|
Получить логин и пароль для предварительного просмотра материала можно одним из следующих способов:
Отправив SMS на короткий номер 7190 |
|
|
Инструкция по получению логина и пароля по SMS:
Шаг 1. Отправьте SMS на короткий номер 7190 с текстом сообщения 75220569
Шаг 2. В ответ Вам будет выслано сообщение, содержащее логин и пароль*.
Шаг 3. Для просмотра материала введите пришедшие в SMS-сообщении логин и пароль:
*Услуга доступна для абонетов всех национальных GSM операторов Украины
Тариф 10 грн. Тариф наведено у гривнях з урахуванням ПДВ без ПФ).
|
*Ознакомительная версия подразумевает только просмотр работы с целью дальнейшего ее приобретения в случае соответствия Вашим пожеланиям. Копирование и печать ознакомительной версии работы с сайта запрещена. За 1 SMS просмотреть можно не более 14 любых страниц работы.
См. также:
-
Індивідуально-психологічні особливості людини
Вступ 3
1. Здібності людини 4
2. Поняття про темперамент і його типологію 5
3. Характер 8
Висновок 9
Література: 10
-
Індивідуально-психологічні особливості особистості
Вступ................................................................................................................3
1. Індивідуально-психологічні особливості особистості............................4
2. Довести теорію лідерства.........................................................................11
Використана література................................................................................12
-
Індивідуально-психологічні властивості особистості
Зміст
1. Індивідуально-психологічні властивості особистості………………………3
2. Типи міжособистісних стосунків…………………………………………….9
3. Самостійна робота студентів як розвиток і самоорганізація їх особистості……………………………………………………………………13
Використана література…………………………………………………………17
-
Вплив індивідуально-психологічних особливостей на граничні нервово-психологічні розлади
Вступ 2 І. Граничні нервово-психологічні розлади (ГНПР) 6 1.1 Загальні відомості про ГНПР 6 1.2 Особливості вивчення ГНПР 15 1.3 Методики вивчення впливу особистих психологічних якостей на ГНПР 18 ІІ. Вплив індивідуально-психологічних особливостей на граничні нервово-психологічні розлади 24 2.1 Психологічні особливості індивіда та ГНПР 24 2.2 Залежність ГНПР від індивідуально-психологічних особливостей 36 Висновки 60 Список використаної літератури 62
-
Індивідуально-типологічні особливості і основні властивості нервової системи
Предмет: психофізіологічні механізми рухової діяльності
ПЛАН
Вступ 3
1. Індивідуально-типологічні особливості нервової системи 4
2. Основні властивості нервової системи 7
Висновок 13
Список літератури 14
-
Соціальне сприймання. Особливості сприймання та розуміння людини у світі. Психологічні особливості діяльності правоохоронця в екстремальних умовах
Завдання 1. Соціальне сприймання. Особливості сприймання
та розуміння людини у суспільстві...........................................3
Завдання 2. Психологічні особливості діяльності правоохоронця
в екстремальних умовах.............................................................8
Завдання 3. Визначте, до якої категорії емоційних явищ
(стрес, конфлікт, фрустрація) відносяться
перераховані стани.....................................................................15
Використана література...................................................................................16
-
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГРИ
ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГРИ
1.1 Вплив гри на розвиток дитини.........................................................4
1.2 Гра у становленні особистості .........................................................7
РОЗДІЛ 2 Методика дослідження ігор
2.1 Дидактичні ігри..................................................................................9
2.2 Розвивальні ігри в навчально-виховному процесі.........................13
ВИСНОВОК...................................................................................................16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................17
-
Психологічні особливості кохання
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 5
КОХАННЯ ЯК СУТНІСНА ОЗНАКА ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИСТОСТІ 5
1.1. Теоретичні основи кохання в психології 5
1.2. Особливості стосунків закоханих 11
1.3. Методика Т. Лірі як інструмент дослідження міжособистісних стосунків закоханих 15
Висновки до першого розділу 22
РОЗДІЛ 2 24
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ ЗАКОХАНИМИ 24
2.1. Теоретичне обґрунтування дослідження 24
2.2. Збір емпіричної інформації, її обробка та інтерпретація 25
Висновки до другого розділу 32
ВИСНОВКИ 34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 37
Додаток А 40
Додаток Б 44
Додаток В 45
ВСТУП
Актуальність теми. Кінець минулого та початок ХХІ століття ознаменовані посиленою увагою науковців до вивчення питань статусу, прав і можливостей жінок та чоловіків в сім’ї та суспільстві. Проблеми гендерного розвитку особистості набувають особливої актуальності в умовах розбудови громадянського суспільства, які диктують свободу соціального волевиявлення, вибору власної лінії поведінки в подружньому житті, сімейному вихованні дітей, творенні особистого щастя. Саме в культурі суспільства формується не лише статеворольова поведінка, але й концепція чоловічої і жіночої психології, статевої любові, продовження роду.
Особливо важливою в українському суспільстві в контексті становлення нових соціально-економічних та політичних відносин є проблема збереження гуманності, поваги, любові один до одного. Ринкові механізми, що запущені в економіці, на жаль надають руйнівної дії для теплих, дружніх відносин та переносить їх у площину холодного розрахунку. В цьому плані особливо страждають любовні взаємовідносини – стосунки кохання між чоловіком і жінкою. Вони в період трансформаційних змін набувають нового наголосу і змісту, а їх дослідження обумовлюється потребою гармонізації відносин у суспільстві в цілому.
Любов як явище завжди займала центральне місце в полі зору будь-якого суспільства. Різні аспекти кохання висвітлювалися в творах мистецтва, аналізувалися літературними критиками, мистецтвознавцями, культурологами, філософами, релігійними діячами. Почуття любові знайоме кожній людині і супроводжує її все життя. Разом з тим, слід визнати, що, за великим рахунком, феномен кохання між чоловіком і жінкою не знайшов до сих пір задовільного розгляду в межах саме психологічної науки, тобто науки про внутрішній світ людини. Більшість робіт присвячено любові в межах інших наук: соціології, соціоніці, філософії, а також висвітлюється з точки зору культурологічних, етичних, релігійних концепцій.
Неможливість осягнути це явище з точки зору раціонального пояснення сприяла тому, що любов в психології стала об’єктом дослідження в основному представників глибинної психології – З. Фрейда, К. Юнга, А. Адлера, Е. Фромма та ін., які пов'язували почуття любові з сферою "несвідомого".
В сучасній українській психології тема, що пов’язана з коханням як психічним процесом або станом особистості, практично не розглядається. З 19 українських дисертацій з області вивчення почуттів і емоцій, що представлені в період з 1996 по ц.р., темі любові присвячена тільки одна: І.В.Євтушенко розглядала інтимні почуття з точки зору психоаналітичних теорій [9]. Не спостерігається також психологічних досліджень любові і кохання як елементів афектно-вольової сфери людини. Тому метою даної роботи є виявлення особливостей кохання з точки зору психології почуттів, зокрема в аспекті соціальної взаємодії закоханої людини.
Об’єкт дослідження – особистість закоханого індивіда.
Предмет дослідження – особливості міжіндивідного спілкування закоханих суб’єктів.
На реалізацію мети дослідження спрямовані наступні завдання:
– Узагальнити досвід вивчення в психології поняття "кохання";
– Проаналізувати характеристики взаємовідносин людей, які кохають;
– Практично дослідити особливості відображення в свідомості індивіда, що кохає, його стосунків з оточуючим соціальним середовищем.
Гіпотезою дослідження виступає твердження, що особистість закоханого є своєрідним, доволі складним та суперечливим психічним утворенням, яке за певними параметрами разюче відрізняє його від незакоханих осіб.
Для реалізації мети, завдань дослідження та підтвердження гіпотези використовувалися наступні методи: загальнонаукові – аналіз, синтез, узагальнення, аналіз наукової літератури, моделювання; психологічні – тестування, спостереження, експертне опитування. В якості конкретного емпіричного інструментарію застосовувалася методика Т.Лірі, яка на вимогу досліджуваних проводилася в російськомовному варіанті.
Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел.
ВИСНОВКИ
Дослідники одностайно вказують в своїх працях на складність та неоднозначність визначення явища кохання. Воно, на їх думку, виключно складний об’єкт як для психологічного, так і для будь-якого іншого аналізу. Крім того, кохання ще менше, ніж якийсь інший аспект реальності може бути з достатньою повнотою описане у рамках науки, його пізнання вимагає міждисциплінарного дослідження, яке б поєднувало факти і прийоми не лише психології, літературознавства, а й соціології, біології, етнографії, історії, мистецтвознавства та багатьох інших дисциплін. Любов належить до аж надто динамічної рефлексії почуттів і стосунків, вона постійно розвивається змінює свою силу, спрямованість, форми існування. Вона є своєрідною формою ставлення людини до світу і вищою моральною цінністю, яка визнається такою протягом багатовікової історії людства.
Велике місце в дослідженнях про кохання відводиться розділенню понять "любов" і "кохання". З одного боку вони є спорідненими почуттями, тому що мають однакову емоційну спрямованість на прихильність до об’єкту своєї пристрасті, однак кохання при цьому виступає як почуття найсильнішої симпатії саме до особи протилежної статі. Любов розглядається в більш широкому плані – як стійка емоційна реакція на відоме джерело задоволення. Бажання бути ближче до об'єкту любові виражається в закоханості. В коханні особливо важливе місце займають сексуальні аспекти, без яких, напевно, не можна б було взагалі вести мову про відмінність між коханням і любов'ю. Розвиток сексуальності і розвиток здатності любити надають один на одного синергетичний (підсилюючий) ефект і є основою кохання.
В основному явище кохання стало об’єктом дослідження в працях не психологів, а філософів, які вбачали в ній сутнісну ознаку людського індивіда, його потенційну властивість бути залученим до загальносвітових або екзистенційних моральних тенденцій. Крім того, пояснити феномен закоханості раціональним способом дуже важко – настільки нелогічною та непередбачуваною іноді виявляється поведінка закоханих. Вона вбирає у себе суперечності всіх аспектів взаємовідносин індивідів у соціумі, і майже завжди виступає як вузол протиріч. Тому тема кохання в працях психологів не стала не тільки домінуючою, а й взагалі доцільною для розгляду.
Якщо психологічне обґрунтування феномену кохання не знайшло гідного відображення в працях психологів, то тема взаємовідносин між закоханими є більш розробленою в психологічній науці. Для дослідження поведінки закоханих важливим є ствердження того, що кохання – це “замкнення” багатьох потреб однієї особистості на іншій. З переживаннями кохання пов’язані певні відчуття, приналежність яких саме до кохання не викликає сумнівів у їхніх носіїв. Так, до опису респондентами своїх відчуттів, які входять до набору таких переживань, можна віднести ейфорію, депресивні почуття, нахили до фантазії, порушення сну, загальне збудження і труднощі концентрації уваги.
Міжособистісне спілкування за участю закоханих осіб характеризується як взаємодія людей, за якої вони пізнають один одного, вступають у взаємини, розкриваючи один перед одним свої емоційні світи, виявляючи істотні особистісні характеристики. Таке саморозкриття і проникнення у внутрішній світ партнера по комунікації можливе тільки у площині інтимно-особистісного спілкування, до якого відноситься і комунікація людей, які відчувають почуття любові. Любов до іншої людини виступає як найперша і найгостріша потреба людини, тим дзеркалом, у якому проявляється справжня сутність особистості.
Внутрішній світ людини, що любить, визначає особливості її поведінки по відношенню до свого партнера. У спілкуванні, що відбувається в парі, розкривається зміст і сутність кожної особистості. І хоча всі закохані мають певний "стандартний" набір психологічних рис, стереотипів поведінки, за якими можна означити, що людина знаходиться у стані закоханості, крім того, кожний індивід вносить у процес взаємовідносин своє суто індивідуальне, неповторне ставлення до об’єкту кохання.
Проведене емпіричне дослідження показало, що головними параметрами, які характеризують особистість в ході спілкування з предметом свого кохання та іншими людьми є доброзичливість, альтруїстичність і слухняність. Виявлення даних параметрів в певній єдності, тобто, коли всі три показники мають екстремальні значення, надає можливість констатувати наявність стану закоханості у обстежуваного індивіда. Такий стан спонукає поводитися певним чином не тільки з коханою людиною, а й з іншими представниками соціального оточення. Це підтверджує гіпотезу даної роботи стосовно того, що особистість закоханого є своєрідним, доволі складним та суперечливим психічним утворенням, яке за певними параметрами разюче відрізняє його від незакоханих осіб.
Застосована в дослідженні методика Т.Лірі виявила себе як перспективний інструмент вивчення любовних стосунків, виявлення внутрішніх уявлень особистості ("Я-образу") про себе та оточуюче соціальне середовище. За допомогою підходу, що застосований в даній роботі є можливим створення більш конкретної моделі особистості закоханого – певного еталону для проведення подальших досліджень. Як показало тестування, неможливо підмінити особистість закоханого, уявляючи себе на його місці. Своєрідність психічного стану індивіда, що любить, виявляється унікальним, неповторним та таким, що не піддається "копіюванню", наслідуванню.
-
Психологічні особливості підліткового віку
Вступ......................................................................................................................3
Розділ І. Підлітковий вік: характерні особливості розвитку підлітка.............8
1.1. Загальна характеристика підліткового віку...........................................8
1.1.1. Біологічні умови розвитку. Криза 13 років................................8
1.1.2. Соціальна ситуація розвитку......................................................16
1.1.3. Провідна діяльність підлітка.......................................................27
1.1.4. Психологічні новоутворення підліткового віку........................30
1.2. Розвиток пізнавальної та особистісної сфери підлітка........................36
1.2.1. Пізнавальний розвиток у підлітковому віці...............................36
1.2.2. Розвиток самосвідомості у підлітковому віці............................51
1.2.3. Формування особистості підлітка...............................................69
Розділ ІІ. Діагностико-корекційна програма розвитку
особистості в підлітковому віці........................................................77
2.1. Діагностика акцентуацій характеру за методикою Г.Смішека..........77
2.1.1. Проведення психодіагностичної процедури.............................77
2.1.2. Результати тестування за методикою Г. Смішка......................77
2.2. Корекційна робота з акцентуйованими підлітками............................80
2.2.1. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження
за методикою Г.Смішека............................................................80
2.2.2 Корекційна програма допомоги акцентуйованим
особистостям.................................................................................83
Висновки..............................................................................................................88
Список використаної літератури.......................................................................91
Додатки.................................................................................................................93
-
Соціально-психологічні особливості колективу
Вступ 3
1. Соціально-психологічні особливості колективу як об’єкту управління. 4
2. Психологічна сумісність працівників організації. 8
3. Сутність соціалізації та її вплив на індивіда та організацію в цілому. 10
4. Організаційна культура. Чинники, що визначають культуру трудового колективу. 12
Висновки 14
Література 15
Висновки
Колектив – це група людей, яка характеризується організованістю і психологічною згуртованістю при досягненні спільних цілей діяльності, зумовлених суспільне корисними мотивами. Трудовий колектив – це середовище, де проходить більша частина життя людини. Він повинен давати людині можливість для самореалізації, самовизначення, самоствердження, бути засобом емоційного захисту, задовольняти вищі потреби (прагнення, самоактуалізація). Важливою умовою успішної діяльності виробничого колективу є його стабільність. Управління трудовим колективом є процесом впливу на кожного його члена окремо і в цілому всієї групи. При управлінні колективом необхідно враховувати численні соціальні і психологічні процесі, які тривають у ньому.
Соціалізація, яка відбувається в межах трудового колективу є процесом пристосування індивіда чи групи до нормального проживання у даному соціальному середовищі. Вона відбувається у навчанні і вихованні, засобами яких передається суспільний досвід, знання, цінності та компетенція, норми, ролі і установки, зразки і моделі поведінки, властиві культурі певної організації. Важливим моментом соціалізації є формування вольових якостей, соціально-політичної позиції, життєвого досвіду. Соціалізація в трудовому колективі здійснюється як шляхом цілеспрямованих дій, так і під впливом практичної діяльності, спілкування.
Організаційна культура є наслідком соціалізації її членів. Вона виступає показником стану справ в колективі, його соціально-психологічного клімату, психологічної сумісності, спрацьованості та згуртованості.
Вступ
Колектив як об’єкт управління вже давно активно та цілеспрямовано досліджується психологічними науками і особливо – психологією управління. Актуальність прискіпливої уваги науки до вивчення психологічних основ групової діяльності людей викликана певним соціальним замовленням суспільства. Необхідність підвищення продуктивності праці, налагодження стосунків в трудових колективах, створення в них сприятливого соціально-психологічного клімату, розв’язання конфліктних ситуацій вимагає залучення саме наукових, систематизованих та емпірично перевірених знань. В умовах загостреної конкуренції, спаду економічних показників це стає значною допомогою в справі налагодження ефективних трудових відносин. Психологія здатна визначити психологічні властивості людини, межі її можливостей в здійсненні трудових операцій. Однак, особливе значення в психології управління набуває дослідження не окремих індивідів, а колективів – груп, які займаючись спільною трудовою діяльністю, вирішують конкретні виробничі завдання.
Дана робота присвячена висвітленню питань, які пов’язані з соціально-психологічними особливостями колективу як об’єкту управління, особливо визначенню сумісності працівників в організації. Крім того, значна увага буде приділена процесу соціалізації в групі, її впливу на організацію та індивіда в цілому. Не менш важливим вважається розкриття поняття „організаційна культура” та чинників, які її визначають.
-
ФІЗІОЛОГО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦІ
ЗМІСТ
Вступ 3
1. Роль НТП у житті людини 4
2. Фізіолого-психологічні особливості праці 5
3. Роль адаптаційних процесів організму людини в техногенному середовищі 9
4. Шляхи підвищення активності та працездатності організму людини 12
Висновок 17
Література 18
Cгенерировано за 0.753849 секунд
|
Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.
Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.
|
|