Твыр позамежами болю

 У нас Ви маєте можливість замовити матеріал за темою «Твыр позамежами болю», або знайти вже готові матеріали, які містять певну інформацію за даним запитом

• Біологічне значення болю
  
  План Вступ 3 1. Біологічне значення болю 3 2. Види болю 5 3. Нейрофізіологічні механізми болю 6 4. Ноцицептивна і антиноцицептивна системи 9 Висновок 11 Список використаної літератури 12 >>>>
• Біологічне значення болю
  
  План Вступ 3 1. Біологічне значення болю 3 2. Види болю 5 3. Нейрофізіологічні механізми болю 6 4. Ноцицептивна і антиноцицептивна системи 9 Висновок 11 Список використаної літератури 12 >>>>
• Кр юридична психологія
  
  Завдання 1. Психологічна структура слідчої діяльності. 3 Завдання 2. Психологічна характеристика особистості засуджених. 15 Завдання 3. Дайте відповіді на питання: 20 Чому працівник міліції не відчув болю? Завдяки чому він зміг затримати злочинця? "Все сталося так швидко, що Сергій не встиг отямитися. Він лише побачив, що його товариш впав на землю, а злочинець з пістолетом втікає. Сергій почав його наздоганяти, і раптом сильний удар у ліве плече повалив його на асфальт. Болю він не відчув, думка працювала чітко. Він чув посвист куль. Слабкість, що невідомо звідки з'явилась, заважали бігти далі. Тоді Сергій ліг на тротуар, прицілився і почав стріляти навздогін злочинцю. Після чергового пострілу той впав і вже не піднявся". Список використаної літератури 22 >>>>
• ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ У ХВОРИХ, ЩО СТРАЖДАЮТЬ НА ХРОНІЧНИЙ БІЛЬ У СПИНІ
  
  ВСТУП 2 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ХРОНІЧНОГО БОЛЮ, ТА ЗОКРЕМА, ХРОНІЧНОГО БОЛЮ У СПИНІ В МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ЯК ПСИХОЛОГІЧНО-МЕДИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ 6 1.1.„Больовий синдром” у медицині – причини виникнення, клінічні прояви.Фізіологія болі 6 1.2. Психологічна уява про біль. Симптоми остеохондроза в психології 20 1.3. Психотерапія болі. Особливості психотерапії соматичних хворих 36 Короткі висновки 51 РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОСІБ, СТРАЖДАЮЧИХ НА ХРОНІЧНИЙ БІЛЬ У СПИНІ 53 2.1. Методи психологічного дослідження осіб, що страждають на хронічний біль 53 2.2. Хід та процедура дослідження осіб, що страждають на хронічний біль у спині 70 2.3. Аналіз результатів емпіричного дослідження психологічних особливостей осіб, що страждають на хронічний біль у спині 80 Короткі висновки 96 РОЗДІЛ 3. ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ У ХВОРИХ, ЩО СТРАЖДАЮТЬ НА ХРОНІЧНИЙ БІЛЬ У СПИНІ 98 3.1. Загальні принципи лікування хронічного болю у спині, та методи психологічної корекції емоційної сфери осіб, що страждають на хронічний біль у спині 98 3.2. Система психокорекційних заходів емоційної сфери хворих, що страждають на хронічний біль у спині 115 3.3. Визначення ефективності застосування методів корекції емоційної сфери хворих, що страждають на хронічний біль у спині 132 Короткі висновки 137 ВИСНОВКИ 138 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 145 ДОДАТКИ 152 - 172 >>>>
• Юридична психологія
  
  План Завдання 1. Психологічна структура слідчої діяльності 3 Завдання 2. Психологічна характеристика особистості засуджених 15 Завдання 3. Дайте відповіді на питання: Чому працівник міліції не відчув болю? Завдяки чому він зміг затримати злочинця? 27 Список використаної літератури 28 >>>>
• Психологічна структура слідчої діяльності. Психологічна характеристика особистості засуджених
  
  Завдання 1. Психологічна структура слідчої діяльності 3 Завдання 2. Психологічна характеристика особистовсті засуджених 11 Завдання 3. Дайте відповідь на питання: Чому працівник міліції не відчув болю? Завдяки чому він зміг затримати злочинця? 18 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 19 >>>>
• Особа злочинця та межі її кримінального вивчення
  
  ЗМІСТ Вступ 3 1. Криміналістична характеристика злочинної жорстокості, її зв’язок з насильницькою злочинністю. 5 2. Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють насильницькі злочини. Причини насильницької жорстокості. 13 3. Профілактика насильницьких злочинів 17 Висновки 22 Література: 24 Об’єктом даного дослідження є злочинна жорстокість як основна причина вчинення насильницьких злочинів. Агресію слід розглядати не як модель поведінки, а як емоцію, мотив чи установку. Термін “агресія” часто асоціюється з негативними емоціями – такими, як злість; з мотивами – такими , як прагнення образити, нашкодити; і навіть з негативними установками – такими, як расові та етнічні упередження. Незважаючи на те, що всі ці фактори, без сумніву, відіграють важливу роль в поведінці людини, результатом якої стає нанесення шкоди, їх наявність не є необхідною умовою для подібних дій. Агресія зароджується як у стані повного спокою, так і в стані надзвичайного емоційного збудження. Також зовсім необов’язково, щоб агресори ненавиділи чи навіть симпатизували тим, на кого спрямовані їхні дії. Більшість з них завдає болю людям, до яких ставиться швидше позитивно, ніж негативно (випадки насильства в сім’ї). Метою роботи є: визначення причин злочинної жорстокості у сучасному українському суспільстві; визначення та опис особи злочинця, що вчинює насильницькі злочини; аналізуються причини виникнення таких злочинців; спонукань, які призводять людину до вчинення насильницьких злочинів; та даються певні рекомендації щодо профілактики насильницьких злочинів. Під час написання роботи у якості джерел використані наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячені даній тематиці. Серед них особливо слід виділити такі роботи: Вермеш М. Основные проблемы криминологии. – М.: Прогресс, 1978., Петров В.В. Криминологические проблемы предупреждения преступлений, совершаемых в сфере бытовых отношений. Автореф. канд. дис. – М., 1981., Филонов В.П. Актуальные проблемы современной криминологии.: Монография. – Донецк: Донеччина, 1997., Насильственная преступность и ее значение для характеристики общественных отношений. Экспресс-информация. – М., 1992. – Вып. 1. >>>>
• Синдром емоційного вигоряння у медичних працівників
  
  Вступ 3 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ 6 1.1. Сутність феномену вигоряння, підходи до його вивчення 6 1.2. Моделі емоційного вигоряння та стадії його розвитку 9 2. ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРЯННЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ 14 2.1. Програма дослідження 14 2.2. Визначення рівня домагань респондентів 18 2.3. Визначення степені вигоряння респондентів 22 2.4. Інтерпретація результатів дослідження 28 2.5. Висновки по дослідженню 29 Висновки 30 Література 32 Додатки 34 Вступ Професійний розвиток – досить складний процес, який має циклічний характер; людина не тільки вдосконалює свої знання, уміння і навички, розвиває професійні здібності, але може відчувати і негативний вплив цього процесу. Такий вплив призводить до появи різних деформацій і станів, які понижують не тільки професійні успіхи, але і негативно проявляються в „непрофесійному” житті. У зв’язку з цим можна вести мову про висхідну (прогресивну) і нисхідну (регресивну) стадії професійного розвитку. Як правило, праця позитивно впливає на людину та її особистісні особливості. Проте професійний розвиток може мати і нисхідний характер. Негативний вплив професії на особистість може мати частковий або повний характер. Ознакою негативного впливу професії є поява різних професійних деформацій або специфічних станів, наприклад, психічного вигоряння. Порівняно недавно в іноземній, а потім і у вітчизняній літературі з’явилося поняття „емоційне вигоряння”, що віддавна розглядалося як аспект професійної деформації і визначалося як стан знемоги, виснаження з відчуттям власної марності. Згідно з сучасними уявленнями, під „психічним вигорянням” розуміють стан фізичного, емоційного і розумового виснаження, що проявляється у професіях соціальної сфери типу "людина – людина". Основними концептуальними передумовами виникнення теорії емоційного вигоряння є праці Г.Сельє та його послідовників по вивченню загального адаптаційного синдрому (Р.Лазарус, Р.Розенман, І.Фрідман), а також праці, присвячені вивченню так званої “лаврованої” депресії або “депресії виснаження” (П.Кільхольц, Р.Бек). В працях Т.В.Форманюк, Г.В.Ложкін, Н.А.Амінов, В.Є.Орел, В.В.Бойко, Т.І.Ронгинська, К.Маслач, М.Лейтер, Х.Дж.Фрейденбергер, М.Буріш, М.Чернісс, І.Фрідмен та ін. аналізуються питання щодо природи "синдрому емоційного вигоряння", його компонентів та динаміки. Але в даних роботах недостатньо висвітлено конкретний вплив цього синдрому на категорію медичних працівників, які є одними з головних типових спеціалістів, що працюють з людьми і для людей. Спілкування в їх сфері діяльності виступає одним із головних інструментів лікарської практики медичного персоналу та вимагає від них високої культури поведінки, вміння та бажання вникати у проблеми пацієнтів. Додаючи у сферу спілкування з клієнтами значної частки самого себе, медичні працівники часом не отримують взамін певних позитивних емоцій, які вони потребують будучи не тільки працівниками, професіоналами, а й звичайними людьми, з їх слабкостями та потребами. З плином часу у них спостерігається ефект "емоційного вигоряння". Попередніми дослідженнями виявлено, що цей хворобливий стан неоднаково виявляється у різних медичних працівників: хтось здатний тривалий час зберігати високий рівень працездатності, інші, навпаки, – починають "ламатися", "вигоряти". Для більш детального дослідження цієї проблеми присвячено дане дослідження, метою якого є вивчення впливу факторів, від яких залежить вплив на людину синдрому емоційного вигоряння. Об’єктом дослідження є синдром емоційного вигоряння. Предметом дослідження – психологічні особливості синдрому емоційного вигоряння медичного працівника. Відповідно до поставленої мети були визначені такі завдання: 1. На підставі теоретичного аналізу літератури з проблеми синдрому емоційного вигоряння, узагальнення та систематизації результатів зарубіжних і вітчизняних емпіричних досліджень визначити особливості структури, причини та наслідки синдрому емоційного вигоряння у медичних працівників. 2. Виявити структуру та особливості прояву синдрому емоційного вигоряння. 3. Виділити і проаналізувати особливості впливу індивідуальних (особистісних, соціально-демографічних) та організаційних чинників на динаміку синдрому емоційного вигоряння у медичних працівників. Методологічну основу дослідження становлять розроблені в психології принципи детермінації психічних явищ, єдності психіки та діяльності (О.М.Леонтьєв, Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, Г.С.Костюк та інші). Теоретичну основу дослідження склали ідеї щодо природи загального адаптаційного синдрому (Г.Сельє, 1982), концепція синдрому емоційного вигоряння (К.Маслач, 1982; В.В.Бойко, 1996), теорії розвитку особистості в її професійній (Є.О.Клімов, 1997). Методи дослідження. Мета і завдання дослідження зумовили використання комплексу методів дослідження, які було підібрано, керуючись вимогами, що ставляться до проведення психодіагностичного обстеження. У теоретичній частині використано методи аналізу, узагальнення та синтезу існуючого наукового матеріалу з проблем синдрому емоційного вигоряння медичного працівника. В емпіричній частині застосовувався комплекс психодіагностичних методів. Для вивчення міри вираженості та симптомів синдрому емоційного вигоряння вчителя використовувалась методика діагностики емоційного вигоряння В.В.Бойко та методика визначення рівня домагань Шварцландера. Висновки Дослідження показують, що в певні періоди професійної діяльності у спеціалістів, в даному випадку – медичних працівників – можлива поява стану „виснаження”, „вигоряння” як результату душевної, психічної перевтоми. Стан "вигоряння" спеціалістів цієї сфери характеризується зникненням гостроти почуттів і переживань, негативним ставленням до партнерів, з якими вони спілкуються, виникненням конфліктів, пригніченим настроєм, втратою людиною уявлень про цінність життя, коли все стає байдужим. Феномен "вигоряння" є професійним. Певною мірою він відображає специфіку роботи з людьми – професійну сферу, в якій був уперше виявлений. Такий феномен є незворотнім. Виникнувши в людини, він продовжує розвиватись, і можна тільки певним чином загальмувати цей процес. "Вигоряння" є процесом, який, як правило проходить у своєму розвитку три основні стадії: початкова фаза, де відбувається зниження рівня власної участі в професійній діяльності; фаза активних негативних емоційних реакцій та деструктивної поведінки; фаза психосоматичних реакцій та формування негативної життєвої установки: Основними суперечностями, які викликають феномен "емоційного вигоряння", є: прагнення медичного працівника якомога якісніше виконати свої обов’язки та неможливість це зробити внаслідок певних об’єктивних матеріальних та організаційних труднощів; відсутність постійного зворотного позитивного психологічного зв'язку з своїми пацієнтами; підвищена атмосфера душевного болю та страждань, свідком яких постійно становиться лікарський персонал; високі фізичні навантаження в професійної діяльності, пов’язані з зростанням загальної захворюваності населення, зменшення кількості медперсоналу. Дане дослідження підтвердило зв’язок між такою особистісною характеристикою індивіда як прагнення до високого рівня домагань. У осіб, які мали високий рівень домагань, була виявлена значна тенденція до виникнення синдрому "емоційного вигоряння", у осіб, у яких, навпаки, – рівень домагань був низьким, виявлена низька схильність до "вигоряння". Є всі підстави вважати синдром емоційного згоряння певною захисною реакцією організму на підвищені та тривалі фізичні та психологічні навантаження. Перші симптоми згоряння варто вважати не як на жахливу небезпеку, що може підстерігати кожного медичного працівника, а як на знак, який подається для того, щоб захистити зростання особистості та її професійний потенціал. Перспективи подальших досліджень синдрому емоційного згоряння обумовлюється необхідністю надання кваліфікованої психологічної допомоги для спеціалістів, що працюють у сфері "людина – людина" та потерпають від негативного впливу професійного середовища. >>>>
• питання з філософії
  
  1. Предмет психології як науки. Основні етапи його розвитку. Місце психології в системі наук та зв'язок її з іншими науками. Характеристика методів психологічної науки 16 2. Розвиток психіки у філогенезі: тропізми, інстинкти, научіння, інтелектуальна поведінка на різних етапах розвитку тваринного світу 18 3. Якісна відмінність психіки тварини від психіки людини 21 4. Поняття про відчуття. Природа відчуттів. Класифікація, види відчуттів. Основні властивості та закономірності відчуттів. Пороги чутливості та її вимірювання. Взаємодія відчуттів 23 5. Поняття про сприйняття. Основні властивості сприймання. Характеристика видів сприймання. Індивідуальні відмінності у сприйманні. Робота психолога з проблем психології сприймання учнів 25 6. Поняття про пам'ять. Природа пам'яті. Уявлення пам'яті. Класифікація і види пам'яті 28 7. Процеси пам'яті. Запам’ятання, види запам’ятання. Основні закономірності заучування. Відтворення і його форми. Збереження та забування. Ремінісценція. Ретроактивне і проактивне гальмування. 30 8. Мнемічні здібності. Критерії продуктивної пам'яті. Індивідуальні відмінності у пам'яті. Робота психолога над проблемами пам'яті школярів 32 9. Поняття про мислення, його специфічні особливості та функції. Поняття про інтелект. Фізіологічна основа мислення. Змістовна сторона мислення. Процес розуміння. Операційна сторона мислення. Продукти мислення 34 10. Мислення як діяльність. Способи розв’язування задач 36 11. Класифікація і види мислення. Індивідуальні особливості мислення. Робота практичного психолога по вивченню розвитку і корекції мислення учнів 38 12. Поняття про уяву. Функції уяви. Природа уяви. Сновидіння. Мрії. Уява і творчість. Індивідуальні відмінності уяви 40 13. Поняття про увагу. Природа уваги. Основні властивості. Види уваги. Неуважність та її причини. Індивідуальні відмінності в увазі. Зміст і напрямки роботи практичного психолога над проблемами уваги учнів 42 14. Поняття про емоції, почуття та їх природу. Функції, форми переживання почуттів. Характеристика емоційних станів. Види почуттів та їх особливості. Основні напрямки роботи практичного психолога над проблемами почуттів 45 15. Поняття про волю та її природу. Функції волі. Зовнішні і внутрішні вольові прояви. Мимовільні і довільні дії людини. Характеристика вольового зусилля, його фази та форми прояву (потяг, бажання, хотіння), структура. Вольові якості особистості. Недоліки волі та основні напрями роботи практичного психолога над проблемами волі 47 16. Поняття про діяльність, її відмінність від активності, реактивності та поведінки тварин. Основні етапи та структура діяльності. Засвоєння діяльності та основні види діяльності 49 17. Поняття про особистість. Людина, індивід, особистість та індивідуальність. Основні характеристики особистості: сталість, цілісність, активність. Основні теорії психології особистості 51 18. Структура особистості. Спрямованість особистості та її форми. Активність особистості та її джерело 54 19. Самосвідомість особистості. Її компоненти (Образ "Я", "Я-концепція", самооцінка, самоконтроль, рівень домагань) 56 20. Основні етапи становлення особистості. Рушійні сили розвитку особистості 58 21. Поняття про темперамент. Історія розвитку вчення про темперамент. Фізіологічні основи темпераменту. Тип ВНД та темпераменти 60 22. Психологічна характеристика типів темпераменту. Темперамент та індивідуальний стиль діяльності 62 23. Поняття про характер. Характер та індивідуальність. Природні та соціальні передумови формування характеру. Структура (розумові та емоційно-вольові якості) характеру. Риси характеру. Акцентуація рис характеру та напрямки корекції її 65 24. Поняття про здібності. Задатки, нахили, здібності. Природні передумови здібностей. Структура здібностей. Загальні та спеціальні здібності. Здібності і психологія людей. Таланти, обдарованість, геніальність, майстерність. Формування здібностей. Основні напрямки роботи практичного психолога над проблемами здібностей учнів 68 25. Предмет вікової психології. Історія розвитку та сучасний стан розробки проблеми вікової психології. Основні розділи вікової психології. Зв'язок вікової психології з іншими науками. Завдання вікової психології 70 26. Методологічні принципи психологічного дослідження. Класифікація методів. Проблема методу у вікової психології. Загальна характеристика методу спостереження 72 27. Загальна характеристика методу експерименту та вимоги до психологічного експерименту у віковій психології 74 28. Метод опитування в психолого-педагогічному дослідженні дітей 76 29. Поняття про психічний розвиток, про фактори, передумови і умови психічного розвитку. Рушійні сили психічного розвитку. Теорії психічного розвитку 78 30. Психічний розвиток і навчання (Л.С. Виготський) 80 31. Основні закономірності психічного розвитку 81 32. Основні критерії вікової періодизації психологічного розвитку. Вікова періодизація психічного розвитку дітей. Вікові та індивідуальні особливості психологічного розвитку дітей 83 33. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженої дитини. Психічний розвиток новонародженої дитини. Особливості відчуттів, емоційної сфери. Комплекс пожвавлення. Соціальна ситуація та умови психічного розвитку новонародженої дитини 85 34. Анатомо-фізіологічні особливості дітей немовлячого віку. Соціальна ситуація, провідна діяльність дітей немовлячого віку. Психічний розвиток дітей-немовлят. Новоутворення дітей цього віку. Криза першого року життя 87 35. Анатомо-фізіологічні особливості дітей раннього віку. Предметно практична діяльність дітей раннього віку 89 36. Розумовий розвиток дітей раннього віку 91 37. Розвиток особистості в ранньому віці. Новоутворення в психічному розвитку дітей раннього віку. Криза трьох років 93 38. Анатомо-фізіологічні особливості дітей дошкільного віку. Соціальна ситуація психологічного розвитку дошкільників. Сюжетно-рольова гра як провідний вид діяльності у цьому віці 95 39. Розумовий розвиток дітей дошкільного віку 97 40. Розвиток особистості дітей дошкільного віку 99 41. Порівняльна характеристика анатомо-фізіологічного розвитку дітей шести та семирічного віку. Психічний розвиток дітей шестирічного віку. Криза дітей семирічного віку 101 42. Психологічна готовність дітей до навчання у школі. Види психологічної готовності до навчання у школі 104 43. Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Соціальна ситуація розвитку. Учбова діяльність молодшого школяра. Інші види діяльності (ігрова, трудова, спілкування) 106 44. Розвиток психічних процесів та уваги у молодших школярів 109 45. Розвиток особистості молодшого школяра 111 46. Засвоєння норм і правил поведінки учнями молодших класів 113 47. Новоутворення психічного розвитку учнів молодших класів 115 48. Перехід від дитинства до дорослості як основний зміст підліткового періоду розвитку. Криза підліткового віку 117 49. Класичні дослідження кризи підліткового віку 119 50. Анатомо-фізіологічна перебудова організму у підлітковий період. Статева зрілість і статева роль 121 51. Учбова діяльність та пізнавальні процеси у підлітків 124 52. Спілкування з дорослими та однолітками як основний вид діяльності у підлітків 126 53. Становлення особистості і самосвідомості підлітка 129 54. Акцентуації характеру і у підлітків 131 55. Девіантність і делінквентність поведінки підлітка, їх причини і методи виховання "важких" дітей 133 56. Новоутворення у психічному розвитку підлітків 135 57. Фактори психічного розвитку у юнацькому віці 137 58. Особливості учбової діяльності та пізнавальних процесів старшокласників 139 59. Становлення особистості в ранній юності. Моральне і професійне самовизначення 141 60. Основні риси старшокласників 143 61. Психологія дорослості 145 62. Психологічна характеристика учіння. Структурні компоненти в учінні 147 63. Вікові особливості розвитку учіння 149 64. Поняття про розумову самостійність в учнів 151 65. Психологічні умови формування уміння вчитися самостійно. Рівні розвитку розумової самостійності у школяра 153 66. Поняття про навчання, учіння, научіння і навчальність. Психологічна проблема дидактичних принципів навчання 155 67. Класифікація навчання. Моделі навчання 157 68. Психологія змісту навчання. Процес засвоєння знань, наукових понять та розвиток логічного мислення. Формування навичок та умінь 159 69. Теорії управління навчанням. Особистісне-орієнтовне навчання. Шляхи управління навчанням 161 70. Причини неуспішності учнів та шляхи попередження неуспішності в навчанні 163 71. Психологічний аналіз уроку 165 72. Психологія виховання як розділ педагогічної психології, її завдання. Поняття про виховання, виховуваність і вихованість. Теорії виховання. Особистісно-зорієнтоване виховання, його принципи 167 73. Основні механізми і етапи формування властивостей особистості. Зовнішнє і внутрішнє виховання. Самовиховання 169 74. Моральне виховання і вимоги до спілкування 171 75. Вікова динаміка формування особистості та вікові аспекти виховання 173 76. Психологічний аналіз вчинків дітей, що потребують педагогічної корекції 175 77. Критерії та показники моральної вихованості 177 78. Своєрідність педагогічної праці. Структура педагогічної діяльності 179 79. Педагогічні здібності. Педагогічні вміння 181 80. Педагогічне спілкування. Педагогічний такт. Стилі педагогічного спілкування та педагогічної діяльності 183 81. Поняття про соціальну психологію, предмет соціальної психології 185 82. Поняття про спілкування. Основні функції спілкування. Структура спілкування. Види спілкування 187 83. Спілкування як обмін інформацією. Засоби комунікації. Невербальні засоби комунікації 189 84. Вербальна комунікація. Мова і мовлення. Функції мовлення. Види мовлення. Розвиток мовлення у дітей у зв’язку з розвитком потреби у спілкуванні. Бар’єри спілкування 191 85. Спілкування як взаємодія. Форми взаємодії. Педагогічне спілкування. Психолого-педагогічний такт 193 86. Поняття соціальної перцепції. Механізм взаєморозуміння 195 87. Поняття про групи. Класифікація груп 197 88. Структура взаємин у малій соціальній групі. Характеристика взаємин у колективі 199 89. Поняття та процеси групової динаміки. Механізми групової динаміки 201 90. Нормативна поведінка у групі. Проблеми групової згуртованості, міжособистісної сумісності, групові конфлікти, шляхи їх розв’язання 203 91. Лідерство і керівництво. Стилі лідерства і керівництва. Проблема прийняття рішення 205 92. Соціалізація особистості 207 93. Історія виникнення та розвитку психології релігії. Сучасний стан вітчизняної психології релігії 209 94. Психологічні джерела релігійності особистості. Основні види, критерії і функції релігійності особистості 211 95. Типи характеру і особливості поведінки релігійної людини 213 96. Психологічні властивості молитви. Вплив соціально-психологічних факторів на стиль молитви 215 97. Домінуючи сенсорні модальності. Характерний підхід до органів відчуття. Поняття та види релігійних почуттів 217 98. Творчість як форма та зміст. Теорія творчості за К. Юнгом 218 99. Розкрити зміст понять "творчість", "талановитість", "геніальність", "механізми креативності" 220 100. Технології прийняття творчих рішень. Життєвий шлях творчої особистості. Стратегії геніїв 221 101. Проблема активізації творчих ресурсів особистості. Методи активізації творчих ресурсів особистості 223 102. Стратегія розвитку дитячої творчості. Творчість у казкотерапії 224 103. Поняття етнічної групи. Психологічні ознаки етносу. Основні методичні підходи до вивчення етнічних особливостей 225 104. Соціалізація, інкультурація та етнізація особистості. Характеристика маргінальної особистості 227 105. Національний характер і менталітет. Особливості національного характеру українців 229 106. Міжетнічні конфлікти: психологічні детермінанти та особливості протікання 231 107. Поняття профорієнтації та її основні складові. Порівняльна характеристика профконсультації та профвідбору. Історія розвитку та сучасний стан профорієнтації в Україні 233 108. Поняття про професіографію та її принципи. План-схема професіограми. Психологічні особливості профорієнтаційної роботи у центрах зайнятості та у закладах освіти 235 109. Класифікація професій. Шляхи самоактуалізації особистості у професійній кар’єрі. Ділове спілкування і професійна діяльність 238 110. Основні фази професійного розвитку. Роль біографічних криз у професійному розвитку. Психологічний зміст праці з точки зору логотерапії 241 111. Психологічні особливості професійного самовизначення. Поняття професійної ідентичності та маргіналізму. Психологічний підхід до професійного відбору 243 112. Законодавчі акти України про соціально-психологічну службу, її завдання, структура та функції. Основні види та напрямки діяльності психологічної служби 245 113. Кваліфікаційні характеристики і вимоги до практичного психолога. Етичний кодекс в роботі психологічної служби 247 114. Структура психологічної служби системи освіти. Моделі, рівні та напрямки функціонування шкільної психологічної служби 249 115. Мета, завдання та форми роботи шкільної психологічної служби, вимоги до її організації 251 116. Психологічна служба дошкільного навчально-виховного закладу 253 117. Основні напрямки роботи практичного психолога з молодшими школярами, підлітками, старшокласниками 255 118. Робота з сім'ями учнів та педагогічним колективом, як напрям діяльності психологічної служби в системі освіти. Специфіка організації психологічної служби в закладах інтернатного типу 257 119. Визначення поняття "невротичні розлади" та характеристика причин їх виникнення у дітей. Характеристика психологічних розладів та симптомів їх проявів. Особливості переживання нормальної і патологічної реакції втрати 260 120. МКХ-10 і DSM-IV – принцип побудови та особливості використання у роботі психолога 262 121. Симптоматика розладу тривожності зі страхом розлуки: етіологія симптоматика, психотерапія. Симптоматика розладів з надмірною тривогою та відхильною поведінкою у дітей 264 122. Симптоматика конверсійного та соматофомного розладу та способи його корекції 266 123. Симптоматика дисморфофобії та іпохондрії: етіологія, симптоматика та психотерапія 269 124. Іміджемейкінг в політичному лідерстві: складові успіху. Піаркампанія і технологія "чорного" піару в процесі виборів 271 125. Маскулінність та фемінність як статевотипізована поведінка. Андрогінність в універсалізації гендерних ролей 273 126. Характеристика гендерних стереотипів. Статеві відмінності в психічних та поведінкових розладах дорослих та дітей 275 127. Стилі сімейного виховання як чинник патопсихологічних властивостей особистості 277 128. Сексуальне виховання дітей та його принципи 279 129. Профілактика психосоматичних розладів. Характеристика методу психофізіологічної саморегуляції та психофізіологічної релаксації. Самодопомога при виявленні стресових розладів 281 130. Виявлення наявності психосоматичних проблем. Методи діагностики порушення психосоматичного здоров'я 284 131. Проблема контракту на психологічну підтримку. Методи соціально-психологічної допомоги при порушеннях здоров’я 286 132. Сучасні методи підтримки психосоматичного здоров’я. Гештальт-терапія психосоматичних захворювань. Використання арт-терапії з метою соціально-психологічної допомоги 288 133. Робота з онкологічними хворими. Робота з хворими з частими нападами болю. Тілесно-орієнтовані методи динамічної релаксації 290 134. Принципи взаємодії з іншими спеціалістами в процесі надання професійної допомоги 292 135. Виявлення меж компетенції соціального працівника в роботі з соматичними хворими. Принципи спрямування до інших спеціалістів: терапевта, ендокринолога, психотерапевта 294 136. Допомога інших служб в роботі з даними групами хворих: медичні реабілітаційні центри, соціальна служба для молоді, релігійні об'єднання, реабілітаційні центри. Проблема виявлення професійних та інших соціальних обмежень в залежності від фізичних можливостей клієнтів 296 137. Співпраця з логопедом, інструктором ЛФК, дефектологом в процесі створення реабілітаційних програм 297 138. Визначення поняття первинного дефекту, вторинний дефект. Вплив порушень часткових функцій психіки на психічний розвиток у цілому. Як порушення часткових функцій психіки впливають на психічний розвиток у цілому? 298 139. Які стани можна віднести до порушень міжфункціональної взаємодії? Ретардація розвитку. Значущість роботи з родиною дитини з РДА 300 140. Концепції виникнення відхилень в особистісному розвитку. Критерії явного неблагополуч соціальної ситуації розвитку дитини. Психологічні та юридичні проблеми змін соціальної ситуації розвитку дитини 302 141. Система багатостороннього оцінювання. Критерії сприйняття ситуації розвитку для даної дитини у школі. Поліпшення нової психологічно-соціальної ситуації розвитку дитини. Причини виникнення ушкодженого психічного розвитку 304 142. Особливості профорієнтації для дітей з порушенням психічного розвитку 306 143. Мінімальна компетенція, потрібна психологу для проведення судово-психологічної експертизи та питання, які на ній можуть бути поставлені 307 144. Критерії первинної діагностики порушень мовлення, читання, писання 309 145. Психологічні зміни, які можуть статися у хворих на епілепсію, чому необхідні динамічні спостереження й раннє їх виявлення? 311 146. Психологічні механізми раннього дитячого аутизму 312 147. Причини затримки психічного розвитку, види ЗПР 314 148. Причини психічного недорозвитку, психологічні особливості дітей з дебільністю, диференційно-діагностичні критерії дебільності та ЗПР. Специфічні здібності при психічному недорозвитку 316 149. Сутність психологічної експертизи. Мета експертизи кінопродукції. Сутність експертизи кінопродукції 318 150. Комплексна експертиза, ознаки фізіологічного афекту. Призначення проведення судової психологічної експертизи. Фізіологічний афект та алкогольне сп'яніння 319 151. Типові питання для судово-психологічної експертизи 322 152. Мета трудової експертизи там, коли вона потрібна. Чому при проведенні трудової експертизи треба врахувати наявну спеціальність хворого? 324 153. Дослідження неповнолітнього, щоб відповісти на запитання про його психологічний вік. Прийняття рішення про місце та форму навчання дитини 325 154. Особливості і передумови професійної компетентності. Вибір професії та тип особистості 327 155. Використання логічних рівнів при аналізі підприємства. Особливості послідовних бізнес-процесів. Суб’єктивні фактори задоволення працею 329 156. Інформаційні потоки на підприємстві. Формати нарад 331 157. Стилі керівництва та керівників. Стилі мотивації підлеглих. Стиль підприємства 333 158. Сформулюйте зміст понять "психоконсультування", "психотерапія", "психокорекція" та специфіка немедичного (психологічного) підходу до психоконсультативної діяльності практичного психолога 335 159. Визначте, що таке "емпатія" та "прийняття клієнта". Їх роль у психоконсультативно-корекційній роботі практичного психолога 337 160. Діалогічна інтенція та установка на діалог, їх роль у роботі практичного психолога 339 161. Сформулюйте просторові та часові умови проведення психоконсультативної бесіди. Зміст та особливості етапів психоконсультативної бесіди 340 162. Сформулюйте основні принципи психоконсультування та наслідки порушень цих принципів практичним психологом. Визначте основні компоненти етичного кодексу психологів і особливості етики роботи психоконсультанта 343 163. Основні професійні уміння, що необхідні практичному психологу-психоконсультанту. Опишіть основні методи (вербальні та невербальні) психологічного впливу, що використовується практичним психологом у психоконсультативній бесіді 346 164. Визначте основні засоби і види психотерапії, що можуть використовуватися у психоконсультативно-психокорекційній роботі практичного психолога. Визначте основний зміст фази катарсису та інших фаз психоконсультативного процесу 348 165. Визначте основні критерії психічного здоров’я та фактори ризику для дітей різних вікових груп 350 166. Визначте особливості психодіагностичної стадії психокорекційної роботи та її відмінності від психодіагностичної діяльності 352 167. Визначте особливості настановної стадії психокорекції та засобів, що використовуються на цій стадії 354 168. Сформулюйте особливості суто корекційної стадії психокорекційної роботи та засобів, що використовуються на цій стадії 355 169. Визначте особливості стадії перевірки ефективності психокорекційної роботи, мету, засоби, що використовуються 357 170. Опишіть роль та основні характеристики первинної (вербальної) психодіагностики у псикорекційному процесі 358 171. Визначте особливості ігрової психокорекції за різними напрямами роботи 359 172. Сформулюйте особливості психокорекції пізнавальної сфери дітей молодшого шкільного віку 360 173. Визначте особливості засобів психокорекційної роботи з підлітками 362 174. Сформулюйте зміст дитячих психотравм та особливості впливу сімейного виховання та поведінки вчителя на психотравматизацію дітей. Засоби психопрофілактики 364 175. Сформулюйте особливості та види дитячої нервовості як запиту психоконсультативно-корекційної роботи 367 176. Визначте основні стилі поведінки у конфліктних ситуаціях та їх психологічні відмінності 369 177. Визначте, що таке конфлікт та основні компоненти формули конфліктів. Як можна врахувати формулу конфлікту при прогнозі і психопрофілактиці конфліктів у колективах. Визначте психологічні засоби запобігання та вирішення конфліктів у колективах 371 178. Поняття психодіагностики. Психодіагностика як наука і практична діяльність. Характеристика діагностичної діяльності практичного психолога в системі освіти 373 179. Історія розвитку психодіагностики, характеристика сучасної психодіагностики. Основні завдання психодіагностики, напрямки використання 375 180. Поняття психодіагностичного методу. Порівняльна характеристика об’єктивного, суб’єктивного та проективного підходів психодіагностичного дослідження. Загальна характеристика стандартизованих та клінічних методів психодіагностики 377 181. Характеристика тесту як інструменту психодіагностичного обстеження. Вимоги до проведення тестового діагностичного обстеження. Основні характеристики ефективних психологічних тестів. Основні типи завдань та правила формування завдань тесту досягнень 380 182. Типи діагностичних норм для оцінки результатів тестування 382 183. Надійність методики, її види, методи оцінки. Валідність методики, її основні види, методи визначення. Забезпечення достовірності даних методик стандартизованого самозвіту 383 184. Вимірювальні шкали 386 185. Поняття стандартизації в психодіагностиці. Переведення первинних оцінок в шкальні оцінки 387 186. Основні стратегії та етапи конструювання психодіагностичної методики 389 187. Форма питань та правила формування завдань особистісних опитувальників 390 188. Види діагностичної діяльності. Основні етапи психодіагностичного обстеження 392 189. Групове психодіагностичне обстеження. Вимоги до підбору методик і розробки програми психодіагностичного обстеження. Аналіз та інтерпретація результатів як етапи діагностичного обстеження, підготовка заключення 393 190. Вимоги до проведення діагностичного обстеження. Ситуаційні зміни в психодіагностичному обстеженні. Характеристика видів діагностичних ситуацій 395 191. Зміна особистості обстежуваного та особистості психолога в психодіагностичному обстеженні 397 192. Психологічний діагноз, його предмет та змістовні елементи. Прогноз як компонент психологічного діагнозу. Повідомлення результатів обстеження користувачем психодіагностичної інформації. Етичні принципи психодіагностики 398 193. Підходи до визначення структури інтелекту та обумовлені ними особливості методик діагностики інтелекту. Загальні характеристики методик діагностики інтелекту 400 194. Основні напрямки дослідження креативності. Загальна характеристика методик діагностики креативності 403 195. Проективний метод дослідження особистості. Загальна характеристика проективних методик, їх класифікація 405 196. Характеристика підходу до дослідження особистості шляхом діагностичних рис. Діагностика темпераменту та характеру 407 197. Характеристика типологічного підходу до дослідження особистості 409 198. Мотиваційні явища як об’єкт психодіагностики. Індикатори мотивації. Загальна характеристика методів діагностики мотивів особистості 411 199. Самосвідомість як об’єкт психодіагностики. Психодіагностика індивідуальної свідомості. Основні групи методик діагностики. Психодіагностика самооцінки особистості, локусу контролю особистості. Психодіагностика рівня домагань 413 200. Діагностика міжособистісних відносин на основі надання суб’єктної переваги та дослідження суб’єктного відображення відносин. Діагностика індивідуально-особистісних властивостей, які впливають на міжособистісні відносини 416 201. Особливості діагностичного обстеження оптантів, які розрізняються за ступенем сформованості професійних планів 418 202. Психогігієна як напрямок практичної психології і як професія психолога. Психогігієна особистості 420 203. Психотерапія як напрямок практичної психології і як професія психолога. Мета, завдання та основні поняття курсу. Засоби психотерапевтичного впливу. Кваліфікація та особливості 421 204. Засоби психофізичного саморегулювання: прийоми та особливості впливу 424 205. Психічні стани, їх види і особливості. Діагностика психічних станів. Засоби психологічної роботи з психічними станами різних видів 425 206. Засоби медитації: види, психотехніки та особливості впливу 427 207. Напрями реконструктивної особистісно-орієнтованої психотерапії 429 208. Особливості та принципи гуманістичного напряму психотерапії 430 209. Особливості та принципи когнітивного напряму психотерапїі 432 210. Групова психотерапія: напрями, підходи, психотехніки 433 211. Фази розвитку психотерапевта: етичні, особистісні, професійні 434 212. Недирективна психотерапія К. Роджерса, орієнтована на клієнта. Особливості дитячої психотерапії, орієнтованої на дитині 436 213. Трансакттерапія: особливості впливу, поняття, основні психотехніки 438 214. Гештальттерапія: особливості впливу, поняття, психотехніки 439 215. Психодрама: особливості впливу, основні поняття і психотехніки 440 216. Засоби досягнення асертивності і самореалізації особистості. Засоби позбавлення від самозалежності 442 217. Показники ефективності психотерапевтичної роботи практичного психолога 444 218. Тренінги, їх види, специфіка роботи з групою, принципи відбору у групу. Правила тренінгу. Особливості побудови тренінгових програм. Критерії успішності тренінгової роботи 445 Список використаної літератури 447 >>>>