|
-
Іван Багряний
Вступ. 3 1. Світоглядні позиції І. Багряного. 3 2. Поет і громадянин. 7 3. Романи І. Багряного " Тигролови" та " Сад Гетсиманський". 8 4. Публістична діяльність І. Багряного. 13 Висновок. 16 Література. 17 ∞ См. работу «Іван Багряний»
-
Творчість Івана Багряного
Вступ. 3 1. Світоглядні позиції І. Багряного. 3 2. Поет і громадянин. 7 3. Романи І. Багряного " Тигролови" та " Сад Гетсиманський". 8 4. Публістична діяльність І. Багряного. 13 Висновок. 16 Література. 17 ∞ См. работу «Творчість Івана Багряного»
-
"Сильна вольова українська людина" за романом "Тигролови" І. Багряного
-
Контрольна з української та зарубіжної культури
-
Трансформація фразеологізмів в художній прозі стилістичні функції
-
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ "ХУДОЖНЯ БІОГРАФІЯ"
ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ "ХУДОЖНЯ БІОГРАФІЯ" 5 1.1 Художня біографія: сутність поняття, зародження в українській літературі 5 1.2 Біографічний метод в літературі 8 РОЗДІЛ 2. ХУДОЖНЯ БІОГРАФІЯ У ТВОРЧОСТІ В. ПЕТРОВА (ДОМОНТОВИЧА) 13 2.1 Біографічне та автобіографічне у творічості В.Петрова 13 2.2 Художня біографія у творі " Романи Куліша" В. Петрова 19 ВИСНОВКИ 27 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 28 ∞ См. работу «ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ "ХУДОЖНЯ БІОГРАФІЯ"»
-
Художні засоби створення історичного і місцевого колориту в романі В.Скотта „Айвенго”
-
Соціальний захист населення
ЗМІСТ Вступ 3 1. Сутність соціального захисту та його функції 5 2.Українська модель соціального захисту населення 9 3. Державна система соціального захисту населення України 11 3.1. Організаційно-правова структура соціального захисту 11 3.2. Державні органи, які регулюють систему соціального захисту населення 13 3.3. Державне фінансування соціальної політики 20 4. Розвиток соціальної політики і соціального захисту в Україні 27 Висновки 33 Список використаної літератури 35 Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з розвитком системи соціального захисту населення в Україні. В роботі розкриваються наступні питання: поняття соціального захисту населення, принципи та напрями розвитку соціальної політики в Україні, сучасний стан законодавства України в сфері соціальної захисту і соціальної політики. При написані роботи автором використовувались Конституція України, Закони України та інші нормативні акти, підручники з політекономії, економічної теорії, соціальної політики тощо. ∞ См. работу «Соціальний захист населення»
-
Контрольна робота з української літератури 5
1.Валер'ян Підмогильний. 3 1) Зразок урбаністичної прози "Місто": провідні проблеми, художні ідеї, складність і неоднозначність образу головного героя. 3 2) Теорія літератури. Екзистенціалізм. 3 2. Юрій Яновський: 4 1) Жанрова своєрідність роману у новелах «Вершники», особливості сюжету, композиції, центральні персонажі, ідейний зміст, художня мова. 4 2) "Майстер корабля" - новаторський характер твору; сюжетна інтрига, символічність образів, умовність зображення АБО (твір на вибір) «Чотири шаблі» художнє новаторство роману, романтичний характер творчості. 5 3.Микола Куліш: 5 1) «Мина Мазайло» - жанр, тема, проблематика, сюжет, композиція, персонажі, ідейний зміст; засоби творення комічного. 5 2) «Патетична соната» - жанр, тема, проблематика, сюжет, композиція, персонажі, ідейний зміст. 6 3) Теорія літератури: жанрові різновиди драми: трагедія, комедія, власне драма, трагікомедія. 6 4. Іван Кочерга: 7 1) «Свіччине весілля» - жанр, тема, сюжет; історична основа і художній домисел; групування персонажів, засоби створення історичного колориту; особливості композиції. 7 2) «Ярослав Мудрий» - жанр, тема, сюжет, образ Ярослава, його роль у композиції та ідейно-художньому змісті твору. Образи Журейка, Милуші, Микити. 8 3) Теорія літератури: драматична поема як жанр ліро-драми. 8 5. Олександр Довженко: 8 1) «Зачарована Десна» - жанр, сюжет, образ оповідача; автобіографічність; романтизм оповіді та реалізм побутових деталей. 8 2) «Україна в огні» - жанр, тема, особливості сюжетно-композиційних вирішень, ідейно-художній зміст. Образ-символ долі України (Христя). Політичні звинувачення автора. 9 3) «Щоденник» - характер записів, їх роль як матеріалу для творів і як документа доби. 9 6. Юрій Клен: 10 1) «Сковорода» - жанр, образ мандрівного поета і філософа, художня ідея, мова твору. 10 2) «Беатріче» - велич кохання, духовної краси та чистоти. 11 3) «Терцини» - Осуд злочинств тоталітарного режиму в Україні. 11 7. Євген Маланюк: 12 1) «Невичерпальність» - образи України і «малоросійства», трагізм обставин і віра в непереможність народного духу, провідні мотиви; 12 2) «Біографія» - формування характеру і переконань митця-патріота. 12 3) «Шевченко» - своєрідне бачення центрального образу у вірші; роль антитези. 13 8. Улас Самчук: 13 1) «Марія» - жанр, тематика, проблематика, сюжет і композиція, центральні персонажі та їх характеристика; Біблійні образи і мотиви, їх роль; індивідуальне й типове, національне, конкретно-історичне та загальнолюдське у творі. 13 2) Роман-трилогія "Волинь" - епопея життя українського народу XX ст.; риси роману-хроніки (оглядове). 14 9. Микола Бажан: 15 1) "Політ крізь бурю" - сюжет, проблематика, ідеологічна клішованість; ідеї патріотизму та засудження "культу особи"; образ головної героїні; морально-етичні колізії. 15 2) "Данило Галицький" (оглядове). 15 3) Теорія літератури. Необароко. 16 10. Іван Багряний: 16 1)« Сад Гетсиманський» - жанр, тематика і проблематика, автобіографічна основа, центральні персонажі, засоби психологізму, індивідуалізації і типізації, ідейний зміст. 16 2) " Тигролови" своєрідність романної форми; жанрові особливості, тематика і проблематика, характеристика образів; своєрідність романтичної форми. 16 3) Роман "Людина біжить над прірвою" - доля людини в антисвіті війни (оглядово). 18 4) Теорія літератури. Пригодницький роман 18 11. Василь Барка: 19 «Жовтий князь» - відтворення картин голодомору 1933 p., геноциду щодо українців; життєва основа (особистий досвід автора, його рідних і земляків); Сюжет, центральні персонажі, їх групування, засоби психологізму, контрастування, типізації та індивідуалізації, роль художніх деталей, ідейний зміст. 19 12. Олег Ольжич: 20 1) Аналіз поетичних творів «Воно зросло з шукання і розпуки...», «Гали» - образ ліричного героя; висока культура та самобутність образного мислення. 20 2) Огляд поетичних збірок «Рінь», «Вежі», «Підзамча». 20 13.Олена Теліга. 21 Романтичне звучання поезії; продовження традицій Лесі Українки; поєднання ліричної ніжності й твердості переконань у віршах: «Чоловікові» «Літо», «Мужчинам», «Вечірня пісня». 21 Список літератури 22 ∞ См. работу «Контрольна робота з української літератури 5»
-
Розвиток жанру історичного роману в літературі французького романтизму
Зміст Вступ. 3 РОЗДІЛ І. Естетичні настанови романтизму як стилю 4 1.1.Особливості розвитку романтичного стилю в літературі 4 1.2. Загальна характеристика французького романтизму. 13 РОЗДІЛ ІІ. Розвиток жанру історичного роману в літературі французького романтизму. 18 2.1. Проблеми нової художньої мови у ранньому французькому романтизмі. 18 2.1. Віктор Гюго і його історичний роман 20 Висновок 28 Список використаної літератури: 30 Предметом дослідження є романи епохи французького романтизму, а зокрема “Собор Паризької Богоматері” В.Гюго - як феномен романтичної культури й фундамент пізнішої історичної прози письменника. Об'єкт дослідження: поетика романів Віктора Гюго - як романтичних історичних романів. Мета дослідження полягає у вивченні романтичного історичного роману, а також варіанту жанру, створеного В.Гюго. Вивчення передбачає поглиблення уявлень про жанрову систему романтизму, визначення національної своєрідності французького романтичного історичного роману та з'ясування специфіки романтичної поетики історичного роману. Теоретико-методологічну основу дослідження склали праці О.Веселовського з історичної поетики, теоретико- та історико-літературні концепції національних романтичних систем (Н.Берковський, А.Карельський), роботи з проблем теорії й історії роману (Н.Лейтес, Б.Успенський). ∞ См. работу «Розвиток жанру історичного роману в літературі французького романтизму»
-
Центральна виборча комісія
ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. Історія Центральної виборчої комісії 5 РОЗДІЛ ІІ. Керівництво Центральної виборчої комісії 8 РОЗДІЛ ІІІ. Структура Центральної виборчої комісії 12 РОЗДІЛ IV. Завдання Центральної виборчої комісії 16 ВИСНОВКИ 25 Список використаних джерел та літератури 27 Предмет дослідження У даній роботі предметом дослідження є Центральна виборча комісія, її статус, завдання та структура. Об’єктом дослідження є численні праці спеціалістів з конституційного права, що досліджували дану тему з різних боків. Були проаналізовані як монографії та підручники, написані за період набуття Україною незалежності, на основі яких можна було робити об’єктивніші висновки. Методологія При написанні даної роботи автор користувався порівняльно-правовим, історико-правовим, конструктивно-критичним та конкретно-соціологічними методами, які дозволили об’єктивно розкрити досліджувану тему. Мета дослідження полягає у дослідженні особливостей Центральної виборчої комісії. Таким чином, відповідно до поставленої мети були вирішені наступні завдання: • проаналізувати загальний статус та історію розвитку ЦВК; • визначити структуру ЦВК; • розкрити суть керівництва центральною виборчою комісією; • дослідити завдання, покладені на ЦВК. Структура курсової роботи визначається змістом досліджуваної проблематики і спрямована на досягнення поставленої мети. Структура роботи включає: вступ, чотири розділи, висновки, список використаної літератури ∞ См. работу «Центральна виборча комісія»
-
Доходи: розподіл, суть і роль
Вступ 3 1. Сутність доходів в ринковій економіці 4 1.1. Поняття і види доходів 4 1.2. Сутність та джерела сімейних доходів 8 1.3. Соціальна диференціація доходів населення 9 2. Розподіл доходів в ринковій економіці 14 2.1. Сутність розподілу доходів 14 2.2. Форми державного регулювання розподілу доходів та його форми. 17 3. Структура доходів населення України 21 3.1. Рівень прожиткового мінімуму 21 3.2. Заробітна плата як дохід від трудової діяльності 24 3.3. Поширення бідності в Україні 28 3.4. Проблеми та перспективи легалізації доходів в Україні 30 Висновки 36 Література (34 дж.) 38 Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з формами та особливостями доходів в ринковій економіці. Також метою написання роботи є поглиблення теоретич¬них і практичних знань в галузі економічної теорії, вироб¬лення умінь застосовувати їх при вирішенні конкретних практи¬чних завдань, сприяння розвитку пошуку сучасних наукових досягнень і уміння їх самостійно застосовувати при вирішенні прикладних проблем. Основними завданнями курсової роботи є: вивчення та узагальнення теоретико-методологічних засад з питань сучасного стану формування доходів в Україні; проведення всебічної діагностики ситуації із застосуванням сучасного інструментарію; розробка та оцінка альтернативних підходів до вирішення визначеної проблеми. В роботі розкриваються наступні питання: сутність та види доходів, їх особливості в умовах ринкової економіки, державна політика у сфері управління доходами, проблеми та перспективи детінізації доходів в Україні тощо. При написані роботи автором використовувались нормативні акти, підручники, монографії, аналітичні статті, періодичні видання з економічної теорії, політекономії, макроекономіки тощо. ∞ См. работу «Доходи: розподіл, суть і роль»
-
Теорія виховання та освіти у Платона
Вступ 3 1. ТЕОРЕТИЧНА СПАДЩИНА ПЛАТОНА З ПИТАНЬ ВИХОВАННЯ ТА ОСВІТИ 4 2. СИСТЕМА ВИХОВАННЯ ПЛАТОНА. МУСИЧНЕ ВИХОВАННЯ 6 3. ГІМНАСТИЧНЕ ВИХОВАННЯ 11 Висновки 15 Література 16 Вступ Творчість Платона по сьогоднішній день залишається в центрі уваги дослідників різних напрямів. Перш за все, його праці цікаві тому, що вони віддзеркалюють бурхливі події тій епохи, в якій вони були написані. У нашому випадку – це період класичної Греції V – IV ст. до н. е., що завершився кризою полісної організації. Платон вбачав вихід з кризи в розбудові поліса на ідеальних засадах, де разом із змінами в економічній, політичній, соціальній сферах, надається величезна увага питанням виховання громадян. Висновки Погляди Платона на виховання оформлялися під впливом історичної дійсності, а саме під впливом кризи полісної організації, яка в IV в. до н.е. стала вже безперечним фактом. Мислитель присвятив рішенню цієї насущної проблеми два найбільш великих твори – "Держава" і "Закони", де представив у всій повноті свою концепцію перетворення суспільства на ідеальних засадах. У основу цих проектів Платон поклав ретельно продуману систему виховання. Звернення до питань виховання цілком з'ясовне з погляду того, що поліс представляв з себе, перш за все колектив громадян, від якого залежало якій буде життя в полісі, та і яким буде сам поліс, як форма організації життя громадян. Тому прорахунки у вихованні могли відобразитися украй негативним чином. Платон розділяє процес виховання на дві різні системи – мусичне та гімнастичне. Вони складають, за Платоном, одну нерозривну єдність. За допомогою першого, мислитель пропонує вдосконалити етичні якості, а за допомогою другого – фізичні. У ідеалі громадянин повинен уявляти собою доброчесну, фізично розвинену, у військовому відношенні підготовлену людину. Таким чином, погляди Платона на виховання не представляють з себе щось замкнуте і відірване від дійсного життя. Багато з того, що було запропоновано їм, вже мало місце в існуючій практиці. Заслуга мислителя полягає у тому, що він зумів вибрати найкраще і використати в своїх теоретичних конструкціях. ∞ См. работу «Теорія виховання та освіти у Платона»
-
Література епохи Середньовіччя (поезія трубадурів)
Вступ 3 1. ПРОВАНСАЛЬСЬКА ЛІРИКА ЯК ОСНОВА ПОЕЗІЇ ТРУБАДУРІВ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ 4 2. ТРУБАДУРИ ТА ЇХ ТВОРЧІСТЬ 7 3. ЗАНЕПАД ТРУБАДУРСЬКОЇ ЛІРИКИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКУ ЛІТЕРАТУРУ 10 Висновок 12 Література 13 Вступ Після розпаду імперії Карла Великого південь Франції, який називався Провансом, став політично незалежним від північної Франції – домену французького короля. Тут із самого початку розвинулася з латині цілком самостійна провансальська мова. В ХІ столітті Прованс був економічно найбільш передовою областю Франції. Її міста мали незалежність та велику торгову значимість, подібну до багатих міст-держав північної Італії. Така обстановка сприяла розквіту лицарства, яке було доволі заможною та освіченою верствою населення краю. У Провансі склався витончено-лицарський ідеал. Світська література, яка тут розвинулася, не була відображенням дійсності, а подавала ідеальні уявлення про людину. Основні жанри цього періоду – епос, лірика, романи. Значним чином розвинулася придворна література, спрямована за змістом проти церковного аскетизму. У них оспівувалися високі почуття, служіння Прекрасній Дамі, пригоди та подвиги лицарів. Першими куртуазними ліриками Європи були трубадури, провансальські поети-співці XI –XIII ст. Висновок Виникнення поезії трубадурів у ХІІ ст. в Західній Європі пов’язано з процесами протистояння впливу католицької церкви, яка займала на той час панівне становище в суспільстві та державному управлінні. З розвитком освіти активізувалося духовне життя, у містах і замках склалася своєрідна світська культура, яка почала відділятися від церковної. Вона, безумовно, не стала антицерковною, але водночас тенденція секуляризації призвела до народження трубадурства як певного виду церковної єресі. Лірика трубадурів була віддзеркаленням прагнення людей до земних, а не "небесних" втіх. Вона отримала широке розповсюдження завдяки застосуванню у своїй творчості народних джерел. Народна поезія, яка підвергалася в лицарському середовищі корінній обробці, ставала вишуканими зразками придворної лірики. Творчість трубадурів тісно пов'язана передусім із весільними, обрядовими, хороводними піснями, що оброблялися відповідно до вимог куртуазної естетики. Зародившись та розповсюдившись в багатьох верствах тогочасної Франції лірика трубадурів поступово розповсюдилась і на інші країни середньовічної Європи, залишив помітний слід в її культурі. Занепад трубадурської лірики також пов’язаний з церковним протистоянням. Релігійні апологети того часу не могли миритися з поширенням ідеї не любові до Бога, а до "земної" любові та до земних втіх, що не вписувалося в канонічні теоретичні положення християнської релігії. ∞ См. работу «Література епохи Середньовіччя (поезія трубадурів)»
-
Правові засади та проблеми повернення культурних цінностей
Вступ 3 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ ПОВЕРНЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ 5 1.1. Законодавство України про культурні цінності 5 1.2. Роль державних інституцій в процесі повернення цінностей 8 2. ПРОБЛЕМИ ПОВЕРНЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ 11 2.1. Історична практика вирішення питання повернення культурних цінностей на Україну 11 2.2. Сучасні проблеми повернення культурних цінностей 16 3. ПРАКТИЧНЕ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПОВЕРНЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ 19 Проектна пропозиція: "Розвиток та вдосконалення процесу повернення культурних цінностей на Україну" 19 Висновки 30 Література ...................................................................................................................32 Вступ Культурні цінності, що є основною спадщиною будь-якого народу, становлять золотий фонд найважливіших надбань людства. Кожна нація, держава, етнос дбають про свою спадщину, оберігають її і забезпечують їй нормативний захист. Історія людства дала нам безцінні свідоцтва творчих здобутків багатьох поколінь відомих і безіменних будівничих храму культури. Разом з тим маємо численні приклади нищення і втрат за різних історичних обставин колосальних культурних цінностей. Особливо трагічний слід для України залишило по собі ХХ століття, позначене кількома революціями, двома світовими війнами та численними локальними конфліктами, жертвою яких ставали надбання культури. Сьогодні, у зв’язку з набуттям у 1991 році незалежності та зростом національної самосвідомості українців, перед нашою державою постало актуальне завдання повернення культурної спадщини народу, що протягом декількох століть розкрадалося поневолювачами України. Проте, з перших кроків молодої української держави стало зрозумілим, що вирішення цієї проблеми не є таким легким, як здавалося спочатку. Проблема дослідження повернення культурних цінностей на даний час розроблена не в усіх аспектах. Крім праць радянських науковців, які активно вивчали питання в післявоєнний період з метою повернення культурних цінностей в СРСР на сьогоднішній день мають місце дослідження українських істориків: М.Дубика, С.Кота, I.Лосiєвського, О.Ошуркевича, М.Ткаченка, О.Федорука. Це перші i єдині поки що дослідження, які досить глибоко i не упереджено висвітлюють долю українських музеїв та архівів під час війни. Пошукові праці написані на великій, досі невідомій радянським дослідникам джерельній базі i спростовують багато стереотипів, прийнятих у радянській iсторiографiї. Крім українських, активно включились у вирішення цієї проблеми незаангажовані закордонні дослідники, для яких важливим є принцип історичної справедливості, а не сумнівні амбіції: П. Грiмстед (США), В.Айхведе, А.Хербст, М.Катер (Німеччина). Основним змістом даних праць є висвітлення обставин, за яких культурні цінності зникли з України, але не всі вони ретельно розглядають механізми повернення даних цінностей. Це питання з історичної, культурологічної площини переходить у політичну сферу, сферу міжнародних відносин і дипломатії. Мало знати, що зникло, мало знати, де воно знаходиться (хоча це також немаловажні аспекти), важливо – зуміти повернути. Всі ці дані викликають доволі проблемне запитання: чи є сьогодні можливим для України повернути всі ті культурні цінності, що зникли з її території? Дане дослідження ставить за мету проаналізувати потенціальні можливості повернення культурних цінностей, що були втрачені за часів бездержавності, на Україну. Об’єктом дослідження виступають культурні цінності України. Предмет дослідження – правові аспекти повернення культурних цінностей на Україну. Для досягнення мети дослідження передбачено виконання наступних завдань: − проаналізувати сучасне Законодавство України, інформаційну базу міжнародних договорів щодо цього питання; − дослідити стан вирішення проблеми державними органами України на сучасному етапі; − визначити степінь імовірності повернення культурних цінностей на Україну; − розробити практичні рекомендації у вигляді пропозиції проекту повернення культурних цінностей. Методи дослідження. Мета і завдання дослідження зумовили використання комплексу методів дослідження. У теоретичній частині використано методи аналізу, узагальнення та синтезу існуючого наукового матеріалу з проблем повернення культурних цінностей. В практичній частині застосований метод контент-аналізу наукової та профільної літератури, періодичних видань, здійснено моделювання практичної ситуації повернення культурних цінностей, розроблено проектна пропозиція щодо цього питання. Висновки Культурні цінності визначають єдність і цілість спадщини, символізують нерозривність розвитку суспільства, пов’язуючи минуле з сучасним, а сучасне з майбутнім. Спадщина є тим ключем, що забезпечує взаємопізнання та взаєморозуміння між народами. Для кожного з них формування власної історичної самосвідомості, усвідомлення себе як повноправного і самобутнього учасника світового історико-культурного процесу становить важливу віху розвитку по лінії прогресу. Україна зробила чимало кроків для вирішення зазначеної проблеми як у політичному, так і в практичному плані. Документи з цієї проблеми Генеральних сесій ООН, конвенції ЮНЕСКО прислужилися розвитку цієї проблеми в нашій державі. Прагнення зберігати національну спадщину, повернути на свою територію незаконно вивезені пам’ятки історії та культури дістають підтримку світового товариства. Проблема повернення культурних цінностей розбивається на підпроблеми відповідно до історичного періоду та політичної формації, яка тоді панувала на українських землях: 1) польський період; 2) австро-угорський період; 3) період Російської імперії; 4) радянський період. Відповідно до цих підпроблем можна визначити степінь імовірності повернення культурних цінностей на Україну: польській період і австро-угорський період – дуже неймовірно; період Російської імперії і радянський період – імовірно. Причини, що обтяжують вирішення цієї проблеми, можна виділити в групи історичного, політичного та юридичного характеру. До групи історичних причин слід віднести труднощі пов’язані з виявленням історичних фактів, місць знаходження, обставин, за якими культурні цінності були вивезені з території України. Чим далі в часі знаходиться розгадка певного питання, тим складніше її знайти. До групи політичних причин можна віднести труднощі, які виникають сьогодні між Україною та державами, від яких залежить вирішення того чи іншого аспекту проблеми. А до таких держав, відноситься не тільки Німеччина, Польща і Росія, а, практично, вся Європа – бо культурні цінності неодноразово передавалися, перепродавалися як на державному рівні, так і на приватному. Добросусідські відносини, відносини взаємопорозуміння між державами сприяють вирішенню даної проблеми. Холодні або напружені стосунки не дають вести мову в конструктивному руслі. До групи юридичних труднощів відносяться проблеми пов’язані з правовим забезпеченням вирішення проблеми. На жаль, на сьогоднішній день, не є можливим певну культурну цінність, яка віднайшлася за кордоном, відразу повертати до України. Відсутні механізми відчуження, не розроблені міжнародні угоди, які б дозволили безумовно та оперативно це зробити. Слід враховувати той факт, що крім захисту національних інтересів в області культури, існує правовий захист, наприклад, інституту приватної власності, який є одним із основних на Заході. Практика вирішення проблеми повернення культурних цінностей України з Голландії, показала, що сьогодні ця держави не збирається відповідати за дії профашистської Голландії, які мали місце в ході Другої світової війни. І таких правових аспектів, які потребують врегулювання на міжнародному рівні виявляється з часом все більше і більше. Дослідження проведене в ході цієї роботи показало, що єдиний шлях, який зможе привести до вирішення проблеми повернення культурних цінностей на Україну, це шлях взаємних поступок, шлях доброї волі, шлях поступового правового оформлення необхідних дій. І хоч в даному випадку розв’язування проблеми розтягується в часі, на сьогоднішній день це найбільш вірне рішення. ∞ См. работу «Правові засади та проблеми повернення культурних цінностей»
-
"Русалка Дністрова” як вісник національного пробудження
ВСТУП. …………………………………………………………………..……. 3 1. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В КІНЦІ XVIII – ПОЧАТКУ ХІХ СТОЛІТТЯ. . ………..………………………………………….6 2. “РУСАЛКА ДНІСТРОВАЯ” – ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОБУДЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ. ………….…...………………………………12 2.1.Діяльність “Руської Трійці” – початок національного та культурного відродження на західноукраїнських землях на початку ХІХ століття. ………………………………….………...…….12 2.2.“Русалка Дністровая” – як дзеркало національної свідомості…...17 2.3.Початок становлення нової літератури на Галичині…..………...20 2.4.Втілення ідей європейського романтизму в творчості “Руської Трійці” – головна ознака революційної спрямованості альманаху “Русалка Дністровая”….......………………………….…..28 ВИСНОВКИ ………………………………………………………………..38 ЛІТЕРАТУРА ……………………………………………………………………...40 Вступ. Явися, “Русалко Дністрова”, І знову засяє нам день, Як свято, як вічна обнова, Нехай оживе рідна мова У лунах столітніх пісень! Олесь Лупій, “Руська мова” Однією з трагічних сторінок історії України є втрата нею незалежності наприкінці XVIII століття та підупадання під владу Росії та Австрії – двох наймогутніших імперій тодішньої Європи. Росії стали належати Лівобережна Україна, Правобережжя, Слобожанщина та Південна Україна. До Австрії відійшли Галичина, Буковина і Закарпаття. З самого початку уряди обох імперій розпочали проводити по відношенню до України так звану “колоніальну політику” з метою ліквідувати особливості їх політичного, економічного, а в перспективі – і культурного життя. Принцип денаціоналізації, який при цьому використовувався, передбачав насадження російської (німецької) мови, поглинення української культури, асиміляцію та розчинення українців серед представників пануючої нації. Національна політика, наприклад, Російської імперії була спрямована в Україні на прискоренні процесу перетворення українців у “справжніх росіян”. Українців позбавляли права на власну освіту і користування рідною мовою, обмежували вільний розвиток національної культури. Уряд вживав всіх заходів, щоб стерти у свідомості українців будь-яке відчуття своєї окремішності. Не кращим було становище на західноукраїнських землях. Тут національна політика австрійської монархії поєднувалась з утисками за національною ознакою з боку польської шляхти. Правлячі кола намагалися опертися на польську меншість для більш успішного підкорення українців. Ще до приєднання Галичини до Австрійської імперії поляки протягом тривалого часу проводили політику “ополячення” та “окатоличення” українців. Коли австрійський уряд прийшов на ці землі він, застав тут необмежену владу польської шляхти, відсутність промисловості і торгівлі, великих міст і нормальних шляхів сполучення, бідність неосвіченого (шкіл взагалі не було), закріпаченого сільського населення. Не трапилося корінних змін на Західній Україні і при австрійському пануванні. До польського утиску на все українське додався утиск Австрійської імперії, культура якої істотно відрізнялась від культури слов`янських народів. Тим більшого враження призвів на сучасників вихід у світ поетичної збірки “Русалка Дністровая” у 1836 році, яка була надрукована у Будимі (Будапешті) стараннями молодих українських патріотів – членів “Руської Трійці”. Це був літературний альманах, який включав до себе зібрання усної народної творчості, а також твори молодих українських поетів-романтиків. Причому всі твори в збірнику були написані живою народною мовою, що на ті часи було взагалі непересічною подією. Випуск “Русалки Дністрової” був своєрідним викликом демократичної молоді державній реакції, протестом проти денаціоналізації і роз`єднання українських земель. За суттю, альманах став політичним маніфестом українського національного руху. Як в умовах жорстокої антиукраїнської політики Австрійської імперії зміг бути випущений збірник кращих зразків української літератури того часу? Як вдалося, незважаючи на примусове втілення у життя всього німецького або польського, зберегти традиції українського народу, не забути рідну мову, а ще й примножити здобутки української культури, поставити її врівень з сучасними досягненнями літератури того часу? Розгляду цих питань і присвячується надана робота. Метою цього дослідження є висвітлення умов і обставин, завдяки яким побачила світ “Русалка Дністровая”, а також показати роль і значення цього збірника для подальшого розвитку української мови та української літератури. Незважаючи на успіх альманаху серед сторонників українського відродження, можна припуститися висновку, що в умовах подальшого розвитку австрійської та польської реакції, значення “Русалки Дністрової” було обмежено кількістю своїх читачів та не знайшло широкого розповсюдження серед українського населення того часу. Завдання цієї роботи можна визначити такими: 1. Показати рівень культурного та національного життя українців, стан української літератури на західноукраїнських землях наприкінці XVIII - початкуXIX, тобто напередодні виходу у світ альманаху “Русалка Дністровая”; 2. Висвітлити роль західноукраїнських культурних діячів того часу в збереженні та розвитку української культури, а особливо – роль та участь в цьому процесі членів “Руської Трійці” – Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича, Якова Головацького; 3. Проаналізувати вплив зовнішніх обставин, а саме: вплив європейської культури, на розвиток української культури і літератури на західноукраїнських землях, а також вплив літератури Наддніпрянської України; 4. Показати, яким чином твори збірника “Русалка Дністровая”, могли сприяти розвитку національної свідомості української нації; 5. Зробити висновок про значення збірника “Русалка Дністровая” в контексті збереження української мови від повного знищення в умовах жорстокої, імперської політики того часу, а також для розвитку сучасної української літературної мови. ВИСНОВКИ. З проведеної роботи ми бачимо, що “Русалка Дністровая” виникла не на голому місці, як здавалося б раніше. Її появі передувала величезна діяльність церковних діячів, українських священиків греко-католицької церкви, які з кінця XVIII ст. розпочали роботу з культурного просвітительства українського селянства та відродження його мови, зокрема, церковнослов`янської. Хвиля романтизму в європейській літературі, яка прийшлася на Україну на початку ХІХ століття, примусила суспільство, навіть його верхні верстви, звернути увагу на життя простого народу, здивуватися величчю його духовних надбань. Ніякі імперські реформи не змогли зупинити цей процес. Повальне захоплення інтелігенцією (і не тільки українською) краєзнавством та фольклористикою відкрило для громади існування на диво талановитого та поетичного українського народу. Греко-католицькі священики Галичини, які були єдиною і, на жаль, нечисленною верствою українського населення, виховали в своєму колі нове покоління молоді, яке, увібрав в себе всі кращі демократичні та революційні ідеї того часу, змогло через нові літературні засоби , створити українську літературу ХІХ ст. з “живою” українською мовою. Твори “Русалки Дністрової” показали, що український народ має не тільки героїчне минуле, а й велике майбутнє. “Русалка Дністровая” надала поштовх для всіх прогресивних українців того часу на здійснення національного Відродження. Український народ довів, що він справжній охоронець своїх національних інтересів. Ніяка реакція, ніяка “колоніальна” політика не здатна була змусити простий український народ забути своє минуле, свою культуру. Діячі “Руської Трійці” своєчасно й майстерно узагальнили духовні надбання народу та довели до широкої громади ці твори у вигляді збірника “Русалки Дністрової”. Незважаючи на невеликий тираж, цензурні перепони та роз`єднаність українців по різних державах, “Русалка Дністровая” справила на сучасників справжнє революційне враження. Вона стала справжнім революційним вісником, вісником національного пробудження. ∞ См. работу «"Русалка Дністрова” як вісник національного пробудження»
-
Аналіз психологічних ідей у творах Франка і Драгоманова
Вступ 3 Розділ І. 7 ФОРМУВАННЯ ТА ЗМІСТ ПСИХОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ М.П. ДРАГОМАНОВА ТА І.Я. ФРАНКА 7 1.1. Становлення наукового світогляду М.П. Драгоманова. 7 1.2. Формування психологічних концепцій І.Я. Франка 12 Висновки до 1-го розділу 20 Розділ ІІ 21 РЕАЛІЗАЦІЯ ДРАГОМАНОВИМ І ФРАНКО СВОЇХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОГЛЯДІВ У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІЙ І ТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 21 2.1. Ідеї М.Драгоманіва в області психології особистості і психології народів. 21 2.2. Внесок І. Франка в педагогічну психологію, психологію особистості та психологію правопорушника. 24 Висновки до 2-го розділу 30 Загальні висновки 31 Список використаної літератури 33 Вступ Актуальність теми дослідження пов’язана з тими процесами, що сьогодні відбуваються в світовій психологічній науці. Їх основу складає те, що значна кількість психологів стверджує про наявність кризи сучасної психології і для цього пропонують повернутися до моменту становлення цієї науки з метою переосмислення та зміни її предмету дослідження. Існуюча думка про сьогоднішню психологію як ту, що знаходиться в кризі інколи зустрічає заперечення: затверджується, що вона інтенсивно розвивається як академічна наука, про що свідчать тисячі томів монографій, сотні наукових журналів, численні конференції, симпозіуми і конгреси і т.п. Як практично орієнтована область знання психологія затребувана соціумом, а послуги психологів добре оплачуються. Таким чином, є продукція і затребуваність, тому слід уточнити: коли психологи говорять про кризу – йдеться саме про наукову психологію кінця ХХ – початку ХХІ століття. Як будь-яка наука, що покликана адекватно пояснювати свій предмет, психологія претендує на створення теорії психічного. І, будучи чесною перед собою, вона визнає: моделі, які вона продукує, поки вельми далекі від того, щоб дати несуперечливу картину психічному життю людини у всій її повноті і складності. Якщо виявляється, що наука її спрощує, піддає редукції, зводить до якихось приватних проявів, то саме ця обставина і примушує говорити про наявність кризи в психології. У цьому значенні не підлягає сумніву криза сучасної психології, навіть враховуючи досягнення і напрацювання у всіх її областях і галузях. Крім того, фіксація кризи є додатковим стимулом, що коректує напрям розвитку наукової психології. Одним із доказів кризи психологічної науки є те, що науковцями практично не досліджується такі феномени психічного життя людини як творчість і духовність. І хоч вони й представляють об'єкт для психологічного дослідження (що природно і тривіально), але і творчість (і особливо духовність) є істотною проблемою для психології, причому таку проблему, яку в сучасних умовах вирішити надзвичайно непросто: насправді в рамках традиційної загальної психології для духовності "місця" взагалі не передбачено, а творчість зводиться найчастіше до елементарної "нетривіальності" в ухваленні того або іншого рішення. На наш погляд, це означає, в першу чергу, слабкість загальної психології. Проблема дослідження цих феноменів базується на розумінні того, що загальна психологія повинна забезпечувати "робочі простори" для вивчення основних психологічних проблем. І, якщо, скажімо, духовність взагалі не передбачена як "вимірювання" психічних явищ, то це, в першу чергу, проблема того навчання, яке виступає як загальна психологія, тобто тієї концепції, яка створює дослідницькі простори і способи розуміння психічного в цілому і його окремих проявів, зокрема. Найбільш радикальним вирішенням даної проблеми стало би повернення до джерел, витоків наукової психології, що постала як наука в сучасному розумінні цього слова у другій половині ХІХ століття – саме тоді відбувся поворот до фізіологічного, матеріалістичного оцінювання психічних явищ, заклалися основи добування „позитивного” знання, в яких не було місця для такого „незручного” об’єкта досліджень як духовність і творчість. І якщо деякі науковці (особливо російські) пропонують повернутися до робіт Л. Виготського, К. Юнга з метою переосмислення шляхів розвитку психології, то для українського дослідника вкрай важливо проаналізувати твори вітчизняних мислителів, що жили і діяли наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, тобто саме тоді, як вважається, відбулося становлення сучасної, емпіричної психології. Найбільш характерним для українського наукового простору того історичного періоду було відсутність професіональних психологів, спеціалістів, які б цілеспрямовано займалися розробкою проблем, що турбували б світову психологічну спільноту. По-перше, це пояснювалося відсутністю достатньої конституалізації психології як науки взагалі. А по друге, Україна, що була роздерта між двома імперіями, не мала можливості мати власну національну наукову базу. Окремими питаннями психології, відображенням душевного життя людей в значній степені займалися українські письменники, публіцисти, філософи, мислителі – всі передові люди того часу, особливе місце серед яких займають постаті М.П. Драгоманова і І.Я. Франка. Вони не були професійними психологами, однак ними аналізувалися та осмислювалися всі тогочасні новітні ідеї і досягнення наукової думки щодо розв’язування проблем внутрішнього світу людського індивіда. Це знаходило відображення в їх роботах, які уявляли собою не тільки своєрідну інтерпретацію і еволюцію існуючих психологічних теорій, а й містили свої шляхи і способи пізнання психології людини. Дослідженню творчої спадщини М.П. Драгоманова і І.Я. Франка присвячено багато монографій і розвідок як сучасних вчених, так і науковців минулого. Основним змістом аналізу робіт Драгоманова була його політична, публіцистична та історична діяльність. Першими дослідниками його літературно-публіцистичної діяльності стали його сучасники, більш молодші товариші та однодумці письменника: Б.О. Кістяківський, М.І. Павлик, І.Я. Франко. За радянських часів значний вклад в осмислення спадщини Драгоманова внесли М.П. Возняк, С.В. Глушко, Г.К. Житецький, Р.П. Іванова, В.Л. Лукеренко, В.О. Міяковський, В.Г. Сарбей, В.Г. Сокуренко. В сучасній Україні відомими є роботи Т.Г. Андрусяка, В.А. Довгича, А.М. Катренка, А.М. Круглашова, О.Ф. Скакуна, П.М. Федченка. І.Я. Франко, на відміну від М.П. Драгоманова, відомий також значними напрацюваннями в області художньої літератури, що до досліджень творчості Франка як суспільно-політичного діяча додало значну кількість робіт літературознавчого та мистецтвознавчого змісту. Ще за життя Франка його праці були піддані аналізу та оцінці з боку сучасників (М. Мочульський, М. Коцюбинський, А. Крушельницький, М. Євшан, С. Єфремов, С. Петлюра та ін.). За радянських часів Франкова художня проза і поезія висвітлювалась в публікаціях О. Білецького, О. Бойко, Б. Бунчука, П. Волинського, І. Денисюка, М. Зерова, Є. Кирилюка, Р. Кирчіва, Ю. Кобилецького, І. Ковалика, Л. Міщенко, О. Мороза, А. Музички, М. Рильського, Г. Сидоренко, А. Скоця, М.Сулими, П. Филиповича, З. Франко, С. Шаховського, Я. Яреми. За незалежну Україну творчість Франка стала об’єктом ґрунтовних різноаспектних студій (праці Л. Бондар, Р. Голода, З. Гузара, Т. Гундорової, Б. Кир’янчука, М. Легкого, Т. Пастуха, Б. Тихолоза, М. Ткачука та інших). Проблеми художнього психологізму, що стали предметом аналізу в дисертації, досліджували на матеріалі прози чи окремого твору Франка З. Гузар, Ж.Букетова, І.Папуша, М. Ткачук, А. Журбенко, Б. Кир’янчук, Т. Митрик, І. Приходько, О. Хрущ та інші. Однак, при всій різноманітності аналізу творів наших славетних письменників минулого, недостатня увага приділялась загальному аналізу їх робот з точки зору психологічної науки. Автори, висвітлюючи окремі аспекти внутрішнього світу людини, що мали місце в різних творах письменників, практично не приділяли уваги оцінці їх спадщини з точки зору методологічної основи для майбутніх досліджень психології. Тому метою даної роботи є вивчення й аналіз творів М.П. Драгоманова і І.Я. Франка з точки зору психологічної науки, дослідження їх ідей, які б могли дати певний матеріал для осмислення шляхів розвитку психології. Об’єктом дослідження при цьому виступають всі твори М.П. Драгоманова і І.Я. Франка, що написані ними в період свого становлення та наукової діяльності. Предметом дослідження – психологічні ідеї даних авторів в усіх їх різноманітності та зв’язку. На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання: – виявити методологічні основи, на яких базується психологічний світогляд М.П. Драгоманова і І.Я. Франка; – проаналізувати ідеї даних авторів стосовно педагогічної психології, виховання і формування особистості; – узагальнити підхід письменників до проблем психології мас, етнопсихології, психології народів. Методи дослідження. Універсальний характер творчості М.П. Драгоманова і І.Я. Франка вимагає різноманітних дослідницьких підходів, допоміжних методик аналізу і інтерпретації тексту їх творів. Тому в дослідженні використовується широкий спектр методологічних тактик, зокрема системний, порівняльно- та культурно-історичний, біографічний, типологічний, психологічний методи. Загальні висновки Творчість М.П. Драгоманова і І.Я. Франко повертає нас до часу зародження психологічної науки, коли вирішувалося питання, яким повинен бути предмет психології. Основний акцент в той час був зроблений на позитивістський, матеріалістичний напрям, котрий залишав багато неясного в численних питаннях духовного світу людини. Драгоманов і Франко як інтелектуальні продукти своєї епохи в цілому підтримували той підхід, однак в процесі своєї творчості і суспільно-політичної діяльності вони по-новому розпочали осмислювали можливості і завдання „науки про душу”. Людина, за їхніми уявлення, створіння набагато складніше, ніж комплекс психофізіологічних реакцій, а такий феномен як душа людини, дух нації неможливо піддати ніякому емпіричному дослідженню. В працях Драгоманова і Франко значне місце приділяється таким поняттям як душа, дух, духовність – всьому тому, що не складає предмет сучасної психології, однак являється основополагаючими елементами або суттю існування людини, основою її внутрішнього світу. І Драгоманов, і Франко добре розуміли потаємні думки і мотиви поведінки людського індивіда, вони знали всю тяжкість протиріч між духовним і матеріальним. Педагогічна діяльність Драгоманова і Франка надала для них величезний матеріал щодо можливостей психіки, пізнавальних можливостей людини. Наші видатні співвітчизники зробили не прямий, а опосередкований внесок в психологічну науку. Вони не писали психологічних трактатів, не захищали дисертацій з психологічної тематики, однак в своїх роботах (і особливо в працях Франка) неодноразово піднімали психологічні проблеми, ставили питання щодо необхідності вдосконалення наук про внутрішній світ людини, використання психологічних знань для покращення умов існування людини і суспільства в цілому, підвищення духовності. Найбільша увага до внутрішнього світу особи і спроб його осягнення приділяється в творчості І. Франка. В багатогранній спадщині письменника значне місце посідають психологічні ідеї, які були тісно пов'язані з його різнобічною діяльністю і являли собою невід'ємну частину його наукового світогляду, літературознавчих і педагогічних поглядів. Франко як мислитель, учений і митець виявив досить велику обізнаність у багатьох питаннях філософсько-психологічного характеру, загальної психології та особливо психології художньої творчості. Він ґрунтовно вивчав новітні течії в психології, критично їх переосмислював, вирішуючи ті чи інші психологічні питання. Відхід Франко у своєму пізньому етапі творчості від матеріалістичних основ, свідчить про те, що він скоріш, ніж хто, відчув, що „позитивне” вивчення внутрішнього світу людини не може мати достатньої перспективи. Можливо, осягнення такого складного психологічного феномену як свідомість людини повинно мати принципово новий підхід, що стане революційним в історії психології. Сьогодні, на початку ХХІ ст., коли психологічна наука відкрито заявляє про кризу в пізнанні духовної сфери, ми зіштовхуються з тими же проблемами, що стояли у кінці ХІХ – на початку ХХ ст., і які приводять нас до необхідності відшукувати відповіді на питання в ідеалістичних принципах і підходах. Ідеї, які були закладені в працях Драгоманова і Франко, змушують нас повернути увагу на ірраціональні поняття і феномени духовного життя суспільства і індивіда, прагнути до відшукування нових шляхів їх осягнення. Творчість і духовність – поняття, які в наш час становляться все більш актуальними – можуть бути пізнані тільки за умов принципово нового наукового підходу. Однак, на цей час, на жаль, людство ще не виробило ані достатніх духовних основ, ані нових наукових психологічних теорій, які б влаштовували і матеріалістів, і ідеалістів. Драгоманів і Франко тільки торкнулися цієї проблематики, вони були, можливо, найпершими вітчизняними мислителями, що пропонували поєднати наукові, „позитивні” підходи до вивчення внутрішнього світу людини і ірраціональні науково-методологічні підходи при цьому. ∞ См. работу «Аналіз психологічних ідей у творах Франка і Драгоманова»
|
Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.
Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.
|
|