Малюнки до віршів Лесі Українки

 У нас Ви маєте можливість замовити матеріал за темою «Малюнки до віршів Лесі Українки», або знайти вже готові матеріали, які містять певну інформацію за даним запитом

• Політичні погляди Лесі Українки
  
  Вступ 3 1. Життєвий шлях Лесі Українки 4 2. Філософсько-політичні переконання Лесі Українки 6 3. Проблеми політики і права у творчості Лесі Українки 9 4. Проблема національного обов’язку 11 Висновок 14 Література 15 >>>>
• Філософські погляди І.Франка та Лесі Українки
  
  Вступ 3 1. Характеристика філософських поглядів І. Франко 4 1.1. Біографічні дані 4 1.2. Екзистенційно-художній характер філософії І. Франка 5 1.3. Етико-антропологічне розуміння філософських проблем 7 1.4. Погляди І. Франка щодо людини і суспільства 14 2. Філософські погляди Лесі Українки 21 2.1. Життєвий шлях 21 2.2. Основні риси світогляду Лесі Українки 22 2.3. Погляди Лесі Українки щодо емансипації людської особистості 26 2.4. Сутність і значення “будителя нації” у філософії Лесі Українки 30 Висновок 34 Список літератури 37 >>>>
• Пам’ятні місця Лесі Українки в м. Києві
  
  1. Пам’ятники Лесі Українці в Києві 3 2. Будинки Лесі Українки у Київі 8 Перелік використаної літератури 12 >>>>
• Мистецтвознавча орієнтація в творчості Л.Українки
  
  Вступ 2 1. Естетичні та мистецтвознавчі аспекти філософії Лесі Українки 4 2. Мистецтвознавча цінність творів для дітей Лесі Українки 10 Висновки 14 Список використаної літератури 17 >>>>
• Запозичення у творах Лесі Українки
  
  Зміст Вступ…………………………………………………………….3 Розділ І. Запозичення у творах Лесі Українки…………..5 Розділ ІІ. Правопис слів іншомовного походження, які зустрічаються у творах Лесі Українки…………………..17 Висновок………………………………………………………24 Список використаної літератури………………………….27 >>>>
• Синтаксис мови Л.Українки
  
  Вступ 3 Розділ 1. Феномен таланту Лесі Українки 5 1.1 Життя Лесі Українки 5 1.2 Творчий шлях української письменниці 8 Розділ 2. Синтаксис української мови 10 2.1 Українські синтаксичні концепції: історія та розвиток 10 2.2 Значення засобів синтаксису для художнього стилю мовлення 12 Розділ 3. Синтаксис в літературних творах Л.Українки 15 3.1 Синтаксис мови Л.Українки (загальна характеристика) 15 3.2 Синтаксис та поетика драматичної поеми „Бояриня” 17 Висновки 22 Література 24 >>>>
• Поезія Лесі Українки
  
  Вступ. 2 1. Середні віки в епічній поезії Л. Українки. 3 2. Образи середньовіччя в поетичних драммах письменниці. 8 3. Середньовічна легенда Дон Жуана в трактуванні Л. Українки. 16 Заключення. 26 Використана література. 27 >>>>
• У чому краса мистецького слова Лесі Українки
  
  у чому краса мистецького слова Лесі Українки >>>>
• Етичне вчення Т. Шевченка, етика І.Франка, Л. Українки, М. Драгоманова, М. Грушевського
  
  Зміст 1. Етичне вчення Т. Шевченка 3 2. Етика І.Франка 4 3. Етика Л. Українки 6 4. Етика М. Драгоманова 8 5. Етика М. Грушевського 11 Список використаної літератури 15 >>>>
• Моральна краса дівчини-українки за драмою І. Котляревського „Наталка Полтавка”
  
  Моральна краса дівчини-українки за драмою І. Котляревського „Наталка Полтавка” >>>>
• 1. Спадкоємність та самобутність давньоримської культури, етапи її розвитку особливості кожного із них 2. Значення творчої діяльності Л.Українки, М.Коцюбинського, В.Винниченка в оновлені української культури
  
  План 1. Спадкоємність та самобутність давньоримської культури, етапи її розвитку особливості кожного із них 2. Значення творчої діяльності Л.Українки, М.Коцюбинського, В.Винниченка в оновлені української культури. Список літератури. >>>>
• Контрольна з філософії
  
  1. ОСНОВНІ ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ П. ЮРКЕВИЧА 3 2. Т.ШЕВЧЕНКО ТА ЙОГО ВНЕСОК У РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕЇ 7 3. ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ М.ДРАГОМАНОВА, І. ФРАНКА, Л.УКРАЇНКИ 8 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 14 >>>>
• Філософія. Філософія України другої половини 19 ст – початку 20 ст.
  
  1. Основні філософські ідеї П. Юркевича 3 2. Т.Шевченко та його внесок у розробку філософії української ідеї 10 3. Філософські погляди М. Драгоманова, І. Франка, Л. Українки 15 Список використаних джерел 23 >>>>
• Використання ігор на уроці англійської мови
  
  ПЛАН І. Вступ §1. Використання ігор на уроці англійської мови. Різні класифікації видів ігор. §2. Використання пісень та віршів на уроці іноземної мови. ІІ. Практичне використання творчих форм навчання іноземним мовам. §1. Проведення експерименту. Його результати. ІІІ. Практичні рекомендації для подальшої роботи. ІV. Бібліографія. >>>>
• Механізми пересування кранів
  
  План 1. Вступ. 2. Класифікація механізмів. 3. Режим роботи. 4. Механізм з центральним приводом. 5. Механізми з роздільним приводом. 5.1.Пішоходним валом 5.2 Швидкохідним валом 5.3 Середньохідним валом 6. Механізм пересування вантажного візка 7. Механізм пересування вантажного візка з тяговим канатом 8. Висновок 9. Список використаної літератури 10. Додатки 11. Малюнки, таблиці >>>>
• Діагностика аутоагресивної поведінки
  
  Вступ 3 Загальні способи оцінювання психічного стану людини. 3 Основні способи діагностики: опитування (клінічна бесіда) і спостереження. Особливості суїцидологічного опитування. 4 Допоміжні клінічні та психологічні способи діагностики аутоагресивної поведінки. 7 Суїцидальні сигнали: вербальні та невербальні. Проблема оцінювання суїцидального ризику і ступінь його вираженості у корекції та профілактиці аутоагресивної поведінки. 8 Втрата інтересу до навколишнього (аж до повної відчуженості). 11 Міркування на тему самогубства можуть здобувати "художнє" оформлення: у записній книжці, зошиті для занять зображуються малюнки, що ілюструють депресивний стан (наприклад, труни, хрести, шибениці). 11 Висновок 11 Література 13 Предмет: суїцидологія >>>>
• Методика використання сюжетних малюнків на уроках навчання грамоти
  
  Вступ 3 Розділ 1. Методика роботи із сюжетним малюнком як психолого-педагогічна проблема 6 1.1. Психолого-педагогічні погляди на роботу із сюжетними малюнками в період навчання грамоти 6 1.2. Види наочності 11 Висновки до першого розділу 13 Розділ 2. Методика використання сюжетних малюнків на уроках навчання грамоти 14 2.1. Сюжетні малюнки в навчанні молодших школярів на сучасному етапі 14 2.2. Використання сюжетних малюнків на уроках навчання грамоти 16 Висновки до другого розділу 30 Висновки 31 Список використаної літератури 33 >>>>
• Ознайомлення дошкільників з вадами зору з дитячою художньою літературою
  
  ВСТУП 2 Розділ 1. Психолого-педагогічні і літературознавчі засади роботи з дітьми дошкільного віку з вадами зору 5 1.1. Психологічні основи виховання і навчання сліпої дитини 5 1.2. Особливості побудови занять з дітьми із вадами зору 7 1.3. Методика роботи над художнім твором 10 1.4. Складання розповіді-роздуми як різновид роботи над художніми творами 12 Розділ 2. Методика ознайомлення дошкільників з вадами зору з дитячою художньою літературою 21 2.1. Особливості вивчення віршів та казок в роботі з дітьми з вадами зору 21 2.2. Тактильна книга як засіб знайомства з дитячою літературою 22 ВИСНОВОК 26 ЛІТЕРАТУРА 28 >>>>
• Основні мотиви лірики Байрона
  
  ВСТУП 3 1. РАННЯ ЛІРИКА ТА ПЕРША САТИРА 5 1.1. Дитинство Байрона 5 1.2. Перші вірші 7 1.3. Сатиричні інтонації в ранній ліриці поета 9 1.4. Класицистичні мотиви в ліриці Байрона 10 2. «ЧАЙЛЬД-ГАРОЛЬД» І НОВІ САТИРИЧНІ ПОЕМИ 12 2.1. Подорож Байрона. Початок роботи над «Чайльд-Гарольдом» 12 2.2. Сатира Байрона 15 3. СХІДНІ ПОВІСТІ 17 4. ЛІРИКА ЛОНДОНСЬКОГО ПЕРІОДУ 20 4.1. Перший ліричний поет Англії 20 4.2. Любовна лірика Байрона 22 4.3. «Єврейські мелодії» та біблейські мотиви у ліриці Байрона 23 4.4. Наполеонівський цикл віршів 24 4.5. Останні вірші лондонського періоду 25 5. ЛІРИЧНІ МОТИВИ У ТВОРЧОСТІ ЗРІЛИХ РОКІВ 29 5.1. Швейцарський період 29 5.2. Італійський період 31 5.3. «Дон-Жуан» 33 ВИСНОВКИ 36 Список використаних джерел 38 >>>>
• ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ
  
  1.1. Практичне дослідження пам'яті студента……………………………….3 1.1.1.Вивчення динамічних особливостей запам'ятовування………..4 1.1.2.Дослідження емоційної пам'яті за допомогою методики Махлах…………………………………….………………….6 1.1.3.Осмисленість сприйняття в запам'ятовуванні…………………..8 1.2. Практичне дослідження пам'яті першокласника……………………..9 1.2.1.Методика «Запам'ятай малюнки»……………………………….10 1.2.2.Методика «Запам'ятай цифри»…………………………………..11 1.2.3.Діагностика опосередкованої пам'яті…………………………...13 1.2.4.Діагностика динамічних особливостей процесу запам'ятовування……………………………………………………….14 1.3. Характеристика вибірки досліджуваних………………………………..15 1.4. Характеристика методів………………………………………………….16 1.4.1.Дослідження переважного типу запам'ятовування…………….16 1.4.2.Дослідження смислового й механічного запам'ятовування………………………………………………………..19 1.4.3.Дослідження динамічних особливостей запам'ятовування……20 1.5. Аналіз результатів………………………………………………………...20 1.5.1.Переважний тип запам'ятовування………………………………20 1.5.2. Смислове й механічне запам'ятовування…………………….....23 1.5.3. Динамічні особливості запам'ятовування………………………27 1.6. Висновки…………………………………………………………………..32 Список використаних джерел………………………………………………...34 Додаток 1……………………………………………………………………….35 >>>>
• Контрольна робота з права. На тему: “Інтелектуальне право ”
  
  Вступ 4 1. Поняття права інтелектуальної власності 5 2. Правова охорона винаходів 8 3. Судовий захист прав інтелектуальної власності 12 4. Задача 18 Декілька авторів створили малюнки, які згодом були використані ТОВ «Ліра» при виробництві чайних сервізів. Автори вимагали від ТОВ «Ліра» укладення з ними договору на використання їх малюнків, з тієї причини, що на всі твори, в тому числі й на ті, що виконані в порядку службового завдання, авторське право належить самим авторам. ТОВ «Ліра» відмовило задовольнити вимоги авторів, оскільки в трудовому договорі між ними зазначено, що права на використання всіх творчих результатів інтелектуальної власності працівників належить ТОВ «Ліра». Більше того, ТОВ «Ліра» вважає, що в цьому випадку автори створили промислові зразки, а не твори, що охороняються авторським правом. Висновки 21 Список використаної літератури 23 >>>>
• Контрольна робота з української літератури 5
  
  1.Валер'ян Підмогильний. 3 1) Зразок урбаністичної прози "Місто": провідні проблеми, художні ідеї, складність і неоднозначність образу головного героя. 3 2) Теорія літератури. Екзистенціалізм. 3 2. Юрій Яновський: 4 1) Жанрова своєрідність роману у новелах «Вершники», особливості сюжету, композиції, центральні персонажі, ідейний зміст, художня мова. 4 2) "Майстер корабля" - новаторський характер твору; сюжетна інтрига, символічність образів, умовність зображення АБО (твір на вибір) «Чотири шаблі» художнє новаторство роману, романтичний характер творчості. 5 3.Микола Куліш: 5 1) «Мина Мазайло» - жанр, тема, проблематика, сюжет, композиція, персонажі, ідейний зміст; засоби творення комічного. 5 2) «Патетична соната» - жанр, тема, проблематика, сюжет, композиція, персонажі, ідейний зміст. 6 3) Теорія літератури: жанрові різновиди драми: трагедія, комедія, власне драма, трагікомедія. 6 4. Іван Кочерга: 7 1) «Свіччине весілля» - жанр, тема, сюжет; історична основа і художній домисел; групування персонажів, засоби створення історичного колориту; особливості композиції. 7 2) «Ярослав Мудрий» - жанр, тема, сюжет, образ Ярослава, його роль у композиції та ідейно-художньому змісті твору. Образи Журейка, Милуші, Микити. 8 3) Теорія літератури: драматична поема як жанр ліро-драми. 8 5. Олександр Довженко: 8 1) «Зачарована Десна» - жанр, сюжет, образ оповідача; автобіографічність; романтизм оповіді та реалізм побутових деталей. 8 2) «Україна в огні» - жанр, тема, особливості сюжетно-композиційних вирішень, ідейно-художній зміст. Образ-символ долі України (Христя). Політичні звинувачення автора. 9 3) «Щоденник» - характер записів, їх роль як матеріалу для творів і як документа доби. 9 6. Юрій Клен: 10 1) «Сковорода» - жанр, образ мандрівного поета і філософа, художня ідея, мова твору. 10 2) «Беатріче» - велич кохання, духовної краси та чистоти. 11 3) «Терцини» - Осуд злочинств тоталітарного режиму в Україні. 11 7. Євген Маланюк: 12 1) «Невичерпальність» - образи України і «малоросійства», трагізм обставин і віра в непереможність народного духу, провідні мотиви; 12 2) «Біографія» - формування характеру і переконань митця-патріота. 12 3) «Шевченко» - своєрідне бачення центрального образу у вірші; роль антитези. 13 8. Улас Самчук: 13 1) «Марія» - жанр, тематика, проблематика, сюжет і композиція, центральні персонажі та їх характеристика; Біблійні образи і мотиви, їх роль; індивідуальне й типове, національне, конкретно-історичне та загальнолюдське у творі. 13 2) Роман-трилогія "Волинь" - епопея життя українського народу XX ст.; риси роману-хроніки (оглядове). 14 9. Микола Бажан: 15 1) "Політ крізь бурю" - сюжет, проблематика, ідеологічна клішованість; ідеї патріотизму та засудження "культу особи"; образ головної героїні; морально-етичні колізії. 15 2) "Данило Галицький" (оглядове). 15 3) Теорія літератури. Необароко. 16 10. Іван Багряний: 16 1)«Сад Гетсиманський» - жанр, тематика і проблематика, автобіографічна основа, центральні персонажі, засоби психологізму, індивідуалізації і типізації, ідейний зміст. 16 2) "Тигролови" своєрідність романної форми; жанрові особливості, тематика і проблематика, характеристика образів; своєрідність романтичної форми. 16 3) Роман "Людина біжить над прірвою" - доля людини в антисвіті війни (оглядово). 18 4) Теорія літератури. Пригодницький роман 18 11. Василь Барка: 19 «Жовтий князь» - відтворення картин голодомору 1933 p., геноциду щодо українців; життєва основа (особистий досвід автора, його рідних і земляків); Сюжет, центральні персонажі, їх групування, засоби психологізму, контрастування, типізації та індивідуалізації, роль художніх деталей, ідейний зміст. 19 12. Олег Ольжич: 20 1) Аналіз поетичних творів «Воно зросло з шукання і розпуки...», «Гали» - образ ліричного героя; висока культура та самобутність образного мислення. 20 2) Огляд поетичних збірок «Рінь», «Вежі», «Підзамча». 20 13.Олена Теліга. 21 Романтичне звучання поезії; продовження традицій Лесі Українки; поєднання ліричної ніжності й твердості переконань у віршах: «Чоловікові» «Літо», «Мужчинам», «Вечірня пісня». 21 Список літератури 22 >>>>
• Контрольна з прихології
  
  1. Опишіть основні поняття курсу (ПДОС), наведіть приклади. Зробіть 3 1.1. Поняття спілкування, стратегія, техніка, прийом 3 1.2. Три рівні відображення дійсності людиною - 3 сфери взаємодії у спілкуванні 7 1.3. Три стратегії спілкування (імперативна, маніпулятивна, діалогічна) 9 1.4. Засоби та техніки спілкування (вербальні, невербальні, слухання-мовлення) 9 1.5. Три основні модальності спілкування (три канали сприйняття В, А, К) 11 1.6. Результативність особистісного та ділового спілкування (справа та стосунки) 12 1.7. Так- і Ні-реакція як показник напряму та продуктивності процесу спілкування 13 2.1. Розкрийте особливості спілкування з урахуванням трьох основних модальностей спілкування: візуальної, аудіальної, кінестетичної (В, А, К) 14 2.2. Наведіть три приклади ділової бесіди з підстрой кою під модальності клієнтів 16 2.3. Складіть текст реклами, що містить усі три модальності 16 2.4. У вищезгаданих текстах підкресліть відповіді-предикати (В, А, К) 17 2.5. Зробіть висновки 17 3. Підберіть малюнки з зображенням п’яти комунікативних позицій за В.Сатір (Звинувач, Жертва, Комп’ютер, Флюгер, Партнер). Дайте їх коротку характеристику (мова, тіло, ресурс, неконгруетні ситуації) 18 4.1. Розкрийте особливості ефективного спілкування з позиції трансактного аналізу Е.Берна 19 4.2. Підберіть 3 карикатури із зображенням взаємодіючих персонажів і проведіть аналіз трансакцій 20 4.3. Розкрийте особливості ефективного спілкування „поряд” у спідкуванні із „звинувачем” і „жертвою” 22 4.4. Наведіть 2 приклади „поглажувань” в діловому та особистісному спілкуванні по три на кожну з 10-ти основних тем: територія, речі, тварини, близькі люди, - зовнішність, досягнення, емоційний стан, думки, бажання, почуття (емпатія), дія, поведінка, конкретні вчинки, риси характеру, якості особистості, улюблені заняття, страва, відпочинок та інші задоволення 23 4.5. Зробіть висновки 25 Список використаної літератури 26 >>>>
• Особливості творчості Генріха Гейне
  
  Вступ 3 РОЗДІЛ 1. ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ПОЕТА ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ЙОГО СВІТОГЛЯДНИХ ТА ХУДОЖНІХ ОБРАЗІВ. 6 РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИКИ, КОМПОЗИЦІЇ, ЖАНРУ ТВОРІВ ГЕЙНЕ 19 2.1. Початок творчого шляху. "Книга пісень". 19 2.2. Публіцистика і поезія 30 – 40-х років. 30 2.3. Поема „Атта Троль”. 44 2.4. Творчість передберезневого періоду. 47 Поема "Німеччина. Зимова казка". 47 2.5. Останній період творчості. "Романсеро". 52 Висновки 59 Література 62 Вступ Актуальність теми дослідження. Твори Генріха Гейне цілком обумовлені тією соціально-політичною і культурною ситуацією, яка склалася у Західній Європі в першій половині ХІХ ст. Більшість його робіт пов’язані з своєрідним, поетичним відображенням думок і почуттів сучасників поета. Однак, мало хто з сучасних дослідників просліджує аналогію суспільної атмосфери того часу з нашими моральними установами і новими духовними цінностями та нормами, що народжуються на наших очах. Початок ХІХ століття – це період бурхливого розвитку капіталізму, подібно до того, як ринкові відносини капіталу постають та зміцнюються сьогодні на Україні. Гейне, сучасник ХІХ ст., з гіркотою відмічав, що дух наживи, дух грошей проник в усі сфери суспільного життя, в мораль, у взаємовідносини між людьми. На його погляд, взаємини, що будуються на принципах торгашества, псують людину, знищують в ній шляхетні основи, прагнення до романтизму, мріяння, руйнують ідеали чесної і порядної людини. Сучасна Україна повторює цей шлях європейських країн у своєрідному, „постмодерновому”, „постіндустріальному” варіанті. З висоти моральних ідеалів комунізму радянських часів, наше суспільство „скотилося” до „дикого капіталізму” і, можна сказати, розпочало „з нуля” своє нове становлення, на яке Захід перед тим затратив майже двісті років. Дух наживи, капіталу заполонив собою всі суспільні відношення, не пощадив навіть родинні почуття та сімейні цінності. Все, що можна продати, сьогодні продається: краса, розум, любов, талант, вірність. В погоні за збагаченням люди іноді забувають прості норми моралі і навіть християнські заповіді. Обман людей став звичним явищем не тільки в бізнесі, а й в політиці, медицині, державному управлінні, засобах масової інформації, соціальній сфері. Гейне був свідком розвитку подібних процесів в Німеччині і Франції ХІХ століття. Він спостерігав за змінами, що відбувалися під впливом грошей, і йому здавалося, що людство йде до загибелі. Він не вірив, що капіталізм здатен змінити людину на краще. Його твори, а багато з них є публіцистичними, складають своєрідну інтерпретацію суспільно-політичних подій того часу, відображають кризові явища духовної сфери. Дослідження його праць здатне надати можливість уявити почуття людини, що опинилася в подібній ситуації, як і у нас, показати її моральні і духовні шукання, особистісні переживання. Творчість Гейне підказує, що історія схиляється до повторення, хоч і на вищому рівні, а осмислення минулих історико-культурних процесів та їх порівняння з сучасними аналогами може надати значний матеріал для роздумів щодо подальшого вдосконалення та покращення суспільства та його цінностей. Сьогодні Гейне, на жаль, відноситься до розряду „позабутих” поетів. Грандіозна популярність, якою він користувався за свого життя, поступово зникла та перейшла до забуття. Вважається, що він не привніс значних новаторських елементів в розвиток поезії та публіцистики, а його відданість певним стилям в мистецтві відповідало, більшою мірою, нахилам та моді того часу. Однак, майстерність, з якою він складав свої твори, здобула йому всезагальне визнання в широких літературних колах Німеччини і Франції та інших європейських країн. Проблеми моралі, високої громадянської позиції, чистої любові, що піднімав Гейне, актуальні і в наші часи та вимагають глибоко вивчення творчого здобутку поета. Протягом тривалого часу його творчість не досліджувалася і не вивчалася в нашій країні. Певну увагу на нього звертали в період колишнього СРСР через те, що деякі його роботи були проникнути революційним духом: критикою капіталізму та закликом до зміни суспільних порядків. Головними дослідниками творчості Гейне були радянські літературознавці -„германісти”: О.Ф. Кніпович, О.І. Дейч, А.С. Дмітрієва, С.П. Гіждеу, Г.В. Стаднікова, Ф.П. Шіллер, Я.І. Гордон. Проте й радянські критики його недолюблювали за те, що все ж такі більшість його робіт грала на користь колишніх вищих аристократичних кіл Німеччини, яким він як раз і приписував шляхетність, порядність, відданість старим „гуманістичним” ідеалам. За часів незалежності України Гейне не присвячено жодної дисертації на здобуття наукового ступеню. Малочисельні публікації в мистецтвознавчої літературі більш висвітлюють загальний біографічний та творчий шлях поета, ніж конкретний літературознавчий аналіз його творів, що відноситься до поетики, композиції, стильових та жанрових особливостей. Тому метою даної роботи є вивчення особливості творчості Г. Гейне, поглиблення знань щодо тих художніх прийомів поета, застосування яких принесло йому заслужену славу видатного митця в період найбільшого визнання. Об’єктом дослідження виступає лірика Генріха Гейне на всіх етапах його творчості. Предметом дослідження – особливості поетики, композиції, жанру віршів, поем. На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання: – прослідкувати вплив особливостей життєвого та творчого шляху поета на формування жанрових та стильових характеристик його віршів; – проаналізувати етапи розвитку лірики Гейне: її стадій та етапних досягнень, шляхи становлення та прийоми художньої майстерності поета; – визначити особливості традиційних та новаторських рис лірики Г.Гейне, дослідити тематику, проблематику та поетику його віршів на різних етапах творчості. Методологічна основа дослідження. У роботі використовувався генетичний, конкретно-історичний методи, а також герменевтика як методика цілісного осмислення тексту. Широко застосувався метод аналізу літературознавчої, історичної, філософської, публіцистичної літератури. Вирішення зазначених у роботі завдань став можливим лише при застосуванні сучасних досягнень літературознавства та елементів методології інших гуманітарних наук. Висновки Можна сказати; що Генріх Гейне є не тільки найзначнішою, а чи й не найхарактернішою постаттю пізнього німецького романтизму. Еволюція його творчості виразно відбиває істотні закономірності й тенденції розвитку німецької літератури 20 – 40-х років, коли в ній відбувалися бурхливі й складні процеси. В літературу він прийшов на межі 20-х, коли ще були живими й дієвими традиції раннього романтизму, і його поетична творчість, в основному, розвивалася в річищі, прокладеному фольклорно-народною течією. Різкий поворот наступає в 30-ті роки, коли зростає громадсько-політична активність поета, він все більше проймається радикальними настроями і на початку 40-х проголошує себе "барабанщиком революції". В його творчості цього періоду публіцистика тіснить поезію, і річ тут не лише в тому, що він пише переважно публіцистичну прозу, – його поезія теж значною мірою стає публіцистичною. В останній період життя й творчості – період "матрацної могили" – Гейне повертається до ліричної поезії, яка набуває нового змісту та звучання. Водночас слід сказати, що творчість Гейне, особливо 30 – 40-х років, не вкладається в рамки романтизму, навіть найширше трактованого. Це був період в історії німецької літератури, коли романтизм у формах, усталених в попередні періоди, Переживав кризу, коли письменники активно шукали нові шляхи й форми творчості. Це далеко не завжди означало розрив з романтизмом, його світоглядними засадами й естетикою, – пошуки продовжувалися, і в їх параметрах, зокрема в німецькій літературі, теж наступає час взаємодії романтизму з утопічним соціалізмом. Паралельно спостерігається розвиток реалістичних тенденцій, зокрема у письменників групи "Молода Німеччина", Г. Бюхнера тощо. На цей же період припадає розквіт бідермаєру в німецькій літературі й мистецтві, і всі ці різнорідні елементи й інтенції нерідко примхливо перепліталися у творчості багатьох тогочасних німецьких митців, в тому числі й Гейне. У його творчості продовжують жити філософські, політичні і естетичні ідеї революційної епохи, епохи Просвітництва, епохи німецької класики, прагнення подолати застарілі відносини, мрія про царство розуму і людське щастя, думка про здібність людини до вдосконалення. Але у міру того, як ідеальне царство гармонії перетворювалося на дисгармонійну реальність буржуазного миру, ці ідеї вже не сприяли ні розумінню, ні освоєнню дійсності, і у Гейне ще на ранньому етапі можна спостерігати відхід від просвітницьких ідеалів і зростання ролі суб'єктивного відчуття, індивідуального самоствердження у ворожому відсталому світі, що було характерне і для німецького романтизму. Пристрасні пошуки такого світопорядку, при якому соціальна справедливість поєднувалася б з необмеженими можливостями розвитку особистості. Світова слава Гейне визначається, перш за все, лірикою, і навіть не всією лірикою, а лише любовними віршами, написаними головним чином до 1830 року. Вони зібрані в першій великій збірці його віршів, в "Книзі пісень", в циклі "Нова весна", включеному потім в збірку "Нова поезія". Цикли "Книги пісень" відображають поетичний розвиток Гейне. Але, читаючи ці вірші, підмічаєш, що впродовж більше десяти років любовна тема займала в них, безперечно, перше місце. Судячи з цих віршів, між вісімнадцятим і двадцять восьмим роком життя всі бажання поета, все його щастя – все значення життя полягало в тому, чи відповість взаємністю обожнювана ним жінка. Він мріє у віршах про гармонію ідеальної любові – і показує кожного разу, наскільки руйнівним та примарним може бути це почуття. Із самого початку в ліриці Гейне є відчуття нерозв'язних суперечностей, які і визначають відношення поета до навколишнього світу, а тим самим і його особа. Саме сильному і яскравому виразу цього відчуття лірика Гейне зобов'язана в значній мірі своєю популярністю. Твори Гейне різні за своєю тематикою, стильовою спрямованістю, композицією. Особливо це відчутно за його періодами творчості. Якщо початок творчого шляху поета позначений романтичними мотивами, звернення до духовних джерел німецького народу, то в більш пізніх періодах знаходить своє відображення публіцистичний напрям, політична лірика. Пізній Гейне – це роздуми про долю народу, держави, звернення до власного світовідчування, власного життєвого досвіду. Своєрідністю збірок Гейне є наявність в них різних за стилем, композицією творів. Він може включати в основний зміст поеми уривки з народної пісні, балади, романсу. Великі поетичні форми перемежаються в нього з малими. Багато критиків звертали увагу на те, що він не завжди додержувався рими або застосовував її невірно. Однак, не зважаючи на це, саме ідея будь-якого твору Гейне, його пафос, емоційний фон, нівелює ці „недоліки”, змушує сприймати вірші як ідеальні форми. Сьогодні, безперечно, можна сказати, що саме своїми високими почуттями, глибоким розумінням найтендітніших духовних рухів особистості, талановитим їх відображенням за допомогою віршованих форм, Гейне вславився у світовій літературі, зайняв в неї гідне місце. >>>>
• Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку
  
  ВСТУП 3 Розділ 1. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УВАГИ ЯК ПСИХІЧНОГО ПРОЦЕСУ 5 1.1. Поняття про увагу у наукових психологічних дослідженнях 5 1.2. Вікові особливості розвитку уваги у дитинстві 12 Висновки до розділу І 19 Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ДОВІЛЬНОЇ УВАГИ ДОШКІЛЬНИКІВ 20 2.1. Організація та проведення констатуючого експерименту з визначення довільної уваги дошкільників 20 2.2. Рекомендації щодо формування довільної уваги у дітей п’ятого року життя 27 Висновки до розділу ІІ 30 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 31 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33 ДОДАТКИ 35 ВСТУП Актуальність дослідження. Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком нових фундаментальних підходів до побудови навчально-виховного процесу. Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", державними національними програмами "Освіта" ("Україна ХХІ століття") та "Діти України" визначено, що особливої ваги набуває єдність виховних впливів на дитину протягом тривалого періоду становлення особистості, починаючи з дошкільного дитинства. Це сприятиме формуванню у дитини стійких суспільнозначущих способів поведінки, здатності до самостійного критичного мислення, соціальної і моральної зрілості. При цьому одним із напрямків виховного процесу вважається інтелектуальний розвиток дошкільників. У свою чергу цей розвиток неможливий без формування високих параметрів для такого когнітивного процесу як увага. Діти, які вже розпочали навчання в школі, зазвичай потерпають через неуважність або через недостатній розвиток своєї уваги. Розвивати й удосконалювати увагу так само важливо, як і вчити письму, рахуванню, читанню. Особливо важливим видом уваги є довільна увага, яка дозволяє дитині ефективно і продуктивно діяти тривалий час, виконувати навчальні завдання. Саме той час, коли психіка дошкільника "дозріває" і починає характеризуватися довільністю когнітивних процесів (уваги, пам’яті ), вважається, що дитина готова до навчання в школі і може успішно опановувати учбовий матеріал. Тому дошкільний період, і, головним чином, старше дошкільництво, є найважливішим періодом у житті дитини. Психічний розвиток дитини, формування її когнітивних здібностей неодноразово знаходили своє відображення у психолого-педагогічній літературі. Віковим аспектам розвитку дошкільників присвятили свої праці І.С. Булах, Л.В. Долинська, Т.М. Зелінська О.Л. Кононко, В.С. Мухіна, Л.Ф. Обухова, М.В. Савчин, О.В. Скрипченко та ін. Питаннями розвитку уваги займалися такі науковці як: І.Л. Баскакова, П.Я. Гальперін, Ю.Б. Гіпенрейтер, М.Ф.Добринін, Ю.Б. Дормашєв, С.С. Левітіна, О.М. Леонтьєв, К.К. Платонов, Ю.П. Поваренков, В.Я. Романов, С.Л. Рубінштейн, В.І. Страхов та ін. Аналіз психолого-педагогічної літератури з питань розвитку уваги свідчить про те, що в роботах науковців недостатньо приділено уваги розгляду проблемі розвитку довільної уваги дітей дошкільного віку, а особливо умов, для її ефективного розвитку. Це обумовило тему даного дослідження – "Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку". Об'єкт дослідження: довільна увага у дітей дошкільного віку Предмет дослідження: психолого-педагогічні умови формування і розвитку довільної уваги старших дошкільників Мета дослідження: визначити найбільш ефективні умови розвитку довільної уваги у дітей дошкільного віку. На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання: 1. Проаналізувати науково-психологічну літературу з проблеми розвитку довільної уваги у дітей дошкільного віку. 2. Виявити рівні розвитку довільної уваги у дітей 5-го року життя. 3. Скласти рекомендації щодо формування довільної уваги у дітей 5-го року життя. Для виконання завдань дослідження використовувалися наступні методи: а) загально наукові – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, аналіз наукової літератури з теми дослідження; б) спеціальні, такі, що використовуються у педагогіці і психології – бесіда, спостереження, аналіз продуктів діяльності, констатуючий експеримент, тестування – методика "Знайди і викресли". Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 1. У ході аналізу теоретичних аспектів дослідження уваги було виявлено, що в системі психологічних феноменів увага займає особливе положення. Воно включене у всю решту психічних процесів, виступає як їх необхідний момент, і відділити її від них, виділити і вивчати в "чистому" вигляді не представляється можливим. З явищами уваги ми маємо справу лише тоді, коли розглядається динаміка пізнавальних процесів і особливості різних психічних станів людини. Проте не можна не бачити і особливостей уваги, що червоною ниткою проходять через всі інші психічні явища, де воно виявляється, різних видів діяльності, що не зводяться до моментів, в які включена людина. Це – наявність в ньому деяких динамічних, спостережуваних і вимірних характеристик, таких як об'єм, концентрація, перемикання, стійкість, розподіл, а також і ряд інших, котрі безпосередньо до пізнавальних процесів типу відчуттів, сприйняття, пам'яті і мислення не відносяться – характеристик вольової і емоційної сфери, властивостей особистості. Правильне рішення обговорюваної проблеми, скоріш за усе, полягає в тому, щоб спробувати з'єднати і врахувати обидві точки зору, тобто побачити в увазі і сторону процесів і явищ, і щось самостійне, незалежне від них. Це значить встати на точку зору, згідно якої увага як окремий психічний процес не існує, але є цілком особливим станом, що характеризує всі ці процеси в цілому Значення уваги у психічному житті індивіда виражається в точному виконанні пов'язаних з нею дій. Образи, одержані під час уважного сприйняття, вирізняються ясністю і виразністю. За наявності уваги розумові процеси протікають швидше і правильніше, рухи виконуються акуратніше й чіткіше. 2. Увага дошкільника має своєрідні характеристики, котрі залежать від його психічного і особистісного розвитку, дозрівання деяких психічних функцій. Вона відображає його інтереси щодо навколишніх предметів і дій, які він з ними виконує. Дитина п’ятирічного віку, в основному, зосереджена на предметі чи на дії доти, доки не згасає її інтерес до цього предмета чи дії. Поява нового предмета викликає переключення уваги, тому діти рідко займаються чимось одним упродовж тривалого часу. Однак, разом з тим, саме у цьому віці розпочинається становлення довільності уваги, тобто коли дитина свідомо спрямовує її на певні об’єкти оточення, здійснює це, виходячи з завдань навчання або умов ігри, вимог дорослого. У передшкільному дитинстві значним чином зростають показники всіх видів уваги. Стан підвищеної уваги пов'язаний з орієнтуванням в зовнішньому середовищі, з емоційним відношенням до неї, при цьому змістовні особливості зовнішніх вражень, що забезпечує таке підвищення, з віком змінюються. Істотне підвищення стійкості уваги спостерігається на заняттях, в яких дітям пропонується розглядати малюнки, описувати їх зміст, слухати розповідь. Переломний момент в розвитку уваги пов'язаний з тим, що діти вперше починають свідомо управляти своєю увагою, направляючи і утримуючи його на певних предметах. Для цієї мети п’ятирічний дошкільник користується певними способами, які він переймає від дорослих, а це й обумовлює появу довільної уваги. В значній мірі цьому сприяє також вдосконалення плануючої функції мовлення, яка є універсальним засобом організації уваги. Мовлення дає можливість наперед словесно виділити значущі для певної задачі предмети, організувати увагу, враховуючи характер майбутньої діяльності. 3. Проведений експеримент у ДНЗ "Журавушка" показав, що для ефективного формування довільної уваги дошкільників, особливе значення мають психолого-педагогічні умови навчання і виховання дітей. Зокрема виявлено, що низькі показники стійкості і продуктивності уваги дошкільників можуть залежати від недостатньо організованої педагогічної діяльності з їх розвитку. Практика показує, що продуктивному формуванню довільної уваги буде сприяти комплекс занять, вправ, ігор, дидактичних вправ і ігор. Рекомендації, що складені у результаті експерименту, мають свою значимість для організації навчально-виховного процесу, діяльності педагогів з для спеціального формування високих властивостей уваги. >>>>
• Загальна характеристика мовлення та його розвиток у дітей дошкільного віку
  
  Вступ 3 Розділ І. 6 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 6 1.1. Сутність і характеристики усного мовлення як форми спілкування дитини з оточуючим світом 6 1.2. Особливості мовленнєвого розвитку особистості в період дошкільного дитинства 8 Розділ ІІ. 14 ОСНОВИ РОЗВИТКУ УСНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ У ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ 14 1. Розвиток зв'язного мовлення дітей – головне завдання дошкільного закладу 14 2.2. Діалогічне мовлення 15 2.3. Монологічне мовлення 18 2.4. Проведення бесід із дітьми 20 2.5. Навчально-мовленнева практика дітей 23 Розділ ІІІ 27 РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ-ДОШКІЛЬНЯТ – ВАЖЛИВЕ ЗАВДАННЯ БАТЬКІВ І ПЕДАГОГІВ 27 3.1. Підвищення педагогічної майстерності батьків щодо розвитку мовлення у своїх дітей 27 3.2. Практичні рекомендації батькам щодо психологічних особливостей проведення занять з мовленнєвого розвитку дитини 36 Висновки 40 Література 42 Вступ Актуальність дослідження. На початку третього тисячоліття, в умовах становлення незалежної України, нового звучання набувають питання виховання та розвитку конкретної дитини як справжнього суб’єкта життєдіяльності. Суспільству сьогодні вкрай потрібні люди, які творчо мислять, здатні створювати культуру, жити в ній, розвивати її. Тому формування освіченої, всебічно розвиненої особистості є одним з першочергових завдань реформування освіти в країні. Ідея самоцінності, унікальності дитини, необхідності розвитку її потенціалу дістала відображення і в нормативних актах нашої держави: у Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Законі "Про дошкільну освіту", Базовому компоненті дошкільної освіти. Процес розвитку української державності пов’язується з найактивнішим, всеохоплюючим впровадженням рідної мови, що вимагає не тільки формування мовних умінь та навичок, а визначає стратегічне завдання виховання мовної особистості з властивими їй національно-культурними і світоглядними пріоритетами, особистості, яка свідомо і творчо опановує рідну мову з перших років життя. В цьому плані ефективне опанування дошкільником зв’язного мовлення є необхідною передумовою його подальшого навчання й виховання в закладах системи освіти України. Розвиток мовлення дошкільника досліджувався в працях багатьох науковців. В першу чергу слід назвати імена класиків наукової думки: Л.С. Виготського, О.О. Леонтьєва, О.Р. Лурії, С.Л. Рубінштейна, а також сучасних українських дослідників – Л.В. Ворошніної, Н.В. Гавриш, В.Г. Захарченко, А.А. Зрожевської, І.О. Зимної, Е.П. Короткової, Г.М. Леушиної, Н.П. Орланової, Т.О. Піроженко, І.О. Синиці, Є.І. Тихеєвої, О.С. Ушакової, О.М. Шахнарович та ін. Ознайомлення з результатами теоретичного аналізу означеної проблеми і практичним досвідом засвідчило, що питання розвитку дитячого мовлення розглядається стосовно різних підходів: психологічних (зокрема, психокорекційних), педагогічних, лінгводидактичних та, з огляду на це, однобічно, тільки в межах власної наукової дисципліни. Разом з тим є зрозумілим, що мовленнєвий розвиток дитини – це комплексний процес, що вимагає одночасного застосування декількох методологічних принципів. Крім того, звертає увагу на себе ще одна проблема. Сучасні дослідники мало приділяють уваги тому, що поширення комп’ютеризації, телебачення та інших технічних засобів, котрі стали доступними й дітям дошкільного віку як у сім'ї, так і в дошкільних закладах, обмежує безпосереднє спілкування дітей з іншими мовцями, внаслідок чого збагачується їхня пізнавальна сфера і водночас гальмується мовленнєва. За спостереженнями вихователів і педагогів, поширюється тенденція, коли діти приходять у перший клас школи з недостатнім мовленнєвим розвитком для успішного навчання. Виходячи з вищенаведеного, моє дослідження переслідує наступну мету – виявити принципові особливості теоретичного обґрунтування розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку та на цій базі запропонувати рекомендації батькам та вихователям з покращення процесу навчання дітей в цій сфері. Об'єкт дослідження – мовленнєві особливості дітей молодшого дошкільного віку. Предмет дослідження – процес формування та становлення зв’язаного мовлення дітей молодшого дошкільного віку засобами дидактичної та ігрової діяльності. Для реалізації даної мети дослідження необхідно виконання наступних завдань: – Узагальнити теоретичну базу досліджень вітчизняних науковців стосовно мовленнєвого розвитку дітей; – Класифікувати та характеризувати мовні особливості дітей молодшого дошкільного віку; – Узагальнити практику проведення занять з розвитку мовної активності у дошкільних закладах освіти; – Запропонувати рекомендації батьками щодо мовленнєвого розвитку своїх дітей з урахуванням психологічних, педагогічних, лінгводидактичних нюансів Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять: положення філософії про значення, суспільну природу мови як засобу спілкування; концептуальні засади психолого-педагогічної науки про взаємозв’язок між мовою, мовленням і мисленням, теорією і практикою; теоретичні положення про мовлення як знакову діяльність, єдність мовленнєвого змісту та мовної форми, про взаємозумовленість чуттєвого і раціонального в опануванні мови, про пріоритетну роль мовлення у розвитку мовної особистості. В дослідженні використовувались такі загальнонаукові методи як аналіз, синтез, аналіз наукової літератури, узагальнення, порівняння. Робота структурно складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури. Висновки Мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку – це процес набуття оптимального щодо віку кола лінгвістичних уявлень, граматичних умінь і навичок, розвиненість мовлення, сформованість мовленнєвої активності, самостійність у наслідуванні мови та екстенсивному оволодінні лінгвістичною інформацією, вміння використовувати різноманітні засоби спілкування. Індивідуальний мовленнєвий розвиток підпорядковується загальній закономірності – він знаходиться під впливом двох головних факторів, що взаємодіють – внутрішнього (програма спадкоємності) і зовнішнього (навколишнє середовище). Мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку забезпечується спеціально організованим дорослими процесом, основою якого є систематизована форма спілкування. Доведено, що розвиток зв’язного мовлення дітей молодшого дошкільного віку забезпечується спеціальною організацією мовленнєво-ігрової діяльності, що ґрунтується на особистісно орієнтованій моделі взаємодії її учасників (вихователів і дітей); системі мовленнєвих технологій, спрямованих на перехід дитини від репродуктивних до креативних мовленнєво-ігрових дій; функціональному характері мовленнєво-ігрової діяльності. Своєчасний і якісний розвиток зв’язного мовлення важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку випускника дошкільного навчального закладу. У досліджені визначено, класифіковано й охарактеризовано словесні і вербальні (репродуктивні і творчі) ігри. Змістом словесної гри виступає мовленнєве повідомлення, засобом реалізації ігрової дії та ігрового задуму є слово, а результатом гри – породження нового висловлювання – тексту. У словесних іграх вирішуються завдання на виховання звукової культури мовлення, формування його граматичної правильності, збагачення, уточнення й активізацію словника, розвиток зв’язного мовлення, комунікативної спрямованості мовлення, міжособистісного спілкування. Вербальні ігри – це ігри, змістом яких є безпосередньо зв’язне мовлення (діалогічне чи монологічне), мовленнєві висловлювання різного типу (опис, розповідь, міркування, пояснення), які побудовані за змістом художніх текстів. До репродуктивно вербальних ігор віднесено ігри-драматизації, ігри за змістом художніх творів, ігри-інсценізації, а також ігрові мовленнєві вправи і ситуації. До творчих вербальних ігор належать сюжетно-рольові ігри за змістом художніх творів, театралізовані, режисерські, ігри-небувальщини. Мовленнєва ігрова вправа – це спеціальні ігрові дії, спрямовані на розвиток і вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок. Ігрова мовленнєва ситуація це штучно змодельовані обставини (дитиною чи дорослим) за змістом художніх текстів (оповідань, віршів, казок) або з епізодів життя дитини та створені для цього умови їх реалізації (ролі, дієві особи, позитивні мовленнєві стимули, атрибути, знайомий текст), що стимулюють і активізують мовленнєве спілкування дітей, сприяють розвитку діалогічного і монологічного мовлення. За результатами дослідження визначено тенденції мовленнєвого розвитку дошкільнят. Найсприятливішою для розвитку мовного потенціалу дітей є розвивальна формула навчально-виховного процесу, така його організація, за якої пріоритетним вважається розвиток здібностей, а знання виступають засобом цього розвитку. Особлива роль при цьому приділяються сім’ї, батькам, внесок яких в розвиток мовлення своїх дітей є вирішальним, а за морально-емоційним впливом – практично єдиним серед всіх інших суб’єктів виховання. Головною проблемою, яка в даний час практично не може розв’язатися за рядом об’єктивних причини, є неможливість організувати всебічне навчання батьків азам психолого-педагогічної грамотності, оволодіння ними принципами, прийомами і засобами розвиваючої роботи з дітьми. Тому вироблення практичних рекомендацій та пропозицій батькам з цього питання та доведення їх на семінарах або на батьківських зборах при дошкільних закладах освіти є однією з реальних форм покращення їх методичної майстерності. >>>>
• ДІАЛЕКТИЗМИ, ЇХ ФУНКЦІЇ У ХУДОЖНІХ ТВОРАХ ПИСЬМЕННИКІВ ВОЛИНІ
  
  ВСТУП 3 1. ДІАЛЕКТИЗМИ ВОЛИНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ 6 1.1 ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ВОЛИНСЬКОГО КРАЮ ТА ПРОБЛЕМА САМОВИЗНАЧЕННЯ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ВОЛИНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА 6 1.2 ВПЛИВ ДІАЛЕКТИЗМІВ ВОЛИНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ НА ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. 9 1.3 СПІЛЬНІ ЗУСИЛЛЯ ПИСЬМЕННИКІВ ВОЛИНІ ТА НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ У ФОРМУВАННІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. 11 2. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ДІАЛЕКТИЗМІВ У ТВОРАХ ВОЛИНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ МИНУЛОГО ЧАСУ І СЬОГОДЕННЯ 14 2.1 ЛЕСЯ УКРАЇНКА ЯК ВИДАТНИЙ ПРЕДСТАВНИК ВОЛИНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ. 14 2.2 УЛАС САМЧУК ТА ЙОГО РОМАН “ВОЛИНЬ” ЯК ЗРАЗОК МАЙСТЕРНОГО ВИКОРИСТАННЯ ДІАЛЕКТИЗМІВ ПОЛІССЯ 17 2.3 ВИКОРИСТАННЯ ДІАЛЕКТИЗМІВ У СУЧАСНИХ ТВОРАХ ПИСЬМЕННИКІВ ВОЛИНІ. 22 ВИСНОВКИ 26 ЛІТЕРАТУРА 28 ВСТУП Сьогодні, у кінці ХХ – початку ХХІ століття, сучасна Волинь як і інші історико-географічні регіони України, безперечно, має рівні права і можливості для свого економічного, соціального і культурного розвитку. Але, якщо розглядати хід історичних подій, що відбувалися на Україні впродовж століть з моменту появи Волині на політичній арені, то можна дістатися висновку, що не завжди доля посміхалася цьому краю та дозволяла йому крокувати разом з іншими українськими землями до завершальної перемоги. Цьому сприяло своєрідне географічне та геополітичне становище Волині, коли її землі межували у безпосередньої близькості від польського і білоруського народів. Саме мова сусідів (перехідні діалекти) була тим фактором, який здійснив величезний вплив на формування місцевої говірки. Це, в свою чергу, вплинуло на уповільнення культурної інтеграції мешканців цього регіону до того загальноукраїнського мовного зразку, який став нормою у сучасні часи. З іншого боку, тривале знаходження Волині у складі польських земель, коли політика примусової асиміляції змусила волинян зробити крок назад від розвитку загальноукраїнської культури, також сприяла тому, що Волинь тривалий час жила в певній ізоляції від тих культурних процесів, які з початку ХІХ ст. стали набувати за зразок середньонаддніпрянський варіант розвитку мови. Літературна Волинь також немає таких блискучих результатів, які досягли в історичному минулому, а також у сьогоденні, києвські, полтавські, слобожанські, поділські, галицькі, буковинські майстри слова. Не бачимо ми на літературних краєвидах України багаточисельну низку видатних волинських письменників, подібних тим, які мають, наприклад, києвські, полтавські або галицькі письменники. Якщо взяти Західну Україну (зокрема, Галичину), яка у свій час також побувала під польським пануванням, то там можна виділити біля двох десятків таких коріфеїв слова минулих сторіч, творчість яких давно винайшла всеукраїнське визнання та шану. Літературна критика практично насичена аналізом творів І.Франка, О.Кобилянської, Л.Мартовича, В.Стефаника. Галицька земля багата такими талантами і сьогодні. Волинь, навпаки, на фоні талановитих сусідів виглядає дуже блідо як у минулі часи, так і сьогодні. Тільки іноді рідкісні іскри талантів волинських представників, такі як Л.Українка, У.Самчук, загоряються на загальноукраїнському літературному небосхилі. Не зважаючи на те, письменники на Волині є. Були вони і раніше, працюють вони і сьогодні. У 1980 році створена Волинська організація Спілки письменників України. На сьогоднішній день їх налічує 22 літератора. Внесок волинських письменників в загальну справу розвитку української літератури є не менш вагомим, ніж прозаїків і поетів з інших областей. Безсумнівно, їх праця сприяє загальному збагаченню української мови, більш ретельному оцінюванню та більш глибокому розумінню українцями тих історичних і соціальних процесів, які відбувалися з ними в різних регіонах України протягом століть і продовжують відбуваютися в наші дні. Ця робота як раз присвячена дослідженню творчих доробок волинських письменників (об’єкт роботи), які сьогодні, можна вважати, недостатньо оцінені і проаналізовані українською критикою як самобутнє явище в контексті розвитку загальноукраїнської культури. Актуальність таких оцінок обумовлюється сучасним піднесенням демократичних процесів в Україні, коли погляди українського суспільства все більш почали спрямовуватися на регіони. В роботі розглядається досить тривалий історичний період з моменту початку участі письменників Волині в літературному процесі на етапі формування сучасної української літературної мови і до сьогоднішніх днів. Предметом цього дослідження буде діалектизми волинських письменників, які вони застосовували у своїх творах, види таких діалектизмів, їх функції і значення в розвитку української літературної мови. Мета роботи – визначити загальну тенденцію у процесі використання діалектизмів волинськими письменниками в ході формування української літературної мови. Чи є на сьогоднішній момент письменництво Волині таким же відокремленим та самобутнім, яким воно виглядало в роки Т.Шевченка та Л.Українки? Чи продовжують сучасні письменники Волині активно винаходити, зберігати та використовувати в своїй творчості перлини слова місцевого, волинського походження? За завдання такого дослідження слід вважати: — визначення особливостей розвитку впродовж століть культури Волині і письменництва зокрема; — визначення, типізація та особливості місцевих діалектизмів, ступінь використання їх у творах волинських письменників; — виявлення характерних рис письменників Волині, з’ясування впливу на їх творчість місцевих особливостей історичного розвитку регіону; — порівняння використання різними волинськими письменниками в своїх працях місцевих діалектизмів. Подібне дослідження буде цікавим та новаторським у тому плані, що в ньому будуть застосовани біографічні та географічні критерії визначення письменника як волинського, а також застосований метод порівняння їх творчості та ступеню використання діалектизмів в різні історичні часи. ВИСНОВКИ 1. В процесі цього дослідження виявлено, що діалектизми завжди широко використовувалися волинськими письменниками в своїх творчих працях. Сьогодні діалектизми вживаються ними в мові художньої літератури як засіб стилізації, мовної характеристики персонажів, більш чіткого окреслення особливостей рідного краю. Письменники використовують діалектизми як засіб для створення локального колориту в тексті, передачі особливості розмови своїх персонажів, які, як правило, за часовими параметрами відносяться далеко від наших днів. 2. На сьогоднішній день письменництво Волині не представлено такою чисельною і славетною когортою майстрів слова, як це має місце в інших історико-географічних регіонах України. Разом з тим, враховуючи творчі напрацювання сучасних волинських письменників, зрозуміло, що в цілому волинський край має достатній потенціал для виявлення своїх прихованих можливостей. 3. Стало зрозумілим, що сьогодні існує проблема більш чіткого визначення в українській літературі поняття “волинський письменник”. Не є доцільним, враховуючи історичний та соціальний розвиток Волині у минулому, вважати такими лише тих митців, що мешкають на території сучасної Волинської області. 4. Волинські письменники у процесі формування української літературної мови пройшли певний шлях усвідомлення правил застосування місцевих діалектизмів: від ненормованного їх використання на початку формування української літературної мови до сучасного дозованного вживання тільки як засобу стилістичного забарвлення своїх творів. Можна вважати, що на сьогоднішній день практично зникли з мови письменників фонетичні та словоутворюючі види діалектизмів, які були доречні при створенні персонажів далекого минулого, щоб відобразити своєрідність народної мови тих часів. Найбільш сьогодні вживаються волинськими письменниками лексичні типи діалектизмів, хоча і ті теж деколи залишаються незрозумілими широкому колу читачів через активний процес включення населення України до загальнонаціонального стандарту української мови. 5. Сьогодні волинські письменники використовують діалектизми набагато рідкіше, ніж їх попередники. Залежність такого використання обумовлюється, в основном, тематикою цих творів: в історичних романах діалектизмів більше, в творах про сучасність – менше, в публіцистичних статтях – практично відсутні. Це свідчить про те, що при висвітленні історичного минулого, прийнято вживати діалектизми для надання твору історичного зафарблення того часу. 6. Місцева лексика в художніх творах письменників Волині виправдана через те, що вона, по-перше, конче потрібна для кращої, повнішої характеристики зображуваних осіб, сцен, подій; по-друге, вона є зрозумілою (з контексту) широким читацьким колам (вона нічим не затемнює змісту твору); по-третє, вона вживається з почуттям міри і кількісно не порушує художньо-естетичних рис тексту. >>>>
• обгрунтуйте актуальність творчості Т Шевченка періоду Трьох літ в 21 ст
  
  ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКОГО СТИЛЮ Т.Г. ШЕВЧЕНКА 6 1. Життєвий шлях великого кобзаря 6 1.2. Особливості поетичного стилю Т.Г. Шевченка та їх видозміна відповідно до трьох етапів творчості 8 1.2.1. Особливості першого етапу творчості Т.Г. Шевченка 9 1.2.2. Провідні мотиви та образи періоду «трьох літ» 11 1.2.3. Специфіка третього періоду творчості митця 13 РОЗДІЛ ІІ. ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ Т.Г. ШЕВЧЕНКА ПЕРІОДУ ТРЬОХ ЛІТ 2.1. Жанрова специфіка творчості періоду трьох літ. Головні теми та образи творів 17 2.2. Літературознавчий аналіз творчості Т.Г.Шевченка 1843-45 рр. 22 2.3. Роль творчості періоду трьох літ Т.Г. Шевченка у становленні української культури та її актуальність у ХХІ ст. 26 ВИСНОВКИ 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38 ВСТУП Тарас Шевченко став співцем свободи Українського народу. Усе життя він присвятив реалізації своєї найбільшої мрії - пробудити волелюбний дух українців, щоб побачити рідну землю вільною. За час, що минув, український народ переживав періоди, коли свобода та незалежність ставали майже реальністю, і такі, коли ця споконвічна мрія здавалася нездійсненною. Було немало трагічних сторінок, але було і те, що дозволило сформуватися сучасній українській нації, здатній відстоювати оспівані Т.Шевченком ідеали. З 1991 року ми ведемо відлік існування нової Незалежної України. Але, мабуть, лише у минулому році світ ледь не вперше зрозумів Україну та українців насправді. Це багатомільйонна держава, яка поділяє зрозумілі нам усім загальноєвропейські ідеали та цінності, прагнення до свободи і демократії. Останні події в Україні відкрили нові перспективи для нашої країни і для розвитку її відносин з оточуючим світом. Сьогодні ми з повним правом можемо говорити, що українці реалізували мрію великого українського поета Т.Шевченка і створили не тільки незалежну, але і вільну Україну. Вільну від страху, невпевненості у своїх силах і своєму майбутньому. Вільну, бо здатну відстоювати своє право обирати власну долю і захищати свій вибір. Тарас Шевченко – центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, які до нього в українській літературі ще не порушувалися або порушувалися надто несміливо й обмежено. Шевченко став новатором у пошуках нових художніх форм та засобів, у виробленні та утвердженні нового художнього мислення. Своєю творчістю Т.Шевченко завершив процес формування української літературної мови, здійснивши її синтез із живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова. Актуальність теми дослідження. Сучасна духовна ситуація в Україні і в світі характеризується глибинними зрушеннями, які мають прояв на різних рівнях суспільного буття і свідомості. Одну з ключових ролей у цих змінах відіграє відродження національної культури, у тому числі її науково-теоретичний аналіз і філософська рефлексія. Головною метою філософського українознавства є дослідження сутнісних підвалин української культури, її специфіки та місця серед інших національних культур, а одним з його головних предметів стає творчість українських митців, у якій набули конкретного виразу й чіткої кристалізації специфічні риси національного світобачення. В українській культурі серед великого кола митців, які найбільш яскраво й органічно виразили національний образ світу, головне місце належить Тарасові Шевченку, особливо його поетичній творчості, що набула функції своєрідної “Євангелії українців” – тобто метатексту, у якому засобами художньої символіки опредметнено основні смисли, цінності, цілі й завдання життя українського народу в його минулому, сучасному й майбутньому. Цей метатекст є не тільки скарбницею колективної пам’яті, але й набуває програмового характеру: він визначає й визначатиме сам спосіб бачення колективною національною свідомістю тих чи інших явищ історичного, соціально-політичного, культурного й морального буття української нації. Поетична творчість Т.Шевченка не просто несе в собі потенціал певних смислів, цінностей, цілей тощо, але й транслює специфічний спосіб світобачення й відповідний національний образ світу, що складає їхнє підґрунтя. Саме специфічність національного образу світу є головною передумовою спадкоємності в національній культурі, можливості сприйняття й відновлення традиції, а тим самим і одну з головних передумов національної ідентичності і життєвих сил народу. З іншого боку, національний образ світу акумулює у собі досвід змін і модернізацій у культурі народу, зокрема, тих, що постали внаслідок творчих зусиль його видатних митців. Найбільш репрезентативний прояв національного образу світу відбувається в типових художньо-поетичних образах, створених митцями-класиками, адже смисл художньої творчості саме в тому і полягає, щоб якнайяскравіше і якнайглибше виявити своєрідність і глибину народного життя, що у повсякденні може залишатися прихованою і непомітною. Об’єктом дослідження є життєвий і творчий шлях Т.Г. Шевченка. Предмет аналізу – поетична творчість Т.Г. Шевченка періоду трьох літ. Мета роботи полягає у виявленні та характеристиці особливостей поетичної творчості Т.Г. Шевченка періоду трьох літ та визначення її актуальності і ХХІ ст. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення конкретних завдань: 1) описати життєвий шлях великого кобзаря та виявити його вплив на творчість видатного поета; 2) ідентифікувати особливості поетичного стилю Т.Г. Шевченка та їх видозміну відповідно до трьох етапів його творчості; 3) охарактеризувати жанрову специфіку творчості періоду трьох літ; 4) проаналізувати теми та образи творів періоду трьох літ; 5) провести літературознавчий аналіз творчості Т.Г. Шевченка 1843-45 рр; 6) дослідити роль творчості періоду трьох літ Т.Г. Шевченка у становленні української культури та визначити її актуальність у ХХІ ст. Структура виконаного дослідження обумовлена його метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури. ВИСНОВКИ У духовній історії України Шевченко посів і досі беззастережно посідає виняткове місце. Значення його творчої спадщини для української культури важко переоцінити. Його «Кобзар» започаткував новий етап у розвитку української літератури і мови, а його живописна і граверська творчість стала визначним явищем не тільки українського, а й світового мистецтва. Поезія Шевченка, при всьому зв'язку з усною народною творчістю, попередньою українською та європейською літературами, була явищем наскрізь оригінальним і новаторським. Літературознавець О. Білецький, редактор академічних видань творів Шевченка, справедливо підкреслив у нього особливий тип художнього пізнання, не повторений ніким і не повторюючий нікого у всій історії світової літератури. Творчість великого поета внесла в українську літературу незнане багатство тем, жанрів і формальних особливостей. Вивівши українську літературу на шляхи, якими йшов розвиток великих європейських літератур, Шевченко надав їй загальноєвропейського, а разом з тим і світового значення. Поєднавши у своїх поетичних творах живу розмовну мову з словесно-виразовими засобами книжної мови, Шевченко підніс українську літературну мову на новий, якісно вищий ступінь. У поетичних творах Шевченкова українська мова набула незвичайного багатства барв та відтінків, а також можливостей передачі не тільки найтонших настроїв, почуттів і думок, а й глибоких філософських та політично-суспільних узагальнень. Широко користуючись лексикою різних галузей науки й мистецтва, Шевченко заклав основи термінологізації української лексики, підносячи цим самим українську літературну мову до рівня найрозвиненіших мов світу. Провідним мотивом творчості Шевченка, що пронизує також весь його життєвий шлях, була самовіддана любов до України і нерозривно пов'язана з нею ненависть до всіх її гнобителів. Його революційний заклик «… вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте» був зовсім новим словом не лише в українській літературі. У розвитку національної і соціальної самосвідомості українського народу творчість Шевченка відіграла величезну роль. По-новому звучать мотиви революційної боротьби у творах Шевченка періоду «Трьох літ» (1843-1845). Провівши 8 місяців в Україні, Шевченко зрозумів своє історичне завдання і свій обов'язок перед батьківщиною як прямий шлях безкомпромісної революційної боротьби. Перехід Шевченка до нового періоду літературної діяльності позначився в поемах «Розрита могила» (1843), «Чигрине, Чигрине» (1844) і «Сон» (1844). Поет написав ці твори під безпосереднім враженням від тогочасної дійсності в Україні. У сатиричному творі «Сон» («У всякого своя доля») автор з їдким сарказмом змалював свавілля та жорстокість російського царату і закликав до знищення цієї деспотичної системи. Поема «Сон» уважається одним з найвизначніших взірців світової сатири. Вона має чимало спільних типологічних рис з поемами «Дзяди» А. Міцкевича, «Німеччина. Зимова казка» Г. Гайне та частиною «Божественної комедії» Данте «Пекло». Сатиричні ознаки також помітні в політичних поемах Шевченка «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» та вірші «Холодний Яр» (усі 1845). У поемі-містерії «Великий льох», що складається з трьох частин («Три душі», «Три ворони», «Три лірники») й епілогу («Стоїть в селі Суботові»), Шевченко втілив свої роздуми про історичну долю України в алегоричних образах, що зазнали в літературознавстві особливо тенденційної інтерпретації (Шевченкова наскрізь негативна оцінка Переяславської угоди різко суперечить так званим «Тезам про 300-річчя возз'єднання України з Росією»). У творі «Кавказ», що поєднує жанрові ознаки лірично-сатиричної поеми, політичної медитації та героїчної оди, Шевченко із сарказмом виступив проти гнобительської політики царської Росії і закликав пригноблені народи до революційної боротьби. Ця поема Шевченка мала значний вплив на розвиток самосвідомості не тільки в Україні. Шевченкове послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» – вдумливий поетичний аналіз тогочасного суспільно-політичного і національно-культурного життя в Україні, що мала служити дороговказом на шляху національного, соціального і культурного відродження українського народу. У поезії «Холодний Яр» Шевченко відкинув негативний погляд історика А. Скальковського на гайдамацький рух і, назвавши Миколу І «лютим Нероном», гостро картав ту частину українського панства, що покірно плазувала перед російським царатом. У грудні 1845 Шевченко написав цикл віршів під назвою «Давидові псалми» – перша його спроба переспіву й осучаснення біблійних текстів. Уміло зашифрованою формою псалмів поет засуджував тогочасний лад, надаючи старозавітним текстам зрозумілу для читача політичну спрямованість. У вірші «Три літа», що дав назву альбомній збірці автографів поета, Шевченко змальовує процес свого «прозрівання» і говорить про зміни, які сталися за цей час у його світогляді й творчості. Характерним для нового періоду творчості Шевченка є також вірш «Минають дні, минають ночі». У ньому поет пристрасно засуджує суспільну бездіяльність і пасивність та закликає до дії й боротьби. Цикл «Три літа» завершується «Заповітом», одним з найдосконаліших зразків світової політичної лірики. Серед творів періоду «Трьох літ» на історичні теми особливе місце посідає поема «Іван Гус» («Єретик»), написана восени 1845 з поетичною присвятою П. Шафарикові. Поєднуючи історичний сюжет (засудження і спалення чеського реформатора Гуса в Констанці 1415 року) з дійсністю свого часу, Шевченко створив поему, яка була сприйнята читачами як алюзія на адресу російського царату. В історично-побутовій поемі «Сліпий» («Невольник») Шевченко гнівно осудив Катерину ІІ за зруйнування Запорізької Січі та закріпачення українського селянства. До збірки «Три літа» включено також соціально-побутові поеми «Сова» (1844) і «Наймичка» (1845). У поемі «Сова» змальовано трагічну долю матері-вдови, у якої забрали в солдати єдиного сина. До зображення нового аспекту морально-психологічної драми матері-покритки звернувся Шевченко в поемі «Наймичка». Ця тема хвилювала поета протягом усієї творчої діяльності. До неї він звертався в ранній поемі «Катерина», а згодом – у поемах «Відьма» (1847), «Марина» (1848) та інших. Тему трагічної долі покритки Шевченко розробляв також у відмінних одна від одної баладах «Лілея» та «Русалка» (обидві 1846). >>>>