Мистецтво і архітектура Закарпаття в кінці XIX — поч. XX ст
Открыть PDF | Просмотр для Печати
by: mediagroup
Просмотров: 40
Кол-во слов: 123
Дата: 01.03.13 Time: 09:13.
Визначне місце в художньому житті Угорщини другої половини XIX — початку XX ст. посідав закарпатець Г. Г. Рошкович (1854 —1915 pp.)» відомий своїми реалістичними в академічному стилі портретами вищих сановників, розписами іконостасів закарпатських церков. Своїми малюнками він ілюстрував нариси про Закарпаття в краєзнавчій енциклопедії Австро-Угорщини, що вийшла на початку XX ст.
У Мукачеві народився Міхай Мункачі (1844—1900 pp.), якого справедливо вважають главою угорської національної школи реалістичного живопису XIX ст. Картини художника з великою художньою силою відтворюють життя і побут простого народу з виразним соціальним звучанням («Крестьянка с хворостом», «Новобранцы», «Камера смертника»). У 1880 році М. Мункачі був обраний почесним громадянином м. Мукачево. Про відомого художника нам сьогодні нагадує меморіальна дошка в Мукачеві по вулиці Миру, 15 такого змісту: «На цьому місці стояв будинок, в якому 20 лютого 1844 року народився видатний угорський художник- реаліст Міхай Мункачі».
У Закарпатті творив глава відомої Нодьбаньської школи живопису художник і педагог Шімон Холлоші. Його життя та діяльність чи не найбільше пов’язані з Закарпаттям. Він народився 2 квітня 1857 року, в м. Мараморош-Сігеті, у сім’ї вихідців із Вірменії. Після закінчення мистецьких шкіл у Будапешті та Відні молодий художник рішуче пориває з відживаючим офіційним академізмом й активно сприймає демократичні перетворення у мистецтві другої половини XIX ст. Європейську славу принесли йому такі картини, як «Дівчина в капелюсі», «Портрет мужчини», композиції «Подвиг Зріньї» і «Червона кукурудза».
У 1896 році Ш. Холлоші переїхав до м. Нодьбань, де викристалізовувалась угорська імпресіоністична художня школа, що захоплювала молодь з багатьох країїн. Та найбільших успіхів він добився в м. Тячеві, куди переселився у 1915 році і жив там до останніх своїх днів. Тут розкрилися і педагогічні здібності художника, який організував справді інтернаціональну школу живопису, де навчалися і працювали, крім угорців, росіяни, українці, грузини, поляки, чехи, болгари, серби, німці, французи та ін.
У творчості Шімона Холлоші значне місце посідає закарпатська тематика. Це такі полотна імпресіоністичного характеру, як «Селянський будиночок на околиці Тячева», серії робіт «Стоги сіна».
Помер Ш. Холлоші 8 травня 1918 року, в м. Тячеві. За бажанням дружини, австрійки, прах його було перевезено у м. Сігет і там поховано. А в Тячеві пам’ять про цього видатного художника увіковічнена меморіальною дошкою, що встановлена на будинку № 5, по вул. Шапошнікова, в якому він жив і працював.
У 1957 році, у Москві, було урочисто відзначено 100-річчя з дня народження Ш. Холлоші. Його творчість високо оцінили відомі майстри пензля і вчені-мистецтвознавці. Один з його учнів, А. Тихомиров, писав: «Вперше я потрапив до Тячева у травні 1914 року і вчився там два місяці, після чого разом з іншими товаришами російської національності був заарештований як цивільний військовополонений... Потім нас відправили в Дебрецен. У 1916 p. на прохання Холлоші і завдяки його піклуванню мені вдалося потрапити в Тячево вдруге. Там я працював і в 1917 році, малюючи на пленері пейзажі і жанрові картинки. Не дивлячись на те, що деякий час я опинився в такому становищі, коли не мав можливості платити за навчання, Холлоші не тільки не брав з мене грошей, але й виплачував мої моделі, виправляв мої твори...». Діяльність в Закарпатті Ш. Холлоші — ще одна сторінка в історії культурних взаємин угорського, українського і російського народів.
А в м. Севлюші (тепер Виноградово) тривалий час творив талановитий представник демократичного реалізму в угорському живописі Імре Ревес (1859—1945 pp.). У його мистецькій спадщині чільне місце посідає тематика угорської революції 1848—1849 pp. Вона відображена, зокрема, в таких полотнах, як «Петефі серед народу», «Петефі в таборі Бема» і «Дезертир». Із 1903 року постійно проживав у Мукачеві Юлій Віраг (1880—1949 pp.) — художник реалістичної школи Мункачі і Ревеса. У його спадщині — галерея портретів сучасників. Розписував також церкви Закарпаття в стилі пізнього барокко (Монастирська церква на Чернечій горі біля Мукачева). Працювали в Закарпатті і численні митці угорської секції, але місцевої школи створено не було.
У кінці XIX — на початку XX ст. міняють своє обличчя міста Закарпаття. Сполучені залізницею і шосейними шляхами з іншими землями монархії, вони втягуються в ширші економічні зв’язки. У їх центрі виникають ансамблі будов в стилі сецесії (Ужгород, Мукачево), перебудовуються або реставруються визначні художні споруди (кафедральний собор в Ужгороді, готична церква в Берегові). Найвизначнішими пам’ятками в стилі сецесії є будова ратуші в Мукачеві (1904 p., архітектор Я. Бабула), ансамбль будов ужгородського «корзо» та будов казіно в Берегові.
В окремих містах було споруджено ряд нових будинків, у першу чергу шкіл, лікарень, в так званому «історизуючому стилі», що поєднував спадщину барокко, класицизму і ренесансу з новими технічними вимогами часу.
Отже, прогресивні діячі культури закарпаття завжди підтримували тісні зв’язки як з українською прогресивною культурою, так і з культурними центрами монархії Габсбургів, і свій доробок вкладали в загальну культурну скарбницю.
Джерело інформації: http://5ka.at.ua
Об авторе:
mediagroup
Рейтинг: 0.0