Поетична розповідь про дитинство Михайлика за повістю Гусі-лебеді летять

 У нас Ви маєте можливість замовити матеріал за темою «Поетична розповідь про дитинство Михайлика за повістю Гусі-лебеді летять», або знайти вже готові матеріали, які містять певну інформацію за даним запитом

• Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»
  
  Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять» >>>>
• Значення дошкільного дитинства. Дитинство як соціально-педагогічне явище
  
  1. Вступ 2. Значення дошкільного дитинства. 3. Дитинство як соціально-педагогічне явище 4. Література >>>>
• Воля людини і можливість її досягнення в сучасних умовах(за повістю Михайла Коцюбинського "Дорогою ціною")
  
  Тема: Воля людини і можливість її досягнення в сучасних умовах(за повістю Михайла Коцюбинського "Дорогою ціною") Предмет: Українська Література >>>>
• Мої роздуми над філосовською повістю Вольтера «Простак»
  
  Мої роздуми над філосовською повістю Вольтера «Простак» >>>>
• Уроки нашої Історії (за повістю Захар Беркут)
  
  Уроки нашої Історії (за повістю Захар Беркут) >>>>
• Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»
  
  Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана» >>>>
• Золото гарний слуга, але поганий пан (за повістю Оноре де Бальзак)
  
  Золото гарний слуга, але поганий пан (за повістю Оноре де Бальзак) >>>>
• Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука
  
  Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука >>>>
• «Краса вірності в коханні» твір за повістю М. Коцюбинського «Дорогою ціною»
  
  «Краса вірності в коханні» твір за повістю М. Коцюбинського «Дорогою ціною» >>>>
• Жага багатства і людина (Твір-роздум за повістю Оноре де Бальзака Гобсек )
  
  Жага багатства і людина (Твір-роздум за повістю Оноре де Бальзака Гобсек ) >>>>
• Розповідь про Байду Вишневецького
  
  Вступ 3 1. Заснування першої Запорізької Січі. Перші згадки про Вишневецького 4 2. Героїчна боротьба Вишневецького з турками 7 Висновок 12 Література 13 >>>>
• Людина починається з родини (за повістю Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" і романом Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні")
  
  Людина починається з родини (за повістю Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" і романом Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні") >>>>
• Біогенетичний підхід до вивченні психіки
  
  Вступ 3 1. Холл і Гетчинсон: народження педології 3 2. Е. Клапаред: ідея саморозвитку 7 3. А.Гезелл: нормальне дитинство 8 4. К.Бюлер і Ш.Бюлер: стадії психічного розвитку 9 Висновок 12 Література 14 >>>>
• Так ніхто не кохав
  
  Так ніхто не кохав (за повістю Олександра Купріна "Гранатовий браслет") >>>>
• Міні твір-розповідь «Якби птахи і звірі вміли говорити»
  
  Якби птахи і звірі вміли говорити >>>>
• Неокласична поетика М. Рильського 20-х років ХХ ст
  
  Зміст Вступ 3 Розділ 1. Життєвий і творчий шлях Максима Рильського 5 1.1. Життєвий шлях М. Рильського 5 1.2. Парадокси долі й поезії М. Рильського 10 1.3. Основні мотиви поетики М. Рильського: любов - краса - воля 12 Розділ 2. Неокласична поетика М. Рильського 20-х років ХХ ст. 17 2.1. Неокласична лірика М. Рильського 17 2.2. Поетична лірика М. Рильського 20-х років ХХ ст. 21 2.3. Творча спадщина неокласики М. Рильського 30-х років 29 Висновки 36 Список використаної літератури 38 >>>>
• Методика організації та проведення позакласних та позаурочних заходів з географії
  
  ВСТУП 3 І. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ МЕТОДИКИ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З ГЕОГРАФІЇ 4 Зміст позакласної роботи з географії 4 Форми і методи позакласної роботи з географії 5 2. МЕТОДИ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З ГЕОГРАФІЇ 6 Розповідь 7 Бесіда 8 Робота з науково-популярною літературою 8 Робота з картографічними посібниками 9 Робота з технічними засобами 11 Метод практичних робіт 14 Колекціонування 17 3. ОСОБЛИВОСТІ ГЕОГРАФІЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА В ПОЗАУРОЧНІЙ РОБОТІ 18 Форми і методи позаурочної роботи з вивчення свого краю 20 Екскурсії 20 Походи 29 ВИСНОВКИ 35 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 36 >>>>
• Трудовая деательность
  
  Вступ………………………………………………………………………… 4 Розділ І. Дошкільне дитинство……………..………………………………….5 1.1 Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці………………………… 5 1.3 Психологічні особливості розвитку особистості дошкільника………….. 13 1.4 Сенсорний, інтелектуальний розвиток дитини дошкільного віку………. 16 1.5 Характеристика кризи дошкільного дитинства…………………………. 20 Розділ ІІ. Трудова діяльність дітей дошкільного віку…………………….22 2.1 Діяльність як психологічна категорія…………………………………….. 22 2.2 Трудова, учбова діяльність дітей дошкільного віку…………………….. 23 Висновки…………………………………………………………………...........26 Список використаної літератури…………………………………………….27 >>>>
• Трудовая деательность
  
  Вступ………………………………………………………………………… 4 Розділ І. Дошкільне дитинство……………..………………………………….5 1.1 Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці………………………… 5 1.3 Психологічні особливості розвитку особистості дошкільника………….. 13 1.4 Сенсорний, інтелектуальний розвиток дитини дошкільного віку………. 16 1.5 Характеристика кризи дошкільного дитинства…………………………. 20 Розділ ІІ. Трудова діяльність дітей дошкільного віку…………………….22 2.1 Діяльність як психологічна категорія…………………………………….. 22 2.2 Трудова, учбова діяльність дітей дошкільного віку…………………….. 23 Висновки…………………………………………………………………...........26 Список використаної літератури…………………………………………….27 >>>>
• Безсмертя та добро вічність і краса - основа життя людини на землі (за повістю Віктора Близнеця (Звук павутинки)
  
  Безсмертя та добро вічність і краса - основа життя людини на землі >>>>
• Особливості бесіди як одного із словесних методів ознайомлення дітей з природою
  
  ЗМІСТ Вступ 3 Розділ 1. Теоретико-методологічні засади екологічного виховання у дошкільному навчальному закладі 5 1.1. Становлення і розвиток методики ознайомлення дітей з природою 5 1.2. Поняття екологічного виховання 10 Розділ 2. Особливості бесіди як одного із словесних методів ознайомлення дітей з природою 13 2.1. Особливості бесіди в дошкільних навчальних закладах 13 2.2. Розповідь вихователя як елемент, що може передувати бесіді 16 2.3. Використання дитячої природознавчої літератури перед проведеннями бесід з дошкільниками 21 Висновки 34 Література 36 >>>>
• Олександр Невский - особистисть, полководець, дипломат
  
  ЗМІСТ Вступ 3 Розділ І. Панорама епохи, міжнародна ситуація часів князя Олександра 5 1.1Народи Східної Прибалтики і Русь в боротьбі проти німецьких, шведських і датських загарбників 5 1.2 Монгольське іго і землі Русі 8 Розділ ІІ. Олександр Невський – особистість, полководець і дипломат 14 2.1 Дитинство і юність князя Олександра 14 2.2 Два подвиги Олександра Невського 15 2.3 Внутрішня політика Олександра Невського, східний вектор його політики, боротьба проти папства 26 2.4 Cхідний вектор політики Олександра Невського, боротьба проти папства 26 2.5 Політика князя Олександра у Північно-Східній Європі 32 Висновки 35 Список використаної літератури 37 >>>>
• Олександр Невский - особистисть, полководець, дипломат
  
  ЗМІСТ Вступ 3 Розділ І. Панорама епохи, міжнародна ситуація часів князя Олександра 5 1.1Народи Східної Прибалтики і Русь в боротьбі проти німецьких, шведських і датських загарбників 5 1.2 Монгольське іго і землі Русі 8 Розділ ІІ. Олександр Невський – особистість, полководець і дипломат 14 2.1 Дитинство і юність князя Олександра 14 2.2 Два подвиги Олександра Невського 15 2.3 Внутрішня політика Олександра Невського, східний вектор його політики, боротьба проти папства 26 2.4 Cхідний вектор політики Олександра Невського, боротьба проти папства 26 2.5 Політика князя Олександра у Північно-Східній Європі 32 Висновки 35 Список використаної літератури 37 >>>>
• Основні мотиви лірики Байрона
  
  ВСТУП 3 1. РАННЯ ЛІРИКА ТА ПЕРША САТИРА 5 1.1. Дитинство Байрона 5 1.2. Перші вірші 7 1.3. Сатиричні інтонації в ранній ліриці поета 9 1.4. Класицистичні мотиви в ліриці Байрона 10 2. «ЧАЙЛЬД-ГАРОЛЬД» І НОВІ САТИРИЧНІ ПОЕМИ 12 2.1. Подорож Байрона. Початок роботи над «Чайльд-Гарольдом» 12 2.2. Сатира Байрона 15 3. СХІДНІ ПОВІСТІ 17 4. ЛІРИКА ЛОНДОНСЬКОГО ПЕРІОДУ 20 4.1. Перший ліричний поет Англії 20 4.2. Любовна лірика Байрона 22 4.3. «Єврейські мелодії» та біблейські мотиви у ліриці Байрона 23 4.4. Наполеонівський цикл віршів 24 4.5. Останні вірші лондонського періоду 25 5. ЛІРИЧНІ МОТИВИ У ТВОРЧОСТІ ЗРІЛИХ РОКІВ 29 5.1. Швейцарський період 29 5.2. Італійський період 31 5.3. «Дон-Жуан» 33 ВИСНОВКИ 36 Список використаних джерел 38 >>>>
• Трудова діяльність дітей дошкільного віку і її особливості і значення у розвитку особистості дитини
  
  Вступ 5 Розділ І. Дошкільне дитинство 6 1.1 Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці 6 1.3 Психологічні особливості розвитку особистості дошкільника 14 1.4 Сенсорний, інтелектуальний розвиток дитини дошкільного віку 17 1.5 Характеристика кризи дошкільного дитинства 21 Розділ ІІ. Трудова діяльність дітей дошкільного віку 23 2.1 Діяльність як психологічна категорія 23 2.2 Трудова, учбова діяльність дітей дошкільного віку 24 Висновки 27 Список використаної літератури 28 Об’єкт даного дослідження - розгляд психологічних особливостей розвитку особистості дитини дошкільного віку. Предмет – особливості трудової діяльності і її вплив на розвиток особистості дошкільника. Мета даної роботи – проаналізувавши численні публікації з даної проблематики, підтвердити, систематизувати і узагальнити наявний фактичний матеріал стосовно трудової діяльності дошкільників. >>>>
• Особливості підліткового віку 13-16 років
  
  Вступ 2 1. Загальна характеристика підліткового віку. 3 2. Особливості когнітивної та мотиваційної сфери підлітка. 8 3. Особливості поведінки і спілкування підлітків. 14 Висновки 22 Література 23 Вступ Людина проходить у своєму житті декілька основних стадій розвитку: дитинство, юність, зрілість, старість. І кожен етап є цінним для неї, має свої яскраво означені властивості та риси, за якими його неможливо сплутати з будь-яким іншим. Однак за класифікацією психологів, котрі кожну стадію підрозділяють ще на декілька підетапів, можна визначити й інші вікові проміжки часу розвитку індивіда. Таким є період отроцтва – етап життя дитини, коли вона поступово починає набувати ознак дорослої людини, як в фізичному, так і в психічному становленні. За великим рахунком, підліток – це велика дитина, однак така, визначення рис і властивостей якої гідне спеціального розгляду і аналізу. В цей час відбуваються важливі зміни, що стосуються зовнішнього вигляду і внутрішнього світу індивіда. Їх вивчення особливо необхідно для педагогічної психології та педагогіки – наукам, які прагнуть формувати найбільш ефективні методики навчання і виховання підростаючої молоді, підготовки її до дорослого життя. Знання психологічних рис особистості підлітка, його когнітивних можливостей, емоційних та вольових особливостей, потрібні педагогами для продуктивної співпраці з дитиною цього віку. Висновки Весь попередній досвід розвитку дитини призводить до того, що накопичений теоретичний і емпіричний матеріал пізнання світу підносить її на якісно новий рівень – отроцтво, коли корінним чином змінюються погляди та ціннісні орієнтації. Велике значення при цьому відіграє психофізіологічний розвиток індивіда – зростання об’єму і маси тіла, початок функціонування органів та залоз внутрішньої секреції, що відповідають за статеве дозрівання. Під дією гормонів підліток відчуває нові почуття, він відкриває для себе нові, невідомі раніш, сторінки та аспекти свого життя, починає замислюватися над майбутнім. Значні зміни відбуваються в засобах пізнання та перетворення світу, інформації про нього. Вдосконалюються когнітивні процеси, які становляться більш продуктивними, більш творчими, тобто такими, котрі в значній степені залежать від особистості підлітка. Він по-новому дивиться на себе як на суб’єкта, що є часткою соціального світу, особистість, що має засоби для пізнання себе і світу. В цілому відбувається покращення когнітивних процесів: збільшується пам’ять, увага, а мислення становиться більш абстрактно-логічним. Дитина активно опановує нові словесні форми і конструкції, вдосконалює свої вербальні можливості. Значно помітною становиться переміна поведінка підлітка та його ставлення до оточуючих людей. Батьки і педагоги, які ще зовсім недавно були для нього беззастережним авторитетом, відходять на другий план, а відношення з однокласниками набувають приоритетного значення. Відбувається і зміна до осіб протилежної статі, відношення з якими починають вступати в стадію формування прихильності та зацікавленості один одним. Невідповідність внутрішніх, духовних цінностей, прагнень, бажань індивіда і можливостей їх реалізації в соціальному оточенні призводить до виникнення підліткового внутрішньоособистісного конфлікту, зростанню незадоволеності собою, виникненню комплексів неповноцінності. >>>>
• обгрунтуйте актуальність творчості Т Шевченка періоду Трьох літ в 21 ст
  
  ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКОГО СТИЛЮ Т.Г. ШЕВЧЕНКА 6 1. Життєвий шлях великого кобзаря 6 1.2. Особливості поетичного стилю Т.Г. Шевченка та їх видозміна відповідно до трьох етапів творчості 8 1.2.1. Особливості першого етапу творчості Т.Г. Шевченка 9 1.2.2. Провідні мотиви та образи періоду «трьох літ» 11 1.2.3. Специфіка третього періоду творчості митця 13 РОЗДІЛ ІІ. ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ Т.Г. ШЕВЧЕНКА ПЕРІОДУ ТРЬОХ ЛІТ 2.1. Жанрова специфіка творчості періоду трьох літ. Головні теми та образи творів 17 2.2. Літературознавчий аналіз творчості Т.Г.Шевченка 1843-45 рр. 22 2.3. Роль творчості періоду трьох літ Т.Г. Шевченка у становленні української культури та її актуальність у ХХІ ст. 26 ВИСНОВКИ 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38 ВСТУП Тарас Шевченко став співцем свободи Українського народу. Усе життя він присвятив реалізації своєї найбільшої мрії - пробудити волелюбний дух українців, щоб побачити рідну землю вільною. За час, що минув, український народ переживав періоди, коли свобода та незалежність ставали майже реальністю, і такі, коли ця споконвічна мрія здавалася нездійсненною. Було немало трагічних сторінок, але було і те, що дозволило сформуватися сучасній українській нації, здатній відстоювати оспівані Т.Шевченком ідеали. З 1991 року ми ведемо відлік існування нової Незалежної України. Але, мабуть, лише у минулому році світ ледь не вперше зрозумів Україну та українців насправді. Це багатомільйонна держава, яка поділяє зрозумілі нам усім загальноєвропейські ідеали та цінності, прагнення до свободи і демократії. Останні події в Україні відкрили нові перспективи для нашої країни і для розвитку її відносин з оточуючим світом. Сьогодні ми з повним правом можемо говорити, що українці реалізували мрію великого українського поета Т.Шевченка і створили не тільки незалежну, але і вільну Україну. Вільну від страху, невпевненості у своїх силах і своєму майбутньому. Вільну, бо здатну відстоювати своє право обирати власну долю і захищати свій вибір. Тарас Шевченко – центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, які до нього в українській літературі ще не порушувалися або порушувалися надто несміливо й обмежено. Шевченко став новатором у пошуках нових художніх форм та засобів, у виробленні та утвердженні нового художнього мислення. Своєю творчістю Т.Шевченко завершив процес формування української літературної мови, здійснивши її синтез із живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова. Актуальність теми дослідження. Сучасна духовна ситуація в Україні і в світі характеризується глибинними зрушеннями, які мають прояв на різних рівнях суспільного буття і свідомості. Одну з ключових ролей у цих змінах відіграє відродження національної культури, у тому числі її науково-теоретичний аналіз і філософська рефлексія. Головною метою філософського українознавства є дослідження сутнісних підвалин української культури, її специфіки та місця серед інших національних культур, а одним з його головних предметів стає творчість українських митців, у якій набули конкретного виразу й чіткої кристалізації специфічні риси національного світобачення. В українській культурі серед великого кола митців, які найбільш яскраво й органічно виразили національний образ світу, головне місце належить Тарасові Шевченку, особливо його поетичній творчості, що набула функції своєрідної “Євангелії українців” – тобто метатексту, у якому засобами художньої символіки опредметнено основні смисли, цінності, цілі й завдання життя українського народу в його минулому, сучасному й майбутньому. Цей метатекст є не тільки скарбницею колективної пам’яті, але й набуває програмового характеру: він визначає й визначатиме сам спосіб бачення колективною національною свідомістю тих чи інших явищ історичного, соціально-політичного, культурного й морального буття української нації. Поетична творчість Т.Шевченка не просто несе в собі потенціал певних смислів, цінностей, цілей тощо, але й транслює специфічний спосіб світобачення й відповідний національний образ світу, що складає їхнє підґрунтя. Саме специфічність національного образу світу є головною передумовою спадкоємності в національній культурі, можливості сприйняття й відновлення традиції, а тим самим і одну з головних передумов національної ідентичності і життєвих сил народу. З іншого боку, національний образ світу акумулює у собі досвід змін і модернізацій у культурі народу, зокрема, тих, що постали внаслідок творчих зусиль його видатних митців. Найбільш репрезентативний прояв національного образу світу відбувається в типових художньо-поетичних образах, створених митцями-класиками, адже смисл художньої творчості саме в тому і полягає, щоб якнайяскравіше і якнайглибше виявити своєрідність і глибину народного життя, що у повсякденні може залишатися прихованою і непомітною. Об’єктом дослідження є життєвий і творчий шлях Т.Г. Шевченка. Предмет аналізу – поетична творчість Т.Г. Шевченка періоду трьох літ. Мета роботи полягає у виявленні та характеристиці особливостей поетичної творчості Т.Г. Шевченка періоду трьох літ та визначення її актуальності і ХХІ ст. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення конкретних завдань: 1) описати життєвий шлях великого кобзаря та виявити його вплив на творчість видатного поета; 2) ідентифікувати особливості поетичного стилю Т.Г. Шевченка та їх видозміну відповідно до трьох етапів його творчості; 3) охарактеризувати жанрову специфіку творчості періоду трьох літ; 4) проаналізувати теми та образи творів періоду трьох літ; 5) провести літературознавчий аналіз творчості Т.Г. Шевченка 1843-45 рр; 6) дослідити роль творчості періоду трьох літ Т.Г. Шевченка у становленні української культури та визначити її актуальність у ХХІ ст. Структура виконаного дослідження обумовлена його метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури. ВИСНОВКИ У духовній історії України Шевченко посів і досі беззастережно посідає виняткове місце. Значення його творчої спадщини для української культури важко переоцінити. Його «Кобзар» започаткував новий етап у розвитку української літератури і мови, а його живописна і граверська творчість стала визначним явищем не тільки українського, а й світового мистецтва. Поезія Шевченка, при всьому зв'язку з усною народною творчістю, попередньою українською та європейською літературами, була явищем наскрізь оригінальним і новаторським. Літературознавець О. Білецький, редактор академічних видань творів Шевченка, справедливо підкреслив у нього особливий тип художнього пізнання, не повторений ніким і не повторюючий нікого у всій історії світової літератури. Творчість великого поета внесла в українську літературу незнане багатство тем, жанрів і формальних особливостей. Вивівши українську літературу на шляхи, якими йшов розвиток великих європейських літератур, Шевченко надав їй загальноєвропейського, а разом з тим і світового значення. Поєднавши у своїх поетичних творах живу розмовну мову з словесно-виразовими засобами книжної мови, Шевченко підніс українську літературну мову на новий, якісно вищий ступінь. У поетичних творах Шевченкова українська мова набула незвичайного багатства барв та відтінків, а також можливостей передачі не тільки найтонших настроїв, почуттів і думок, а й глибоких філософських та політично-суспільних узагальнень. Широко користуючись лексикою різних галузей науки й мистецтва, Шевченко заклав основи термінологізації української лексики, підносячи цим самим українську літературну мову до рівня найрозвиненіших мов світу. Провідним мотивом творчості Шевченка, що пронизує також весь його життєвий шлях, була самовіддана любов до України і нерозривно пов'язана з нею ненависть до всіх її гнобителів. Його революційний заклик «… вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте» був зовсім новим словом не лише в українській літературі. У розвитку національної і соціальної самосвідомості українського народу творчість Шевченка відіграла величезну роль. По-новому звучать мотиви революційної боротьби у творах Шевченка періоду «Трьох літ» (1843-1845). Провівши 8 місяців в Україні, Шевченко зрозумів своє історичне завдання і свій обов'язок перед батьківщиною як прямий шлях безкомпромісної революційної боротьби. Перехід Шевченка до нового періоду літературної діяльності позначився в поемах «Розрита могила» (1843), «Чигрине, Чигрине» (1844) і «Сон» (1844). Поет написав ці твори під безпосереднім враженням від тогочасної дійсності в Україні. У сатиричному творі «Сон» («У всякого своя доля») автор з їдким сарказмом змалював свавілля та жорстокість російського царату і закликав до знищення цієї деспотичної системи. Поема «Сон» уважається одним з найвизначніших взірців світової сатири. Вона має чимало спільних типологічних рис з поемами «Дзяди» А. Міцкевича, «Німеччина. Зимова казка» Г. Гайне та частиною «Божественної комедії» Данте «Пекло». Сатиричні ознаки також помітні в політичних поемах Шевченка «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» та вірші «Холодний Яр» (усі 1845). У поемі-містерії «Великий льох», що складається з трьох частин («Три душі», «Три ворони», «Три лірники») й епілогу («Стоїть в селі Суботові»), Шевченко втілив свої роздуми про історичну долю України в алегоричних образах, що зазнали в літературознавстві особливо тенденційної інтерпретації (Шевченкова наскрізь негативна оцінка Переяславської угоди різко суперечить так званим «Тезам про 300-річчя возз'єднання України з Росією»). У творі «Кавказ», що поєднує жанрові ознаки лірично-сатиричної поеми, політичної медитації та героїчної оди, Шевченко із сарказмом виступив проти гнобительської політики царської Росії і закликав пригноблені народи до революційної боротьби. Ця поема Шевченка мала значний вплив на розвиток самосвідомості не тільки в Україні. Шевченкове послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» – вдумливий поетичний аналіз тогочасного суспільно-політичного і національно-культурного життя в Україні, що мала служити дороговказом на шляху національного, соціального і культурного відродження українського народу. У поезії «Холодний Яр» Шевченко відкинув негативний погляд історика А. Скальковського на гайдамацький рух і, назвавши Миколу І «лютим Нероном», гостро картав ту частину українського панства, що покірно плазувала перед російським царатом. У грудні 1845 Шевченко написав цикл віршів під назвою «Давидові псалми» – перша його спроба переспіву й осучаснення біблійних текстів. Уміло зашифрованою формою псалмів поет засуджував тогочасний лад, надаючи старозавітним текстам зрозумілу для читача політичну спрямованість. У вірші «Три літа», що дав назву альбомній збірці автографів поета, Шевченко змальовує процес свого «прозрівання» і говорить про зміни, які сталися за цей час у його світогляді й творчості. Характерним для нового періоду творчості Шевченка є також вірш «Минають дні, минають ночі». У ньому поет пристрасно засуджує суспільну бездіяльність і пасивність та закликає до дії й боротьби. Цикл «Три літа» завершується «Заповітом», одним з найдосконаліших зразків світової політичної лірики. Серед творів періоду «Трьох літ» на історичні теми особливе місце посідає поема «Іван Гус» («Єретик»), написана восени 1845 з поетичною присвятою П. Шафарикові. Поєднуючи історичний сюжет (засудження і спалення чеського реформатора Гуса в Констанці 1415 року) з дійсністю свого часу, Шевченко створив поему, яка була сприйнята читачами як алюзія на адресу російського царату. В історично-побутовій поемі «Сліпий» («Невольник») Шевченко гнівно осудив Катерину ІІ за зруйнування Запорізької Січі та закріпачення українського селянства. До збірки «Три літа» включено також соціально-побутові поеми «Сова» (1844) і «Наймичка» (1845). У поемі «Сова» змальовано трагічну долю матері-вдови, у якої забрали в солдати єдиного сина. До зображення нового аспекту морально-психологічної драми матері-покритки звернувся Шевченко в поемі «Наймичка». Ця тема хвилювала поета протягом усієї творчої діяльності. До неї він звертався в ранній поемі «Катерина», а згодом – у поемах «Відьма» (1847), «Марина» (1848) та інших. Тему трагічної долі покритки Шевченко розробляв також у відмінних одна від одної баладах «Лілея» та «Русалка» (обидві 1846). >>>>
• Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку
  
  ВСТУП 3 Розділ 1. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УВАГИ ЯК ПСИХІЧНОГО ПРОЦЕСУ 5 1.1. Поняття про увагу у наукових психологічних дослідженнях 5 1.2. Вікові особливості розвитку уваги у дитинстві 12 Висновки до розділу І 19 Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ДОВІЛЬНОЇ УВАГИ ДОШКІЛЬНИКІВ 20 2.1. Організація та проведення констатуючого експерименту з визначення довільної уваги дошкільників 20 2.2. Рекомендації щодо формування довільної уваги у дітей п’ятого року життя 27 Висновки до розділу ІІ 30 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 31 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33 ДОДАТКИ 35 ВСТУП Актуальність дослідження. Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком нових фундаментальних підходів до побудови навчально-виховного процесу. Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", державними національними програмами "Освіта" ("Україна ХХІ століття") та "Діти України" визначено, що особливої ваги набуває єдність виховних впливів на дитину протягом тривалого періоду становлення особистості, починаючи з дошкільного дитинства. Це сприятиме формуванню у дитини стійких суспільнозначущих способів поведінки, здатності до самостійного критичного мислення, соціальної і моральної зрілості. При цьому одним із напрямків виховного процесу вважається інтелектуальний розвиток дошкільників. У свою чергу цей розвиток неможливий без формування високих параметрів для такого когнітивного процесу як увага. Діти, які вже розпочали навчання в школі, зазвичай потерпають через неуважність або через недостатній розвиток своєї уваги. Розвивати й удосконалювати увагу так само важливо, як і вчити письму, рахуванню, читанню. Особливо важливим видом уваги є довільна увага, яка дозволяє дитині ефективно і продуктивно діяти тривалий час, виконувати навчальні завдання. Саме той час, коли психіка дошкільника "дозріває" і починає характеризуватися довільністю когнітивних процесів (уваги, пам’яті ), вважається, що дитина готова до навчання в школі і може успішно опановувати учбовий матеріал. Тому дошкільний період, і, головним чином, старше дошкільництво, є найважливішим періодом у житті дитини. Психічний розвиток дитини, формування її когнітивних здібностей неодноразово знаходили своє відображення у психолого-педагогічній літературі. Віковим аспектам розвитку дошкільників присвятили свої праці І.С. Булах, Л.В. Долинська, Т.М. Зелінська О.Л. Кононко, В.С. Мухіна, Л.Ф. Обухова, М.В. Савчин, О.В. Скрипченко та ін. Питаннями розвитку уваги займалися такі науковці як: І.Л. Баскакова, П.Я. Гальперін, Ю.Б. Гіпенрейтер, М.Ф.Добринін, Ю.Б. Дормашєв, С.С. Левітіна, О.М. Леонтьєв, К.К. Платонов, Ю.П. Поваренков, В.Я. Романов, С.Л. Рубінштейн, В.І. Страхов та ін. Аналіз психолого-педагогічної літератури з питань розвитку уваги свідчить про те, що в роботах науковців недостатньо приділено уваги розгляду проблемі розвитку довільної уваги дітей дошкільного віку, а особливо умов, для її ефективного розвитку. Це обумовило тему даного дослідження – "Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку". Об'єкт дослідження: довільна увага у дітей дошкільного віку Предмет дослідження: психолого-педагогічні умови формування і розвитку довільної уваги старших дошкільників Мета дослідження: визначити найбільш ефективні умови розвитку довільної уваги у дітей дошкільного віку. На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання: 1. Проаналізувати науково-психологічну літературу з проблеми розвитку довільної уваги у дітей дошкільного віку. 2. Виявити рівні розвитку довільної уваги у дітей 5-го року життя. 3. Скласти рекомендації щодо формування довільної уваги у дітей 5-го року життя. Для виконання завдань дослідження використовувалися наступні методи: а) загально наукові – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, аналіз наукової літератури з теми дослідження; б) спеціальні, такі, що використовуються у педагогіці і психології – бесіда, спостереження, аналіз продуктів діяльності, констатуючий експеримент, тестування – методика "Знайди і викресли". Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 1. У ході аналізу теоретичних аспектів дослідження уваги було виявлено, що в системі психологічних феноменів увага займає особливе положення. Воно включене у всю решту психічних процесів, виступає як їх необхідний момент, і відділити її від них, виділити і вивчати в "чистому" вигляді не представляється можливим. З явищами уваги ми маємо справу лише тоді, коли розглядається динаміка пізнавальних процесів і особливості різних психічних станів людини. Проте не можна не бачити і особливостей уваги, що червоною ниткою проходять через всі інші психічні явища, де воно виявляється, різних видів діяльності, що не зводяться до моментів, в які включена людина. Це – наявність в ньому деяких динамічних, спостережуваних і вимірних характеристик, таких як об'єм, концентрація, перемикання, стійкість, розподіл, а також і ряд інших, котрі безпосередньо до пізнавальних процесів типу відчуттів, сприйняття, пам'яті і мислення не відносяться – характеристик вольової і емоційної сфери, властивостей особистості. Правильне рішення обговорюваної проблеми, скоріш за усе, полягає в тому, щоб спробувати з'єднати і врахувати обидві точки зору, тобто побачити в увазі і сторону процесів і явищ, і щось самостійне, незалежне від них. Це значить встати на точку зору, згідно якої увага як окремий психічний процес не існує, але є цілком особливим станом, що характеризує всі ці процеси в цілому Значення уваги у психічному житті індивіда виражається в точному виконанні пов'язаних з нею дій. Образи, одержані під час уважного сприйняття, вирізняються ясністю і виразністю. За наявності уваги розумові процеси протікають швидше і правильніше, рухи виконуються акуратніше й чіткіше. 2. Увага дошкільника має своєрідні характеристики, котрі залежать від його психічного і особистісного розвитку, дозрівання деяких психічних функцій. Вона відображає його інтереси щодо навколишніх предметів і дій, які він з ними виконує. Дитина п’ятирічного віку, в основному, зосереджена на предметі чи на дії доти, доки не згасає її інтерес до цього предмета чи дії. Поява нового предмета викликає переключення уваги, тому діти рідко займаються чимось одним упродовж тривалого часу. Однак, разом з тим, саме у цьому віці розпочинається становлення довільності уваги, тобто коли дитина свідомо спрямовує її на певні об’єкти оточення, здійснює це, виходячи з завдань навчання або умов ігри, вимог дорослого. У передшкільному дитинстві значним чином зростають показники всіх видів уваги. Стан підвищеної уваги пов'язаний з орієнтуванням в зовнішньому середовищі, з емоційним відношенням до неї, при цьому змістовні особливості зовнішніх вражень, що забезпечує таке підвищення, з віком змінюються. Істотне підвищення стійкості уваги спостерігається на заняттях, в яких дітям пропонується розглядати малюнки, описувати їх зміст, слухати розповідь. Переломний момент в розвитку уваги пов'язаний з тим, що діти вперше починають свідомо управляти своєю увагою, направляючи і утримуючи його на певних предметах. Для цієї мети п’ятирічний дошкільник користується певними способами, які він переймає від дорослих, а це й обумовлює появу довільної уваги. В значній мірі цьому сприяє також вдосконалення плануючої функції мовлення, яка є універсальним засобом організації уваги. Мовлення дає можливість наперед словесно виділити значущі для певної задачі предмети, організувати увагу, враховуючи характер майбутньої діяльності. 3. Проведений експеримент у ДНЗ "Журавушка" показав, що для ефективного формування довільної уваги дошкільників, особливе значення мають психолого-педагогічні умови навчання і виховання дітей. Зокрема виявлено, що низькі показники стійкості і продуктивності уваги дошкільників можуть залежати від недостатньо організованої педагогічної діяльності з їх розвитку. Практика показує, що продуктивному формуванню довільної уваги буде сприяти комплекс занять, вправ, ігор, дидактичних вправ і ігор. Рекомендації, що складені у результаті експерименту, мають свою значимість для організації навчально-виховного процесу, діяльності педагогів з для спеціального формування високих властивостей уваги. >>>>
• Загальна характеристика мовлення та його розвиток у дітей дошкільного віку
  
  Вступ 3 Розділ І. 6 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 6 1.1. Сутність і характеристики усного мовлення як форми спілкування дитини з оточуючим світом 6 1.2. Особливості мовленнєвого розвитку особистості в період дошкільного дитинства 8 Розділ ІІ. 14 ОСНОВИ РОЗВИТКУ УСНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ У ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ 14 1. Розвиток зв'язного мовлення дітей – головне завдання дошкільного закладу 14 2.2. Діалогічне мовлення 15 2.3. Монологічне мовлення 18 2.4. Проведення бесід із дітьми 20 2.5. Навчально-мовленнева практика дітей 23 Розділ ІІІ 27 РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ-ДОШКІЛЬНЯТ – ВАЖЛИВЕ ЗАВДАННЯ БАТЬКІВ І ПЕДАГОГІВ 27 3.1. Підвищення педагогічної майстерності батьків щодо розвитку мовлення у своїх дітей 27 3.2. Практичні рекомендації батькам щодо психологічних особливостей проведення занять з мовленнєвого розвитку дитини 36 Висновки 40 Література 42 Вступ Актуальність дослідження. На початку третього тисячоліття, в умовах становлення незалежної України, нового звучання набувають питання виховання та розвитку конкретної дитини як справжнього суб’єкта життєдіяльності. Суспільству сьогодні вкрай потрібні люди, які творчо мислять, здатні створювати культуру, жити в ній, розвивати її. Тому формування освіченої, всебічно розвиненої особистості є одним з першочергових завдань реформування освіти в країні. Ідея самоцінності, унікальності дитини, необхідності розвитку її потенціалу дістала відображення і в нормативних актах нашої держави: у Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Законі "Про дошкільну освіту", Базовому компоненті дошкільної освіти. Процес розвитку української державності пов’язується з найактивнішим, всеохоплюючим впровадженням рідної мови, що вимагає не тільки формування мовних умінь та навичок, а визначає стратегічне завдання виховання мовної особистості з властивими їй національно-культурними і світоглядними пріоритетами, особистості, яка свідомо і творчо опановує рідну мову з перших років життя. В цьому плані ефективне опанування дошкільником зв’язного мовлення є необхідною передумовою його подальшого навчання й виховання в закладах системи освіти України. Розвиток мовлення дошкільника досліджувався в працях багатьох науковців. В першу чергу слід назвати імена класиків наукової думки: Л.С. Виготського, О.О. Леонтьєва, О.Р. Лурії, С.Л. Рубінштейна, а також сучасних українських дослідників – Л.В. Ворошніної, Н.В. Гавриш, В.Г. Захарченко, А.А. Зрожевської, І.О. Зимної, Е.П. Короткової, Г.М. Леушиної, Н.П. Орланової, Т.О. Піроженко, І.О. Синиці, Є.І. Тихеєвої, О.С. Ушакової, О.М. Шахнарович та ін. Ознайомлення з результатами теоретичного аналізу означеної проблеми і практичним досвідом засвідчило, що питання розвитку дитячого мовлення розглядається стосовно різних підходів: психологічних (зокрема, психокорекційних), педагогічних, лінгводидактичних та, з огляду на це, однобічно, тільки в межах власної наукової дисципліни. Разом з тим є зрозумілим, що мовленнєвий розвиток дитини – це комплексний процес, що вимагає одночасного застосування декількох методологічних принципів. Крім того, звертає увагу на себе ще одна проблема. Сучасні дослідники мало приділяють уваги тому, що поширення комп’ютеризації, телебачення та інших технічних засобів, котрі стали доступними й дітям дошкільного віку як у сім'ї, так і в дошкільних закладах, обмежує безпосереднє спілкування дітей з іншими мовцями, внаслідок чого збагачується їхня пізнавальна сфера і водночас гальмується мовленнєва. За спостереженнями вихователів і педагогів, поширюється тенденція, коли діти приходять у перший клас школи з недостатнім мовленнєвим розвитком для успішного навчання. Виходячи з вищенаведеного, моє дослідження переслідує наступну мету – виявити принципові особливості теоретичного обґрунтування розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку та на цій базі запропонувати рекомендації батькам та вихователям з покращення процесу навчання дітей в цій сфері. Об'єкт дослідження – мовленнєві особливості дітей молодшого дошкільного віку. Предмет дослідження – процес формування та становлення зв’язаного мовлення дітей молодшого дошкільного віку засобами дидактичної та ігрової діяльності. Для реалізації даної мети дослідження необхідно виконання наступних завдань: – Узагальнити теоретичну базу досліджень вітчизняних науковців стосовно мовленнєвого розвитку дітей; – Класифікувати та характеризувати мовні особливості дітей молодшого дошкільного віку; – Узагальнити практику проведення занять з розвитку мовної активності у дошкільних закладах освіти; – Запропонувати рекомендації батьками щодо мовленнєвого розвитку своїх дітей з урахуванням психологічних, педагогічних, лінгводидактичних нюансів Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять: положення філософії про значення, суспільну природу мови як засобу спілкування; концептуальні засади психолого-педагогічної науки про взаємозв’язок між мовою, мовленням і мисленням, теорією і практикою; теоретичні положення про мовлення як знакову діяльність, єдність мовленнєвого змісту та мовної форми, про взаємозумовленість чуттєвого і раціонального в опануванні мови, про пріоритетну роль мовлення у розвитку мовної особистості. В дослідженні використовувались такі загальнонаукові методи як аналіз, синтез, аналіз наукової літератури, узагальнення, порівняння. Робота структурно складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури. Висновки Мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку – це процес набуття оптимального щодо віку кола лінгвістичних уявлень, граматичних умінь і навичок, розвиненість мовлення, сформованість мовленнєвої активності, самостійність у наслідуванні мови та екстенсивному оволодінні лінгвістичною інформацією, вміння використовувати різноманітні засоби спілкування. Індивідуальний мовленнєвий розвиток підпорядковується загальній закономірності – він знаходиться під впливом двох головних факторів, що взаємодіють – внутрішнього (програма спадкоємності) і зовнішнього (навколишнє середовище). Мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку забезпечується спеціально організованим дорослими процесом, основою якого є систематизована форма спілкування. Доведено, що розвиток зв’язного мовлення дітей молодшого дошкільного віку забезпечується спеціальною організацією мовленнєво-ігрової діяльності, що ґрунтується на особистісно орієнтованій моделі взаємодії її учасників (вихователів і дітей); системі мовленнєвих технологій, спрямованих на перехід дитини від репродуктивних до креативних мовленнєво-ігрових дій; функціональному характері мовленнєво-ігрової діяльності. Своєчасний і якісний розвиток зв’язного мовлення важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку випускника дошкільного навчального закладу. У досліджені визначено, класифіковано й охарактеризовано словесні і вербальні (репродуктивні і творчі) ігри. Змістом словесної гри виступає мовленнєве повідомлення, засобом реалізації ігрової дії та ігрового задуму є слово, а результатом гри – породження нового висловлювання – тексту. У словесних іграх вирішуються завдання на виховання звукової культури мовлення, формування його граматичної правильності, збагачення, уточнення й активізацію словника, розвиток зв’язного мовлення, комунікативної спрямованості мовлення, міжособистісного спілкування. Вербальні ігри – це ігри, змістом яких є безпосередньо зв’язне мовлення (діалогічне чи монологічне), мовленнєві висловлювання різного типу (опис, розповідь, міркування, пояснення), які побудовані за змістом художніх текстів. До репродуктивно вербальних ігор віднесено ігри-драматизації, ігри за змістом художніх творів, ігри-інсценізації, а також ігрові мовленнєві вправи і ситуації. До творчих вербальних ігор належать сюжетно-рольові ігри за змістом художніх творів, театралізовані, режисерські, ігри-небувальщини. Мовленнєва ігрова вправа – це спеціальні ігрові дії, спрямовані на розвиток і вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок. Ігрова мовленнєва ситуація це штучно змодельовані обставини (дитиною чи дорослим) за змістом художніх текстів (оповідань, віршів, казок) або з епізодів життя дитини та створені для цього умови їх реалізації (ролі, дієві особи, позитивні мовленнєві стимули, атрибути, знайомий текст), що стимулюють і активізують мовленнєве спілкування дітей, сприяють розвитку діалогічного і монологічного мовлення. За результатами дослідження визначено тенденції мовленнєвого розвитку дошкільнят. Найсприятливішою для розвитку мовного потенціалу дітей є розвивальна формула навчально-виховного процесу, така його організація, за якої пріоритетним вважається розвиток здібностей, а знання виступають засобом цього розвитку. Особлива роль при цьому приділяються сім’ї, батькам, внесок яких в розвиток мовлення своїх дітей є вирішальним, а за морально-емоційним впливом – практично єдиним серед всіх інших суб’єктів виховання. Головною проблемою, яка в даний час практично не може розв’язатися за рядом об’єктивних причини, є неможливість організувати всебічне навчання батьків азам психолого-педагогічної грамотності, оволодіння ними принципами, прийомами і засобами розвиваючої роботи з дітьми. Тому вироблення практичних рекомендацій та пропозицій батькам з цього питання та доведення їх на семінарах або на батьківських зборах при дошкільних закладах освіти є однією з реальних форм покращення їх методичної майстерності. >>>>
• Соціально-психологічні умови самоідентифікації особистості в системі післядипломної освіти
  
  Вступ 3 1. ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА – ВАЖЛИВИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ 6 1.1. Післядипломна освіта в світлі розбудови української держави 6 1.2. Соціально-психологічні проблеми у період післядипломної освіти 8 2. САМОІНДЕНТИФІКАЦІЯ ЯК ФАКТОР УСПІШНОСТІ ФАХІВЦЯ У СУСПІЛЬСТВІ 11 2.1. Поняття самоідентифікації особистості 11 2.2. Теорії західних психологів щодо поняття самоідентифікації 14 2.2.1. Теорія розвитку особистості Е.Еріксона. 14 2.2.2. Погляди Е.Гіденса на природу особистісної самоідентичності. 17 2.2.3. Емпіричні дослідження Дж.Марсіа. 21 2.3. Самоідентифікація як результат соціально-психологічних факторів в системі післядипломної освіти 22 3. ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ УМОВ САМОІНДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ 26 3.1. Методологічна база для дослідження рівня самоідентифікації 26 3.2. Практичне дослідження самоідентифікації особистості, її соціально-психологічних умов в системі післядипломної освіти. 29 3.2.1. Означення об’єкту дослідження 29 3.2.2. Визначення проблеми і формулювання гіпотези дослідження 30 3.2.3. Опис і хід дослідження. 31 3.2.4. Концептуальна модель соціально-психологічних умов самоідентифікації особистості педагога в системі післядипломної освіти 33 3.2.5. Логічна структура інструментарія 34 3.2.6. Інтерпретація результатів 36 Висновки 38 Література 40 Додаток 1. 43 Додаток 2. 44 Додаток 3. 45 Вступ У ХХІ столітті, коли людина завдяки технічним і науковим досягненням, а також знанням, постає більш вільною, ще більшу увагу потрібно надати саме для неї, як для носія найрізноманітніших властивостей, якостей, здібностей. Наука та освіта повинні допомогти людині стати більш досконалішою. Навчання, соціалізація розпочинаються вже в ранньому дитинстві та юнацтві. Як правило, раннє дитинство та юність, самі по собі вважалися найбільш оптимальними періодами для навчання і вдосконалення людини. Але ж, я вважаю за необхідне позволити собі таку точку зору, що передбачає сумніви щодо особливого пріоритету цих вікових періодів в справі самовиховання людини. На мою думку, найкращим періодом для становлення людини як особистості є час, коли нею вже отримана освіта та постало питання реалізувати себе за допомогою системи отриманих знань та наявним моральним, психологічним та діловим якостям. Період післядипломної освіти найкраще відповідає таким умовам. Отримана освіта дозволяє для людини мати знання, які вклалися у певну систему. Така освітянська база надає можливість подальшого самовдосконалення особистості. Звісно, що людина за межами альма-матер відразу стикається з реаліями повсякденного життя, кольори якого дуже часто далекі від рожевих. Практичний досвід професійної діяльності, який при цьому набувається, є безцінним особистим надбанням будь-якого фахівця в післядипломний період. Труднощі і перепони, які дуже часто супроводжують процес входження індивіда в доросле життя, загартовують людину, спонукають її до пошуку нових шляхів. Суспільне життя обумовлює активне відношення людей до зовнішнього світу. Його освоєння здійснюється в процесі соціальних взаємовідношень, соціального спілкування і взаємодії, породжує природну необхідність практичного і ціннісного відношення людей, викликає необхідність їх змін, спонукає до розвитку її власних інтелектуальних, фізичних і моральних здібностей. Суспільству необхідні люди з розвинутими особистими якостями, пристосовані до реального життя. Практика переконує в тому, що зараз дуже важливо звертати увагу не тільки на рівень інформованості, але й на людські якості випускників. В цих умовах особливого значення набувають процеси самоідентифікації особистості. Ідентифікація власного “Я” з найкращими зразками “Інших” – ось головна причина, на мою думку, успіху людини у сучасному світі. Самоідентифікація – процес складний. Його коріння виходять з глибинної сфери психологічної структури людини. Разом з тим, це процес – об’єктивний. Він існує завжди, в яких соціально-психологічних умовах не знаходилася б людина. Вона живе у світі людей і не може за своєю природою відокремитися від них як би не намагалася. В процесі спілкування, взаємодії між особистостям приоритетне значення набувають саме процеси ідентифікації, самоідентифікації. Проблемам самоідентифікації присвячено багато досліджень і наших, і закордонних науковців. Проблемою у вивченні цього явища є не теоретичний, а практичний аспект. Неможливо якісно і точно виміряти степінь самоідентифікації як психічної властивості, яку має та чи інша людина, або як соціально-психологічного процесу, який притаманний соціалізації індивіда. Вимір самоідентифікації пов’язаний з великим впливом суб’єктивізму при трактуванні результатів і не має на сьогоднішній день єдиних критеріїв. Моя робота розглядає проблему самоідентифікації в практичному аспекті.. Об’єктом дослідження стає процес самоідентифікації фахівців, які діють у системі післядипломної освіти. Мною розглянуті питання значення самоідентифікації для кар’єрного, професійного та особистісного зростання. Предметом дослідження є вивчення соціально-психологічних умов, які сприяють позитивної самоідентифікації особистості у професійному середовищі. Наскільки сильно впливають соціально-психологічні умови на самоідентифікацію індивіда? Чи мають вирішальне значення в цьому процесі соціальні фактори? Для відповіді на ці запитання поставлена мета роботи: вивчити і дослідити вплив соціально-психологічних умов на самоідентифікацію фахівців в системі післядипломної освіти. Для досягнення даної мети поставленні наступні завдання: — поглибити свої знання відносно теоретичних положень такого соціально-психологічного явища як самоідентифікація; — більш детально дослідити надбання зарубіжних науковців відносно значення та закономірностей розвитку самоідентифікації; — виявити соціально-психологічні умови самоідентифікації, які активно впливають на позитивну соціалізацію людини у професійному середовищі; — встановити зв’язок між рівнем самоідентифікації особистості та її успіхами в роботі, кар’єрному зростанні; — спробувати застосувати своє рішення стосовно виміру степені самоідентифікації та впливу на неї соціально-психологічних умов. Робота складається з трьох частин. Перша присвячена проблемам розвитку людини у системі післядипломної освіти та ролі самоідентифікації в цьому процесі. Друга частина роботи – розгляд теоретичних надбань вітчизняних і закордонних дослідників стосовно розгляду поняття самоідентифікації. В третій частині висвітлені результати практичного дослідження степені самоідентифікації на прикладі соціально-психологічного опитування фахівців освітянської галузі, що діють у системі післядипломної освіти. Висновки Самоідентифікація – усвідомлення людиною своєї приналежності до конкретної суспільної групи, спільноти, страти. Самоідентифікація надає можливості для вільного різноманітного розвитку особистості і формування соціальних характеристик, що дозволяють зайняти певну соціальну позицію і тим самим сприяє інтеграції індивіда у спільноту. Особистісна самоідентифікація спрямована на вироблення якостей особистості, які дозволяють бути прийнятим у спільноту, що викликає симпатії і надає можливість для особистісної безпеки і задоволення життєво важливих потреб людини. Соціальна самоідентифікація виступає як основа для визначення життєвих стратегій у взаємовідносинах із соціальним оточенням: співробітництво і співпереживання пов'язане з ототожненням з одними людьми (групами) та толерантність і агресивність, зумовлені з відчуженням від інших. Соціальна й особистісна (психологічна) сторони самоідентифікації взаємопов’язані між собою. Індивід, який визначає свою причетність до певних соціальних груп у процесі соціальної самоідентифікації, у тому чи іншому ступені усвідомлює, чи може він бути прийнятим у дану спільноту за своїми особистісними якостями і в якому статусі, а в залежності від розуміння цього формується вольова цілеспрямованість на самоідентифікацію з обраною групою шляхом збереження і розвитку особистісних якостей, що сприяють соціальній самоідентифікації, або пошуки іншої групи. Особистісна самоідентифікація являє собою складну систему самопізнання і самооцінки. Дослідження особистісних самоідентифікацій дало підстави для висновку, що самооцінки педагогів відзначаються не тільки різноманітним характером у просторі від позитивних до негативних, самокритичних, але й надзвичайно динамічні в часі. Говорячи про поширення впливу суспільства на свідомість людини і формування на цій базі самоідентичності особистості, необхідно відмітити особливу роль в цьому плані, такого суспільного інституту як держава. Особистісна самоідентифікація педагогів має ціннісно-ієрархічну структуру. З одного боку, вона відображає соціально-вікову специфіку освітян як соціального шару, з іншого боку – неоднакову цінність для індивіда окремих якостей особистості. Вибіркове ставлення до власних особистісних якостей спрямовується у свідомості вчителів ключовими потребами і можливостями людини для їхнього задоволення. Вони пріоритетне значення віддають однім рисам особистості, відводячи іншим менш важливу роль. Соціальна самоідентифікація педагогів характеризується багатовекторністю, що означає формування самоідентичності в сімейному, громадянському, етнічному, професійному статусах під дією складного для кожного індивіда впливу мікросередовища (родина, родичі, друзі) і офіційної ідеології макросередовища. В межах самоідентифікації з малими групами має місце певне розходження. Так, відношення з родиною носить більш стабільний характер, ніж із друзями та колегами по роботі. Професійна самоідентифікація вчителів зумовлена мотиваційною структурою, що відбиває, з одного боку, реалії соціального буття, а з іншого, – їх духовні потреби. Структура особистісної самоідентифікації полягає в єдності самопізнання і самооцінки особистісних якостей. Дослідження особистісних самоідентифікацій дало підстави для висновку, що самооцінки педагогів відзначаються не тільки різноманітним характером у просторі від позитивних до негативних, самокритичних, але й надзвичайно динамічні в часі: кожне покоління вчителів має «своє обличчя». Змінюється соціальний портрет освітян, і з ним змінюються цінності, підвищується відповідальність, вимогливості до себе, до своїх моральних якостей, знижується самовпевненість. Проведене практичне дослідження виміру самоідентичності показало, що процес самоідентифікації є складним, широко інтегрованим як у соціальну, так і особистісну сфери. >>>>