яка краса важливиша

 У нас Ви маєте можливість замовити матеріал за темою «яка краса важливиша», або знайти вже готові матеріали, які містять певну інформацію за даним запитом

• "Краса душі, краса любові-найвища на землі краса"(краса почуттів в інтимній ліриці українських поетів кінця 19-20 століття)
  
  "Краса душі, краса любові-найвища на землі краса"(краса почуттів в інтимній ліриці українських поетів кінця 19-20 століття) >>>>
• Краса чистих людських взаємин
  
  Тема: Краса чистих людських взаємин Предмет: зарубіжна Вид: твір >>>>
• Безсмертя та добро вічність і краса - основа життя людини на землі (за повістю Віктора Близнеця (Звук павутинки)
  
  Безсмертя та добро вічність і краса - основа життя людини на землі >>>>
• Твір у публіцистичному стилі на тему "Неповторна краса рідного краю»
  
  Тема: Твір у публіцистичному стилі на тему "Неповторна краса рідного краю» Предмет: укр. мова Вид: твір >>>>
• У чому краса мистецького слова Лесі Українки
  
  у чому краса мистецького слова Лесі Українки >>>>
• «Краса вірності в коханні» твір за повістю М. Коцюбинського «Дорогою ціною»
  
  «Краса вірності в коханні» твір за повістю М. Коцюбинського «Дорогою ціною» >>>>
• Моральна краса дівчини-українки за драмою І. Котляревського „Наталка Полтавка”
  
  Моральна краса дівчини-українки за драмою І. Котляревського „Наталка Полтавка” >>>>
• Організація бухгалтерського обліку. Варіант №7
  
  Наказ про облікову політику й організацію бухгалтерського обліку на підприємстві МП “Краса”. 3 Список використаної літератури. 26 >>>>
• Проблема людини в філософії
  
  План 1. Проблема людини в філософії 3 2. Основні напрямки римської античної філософії 11 3. Чи утворюють істина, краса і добро єдність? Обґрунтуйте свою думку 13 Список використаної літератури 15 >>>>
• Значення творчості Симоненка в національному відродженні української культури
  
  Вступ 3 I. В. Симоненко – поет з когорти шістдесятників 5 ІІ. Традиції і новаторство у поезії В. Симоненка 12 III. Тематична різноманітність творчості В. Симоненка 16 3.1. Патріотична лірика 16 3.2. Духовна краса і велич простої людини 19 3.3. Інтимна лірика та сатира 22 Висновки 25 Література 27 >>>>
• Романи "Тигролови" та "Сад Гетсиманський", написані І. Багряним
  
  ЛІТЕРАТУРА 1. Бацій І.С. Краса і сила слова. — К., 1983. 96 с. 2. Гуляев Н.А. Теория литсратуры. — М., 1985. — 270 с. 3. Введение в литературоведение /Под ред. Т.И.Поспелова. —М., 1988.-320с. 4. Введение в литературоведение: Хрестоматия /Под ред. Г.А.Поспелова. — М., 1988. — 300 с. 5. Гречанюк С. На тлі XX століття. — К., 1990. — 310 с. Жулинський М. Із забуття — в безсмертя: сторінки призабутої спадщини. — К., 1990. — 446 с. >>>>
• Етика та естетика
  
  1. Прокоментуйте висловлювання: 2 2. Що таке «етика», «мораль», «моральність»? 5 3. Чи можна вважати поняття «краса» не тільки естетичною, але й етичною категорією? 7 4. Як справедливість пов’язана з людяністю? 7 5. Як подолати маніпуляцію в спілкуванні? 7 6. Чи відрізняється сенс життя в буденному граничному та метаграничному вимірах людського буття 8 7. Проаналізуйте такі естетичні категорії «трагічне» та «комічне», «піднесене» та «низьке» , «героїчне» та «жахливе». 10 9. Функції мистецтва. 21 10. Поняття дизайну та технічної естетики. 25 Список використаної літератури 27 >>>>
• Контрольна робота з етики та естетики
  
  1. Прокоментуйте висловлювання 3 2. Що таке "етика", "мораль", "моральність"? 8 3. Чи можна вважати поняття "краса" не тільки естетичною, але й етичною категорією? 10 4. Як справедливість пов'язана з людяністю? 10 5. Назвіть та проаналізуйте плідні та неплідні моделі сім'ї 11 6. Як подолати маніпуляцію в спілкуванні? 14 7. Чи відрізняється сенс життя в буденному, граничному та метаграничному вимірах людського буття? 21 8. Проаналізуйте такі естетичні категорії: "трагічне" та "комічне", "піднесене" та "низьке, "героїчне" та "жахливе" 22 9. Функції мистецтва 24 10.Поняття дизайну та технічної естетики 27 Література 29 >>>>
• Контрольна робота з етики та естетики
  
  1. Прокоментуйте висловлювання 3 2. Що таке "етика", "мораль", "моральність"? 8 3. Чи можна вважати поняття "краса" не тільки естетичною, але й етичною категорією? 9 4. Як справедливість пов'язана з людяністю? 10 5. Назвіть та проаналізуйте плідні та неплідні моделі сім'ї 10 6. Як подолати маніпуляцію в спілкуванні? 14 7. Чи відрізняється сенс життя в буденному, граничному та метаграничному вимірах людського буття? 21 8. Проаналізуйте такі естетичні категорії: "трагічне" та "комічне", "піднесене" та "низьке, "героїчне" та "жахливе" 21 9. Функції мистецтва 23 10.Поняття дизайну та технічної естетики 26 Література 28 >>>>
• Мова –унікальне явище в житті людини і суспільства. Її роль у формуванні особистості
  
  І. Мова – найцінніше надбання людства ІІ. Головні функції мови: а) комунікативна; б) мислеоформлююча; в) пізнавальна; г) естетична ІІІ. 1) Роль мови у формуванні особистості: а) мова і мислення; б) плекаймо слово; в)” Мова рідна, слово рідне” 2) Підсумки і висновки: а) краса і багатство рідної мови; б) моя особиста позиція про роль мови в житті людини і суспільства. >>>>
• Неокласична поетика М. Рильського 20-х років ХХ ст
  
  Зміст Вступ 3 Розділ 1. Життєвий і творчий шлях Максима Рильського 5 1.1. Життєвий шлях М. Рильського 5 1.2. Парадокси долі й поезії М. Рильського 10 1.3. Основні мотиви поетики М. Рильського: любов - краса - воля 12 Розділ 2. Неокласична поетика М. Рильського 20-х років ХХ ст. 17 2.1. Неокласична лірика М. Рильського 17 2.2. Поетична лірика М. Рильського 20-х років ХХ ст. 21 2.3. Творча спадщина неокласики М. Рильського 30-х років 29 Висновки 36 Список використаної літератури 38 >>>>
• Контрольна з ділової української мови
  
  1) [страждаjy, мучус' і жиеwу, і гину, благослоул'аіу б’іл' тwоііх геинет] (более точный разбор в прикрепленном файле paint) Страждаю [страждаjy] (справа от а – точка, сккомодация гласного) Вісім букв, дев’ть фонем (звуків), три склади Благословляю [благослоул'аіу] (ударение, а слева аккомодирует, т.е. точка, более подробно в файле paint) 12 букв, 13 фонем (звуків), 5 складів 2) Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадива, найскладніша людина проста. Най/пре/красн/іш/а - приставка/приставка/корінь/суфікс/закінчення Не/зрад/ив/а – приставка/корінь/суфікс/закінчення 3) хоч/у – крінь/закінчення наш/ій – корінь/закінчення най/велич/н/іш/ій- приставка/корінь/суфікс/суфікс/закінчення планет/ - корінь/нульове закінчення 5) Про те, що ми вчили, я вже давно забув. Вона була гарна, проте її волосся було нерозчесане. Якщо ми пойдемо до бабусі, назбираємо там яблук з дерева. Як що до того правила, я його не вивчив. Що б не сталося, я завжди буду з вами і душею, і серцем. Ми сьгодні залишимося вдома, щоб не йти до школи і не відповідати на уроках. Якби ти була трохи обачнішою, ми б не загубилися. Як бі я хотіла, щоб моя мрія здійснилася. За те я кохаю свою крайну, що в ній така прекрасна мова. Я не буду робити сьогодні ці роботу, зате зроблю щось інше. Я бачу наскрізь її, це та ж дівчина, що була вчора з нами в кафе. Таж навіщо вам цей листочок здався. 5) Треба хліба людині й металу, Треба музики і п’єдесталу, Та, мабуть, над усе до загину Треба віри людині в людину (Забаштанський). Розбір розділових знаків: Треба хліба людині й металу, треба музики і п’єдесталу, – склодне речення, між двома граматичними основами ставляться коми (у двох випадках). Та, мабуть, над усе до загину треба віри людині в людину – мабуть-вставне слово,яке виділяється комами з двох боків. Примітка: Вставними найчастіше бувають такі слова й словосполучення: бач, бачиш, бачте, безперечно, безсумнівно, безумовно, бувало, видимо, видно, відома річ, власне, головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, мовляв, може, можливо, навпаки, на жаль, на мій погляд, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, проте й однак (не на першому місці в головному або підрядному реченні, де ці слова є сполучниками), сказати б, справді, щоправда, як видимо, ясна річ і деякі інші. Найкраща, по-моєму, краса – це краса вірності. По-моєму – вставне слово, яке відокремлюється з двох боків комами. Тире ставиться перед словами це,то,от або якщо їх нема, але можна поставити. В данному випадку стойть слово «це» Любов до Вітчизни починається з любові до берези біля рідної хати до стежки на городі, втоптаної дитячими ногами. – кома ставится, щоб виділити дієприкметниковий зворот, ставиться одна, а не з двох боків, тому що зворот стойть наприкінці речення. Усе навколо: дерева, птахи, люди сповнене весняної пружної нестриманої сили. Двокрапка ставиться перед однорідними членами речення після пояснювального слова (усе). Коми ставляться після однорідних членів речення. Синтаксичний розбір: Найкраща, по-моєму, краса – це краса вірності. Підмет краса, присудок – краса вірності. Присудок складний, складається з двох слів, які являються іменниками. Найкраща – означення, підкреслюється хвилястою лінією. Усе навколо: дерева, птахи, люди сповнене весняної пружної нестриманої сили. Усе – пояснювальне слово Навколо – додаток, підкресл. Крапкою з тире (_._._._._.) Дерева, птахи, люди - підмети(підкресл. Однією сплошною лінією)(________________) Сповнене – присудок, двома лініями підкреслюється. Весняної, пружньої, нестриманої – означення, підкресл. Хвилястою лінією. Сили – додаток, підкресл. Тире з крапкою (_._._._.) >>>>
• Проблема істини філософії
  
  Вступ 3 1. Поняття істини та еволюція її розуміння в історії філософії та культури. 4 2. Проблеми критерію істини. Основні концепції. 8 3. Істина в філософії, науці та праві. 12 Висновки 19 Література 20 Вступ Проблема істини споконвіку цікавила мислителів. Без спроб її розв’язання не обходилася і не обходиться в даний час жодна область знання. У філософії із самого початку осмислення пізнавальної проблематики постало питання: якщо ми сприймаємо дійсність через певні наші образи, уявлення й поняття, то якою мірою можемо бути впевнені в їх надійності? Зазначене питання постає у гносеології як питання про істину в пізнанні. Погляди на дану проблему безперервно змінювалися. Філософи пропонували і уточнювали нові концепції розуміння і пізнання світу. Як у минулому, так й в сучасних умовах три великих цінності залишаються високим мірилом як людських діянь, так й самого життя людини – її служіння істині, добру та красі. Перша уособлює цінність знання, друга – моральні підвалини життя і третя – служіння цінностям мистецтва. При тому істина є тим фокусом, у якому з'єднуються добро й краса. Для того, щоб розібратися в проблемі істини слід проаналізувати питання пізнаваності світу, суверенності мислення, шляху, який проходить наше мислення в ході досягнення істини, розгледіти перехід від абстрактного до конкретного, уяснити питання відношення абсолютної і відносної істини, а також її критеріїв. Висновки Істина постає не як щось застигле, вічне, незмінне, а як процес функціонування інтелектуального складника суспільно-історичного життя. У цьому процесі наявні чуттєва, раціонально-логічна та досвідно-практична складові частини. Тому й ознаки істини на різних рівнях її функціонування можуть бути різні: чуття засвідчує нам фактичність існування або неіснування будь-чого; мислення фіксує суттєві та необхідні зв’язки, характеристики, риси реальності; практика та досвід окреслюють умови та межі застосування розумових конструкцій. Якби пізнання із самого свого початку не було б істинним сприйняттям дійсності, то людина не могла б не тільки розумно перетворювати навколишній світ, але й пристосуватися до нього. Сам факт існування людини, історія науки та практики підтверджують справедливість цього положення. Разом з тим, слід визнати, що шлях до істини завжди був тривалим, суперечливим. Він постійно підвернений впливу крайнощів та оману. Діалектика пізнання абсолютної істини, як пізнання світу в цілому, полягає в тому, що вона складається із суми відносних істин, а в кожній відносній істині мають місце елементи, частинки абсолютного знання, тобто такого знання, яке не може бути спростоване в майбутньому. Отже, пізнання істини – це процес взаємодії, співвідношення абсолютної і відносної істин: абсолютне знання розкривається через відносне, а відносне має у собі абсолютне, його елементи. Критеріїв істини існує багато, але найголовнішим на сьогоднішній день є практика. Крім практики існують і інші критерії: чуттєвий, логічний, естетичний, але всі вони, кінець кінцем, опосередковані практикою. Тому суспільна практика є вирішальним і загальним критерієм істини. >>>>
• Особливості творчості Генріха Гейне
  
  Вступ 3 РОЗДІЛ 1. ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ПОЕТА ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ЙОГО СВІТОГЛЯДНИХ ТА ХУДОЖНІХ ОБРАЗІВ. 6 РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИКИ, КОМПОЗИЦІЇ, ЖАНРУ ТВОРІВ ГЕЙНЕ 19 2.1. Початок творчого шляху. "Книга пісень". 19 2.2. Публіцистика і поезія 30 – 40-х років. 30 2.3. Поема „Атта Троль”. 44 2.4. Творчість передберезневого періоду. 47 Поема "Німеччина. Зимова казка". 47 2.5. Останній період творчості. "Романсеро". 52 Висновки 59 Література 62 Вступ Актуальність теми дослідження. Твори Генріха Гейне цілком обумовлені тією соціально-політичною і культурною ситуацією, яка склалася у Західній Європі в першій половині ХІХ ст. Більшість його робіт пов’язані з своєрідним, поетичним відображенням думок і почуттів сучасників поета. Однак, мало хто з сучасних дослідників просліджує аналогію суспільної атмосфери того часу з нашими моральними установами і новими духовними цінностями та нормами, що народжуються на наших очах. Початок ХІХ століття – це період бурхливого розвитку капіталізму, подібно до того, як ринкові відносини капіталу постають та зміцнюються сьогодні на Україні. Гейне, сучасник ХІХ ст., з гіркотою відмічав, що дух наживи, дух грошей проник в усі сфери суспільного життя, в мораль, у взаємовідносини між людьми. На його погляд, взаємини, що будуються на принципах торгашества, псують людину, знищують в ній шляхетні основи, прагнення до романтизму, мріяння, руйнують ідеали чесної і порядної людини. Сучасна Україна повторює цей шлях європейських країн у своєрідному, „постмодерновому”, „постіндустріальному” варіанті. З висоти моральних ідеалів комунізму радянських часів, наше суспільство „скотилося” до „дикого капіталізму” і, можна сказати, розпочало „з нуля” своє нове становлення, на яке Захід перед тим затратив майже двісті років. Дух наживи, капіталу заполонив собою всі суспільні відношення, не пощадив навіть родинні почуття та сімейні цінності. Все, що можна продати, сьогодні продається: краса, розум, любов, талант, вірність. В погоні за збагаченням люди іноді забувають прості норми моралі і навіть християнські заповіді. Обман людей став звичним явищем не тільки в бізнесі, а й в політиці, медицині, державному управлінні, засобах масової інформації, соціальній сфері. Гейне був свідком розвитку подібних процесів в Німеччині і Франції ХІХ століття. Він спостерігав за змінами, що відбувалися під впливом грошей, і йому здавалося, що людство йде до загибелі. Він не вірив, що капіталізм здатен змінити людину на краще. Його твори, а багато з них є публіцистичними, складають своєрідну інтерпретацію суспільно-політичних подій того часу, відображають кризові явища духовної сфери. Дослідження його праць здатне надати можливість уявити почуття людини, що опинилася в подібній ситуації, як і у нас, показати її моральні і духовні шукання, особистісні переживання. Творчість Гейне підказує, що історія схиляється до повторення, хоч і на вищому рівні, а осмислення минулих історико-культурних процесів та їх порівняння з сучасними аналогами може надати значний матеріал для роздумів щодо подальшого вдосконалення та покращення суспільства та його цінностей. Сьогодні Гейне, на жаль, відноситься до розряду „позабутих” поетів. Грандіозна популярність, якою він користувався за свого життя, поступово зникла та перейшла до забуття. Вважається, що він не привніс значних новаторських елементів в розвиток поезії та публіцистики, а його відданість певним стилям в мистецтві відповідало, більшою мірою, нахилам та моді того часу. Однак, майстерність, з якою він складав свої твори, здобула йому всезагальне визнання в широких літературних колах Німеччини і Франції та інших європейських країн. Проблеми моралі, високої громадянської позиції, чистої любові, що піднімав Гейне, актуальні і в наші часи та вимагають глибоко вивчення творчого здобутку поета. Протягом тривалого часу його творчість не досліджувалася і не вивчалася в нашій країні. Певну увагу на нього звертали в період колишнього СРСР через те, що деякі його роботи були проникнути революційним духом: критикою капіталізму та закликом до зміни суспільних порядків. Головними дослідниками творчості Гейне були радянські літературознавці -„германісти”: О.Ф. Кніпович, О.І. Дейч, А.С. Дмітрієва, С.П. Гіждеу, Г.В. Стаднікова, Ф.П. Шіллер, Я.І. Гордон. Проте й радянські критики його недолюблювали за те, що все ж такі більшість його робіт грала на користь колишніх вищих аристократичних кіл Німеччини, яким він як раз і приписував шляхетність, порядність, відданість старим „гуманістичним” ідеалам. За часів незалежності України Гейне не присвячено жодної дисертації на здобуття наукового ступеню. Малочисельні публікації в мистецтвознавчої літературі більш висвітлюють загальний біографічний та творчий шлях поета, ніж конкретний літературознавчий аналіз його творів, що відноситься до поетики, композиції, стильових та жанрових особливостей. Тому метою даної роботи є вивчення особливості творчості Г. Гейне, поглиблення знань щодо тих художніх прийомів поета, застосування яких принесло йому заслужену славу видатного митця в період найбільшого визнання. Об’єктом дослідження виступає лірика Генріха Гейне на всіх етапах його творчості. Предметом дослідження – особливості поетики, композиції, жанру віршів, поем. На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання: – прослідкувати вплив особливостей життєвого та творчого шляху поета на формування жанрових та стильових характеристик його віршів; – проаналізувати етапи розвитку лірики Гейне: її стадій та етапних досягнень, шляхи становлення та прийоми художньої майстерності поета; – визначити особливості традиційних та новаторських рис лірики Г.Гейне, дослідити тематику, проблематику та поетику його віршів на різних етапах творчості. Методологічна основа дослідження. У роботі використовувався генетичний, конкретно-історичний методи, а також герменевтика як методика цілісного осмислення тексту. Широко застосувався метод аналізу літературознавчої, історичної, філософської, публіцистичної літератури. Вирішення зазначених у роботі завдань став можливим лише при застосуванні сучасних досягнень літературознавства та елементів методології інших гуманітарних наук. Висновки Можна сказати; що Генріх Гейне є не тільки найзначнішою, а чи й не найхарактернішою постаттю пізнього німецького романтизму. Еволюція його творчості виразно відбиває істотні закономірності й тенденції розвитку німецької літератури 20 – 40-х років, коли в ній відбувалися бурхливі й складні процеси. В літературу він прийшов на межі 20-х, коли ще були живими й дієвими традиції раннього романтизму, і його поетична творчість, в основному, розвивалася в річищі, прокладеному фольклорно-народною течією. Різкий поворот наступає в 30-ті роки, коли зростає громадсько-політична активність поета, він все більше проймається радикальними настроями і на початку 40-х проголошує себе "барабанщиком революції". В його творчості цього періоду публіцистика тіснить поезію, і річ тут не лише в тому, що він пише переважно публіцистичну прозу, – його поезія теж значною мірою стає публіцистичною. В останній період життя й творчості – період "матрацної могили" – Гейне повертається до ліричної поезії, яка набуває нового змісту та звучання. Водночас слід сказати, що творчість Гейне, особливо 30 – 40-х років, не вкладається в рамки романтизму, навіть найширше трактованого. Це був період в історії німецької літератури, коли романтизм у формах, усталених в попередні періоди, Переживав кризу, коли письменники активно шукали нові шляхи й форми творчості. Це далеко не завжди означало розрив з романтизмом, його світоглядними засадами й естетикою, – пошуки продовжувалися, і в їх параметрах, зокрема в німецькій літературі, теж наступає час взаємодії романтизму з утопічним соціалізмом. Паралельно спостерігається розвиток реалістичних тенденцій, зокрема у письменників групи "Молода Німеччина", Г. Бюхнера тощо. На цей же період припадає розквіт бідермаєру в німецькій літературі й мистецтві, і всі ці різнорідні елементи й інтенції нерідко примхливо перепліталися у творчості багатьох тогочасних німецьких митців, в тому числі й Гейне. У його творчості продовжують жити філософські, політичні і естетичні ідеї революційної епохи, епохи Просвітництва, епохи німецької класики, прагнення подолати застарілі відносини, мрія про царство розуму і людське щастя, думка про здібність людини до вдосконалення. Але у міру того, як ідеальне царство гармонії перетворювалося на дисгармонійну реальність буржуазного миру, ці ідеї вже не сприяли ні розумінню, ні освоєнню дійсності, і у Гейне ще на ранньому етапі можна спостерігати відхід від просвітницьких ідеалів і зростання ролі суб'єктивного відчуття, індивідуального самоствердження у ворожому відсталому світі, що було характерне і для німецького романтизму. Пристрасні пошуки такого світопорядку, при якому соціальна справедливість поєднувалася б з необмеженими можливостями розвитку особистості. Світова слава Гейне визначається, перш за все, лірикою, і навіть не всією лірикою, а лише любовними віршами, написаними головним чином до 1830 року. Вони зібрані в першій великій збірці його віршів, в "Книзі пісень", в циклі "Нова весна", включеному потім в збірку "Нова поезія". Цикли "Книги пісень" відображають поетичний розвиток Гейне. Але, читаючи ці вірші, підмічаєш, що впродовж більше десяти років любовна тема займала в них, безперечно, перше місце. Судячи з цих віршів, між вісімнадцятим і двадцять восьмим роком життя всі бажання поета, все його щастя – все значення життя полягало в тому, чи відповість взаємністю обожнювана ним жінка. Він мріє у віршах про гармонію ідеальної любові – і показує кожного разу, наскільки руйнівним та примарним може бути це почуття. Із самого початку в ліриці Гейне є відчуття нерозв'язних суперечностей, які і визначають відношення поета до навколишнього світу, а тим самим і його особа. Саме сильному і яскравому виразу цього відчуття лірика Гейне зобов'язана в значній мірі своєю популярністю. Твори Гейне різні за своєю тематикою, стильовою спрямованістю, композицією. Особливо це відчутно за його періодами творчості. Якщо початок творчого шляху поета позначений романтичними мотивами, звернення до духовних джерел німецького народу, то в більш пізніх періодах знаходить своє відображення публіцистичний напрям, політична лірика. Пізній Гейне – це роздуми про долю народу, держави, звернення до власного світовідчування, власного життєвого досвіду. Своєрідністю збірок Гейне є наявність в них різних за стилем, композицією творів. Він може включати в основний зміст поеми уривки з народної пісні, балади, романсу. Великі поетичні форми перемежаються в нього з малими. Багато критиків звертали увагу на те, що він не завжди додержувався рими або застосовував її невірно. Однак, не зважаючи на це, саме ідея будь-якого твору Гейне, його пафос, емоційний фон, нівелює ці „недоліки”, змушує сприймати вірші як ідеальні форми. Сьогодні, безперечно, можна сказати, що саме своїми високими почуттями, глибоким розумінням найтендітніших духовних рухів особистості, талановитим їх відображенням за допомогою віршованих форм, Гейне вславився у світовій літературі, зайняв в неї гідне місце. >>>>