Вступ 3
1. Функції дозвілля як соціального інституту 4
2. Віртуалізація суспільства та роль дозвілля в цьому процесі 9
Висновок 16
Література 17

1. Зв’язок дозвілля з іншими соціальними інститутами 3
2. Комп’ютерні мережі та дозвілля 11
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 20

1. Дозвілля як соціальний інститут 3
2. Нові види дозвілля в епоху глобалізації 7
Список літератури 16

1. Соціологія вільного часу......................................................................3
2. Масова комунікація і глядач................................................................5
Використана література..........................................................................10

ВСТУП 3
Розділ 1 6
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВІЛЬНОГО ЧАСУ ТА ДОЗВІЛЛЯ 6
1.1. Концепції вільного часу та дозвілля 6
1.2. Основні теоретичні поняття 9
Висновки до 1-го розділу 15
Розділ 2 16
МЕТОДОЛОГІЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОПИТУВАННЯ НА ТЕМУ "ВІЛЬНИЙ ЧАС ТА ДОЗВІЛЛЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ" 16
2.1. Мета, завдання та гіпотези дослідження 16
2.2. Характеристика емпіричних понять 17
2.3. Обґрунтування вибірки 20
2.4. Методика проведення опитування 21
Висновки до 2-го розділу 23
Розділ 3 24
ОБРОБКА ТА АНАЛІЗ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ДОЗВІЛЛЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ВІЛЬНОГО ЧАСУ СТУДЕНТАМИ 24
3.1. Обробка та узагальнення інформації 24
3.2. Аналіз та інтерпретація результатів 27
Висновки до 3-го розділу 29
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 32
Додатки 34
Анкета для проведення опитування з теми "Вільний час та дозвілля студентської молоді"

ВСТУП 3
Розділ 1 6
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВІЛЬНОГО ЧАСУ ТА ДОЗВІЛЛЯ 6
1.1. Концепції вільного часу та дозвілля 6
1.2. Основні теоретичні поняття 9
Висновки до 1-го розділу 15
Розділ 2 16
МЕТОДОЛОГІЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОПИТУВАННЯ НА ТЕМУ "ВІЛЬНИЙ ЧАС ТА ДОЗВІЛЛЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ" 16
2.1. Мета, завдання та гіпотези дослідження 16
2.2. Характеристика емпіричних понять 17
2.3. Обґрунтування вибірки 20
2.4. Методика проведення опитування 21
Висновки до 2-го розділу 23
Розділ 3 24
ОБРОБКА ТА АНАЛІЗ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ДОЗВІЛЛЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ВІЛЬНОГО ЧАСУ СТУДЕНТАМИ 24
3.1. Обробка та узагальнення інформації 24
3.2. Аналіз та інтерпретація результатів 27
Висновки до 3-го розділу 29
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 32
Додатки 34


ВСТУП
Актуальність теми. В сучасних умовах акцент розгляду дозвілля як категорії, що тільки відображає відпочинок та розваги, переміщається на поняття, яке наближується до змісту професійної діяльності. Розвиток потужної індустрії розваг та кількість людей, що залучена в ній, змушує придавати більше значення дозвіллю як певному виду праці для обслуговуючого персоналу. Крім того, збільшується кількість відпочиваючих людей. Машини, автоматизація та комп’ютерна техніка залишають людині все більше вільного часу. Сьогодні вже не треба боротися за виживання – соціальна політика багатьох країн надає можливість мінімального прожиткового мінімуму для всього населення. Як може реалізувати себе людина в таких умовах? На що вона має потратити свій вільний час? В умовах значного вивільнення людини від обтяжливої фізичної праці ця проблема культури дозвілля постає в сучасному суспільстві з нагальною актуальністю. В працях філософів і соціологів сучасності ці питання стали предметом широкого обговорення та аналізу.
Найвідомішими дослідниками проблем вільного часу і дозвілля були Ж. Фурастьє, Ж. Дюмазед’є (Франція), К. Робертс, С. Паркер (Великобританія), М. Коплан, Дж. Робінзон (США). В колишньому Радянському Союзі ще у 30-і роки ХХ ст. початок вивченню питань вільного часу поклав С. Струмилін. Другій етап дослідження вільного часу в СРСР розпочався в кінці 50-х років. Під керівництвом Г.А. Пруденського були проведені дослідження вільного часу в Москві і Новосибірську. В 60 – 80-і роки спеціальні дослідження проблем вільного часу мали місце в Донецькій, Харківській, Миколаївській, Полтавській та Волинській областях.
В сучасній Україні дослідження дозвілля становить предмет окремої галузі – соціології вільного часу та дозвілля. В різних аспектах культури дозвілля дану тему розробляли Ю.П. Івасюк (проблема сімейного дозвілля в Україні), І.В. Каташинська (трансформація дозвілля в сучасному соціокультурному просторі), В.В. Кірсанов (дозвілля як предмет наукового дослідження), О.Р. Копієвська (розвиток культурно-дозвіллєвої діяльності як складової культурної політики держави), Т.О. Нельма (умови розвитку культури вільного в сучасному українському суспільстві), С.А. Рижкова (етика культури дозвілля), І.В. Петрова (специфіка дозвіллєвої роботи з дорослими), Л.О. Поліщук (роль дозвілля у духовному розвитку особистості), Л.О. Сморж (робота і дозвілля в життєдіяльності людини). Вагомий внесок в розроблення цієї тематики зробила відомий український соціолог Н.М. Цимбалюк (інституційна модернізація культурно-дозвіллєвої сфери в Україні). Головним напрямом даних робіт стало вивчення дозвілля як однієї із сфер життєдіяльності людини, що разом з трудовою діяльністю становить цілісне соціальне утворення.
Дозвілля молоді і зокрема – студентській молоді не піддано такому ретельному дослідженню. Мабуть вважається, що студентський вік як і вік будь яких молодих людей – це період несерйозного ставлення до життя, переважання відпочинку перед працею. Однак, дослідження українських психологів показують зворотну картину. Відомо, що у студентів, особливо у перші роки навчання, перехід до нових соціальних умов викликає активну мобілізацію, а потім виснаження фізичних резервів організму. Вступивши до вузу, студент опиняється у нових соціальних і психофізіологічних умовах.
Одним з найбільш патогенних факторів навчального процесу є емоційний стрес в поєднанні з довготривалою гіподинамією. Відсутність наукової організації навчальної діяльності студентів вузів, надлишкове робоче напруження, хронічний негативний емоційний стрес можуть викликати зниження внутрішньої організованості психічних процесів, зниження пам’яті, погіршення мислення, зниження точності практичних дій, послаблення активності та зниження працездатності у студентів. За таких обставин проблема вільного часу студентської молоді, її відпочинку та якісного дозвілля повинна висуватися на перший план і досліджуватися більш прискіпливо.
Об’єкт дослідження – вільний час студентської молоді України.
Предмет дослідження – орієнтації студентів на форми прояву та види дозвіллєвої діяльності.
На досягнення мети дослідження та підтвердження висунутої гіпотези спрямовані наступні завдання:
1. Узагальнити концептуальні положення стосовно основних понять соціології вільного часу та дозвілля.
2. Виявити та проаналізувати орієнтації студентської молоді стосовно переважаючих в їх середовищі форм дозвілля та вільного часу
3. Визначити якісні характеристики дозвілля та відпочинку студентів, надати пропозиції з їх покращення у навчальному закладі.
Методи. В даному дослідженні застосовувалися наступні методи: загальнонаукові – аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, порівняння, аналіз наукової літератури з відповідної тематики; специфічні – спостереження, анкетування, бесіда, інтерв’ю.
Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків до них, загального висновку та пропозицій, списку використаної літератури.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Дозвілля як вся сфера вільного часу в сучасній Україні зазнає значних змін та трансформацій. Внаслідок ряду соціально-економічних та культурних факторів відбувається збільшення обсягу вільного часу у людей, його зміщення у бік примітивізації, пасивності та індивідуалізації.
Студентство як велика соціальна група випробує на собі вплив суспільних чинників та тенденцій в зміні характеру дозвіллєвої сфери. По-перше, має місце пріоритет пасивних форм відпочинку, переважання споглядальних його форм, небажання проявляти творчість, активність, ініціативність. По-друге, дозвілля і вільний час спрямовані в основному на індивідуалізацію – задоволення власних потреб і одночасному ігноруванні громадських і суспільних проблем, небажання реалізувати себе як активна публічна особа.
Вільний час студента, як правило, обмежений вузьким колом друзів, вимушеним спілкуванням з ними на низькоінтелектуальному, але високоемоційному рівні. Відсутність достатнього вільного часу та обмежені матеріальні ресурси не дають широких можливостей для них займатися більш творчими та змістовними формами проведення дозвілля: участю в гуртках, секціях, клубах, спортивних секціях, мати якесь інтересне та змістовне хобі. Проведене дослідження показало, що практично жоден студент не показав свою прихильність до такого роду занять.
Значним фактором у формуванні вільного часу студентів виступає обсяг та складність навчальної програми ВНЗ. Студенти витрачають значний час для виконання завдань на самопідготовку, для підготовки до екзаменів та заліків. Разом з цим, виявлене певне психологічне і фізичне напруження, яке відчувають на себе студенти в процесі навчальної діяльності. Вони змушені більше часу витрачувати на своє функціональне відновлення, віддавати перевагу пасивним формам відпочинку, ухилятися від додаткового напруження, яке завжди виникає при здійсненні активної творчої та ігрової діяльності.
Основними видами проведення дозвілля виступають спілкування в колі друзів, перегляд телевізора, прослуховування радіо, музики, малорухомі ігри, ігри на комп’ютері. З такими формами проведення вільного часу тісно пов’язано спілкування з друзями та знайомими через мережу Інтернет, мобільний зв'язок. Воно може мати значну тенденцію до поширення, тому що увібрало в себе практично усі ознаки проведення дозвілля сучасною молоддю.
Враховуючи вищенаведене можна запропонувати наступні пропозиції для осіб, що працюють в даній сфері:
1) Важливе значення для зміни поглядів студенства в бік більш активного, творчого та змістовного відпочинку повинна мати пропаганда державою відповідних видів дозвілля через засоби масової інформації, засоби комунікації та друковані видання у ВНЗ, особистий приклад та участь викладацького складу в таких заходах.
2) Більше організовувати в системі культурно-освітньої та виховної роботи інституту культурних заходів із залученням високопрофесійних майстрів культури і мистецтва, розвиток шефської діяльності з боку місцевих культурних і мистецьких установ.
3) Активізувати роботу із залученням студентів до художньої самодіяльності, проведення КВН, членства в спортивних та туристичних гуртках та клубах. Продумати систему заохочень студентів до творчої діяльності, їх відзначення за успіхи.
4) Розповсюджувати передовий досвід студентів, які добре вчаться і при цьому знаходять час приймати активну участь у громадському, культурному, спортивному житті ВНЗ, підтримувати та заохочувати таких осіб.
5) Продумати питання вдосконалення психологічного супроводу навчального процесу, організовувати та проводити комплекс занять, тренінгів з саморегуляції психічного стану, попередженню та нейтралізації стресу, увести в практику заняття в тренінгових групах з проведення рольових ігор, релаксації.
6) Більш рішуче вести боротьбу зі шкідливими звичками в студентському середовищі, пропагувати здоровий образ життя.

1. Визначення проблемної ситуації 3
2. Об'єкт і предмет дослідження 6
Об'єктом нашого дослідження є студентська молодь. Велика кількість молоді відноситься до шлюбу абсолютно не серйозно, внаслідок чого це приводить до частих розлучень.

3. Мета і завдання дослідження 6
4. Попередній аналіз об'єкту дослідження 6
4.1 Логічний аналіз основних понять 6
4.2 Гіпотези дослідження 7
Основна гіпотеза - Студенти легковажно відносяться до шлюбу.
5. Організаційно - методичний розділ. 8
5.1 Визначення вибіркової сукупності 8
загальне число респондентів складе 60 чоловік
5.2. Робочий план дослідження 8
5.3 Анкета дослідження 8
Висновок 13

Вступ 3
1. Постановка проблеми 3
2. Визначення методів дослідження 7
3. Результати дослідження 8

Зміст
1. Соціологічне дослідження: поняття, етапи, види . 3
2. Статистична обробка і аналіз емпіричної інформації 13
Використана література. 16

Використана література.
1. Економічна соціологія: Назч. посібник В. М. Ворона, В. Є. Пилипен-ко та ін. — К.: Ін-т соціології НАН України. 1997.
2. Как провести социологическое исследование. — М.: Политиздат, 1990.
Капитонов 3. А. Социология XX века: История й технологии. — Рос-тов-на-
3. Кравченко А. Й. Социология: Учеб. для вузов. — М.: Логос, Екате-ринбург: Деловая книга, 2000.
4. Осадчая Г. Й. Социология социальной сферы: Учеб. пособие. — М.: Изд-во МГСУ Союз, 1999.