цьому контексті роль культури не можна переоцінити, оскільки саме вона формує нашу свідомість. Від культури залежать наші ідеали та амбіції, якість і стиль життя та мислення, якість наших стосунків. Культура – це, власне, базові цінності, смисли, етика та способи нашої поведінки. Людина є продуцентом, споживачем і носієм культури. А відтак і творцем людського в собі. Та й сама історія розвитку людства є не чим іншим, як історією становлення людського в людині. Дослідники слушно називають культуру другою природою. Роль керівництва нашої держави та найголовніших соціальних інституцій українського суспільства для розвитку культури є вкрай важливим. Просування нації вперед, її прогрес в соціально-економічній, політичній та культурних сферах значним чином обумовлюється ефективністю діяльності управлінських структур держави. Від них залежить, яким шляхом буде розвиватися наша культура, вони створюють головні передумови її розвитку. Враховуючи це, слід проаналізувати, які передумови для успішного розвитку культури існують в сучасній українській державі, які шляхи та стратегії пропонуються для її подальшого просування вперед. Перелік проблем, що висвітлюються в даній роботі представлені у порядку їх конкретизації: від найбільш загальних, методологічних проблем – до більш конкретних прикладних. >>>>
• Соціальна стратифікація як модель соціальної нерівності
  
  Вступ 3 1. ПОНЯТТЯ СОЦIАЛЬНОЇ НЕРІВНОСТІ ТА СТРАТИФIКАЦIЇ 4 2. ТЕОРЕТИЧНI КОНЦЕПЦIЇ СОЦIАЛЬНОЇ СТРАТИФIКАЦIЇ 8 3. СТРАТИФІКАЦІЙНА МОДЕЛЬ СУСПІЛЬСТВА 11 Висновки 14 Література 15 Вступ Вже давно помічено, що у людському суспільстві завжди існує соціальна нерівність, а саме нерівний поділ таких соціальних благ як багатство, влада, пошана. У первісному суспільстві наші предки жили у невеликих групах мисливців та збирачів, які ділили їжу, шкури звірів, притулок та iншi матеріальні ресурси. У цих спільнотах людей соціальна нерівність – крім тої, що була пов'язана з віком або статтю, – означала лише відносно невеликі вiдмiнностi у статусі певних iндивiдiв. Одна особа могла мати вищий статус ніж iншi завдяки, наприклад, таким особистим якостям, як мудрість, мисливські вміння або врода. Але коли спільноти стали більш великими та складними, як, наприклад, в сучасному суспільстві, – виник зовсім інший вид соціальної нерівності: нерівність цілих груп людей. Це явище знайшло своє відображення в соціології, яка для позначення розподілу суспільства на певні групи та шари ввела в обіг термін "стратифікація". Висновки Як бачимо, існує різноманіття думок та підходів до проблеми соціальної стратифікації, але ж можна виділити загальну позицію. Соціальна стратифікація – це природна і соціальна нерівність між людьми, яка проявляється в їх соціальному житті і має ієрархічний характер: вона підтримується і регулюється різними інституціональними механізмами, постійно відтворюється і модифікується, що є умовою впорядкованого існування будь-якого суспільства та джерелом його розвитку. У нормальному випадку суспільство внутрішньо розшаровано на сукупність страт, кожна з яких має свої специфічні ознаки. Найбільш могутніми з-поміж них є багатство, влада і престиж. За певних обставин ці ознаки або їх відсутність можуть нагромаджуватись. Наявність страт, стратифікація вказує на наявність соціальної нерівності в суспільстві, його диференціацію, що завжди є притаманим людським спільнотам. >>>>
• Соціальна держава: сутність та особливість її становлення
  
  Вступ 3 1. ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ 4 2. РОЛЬ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ У ЗДІЙСНЕННІ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 7 3. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ 10 Висновки 15 Література 16 Вступ Вихід України з кризи правомірно розглядається як перехід до ринкової системи господарювання, де багатоукладна економіка складає базис громадянського суспільства. Держава – це той основний інститут, який моделює соціальне середовище шляхом формування законодавчої основи взаємної відповідальності керівників і керованих. Тільки на основі цієї системи відповідальності може бути реалізоване ефективне економічне і соціальне управління, що є вирішальним для соціального розвитку. Соціальна держава бере на себе обов'язок піклуватися про соціальну справедливість, добробут громадян, їхню соціальну захищеність. Вона прагне поєднати економічну свободу із соціальним захистом окремих прошарків населення. Висновки У наші дні соціальна держава означає насамперед обов'язок законодавця бути соціальне активним в ім'я згладжування суперечних інтересів членів суспільства і забезпечення гідних умов життя для усіх за наявності рівності форм власності на засоби виробництва. Держава стає органом подолання соціальних протиріч, урахування і координації інтересів різних груп населення, проведення до життя таких рішень, які б позитивно сприймалися різними верствами суспільства, її мета — за допомогою соціальної політики, забезпечення рівності та умов політичної співучасті об'єднати населення, стабілізувати соціальну (у тому числі правову) і економічну системи, забезпечити їх прогресивну еволюцію. Сучасні підходи до людини і людського розвитку висувають на перше місце необхідність перегляду змісту всієї шкали вимірів ефективності і доцільності економічної політики держави. Соціальна держава формулює і реалізує відношення до громадян своєї країни в соціальній політиці, покликаній гуманізувати ринкові економічні відносини, уберегти людину, забезпечити розвиток і збільшення базового багатства країни – людських ресурсів, із яких вона черпає собі підтримку, створює основи матеріального і духовного добробуту. >>>>
• Предмет конфліктології. Зв'язок конфліктології з іншими науками
  
  Вступ 3 1. Предмет конфліктології. 4 2. Зв'язок конфліктології з іншими науками 9 Висновки 13 Література 14 Вступ Період, який ми нині переживаємо, супроводжується конфліктними ситуаціями. Викликані вони соціальними недугами, які охопили економіку, політику, культуру, мораль. У суспільстві змінюються ціннісні орієнтації, комунікативні структури, утверджується ідеологічний плюралізм та ін. Усі ці зміни позначаються на системі людських відносин досить складно й проблемно. Практика показує, що конфлікти існували завжди, з моменту появи людини і початку її взаємостосунків з навколишнім світом. Проте конфліктологія як наука виникла порівняно недавно – в другій половині ХХ ст. Формуючи філософію нового світосприйняття, ми створюємо умови кожному індивідові для самореалізації у проблемному, але небезконфліктному житті. Так історично розвивалося суспільство, такі наші реалії сьогодні, так завжди розвиватиметься суспільний процес, у якому людина постає творцем, а творчість завжди супроводжується проблемами, пошуком, конфліктами. В таких умовах практична цінність конфліктології як області знань, котра допомагає нам уникати, попереджувати та нейтралізувати конфлікти, незмірно зростає. Висновки Конфліктологія – відносно нова і специфічна область наукових знань, вивчаюча теорію і практику попередження і розв’язання конфліктів. Одночасно конфліктологія є прикладною науковою дисципліною і разом з тим – областю професійної діяльності, яка вимагає спеціальних знань, умінь і навиків по врегулюванню конфліктів і, відповідно, спеціальної підготовки. Становлення конфліктології пов'язане з практикою управління суспільними та груповими відносинами. Загальноприйнятого визначення конфліктології ще немає. Одні бачать в ній самостійну область наукових знань, котра виникла на стику філософії, соціології, психології і навіть психіатрії, інші ж вважають її комплексною науковою дисципліною, об'єднуючою в єдину систему не зв'язані між собою дослідження конфлікту, які ведуться в рамках військових наук, мистецтвознавства, історії, математики, педагогіки, політології, правознавства, психології, соціології, філософії і деяких інших наук (психіатрії, економіки). Предметом конфліктології як інтеграційної області наукових знань є загальні закономірності виникнення, розвитку і розв’язання конфліктів, а також основні принципи, способи і прийоми діяльності по відношенню до конфлікту, тобто управління конфліктом. >>>>
• Питання з психології
  
  1. Предмет і структура соціальної психології 5 2. Історія формування соціально-психологічний ідей 6 3. Теоретична і методологічна обмеженість перших соціально-психологічних теорій 7 4. Місце соціальної психології в системі наукового пізнання 8 5. Сучасні західні соціально-психологічні концепції 9 6. Проблема особистості в соціальній психології 10 7. Соціально-психологічна характеристика особистості 11 8. Духовний потенціал особистості 12 9. Управління собою, формування "Я-концепції" 13 10. Прогнозування соціальної поведінки особистості 14 11. Характеристика соціально-психологічних теорій особистості 15 12. Соціалізація особистості 16 13. Зміст і стадії процесу соціалізації 17 14. Поняття і структура соціальної установки 18 15. Вплив соціальних установок на поведінку особистості 19 16. Поняття соціально-психологічного бар’єру 20 17. Основні закономірності взаємодії і спілкування 21 18. Визначальна роль суспільних відносин для розвитку індивідуальної свідомості 22 19. Міжособистісні відносини як форма прояву суспільних відносин 23 20. Зв'язок спілкування і діяльності 24 21. Основні сторони процесу спілкування: комунікативна, інтерактивна, перцептивна 25 22. Психологічні особливості спілкування 26 23. Поняття і різновиди малих груп 27 24. Відсутність єдиного розуміння поняття "мала група" у вітчизняній і західній соціальній психології 28 25. Динаміка протікання конфлікту в малій групі 29 26. Характеристика соціально-психологічного клімату різних організацій 30 27. Сім’я як мала група 31 28. Соціально-психологічні класифікації і функції сім’ї 32 29. Соціально-психологічні проблеми сім’ї 33 30. Психологічні особливості студентської групи 34 31. Лідерство і проблеми ефективності групової діяльності 35 32. Характеристика великих соціальних груп та явищ 36 33. Соціальні рухи як специфічний феномен масового поводження 37 34. Характеристика видів натовпу 38 35. Паніка та її дослідження у сучасній психології 39 36. Особливості прояву психології нації 40 37. Поняття і особливості прояву класової психології 41 38. Расові установки та міжрасове спілкування 42 39. Особливості релігійної психології 43 40. Соціально-психологічний механізм політичної влади 44 41. Психологія політичного лідерства 45 42. Вплив засобів масової інформації на соціальну поведінку 46 43. Поняття і функції моди 47 44. Поняття стресу 48 45. Агресія та її різновиди 49 46. Альтруїзм і соціальна поведінка 50 47. Психологія чоловіка і жінки 51 48. Культура і гендерні ролі 52 49. Соціальне пізнання і депресія 53 50. В. Вундт "Проблеми психології народів" 54 51. Г. Лебон "Психологія мас" 55 52. К. Леонгардт "Акцентуйовані особистості" 56 53. Д. Карнегі "Як подолати стрес" 57 54. В. Райх "Психологія мас і фашизм" 58 55. З. Фрейд "Масова психологія і аналіз людського Я" 59 56. З. Фрейд "Незадоволеність культурою" 60 57. Е. Фром "Мистецтво любити" 61 58. Е. Фром "Чоловік і жінка" 62 59. Е. Фром "Людина для себе" 63 60. Е. Фром "Анатомія людської деструктивності" 64 61. К. Хорні "Наші внутрішні конфлікти" 65 62. К. Хорні "Про психологію жінки" 66 63. Е. Шострем "Людина – маніпулятор" 67 64. К. Юнг "Психологічні типи" 68 65. К. Юнг "Архетипи і символи" 69 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 70 >>>>
• ПРОВЕДЕННЯ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ У 1929 РОЦІ. МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ
  
  Вступ 3 1. ПЕРЕДУМОВИ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ НА УКРАЇНІ 4 2. ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ НА ПОЧАТКУ 1929 РОКУ 7 3. МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ 10 4. ПОСИЛЕННЯ ТЕМПІВ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ 12 НАПРИКІНЦІ 1929 РОКУ 12 Висновки 14 Література 15 Вступ 1929 рік – трагічна дата в історії України. Це рік початку тотального наступу радянської влади на село з метою втілення соціалістичного образу життя в селянські маси. Перед тим керівництво СРСР майже десять років не проводило активних заходів залучення широких мас працівників села в колективні господарства, пам’ятаючи свій гіркий досвід адміністративного тиску на селян, який призвів до їх озброєного протистояння проти влади в ході громадянської війни та на початку двадцятих років. В 1929 році держава зміцнилася завдяки заходам нової економічної політики, і тому вона розпочала новий, „комуністичний” штурм на село. Селяни також вже були не ті, багато з них покращили своє матеріальне становище за рахунок одноосібного господарювання і не збиралися віддавати зароблене в державну казну. Таке протистояння призвело у подальшому до трагічних наслідків особливо для українського селянства. Висновки Таким чином, друга спроба радянської влади після 1917 року провести соціальні перетворення на селі знов закінчилася невдачею. Ідеї комунізму не сприймалися селянством. Вкрай силові методи більшовиків залучити селян до колгоспів сприяли тому, що на початок 1930 року тільки одна шоста селянських господарств була колективізована, а необдумані рішення радянського апарату кінця 1929 року призвели до практично нової селянської війни на Україні. На початку 1930 років розпочався масовий вихід селян з утворених колгоспів. 1929 рік показав Сталіну, що українське селянство не можна примусити вступати на шлях комуністичних перетворень ані шляхом умовлянь, ані шляхом погроз та репресій. Це спричинило Сталіна шукати нові методи впливу на селян. 1929 рік заклав фундамент політики голодомору та масових репресій, яким були піддані українці у наступні роки. Події кінця 20-х – початку 30-х років минулого століття не слід забувати і в наші часи, коли відроджується політика ідеалізації радянської влади. Те „гарне” життя при СРСР, про яке сьогодні говорять деякі політичні діячі, було засновано на кістках декілька мільйонів українців, що померли від голоду, та на стражданнях сотнях тисяч людей, які були заслані в концтабори та переселені у Сибір. >>>>
• Філософські ідеї періоду "високої класики"
  
  Вступ 3 1. ФІЛОСОФСЬКА СИСТЕМА ПЛАТОНА 4 1.1. Вчення Платона про ідеї 4 1.2. Космологія Платона 5 1.3. Платонівська антропологія і етика 6 1.4. Вчення Платона про суспільство і державу 7 2. ПРОВІДНІ ІДЕЇ ФІЛОСОФІЇ АРІСТОТЕЛЯ 10 2.1. Вчення Арістотеля про форму і чотири причини 10 2.2. Арістотель – засновник логіки 12 2.3. Арістотель про людину 13 2.4. Погляди Арістотеля на суспільство і державу 14 Висновки 17 Література 18 Вступ Періодом "високої класики" в філософії дуже часто називають період розквіту давньогрецької філософії з середини V і до кінця IV століття до нашої ери. Це був період інтенсивного розвитку грецьких міст-полісів, піднесення всіх сторін життя людей. В першу чергу це стосувалось вільних мешканців країни, які за рахунок нещадної експлуатації рабів, створили для себе умови для самодостатнього розвитку. В цей період й зародилася класична філософія. Теоретичні напрацювання мислителів того часу стали основою для подальшого розвитку наук і використовувалися не тільки в античні часи, а й багато століть після цього. Платон і Арістотель – найвидатніші філософи тієї доби. Вони, використовуючи концепції своїх попередників, розробили власні філософські системи, які стали основою для багатьох мислителів, культурних діячів і науковців впродовж багатьох наступних віків. Їх погляди стали відправною точкою для розробки наукових теорій і в наші дні. Ознайомлення з їх поглядами дозволяє зрозуміти логічну послідовність розвитку філософської думки протягом розвитку цивілізації. Висновки Послідовники Сократа, Платон і Арістотель, здійснили переворот у філософському світогляді Давньої Греції. Ними була зроблена спроба пояснити сутність природи, Космосу, людини, однак вони зробили це набагато глибше ранніх філософів античності. Платон і Арістотель стали засновниками цілого ряду наук, узагальнили та систематизували практично весь наявний запас теоретичних знань того часу. Заслуга цих мислителів у тому, що вони перейшли від декларативно-догматичного методу філософствування до діалого-доказового способу вирішення проблем буття. Їх творчість сприяла становленню класичної античної філософії, радикального повороту до логіко-гносеологічної, соціально-політичної, етично-етичної і антропологічної проблематиці. Особливе місце в їх діяльності займає філософо-просвітницька діяльність – вони створили навчальні заклади, де разом з учнями займалися проблемами осмислення природи, буття, сущого. Роботи Платона і Арістотеля на багато віків вперед обумовили хід розвитку філософської думки Західної Європи. >>>>
• Українські язичеськи божества домашнього вогнища
  
  Вступ 3 1. Загальна характеристика праукраїнської міфології та божеств домашнього вогнища 4 2. Корисні домашні божества 6 3. Злі божества домашньої оселі українців 10 Висновки 13 Література 14 Вступ Немає на світі такої людини, яка б не чула про давньогрецькі або давньоримські божества. Венера, Марс, Аполлон, Аврора, Амур – ці та подібні до них назви та міфи з дитинства оточують будь-яку людину. Стародавнє минуле греків і римлян шанується та вивчається у нас дуже добре. Разом з тим, наші предки – слов'яни – також мали свою міфологію, свій пантеон богів, але на відміну від грецьких, вони позабуті і збереглися тільки в поодиноких повір'ях та малозрозумілих назвах. Сьогодні українське суспільство відшукує ідеали добра, справедливості, єдності та намагається втілити їх у сучасне життя. Але не дуже добре це вдається. Однією з причин деякі дослідники називають те, що ми залишили своє коріння, позабули сутність наших прадавніх вірувань. Виникає парадокс: деяким словам, символам, образам, ми не можемо знайти пояснення, хоча вони є нашими, українськими. Це свідчить про те, що прийшов час згадати свою історію. Духовність нації повинна живитися із своїх джерел, тому вивчення давнього минулого України, хоча б того, що все ж такі збереглося, є актуальним завданням сучасності. Висновки Божества домашнього вогнища супроводжували людей у їх повсякденному житті. Будь-якому незрозумілому явищу дійсності, яке не могло раціонально пояснитися, праукраїнці надавали містичного змісту. На їх думку, надзвичайні істоти жили всюди, де знаходилася людина. Одні із них були корисними, інші – ні. Це відображало дуалістичний підхід давніх українців до розуміння світу як боротьби двох протилежності – Добра і Зла. Божества домашньої оселі були неосновними в пантеоні богів наших предків. Вони тільки допомагали людині вести домашнє господарства, сприяли в справах або надавали допомогу в лікуванні. Злі божества, навпаки, перешкоджали діяльності людини, навіювали острах, приносили хвороби. В кожній оселі жили свої божества, хоча їх називали однаковими іменами. В деяких окремих випадках люди вважали, що в "хатні" божества перетворюються їх померлі родичі. Божества були нероздільними з даною сім'єю, вони не залишали її, переїжджали з нею до нового місця мешкання. Інтересною особливістю є те, що в міфах праслов'ян практично не згадується про те, щоб божества домашньої оселі вели безпосередньо боротьбу між собою. Боротьба між ними здійснювалася через посередника – людину, господаря або господиню хати. Якщо господар перетворювався на злу людину – він протиставляв себе добрим божествам. Якщо він був добрий – перемагали сили добра. Межа в боротьбі між Добром і Злом проходила через серце людини. >>>>
• Виникнення і становлення філософії Стародавньої Греції
  
  Вступ 3 1. Філософські погляди мілетців. Геракліт. 4 2. Філософія елеатів. 9 3. Піфагорійський союз 13 Висновки 15 Література 16 Вступ Виникнення античної цивілізації деякі вчені називають "дивом", маючи на увазі те, що неможливо було грецькому народові за відносно невеликий історичний проміжок часу зробити "стрибок" від первісного ладу до значних досягнень в науці, техніці, культурі. За словами цих дослідників, практично усі сучасні досягнення в тій чи іншій мірі, були започатковані в античні часи або отримали там своє концептуально-теоретичне зародження. Наслідки античної культури ми відчуваємо всюди: давньогрецькі і давньоримські назви, терміни оточують нас всюди. Наші імена, назви рослин, тварин, наукові терміни – в звучанні цих слів виявляється вплив тієї великої цивілізації. Особливо це справедливо по відношенню до давньогрецької філософії. Досягненнями, розробками, логічними моделями розмірковувань античних філософів до сих пір користуються дослідники різних наукових галузей. В цієї роботі будуть висвітлені сторінки розвитку першого етапу давньогрецької філософії – досократичної філософії, яскравими представниками якої були мілетська, елейська та піфагорійська школи. Висновки На початковому етапі розвитку філософської думки стародавньої Греції мислителі займалися поясненням тих явищ, які були близькі до природи і пояснювалися через природу. Різні філософи робили це, беручи за основу всього сущого різні елементи і явища природи, об’єкти матеріального світу. В цей час філософія займалася спробами систематизовано і логічно пояснити сутність буття та людського єства. Основними проблемами, якими займалися "досократики" були пояснення явищ природи, сутності Космосу, оточуючого світу, пошуки першоначала усього сущого. Філософів мілетської школи та Геракліта можна назвати першими передвісниками матеріалізму – вони черпали свої концепції і теорії з матеріалістичних основ, з джерел предметного світу. Піфагорійці, на відміну цих шкіл, були першими, які намагалися пояснити улаштування Всесвіту через абстрактні поняття – цифри, яким вони надавали глибокого філософського змісту. Елейська школа піднімала дещо інші проблеми щодо розуміння загального світопорядку, ніж мілетці і піфагорійці. Егейські філософи вивчали проблеми пізнання, в якому чітко розділяли чуттєве пізнання і абстрактне, ідеалістичне. Елейці також були прибічниками монізму – вони виводили усю множинність явищ із єдиного першоначала, однак, на відміну від інших шкіл, не могли конкретно пояснити зміст та сутність такої основи. Їх ідеї і погляди змушують визнати елейців зачинателями ідеалістичного напряму в філософії. Всі школи досократичного періоду об’єднує метод філософствування, який можна охарактеризувати як декларування власних поглядів, перетворення їх в догму. >>>>
• Методика діагностики рівня суб’єктивного контролю Дж. Роттера, особливості її проведення та інтерпретації
  
  Вступ 3 1. СУТНІСТЬ МЕТОДИКИ, ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ ДЖ. РОТТЕРА 4 1.1. Методика Дж. Роттера як інструмент для дослідження локус-контролю 4 2. ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИКИ ДЖ. РОТТЕРА 8 2.1. Збір первинних даних для визначення локус-контролю 8 2.2. Підсумки тестування 9 Загальні висновки 11 Список використаної літератури 12 Додаток А 13 Вступ Актуальність дослідження особистості не стала меншою в наші дні. Предметом психологічного аналізу все частіше стають різні форми довільної активності індивіда, його буденна свідомість, типи пояснення навколишнього світу, світоглядні установки, відношення людини до своєї долі. У психології необхідність використовування таких понять, як „моральна відповідальність", „атрибуція відповідальності" пояснюється зв'язком з тією або іншою науковою школою. При цьому рух від феноменологічного аналізу до експериментального, від якісних міркувань до кількісних вимірювань – досить складний процес, не застрахований від помилок. Американський психолог Дж. Роттер, запропонував для пояснення мотиваційно-орієнтаційних прагнень індивіда свою суб'єктно-центровану парадигму, яка надає можливість не тільки скласти загальне враження про той або інший тип особистості, а і одержати кількісні результати відображення її психічного світу, що пов'язані з локус-контролем. Загальні висновки Можна вважати, що в основу визначення УСК особистості встановлені дві передумови: 1. Люди розрізняються між собою по тому, як і де вони локалізують контроль над значними для себе подіями. Можливі два полярні типи такої локалізації: екстернальний і інтернальний. У першому випадку людина вважає, що події, що відбуваються з нею, є результатом дії зовнішніх сил – випадку, дії інших людей і т.д. В другому випадку вона інтерпретує значущі події як результат своєї власної діяльності. Будь-якій людині властива певна позиція на континуумі, що тягнеться від екстернального до інтернального типів. Локус контролю індивіда, універсальний по відношенню до будь-яких типів подій і ситуацій, з якими йому доводиться стикатися. Один і той же тип контролю характеризує поведінку даної особи у разі невдач і у сфері досягнень, причому це в рівній мірі торкається різних областей соціального життя. Методика дослідження суб'єктивного контролю має величезне практичне значення для представників педагогічних спеціальностей, фахівців у області соціальної роботи, а також практичних психологів. При укомплектовуванні організації працівниками можна заздалегідь визначати, який у них локус контролю. Якщо респондент схильний у всіх своїх помилках винити інших, а досягнення в роботі приписувати випадку, то від такого претендента на посаду краще наперед відмовлятися, ніж потім болісно доводити йому, що саме він винуватий у власних прорахунках, а не хтось інший, могутніший. Проте, при цьому слід більш глибоко вивчати питання, наскільки локус контролю особистості має вирішальне значення в загальній структурі діяльності людини і чи не нейтралізується він іншими особистісними утвореннями: характером, вольовими якостями, інтелектом, стилем поведінки в конфліктних ситуаціях. >>>>
• Проблема істини філософії
  
  Вступ 3 1. Поняття істини та еволюція її розуміння в історії філософії та культури. 4 2. Проблеми критерію істини. Основні концепції. 8 3. Істина в філософії, науці та праві. 12 Висновки 19 Література 20 Вступ Проблема істини споконвіку цікавила мислителів. Без спроб її розв’язання не обходилася і не обходиться в даний час жодна область знання. У філософії із самого початку осмислення пізнавальної проблематики постало питання: якщо ми сприймаємо дійсність через певні наші образи, уявлення й поняття, то якою мірою можемо бути впевнені в їх надійності? Зазначене питання постає у гносеології як питання про істину в пізнанні. Погляди на дану проблему безперервно змінювалися. Філософи пропонували і уточнювали нові концепції розуміння і пізнання світу. Як у минулому, так й в сучасних умовах три великих цінності залишаються високим мірилом як людських діянь, так й самого життя людини – її служіння істині, добру та красі. Перша уособлює цінність знання, друга – моральні підвалини життя і третя – служіння цінностям мистецтва. При тому істина є тим фокусом, у якому з'єднуються добро й краса. Для того, щоб розібратися в проблемі істини слід проаналізувати питання пізнаваності світу, суверенності мислення, шляху, який проходить наше мислення в ході досягнення істини, розгледіти перехід від абстрактного до конкретного, уяснити питання відношення абсолютної і відносної істини, а також її критеріїв. Висновки Істина постає не як щось застигле, вічне, незмінне, а як процес функціонування інтелектуального складника суспільно-історичного життя. У цьому процесі наявні чуттєва, раціонально-логічна та досвідно-практична складові частини. Тому й ознаки істини на різних рівнях її функціонування можуть бути різні: чуття засвідчує нам фактичність існування або неіснування будь-чого; мислення фіксує суттєві та необхідні зв’язки, характеристики, риси реальності; практика та досвід окреслюють умови та межі застосування розумових конструкцій. Якби пізнання із самого свого початку не було б істинним сприйняттям дійсності, то людина не могла б не тільки розумно перетворювати навколишній світ, але й пристосуватися до нього. Сам факт існування людини, історія науки та практики підтверджують справедливість цього положення. Разом з тим, слід визнати, що шлях до істини завжди був тривалим, суперечливим. Він постійно підвернений впливу крайнощів та оману. Діалектика пізнання абсолютної істини, як пізнання світу в цілому, полягає в тому, що вона складається із суми відносних істин, а в кожній відносній істині мають місце елементи, частинки абсолютного знання, тобто такого знання, яке не може бути спростоване в майбутньому. Отже, пізнання істини – це процес взаємодії, співвідношення абсолютної і відносної істин: абсолютне знання розкривається через відносне, а відносне має у собі абсолютне, його елементи. Критеріїв істини існує багато, але найголовнішим на сьогоднішній день є практика. Крім практики існують і інші критерії: чуттєвий, логічний, естетичний, але всі вони, кінець кінцем, опосередковані практикою. Тому суспільна практика є вирішальним і загальним критерієм істини. >>>>
• Українське козацтво
  
  ВСТУП 3 1. ЗАРОДЖЕННЯ КОЗАЦТВА, ЙОГО РОЛЬ В ОБ’ЄДНАННІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. 4 2. ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ПРОВОДОМ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 7 2.1. Причини війни 7 2.2. Початковий період війни (1648-1649 рр.) 8 2.3. Події 1650-1654 рр. 9 3. ДЕРЖАВА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 10 3.1. Переяславська рада 10 3.2. Характеристика державних засад гетьманського козацтва 11 3.3. Внутрішні та зовнішні причини руйнації держави Богдана Хмельницького 13 ВИСНОВКИ 16 ЛІТЕРАТУРА 17 ВСТУП Українське козацтво є одним з популярних об’єктів для дослідження не тільки у вітчизняній історії, але й в історичних науках інших країн. Подібного явища не знала історія жодної країни. Про козаків у час їхнього розквіту знали не тільки їх ближні сусіди, а й уся Європа. Неодноразово приїжджали на Україну різні дослідники, щоб ближче познайомитися з життям та побутом козацької верстви. Разом з тим, незважаючи на те, що за історичними мірками, це відбувалося відносно недавно, має місце неповна визначеність та різна оцінка тих подій, що відбувалися за часи козацтва. Ця робота охоплює період з початку виникнення козаків і до часів, що зараз в історіографії мають назву “Руїна”. Завданнями цієї роботи було: використовуючи твори сучасних авторів розібратися з походженням українського козацтва, їх військової організації та прослідкувати розвиток подій під час Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького; узагальнюючи хід та розвиток тих трагічних подій зробити висновки щодо внутрішніх та зовнішніх причин занепаду держави Богдана Хмельницького, перетворення незалежної української держави в своєрідний полігон для політичних амбіцій Росії, Туреччини, Польщі, Швеції. ВИСНОВКИ Українське козацтво з’явилося в певний історичний період, коли виникла необхідність самозахисту населення вже неіснуючої слов’янської держави від зовнішнього ворога. Різні версії походження козацтва свідчать про те, що їх поява була неординарним явищем і пояснення цього факту якоїсь однією причиною буде неправильним і однобоким. Українське козацтво було з самого початку спрямовано на відродження колишньої могутньої слов’янської держави та збереженні своєї віри, яка в свій час поставила Київську Русь в один ряд з могутніми європейськими державами Середньовіччя. Але разом з цим розвиток подій з моменту виникнення козацтва свідчив про те, що українські козаки, як і весь український народ того часу дуже толерантно вели себе по відношенню до Речі Посполитої, у складі якої наші землі пробули близько 200 років. Тільки нещадна експлуатація, примусовий перехід до іншої віри та безжалісна внутрішня політика польської шляхти до всього українського призвели до соціального вибуху, після якого вже польський та український народ не могли співіснувати на однієї території. Українське козацтво в той час показало, що воно здатне справитися з будь-яким зовнішнім ворогом. Після перемоги над поляками стало зрозумілим й те, що якщо з зовнішнім ворогом українці спроможні боротися, то внутрішні протиріччя подолати не в силах. Саме відсутність єдності в рядах козацької старшини, підбурювання ними простого люду до рішучих дій призвели спочатку до розколу держави на два табори, а потім – остаточної втрати незалежності. >>>>
• Українське козацтво
  
  Вступ. 2 ЗАРОДЖЕННЯ КОЗАЦТВА, ЙОГО РОЛЬ В ОБ’ЄДНАННІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. 2 ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ПРОВОДОМ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ПРОТИ ПОЛЬСЬКОГО ПАНУВАННЯ. 6 1. ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ (1648-1649 рр.) 7 2. ПОДІЇ 1650-1654 Р.Р. 8 3. ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА. 9 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНИХ ЗАСАД ГЕТЬМАНСЬКОГО КОЗАЦТВА ЗА ЧАСИ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. 11 ВНУТРІШНІ ТА ЗОВНІШНІ ПРИЧИНИ РУЙНАЦІЇ ДЕРЖАВИ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. 12 Висновки. 14 Література: 15 Вступ. Українське козацтво є одним з популярних об’єктів для дослідження не тільки у вітчизняній історії, але й в історичних науках інших країн. Подібного явища не знала історія жодної країни. Про козаків у час їхнього розквіту знали не тільки їх ближні сусіди, а й уся Європа. Неодноразово приїжджали на Україну різні дослідники, щоб ближче познайомитися з життям та побутом козацької верстви. Разом з тим, незважаючи на те, що за історичними мірками, це відбувалося відносно недавно, має місце неповна визначеність та різна оцінка тих подій, що відбувалися за часи козацтва. Ця робота охоплює період з початку виникнення козаків і до часів, що зараз в історіографії мають назву “Руїна”. Завданнями цієї роботи було: використовуючи твори сучасних авторів розібратися з походженням українського козацтва, їх військової організації та прослідкувати розвиток подій під час Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького; узагальнюючи хід та розвиток тих трагічних подій зробити висновки щодо внутрішніх та зовнішніх причин занепаду держави Богдана Хмельницького, перетворення незалежної української держави в своєрідний полігон для політичних амбіцій Росії, Туреччини, Польщі, Швеції. Висновки. Українське козацтво з’явилося в певний історичний період, коли виникла необхідність самозахисту населення вже неіснуючої слов’янської держави від зовнішнього ворога. Різні версії походження козацтва свідчать про те, що їх поява була неординарним явищем і пояснення цього факту якоїсь однією причиною буде неправильним і однобоким. Українське козацтво було з самого початку спрямовано на відродження колишньої могутньої слов’янської держави та збереженні своєї віри, яка в свій час поставила Київську Русь в один ряд з могутніми європейськими державами Середньовіччя. Але разом з цим розвиток подій з моменту виникнення козацтва свідчив про те, що українські козаки, як і весь український народ того часу дуже толерантно вели себе по відношенню до Речі Посполитої, у складі якої наші землі пробули близько 200 років. Тільки нещадна експлуатація, примусовий перехід до іншої віри та безжалісна внутрішня політика польської шляхти до всього українського призвели до соціального вибуху, після якого вже польський та український народ не могли співіснувати на однієї території. Українське козацтво в той час показало, що воно здатне справитися з будь-яким зовнішнім ворогом. Після перемоги над поляками стало зрозумілим й те, що якщо з зовнішнім ворогом українці спроможні боротися, то внутрішні протиріччя подолати не в силах. Саме відсутність єдності в рядах козацької старшини, підбурювання ними простого люду до рішучих дій призвели спочатку до розколу держави на два табори, а потім – остаточної втрати незалежності. >>>>
• Політична концепція Збігнева Бжезинського
  
  Вступ 3 1. Гегемонія в політиці за Збігневом Бжезинським. 4 2. Євразійська „шахівниця” – світовий політичний плацдарм. 8 Висновки 13 Література 14 Вступ Особистість американського політолога Збігнева Бжезинського є досить неординарною. Народившись у Польщі, він більшу частину життя провів в Америці. Його батьки, родом з міста Золочів Львівської області, безперечно, мали значний вплив на сина, що сприяло формуванню його поглядів та ідей. Ім’я З. Бжезинського стало відомим у середині ХХ ст. завдяки його непримиримій позиції до СРСР. Він вважається прибічником жорстких мір по відношенню до Радянського Союзу. Свою діяльність він присвячує боротьбі проти комунізму, радянського образу життя. В умовах „холодної війни”, що була у той час у розпалі, він веде активну антирадянську політичну діяльність. Одночасно Бжезинським відбувалося обґрунтування з політологічної точки зору мети, завдань та напрямків зовнішньополітичної діяльності США. Він становиться ідеологом „американізму” та „глобалізму”, знаходить виправдання небажаним та непопулярним крокам американських адміністрацій Джона Кеннеді, Ліндона Джонсона і Джіммі Картера. Свої погляди він узагальнює у книзі „Велика шахівниця: панування Америки та її геостратегічні імперативи”. Вона стала плодом його роздумів щодо політичного розвитку країн світу протягом історії, висунув свою концепцію розуміння тих процесів, що відбуваються на міжнародній політичній арені сучасності. В даному рефераті висвітлені два основних питання, які Бжезинський піддав аналізу в своїй книзі. Це – питання гегемонії США в світі і геополітична боротьба в Євразійському регіоні, який, на думку Бжезинського, був, є і буде головним центром формування геополітики. Висновки Книга З. Бжезинського – це певна спроба окреслити основні риси геополітики, що існують в даний час серед держав світу. Політолог сміливо ділить світове співтовариство на три частини: США, Євразію і решту світу. Причому Євразія, на його думку, це не тільки потужна політична сила, а й місце – „шахівниця”, де відбувається боротьба та протистояння американських і неамериканських інтересів. США, на думку Бжезинського, – це головний оплот демократії, економічної моці та процвітання, вільного розвитку людини. Влаштування світу на свій зразок – основне завдання американської політики та мета отримання світової гегемонії. Висновки, які зроблені Бжезинським, підтверджують, що позиція США в геополітиці зараз і в майбутньому завжди буде виразно активної. Ця країна не тільки пасивно відслідковує появу негативних тенденцій в розвитку інших країн, а й всіма силами та засобами прагне до „настановлення” цих країн, що розвиваються „неправильно”, на „істинний” шлях. Така тенденція підтверджується зовнішньою політикою США протягом усього ХХ ст. і в наші дні. США, таким чином, виступають потужним регулятором геополітичних відносин, генератором всіх сучасних політичних міжнародних процесів, ініціатором силового втручання у внутрішні справи країн світу Опору такому активно-агресивному впливу Америки сьогодні практично не існує. Домінування США в усіх сферах життя світової спільноти фактично нейтралізувало спротив її традиційних опонентів, дійсно зробило Америку єдиною супердержавою, яка нав’язує іншим країнам свою політичну волю. >>>>
• Проблеми матеріальної єдності світу в філософії
  
  Вступ 3 1. СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ "СУБСТАНЦІЯ" ТА "МАТЕРІЯ" В ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ 4 1.1. Субстанція як першооснова світу 4 1.2. Трансформація співвідношення понять ”субстанція” і ”матерія” в історії філософії 7 2. ФІЛОСОФСЬКА КАТЕГОРІЯ "МАТЕРІЯ". 13 СПІВВІДНОШЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОГО ТА ПРИРОДНИЧО-НАУКОВОГО РОЗУМІННЯ МАТЕРІЇ 13 2.1. Історична трансформація поняття "матерія" 13 2.2. Співвідношення філософського та природничо-наукового розуміння матерії 19 Висновки 21 Література 22 Вступ З часів античності філософи розділилися на два табори: матеріалістичний і ідеалістичний. Матеріалізм і ідеалізм пропонують різні погляди на першосутність буття. Кожна із сторін абсолютизує або речовинний "субстрат", або духовний чинник буття. В історії філософії бували періоди, коли нібито здавалося, що одна із ідеологій переважала і остаточно поборювала іншу. Особливо це вірно по відношенню до матеріалізму. В часи, коли наука робила значні кроки вперед та дивувала суспільство геніальними винаходами та відкриттям, люди вважали, що матеріалістичні принципи є єдино вірними, так як вони підтверджувалися емпіричним шляхом і надавали реальні, наочні результати. Але, навпаки, в періоди наукових криз або значних соціальних потрясінь, коли людство втрачало сенс буття і не знаходило наукових аргументів поясненню катаклізмів і потрясінь, – на перше місце виступали ідеалістичні обґрунтування світу. Останнім часом, можна сказати, що позиції матеріалізму знов дещо похитнулися. Люди більше прагнуть до осмислення сенсу буття з точки зору ідеалізму. Матеріалізм, скоріш за усе, вже не дуже приваблює людство. Для порівняння матеріалістичних ідей з початку їх виникнення і до наших днів в цій роботі наданий історичний екскурс розвитку матеріалізму. Основна увага при цьому приділена аспекту матеріальної єдності світу, розрізненню понять "субстанція" і "матерія". Висновки Філософський зміст категорії “субстанція” виражають два основні аспекти: абсолютна самодостатність, незалежність від чого-небудь і першопричина, першооснова усього існуючого. Поняття “субстанція” співвідноситься із категорією буття, але ототожнювати їх не слід. Субстанція у наведеному сенсі виступає конкретизацією більш абстрактного поняття буття. Матеріалісти ототожнюють субстанцію з матерією. Вони розглядають в якості основи всіх форм буття матеріалістичне начало. Їх філософський світогляд базується на матеріальному поясненні всіх речей світу, а також елементів духовного життя людини. Позиція ідеалістів відносно якогось одного елемента, який би міг бути в основі єдності усіх речей, є дуже різнобарвною. Різноманітні думки ідеалістичного спрямування стосовно такого першоначала в багатьох випадках засновані на переконанні в ідеальні поняття, що в цілому зближує ідеалістичний філософський світогляд з релігійним, де все базується на вірі. Ідеалісти розрізняють поняття "субстанції" і "матерії". Субстанція, на їх думку, є вищим поняттям, ніж матерія. Вона є можливою сутністю (в деяких вченнях – альтернативною) всіх речей. Тому проблему матеріальної єдності світу в філософії найбільш успішно розв'язують матеріалісти. Їх вчення постійно знаходить підтвердження в сфері наукових розробок і досліджень природи. Останні дані відносно мікроструктури будови тіл, призводять до думок, що такий єдиний першоелемент може існувати. Матеріалізм у своєму розвитку пройшов тривалий шлях від "наївної" натурфілософії перших мислителів античності до наукового обґрунтування матеріальності світу в наші дні. >>>>