Зміст Зміст 1 Вступ 2 Розділ 1 Концепція творчості В.Симоненка 4 Розділ 2 Основні мотиви лірики В.Симоненка 7 Розділ 3 Емоційно-експресивна лексика в реалізації мотивів лірики В.Симоненка 22 Висновки 29 Література 32 ∞См. работу «Лірика Симоненка»

Вступ 3 I. В. Симоненко – поет з когорти шістдесятників 5 ІІ. Традиції і новаторство у поезії В. Симоненка 12 III. Тематична різноманітність творчості В. Симоненка 16 3.1. Патріотична лірика 16 3.2. Духовна краса і велич простої людини 19 3.3. Інтимна лірика та сатира 22 Висновки 25 Література 27 ∞См. работу «Значення творчості Симоненка в національному відродженні української культури»

Тема: я відкриваю збірку поезій А Рембо Предмет: зарубіжна література Вид: твір ∞См. работу «я відкриваю збірку поезій А Рембо»

Зміст 1 Вступ 2 Розділ 1 Концепція творчості В.Симоненка 4 Розділ 2 Основні мотиви лірики В.Симоненка 6 Висновки 30 Література 33 ∞См. работу «Основні мотиви лірики Симоненко»

Зміст 1. Гуманістичний і феноменологічний підхід до аналізу особистості 3 2. Вікові й індивідуальні особливості розвитку і виховання особистості 7 Література 13 ∞См. работу «Гуманістичний і феноменологічний підхід до аналізу особистості»

Я відкриваю збірку поезій А. Рембо... ∞См. работу «Я відкриваю збірку поезій А. Рембо...»

n/a ∞См. работу «Тема кохання у творчості В.Симоненка»

Вступ 2 Основні віхи біографії поета 3 Висновок 7 Список використаних джерел 9 ∞См. работу «Біографія Василя Симоненка»

ПЛАН 1. Сторінки життя поета 3 2. Основна тематика та мовознавчі характеристики поезій Ольжича 5 ЛІТЕРАТУРА: 10 ∞См. работу «МОВОТВОРЧІСТЬ ОЛЕГА ОЛЬЖИЧА»

1. УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО У КОНТЕКСТІ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ 2 2. СЕНТИМЕНТАЛЬНИЙ ПАФОС 8 3. ТЕАТР ЯК ВИД МИСТЕЦТВА 10 ЛІТЕРАТУРА 12 ∞См. работу «УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО»

Вступ...................................................................................................................3
Розділ 1. Гуманістичний характер соціальної роботи....................................5
1.1. Поняття гуманізму та його прояв у суспільному житті...................5
1.2. Гуманістичний фундамент соціальної роботи..................................8
Розділ 2. Сутність соціальної роботи як орієнтації на
гуманістичні моделі особистості.....................................................12
2.1. Особливості соціальної роботи та професіоналізм
соціального працівника......................................................................12
2.2. Гуманістична сутність роботи соціального працівника..................15
Розділ 3. Технологія реабілітації підлітків з девіантною поведінкою
на основі гуманістичного підходу....................................................19
3.1. Принципи соціальної реабілітації девіантних дітей.........................19
3.2. Використання у роботі із девіантними підлітками
технологій орієнтованих на гуманістичні моделі..............................21
Висновки...............................................................................................................28
Список використаної літератури........................................................................30


∞См. работу «Технології орієнтовані на гуманістичні моделі особистості»

План Вступ 3 1. Образ матері в поезії А. Малишка 3 2. Поезія Б. Олійника про матір 6 3. Образ матері в творчості В. Симоненка та І. Драча, Д. Павличка 8 Заключення 15 Література 16 ∞См. работу «Образ матері в творах українських поетів другої половини ХХ ст. »

ЗМІСТ Вступ 3 1. Ірраціоналістично-гуманістичний напрямок у сучасній філософії 4 2. Позитивізм: сутність та еволюція 7 3. Сучасна релігійна філософія 10 Висновок 14 Список використаної літератури 15 ∞См. работу «Основні філософські напрямки ХХ ст.»

План 1. Специфіка гуманізму Відродження 3 2. Антропоцентризм і проблема особистості 7 3. Діалектика М. Кузанського, Дж. Бруно, Г. Галілея 10 Висновки 17 Список використаної літератури 19 ∞См. работу «"Антропоцентричний, гуманістичний характер філософії Відродження"»

План. 1. Вступ у нову епоху. 2. Площинні світи. 3. Епоха самоствердження людської особистості. 4. Гуманізм епохи відродження. ∞См. работу «Епоха відродження та її гуманістичний зміст»

План Вступ 2 1. Поняття „практика” 3 2. Структура практики 7 3. Форми і рівні практичної діяльності 8 4. Гуманістичний зміст практики 10 5. Функції практики 16 6. Практика як критерій істини 20 Висновки 24 Список використаної літератури 25 ∞См. работу «Практика як специфічно - людський спосіб освоєння світу»

Зміст ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ РОЛІ ВАСИЛЯ ГОЛОБОРОДЬКА У ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОЦЕСІ 5 РОЗДІЛ 2. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПОЕТА 12 2.1 Фольклорно-краєзнавча експедиція та участь В. Голобородька в ній 12 2.2 Біографія митця 14 2.3 Аналіз поезій Василя Голобородька 18 ВИСНОВКИ 26 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 28 ∞См. работу «. АНАЛІЗ РОЛІ ВАСИЛЯ ГОЛОБОРОДЬКА У ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОЦЕСІ»

Вступ 2 1. Психодинамічний напрямок теорії особистості З. Фрейда. 3 2. Аналітична теорія особистості: Карл Густав Юнг. 7 3. Ерік Еріксон Еріх Фромм і Карен Хорні: егопсихологія та пов язані з нею напрямки в теорії особистості. 11 4. Психосинтез: Роберто Ассаджіолі. 15 5. Трансперсональна психологія: Станіслав Грофф. 18 6. Гуманістичний напрямок у психології. 23 Висновки 27 Список використаної літератури 28 ∞См. работу «Класичні та сучасні психологічні теорії особистості»

10. Гуманістичний зміст онтологічного розуміння культури 3 20. Вплив культури Месопотамії, Давнього Єгипту, Давньої Палестини, Давньої Індії та Китаю на культуру людства 4 30. Світоглядні принципи античності та європейська культура 7 40. Середньовічна культура як синтез пізно античної, християнської та варварської традицій 9 50. Утилітаризм та експериментальна наука в культурі ХІХ ст. 11 60. Характерні риси і особливості духовної культури Київської Русі 13 70. Ідейні та художньо-естетичні течії в українській культурі в період “політичної відлиги” (1956-1961 рр.) 15 80. Постмодерн – поворотний епізод в історії культури Заходу 16 Література 18 ∞См. работу «Контрольна з культурології»

1. Проблема ціннісного характеру світоглядного знання. Універсалізм і субстанціоналізм філософського знання. 3 2. Проблема буття і людини у філософії Платона і Аристотеля. 5 3. Гуманістичний, антропоцентриський характер філософії Відродження. Данте і Петрарка. 7 4. Національно-ментальний контекст російського марксизму. 9 5. Структуралізм і пост структуралізм. (М.Фуко, Ж.Лакан, Ж.Дерріда). 11 6. Філософія періоду відродження українського духовного життя (В.Винниченко, М.Грушевський, В.Зеньковський). 13 7. Практика як специфічно людське світовідношення 17 8. Соціальна сфера життя суспільства. 19 9. Філософія науки. Наука як соціальний інститут. 21 Література 23 ∞См. работу «Контрольна філософія »

Зміст Вступ 3 1. Система психологічного знання в соціальній роботі 6 1.1 Основні психодинамічні теорії 6 1. 2 Основні поведінкові психологічні теорії 11 1. 3 Основні психологічні екзістенціально-гуманістичні теорії 13 2. Психологічне забезпечення соціальної роботи 19 2.1 Психодинамічна практика роботи з клієнтом 19 2.2 Поведінкова практика роботи з клієнтом 24 2. 3 Екзестенційно-гуманістичний підхід у практиці роботи з клієнтом 27 3. Функції психології в соціальній роботі 31 Висновок 34 Використана література 37 ∞См. работу «Система психологічного знання в соціальній роботі»

Зміст Вступ 3 1. Система психологічного знання в соціальній роботі 6 1.1 Основні психодинамічні теорії 6 1. 2 Основні поведінкові психологічні теорії 11 1. 3 Основні психологічні екзістенціально-гуманістичні теорії 13 2. Психологічне забезпечення соціальної роботи 19 2.1 Психодинамічна практика роботи з клієнтом 19 2.2 Поведінкова практика роботи з клієнтом 24 2. 3 Екзестенційно-гуманістичний підхід у практиці роботи з клієнтом 27 3. Функції психології в соціальній роботі 31 Висновок 34 Використана література 37 ∞См. работу «Система психологічного знання в соціальній роботі»

Вступ 3 1. РОЗРОБКА ПОСТУЛАТІВ ГУМАНІСТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В ПРАЦЯХ ЇЇ ГОЛОВНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ 4 2. ПОНЯТТЯ «САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ» І «САМОРЕАЛІЗАЦІЯ» ЯК ФАКТОРИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ 9 Висновки 13 Література 14 Вступ Психологічне вивчення людини завжди наштовхувалося на значні ускладнення, які були викликані складністю предмета дослідження. В історії психології можна виокремити багато різних напрямів і поглядів на розуміння сутності людини, психологічних аспектів її діяльності та існування. В середині ХХ століття, нова на той час, гуманістична психологія в якості "третьої сили" протиставила себе біхевіоризму і фрейдизму, які робили головний акцент на залежності особистості від її минулого. Гуманістична психологія, навпаки, стверджувала націленість людини на майбутнє, можливість реалізації нею своїх потенцій незалежно від "тягаря минулого". Гуманістична психологія постала як напрям в психології, який визнає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему, що уявляє собою "відкриту можливість" самоактуалізації людини. Її положення повинні були відіграти важливої ролі в практиці навчання і виховання людини, в практиці надання їй психологічної допомоги. ∞См. работу «Гуманістичний напрям і його значення в розвитку сучасної психологічної допомоги»

Вступ 3 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ДЖЕРЕЛА ЗАРОДЖЕННЯ ГУМАНІСТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 4 2. РОЗВИТОК ГУМАНІСТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКОВОГО НАПРЯМУ 4 Висновки 4 Список використаної літератури 4 Вступ На думку психологів, гуманістична психологія – це суспільний рух, що зародився усередині психології, і одночасно – теоретична перспектива, яка витримала випробування часом. Обидва ці аспекти вимагають належної уваги і аналізу. У більшості своїх проявів вона віддає пріоритет людському досвіду і наповненому значенням життю розумного суспільства, яке стикається з її втіленнями в творах мистецтва і документальних джерелах минулого і сучасності. Більшість прихильників гуманістичної психології займалася (і займаються) психотерапією, що забезпечує привілейований доступ до людського досвіду, а гуманістичний рух завжди був тісно пов'язаний з прикладною психологією особистісного зростання і змін. Поставши як виклик традиційним для першої половини ХХ ст. біхевіористичному і психоаналітичному напрямам психології, гуманістична психологія вважається "третьою силою" в цій науці, що свідчить про її неабияку значущість в системі наук про людину. Дослідження умов її виникнення і розвитку є корисним для розуміння загального напрямку наукових пошуків про таємничий психічний світ людської особистості. Висновки Гуманістичний напрям в психології зародився всередині ХХ ст. як реакція на чергову кризу в психології. Він став наслідком множини явищ і подій в психологічній науці та суспільній думці того періоду і певним чином відображав сумніви вчених щодо правильності раніш розроблених концепцій людини. Гуманістична психологія намагалася найповніше реалізувати в собі всі напрацювання наук про людину, що існували на той час, створюючи найбільш повну та всеохоплюючу концепцію особистості. Цей напрям спрямований на вивчення смислових структур людини; в ньому як основні предмети аналізу виступають: вищі духовні цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, автономія, психічне здоров'я, міжособистісне спілкування – тобто ті феномени, які за допомогою традиційних теорій неможливо було пояснити. Положення гуманістичного напряму мають важливе значення для здійснення практики психологічної допомоги. Вони привнесли в психологію нові погляди на появу і розвиток психічних проблем людини. Сутність цього методу полягає в розгляді людини як самоактуалізованої особистості, тобто такої, яка має вроджений потяг до самовдосконалення. Перешкоджання цього процесу є причиною розвитку нервових і психічних хвороб індивіда. Даний напрям вивчає психічне здоров'я гармонійних осіб, які досягли вершини особистісного розвитку, вершини самоактуалізації, і на основі цих знань формує принципи і способи психологічної допомоги для інших людей. Гуманістична психологія стверджувала націленість людини на майбутнє, можливість реалізації нею своїх потенцій незалежно від "тягаря минулого". Вона постала як напрям в психології, який визнає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему, що уявляє собою "відкриту можливість" самоактуалізації людини. Її положення повинні були відіграти важливу роль в процесі навчання і виховання людини, в практиці надання їй психологічної допомоги. ∞См. работу «Формування та розвиток гуманістичної психології»

Вступ 3 1. Характерні риси філософії епохи Відродження. Гуманістичний світогляд Данте, Петрарки, Миколи Кузанського, Марсіліо Фічино. 4 2. Пізнє Відродження. Філософія природи Джордано Бруно. Натурфілософія Леонардо да Вінчі. 8 3. Християнський гуманізм Еразма Роттердамського. Філософські погляди Мішеля Монтеня. 11 Висновки 14 Література 15 Вступ Десять середньовічних століть перетворили християнську ідею з прогресивної на таку, що потребувала певних змін або якоїсь корекції. Постійно знаходитися у страху Божому, напевно, не властиво людській істоті, тому не дивно, що наприкінці XIV століття виникли перші публічні спроби висунення альтернативних варіантів співіснування Бога і Людини. „Бог – не суворий суддя, а скоріше – милосердний та гуманний опікун” – така теза прийшлася до вподоби багатьом пригніченим церквою людям в епоху, яку ми зараз називаємо епохою Відродження. Не просто змінювалася свідомість суспільства з „схоластичної” на „гуманістичну”. Як свідчить історія філософської думки, були в той час і сміливі злети думки поодиноких мислителів, митців, науковців, а були і навпаки – перемоги сил, що відстоювали релігійні догмати схоластів. Різні думки існували у суспільстві того часу, схоластичні ідеї чудернацьке поєднувалися з новітніми поглядами, але загальне спрямування суспільної думки йшло в бік відродження віри в Людину, її красоту, міць та особливе призначення в житті. В різних країнах Західної та Центральної Європи тенденція становлення нової концепції буття Людини вплинула на подальший розвиток культури, політики, науки та створила умови для виникнення реформаторських та просвітницьких ідей. Висновки В епоху Відродження відбулися суттєві зміни в соціально-економічному і культурно-духовному житті Західної Європи, зроблено цілу низку наукових і географічних відкриттів, а пригальмована енергія людей стала вивільнятися й набирати видимих рис у різних галузях суспільного життя: в зростанні виробництва, розвитку ремесла і торгівлі, в збільшенні ролі людської індивідуальності в суспільних процесах. Людина поступово звільнялась від тісних рамок феодального ладу і релігійної моралі аскетизму, сліпої покори і соціальної пасивності. Формується нова людина, нова свідомість, виникає гуманістичний індивідуалізм, який орієнтується на практичну суспільну діяльність. Людина як земна чуттєва істота була поставлена в центр світоглядної проблематики: середньовічний теоцентризм поступово витісняється антропоцентризмом, світське світорозуміння виводить людину з-під компетенції релігії, а, відповідно, відбувається докорінна переоцінка цінностей та ціннісних орієнтацій. Багато в чому мало місце повернення до ідеалів і цінностей античної Греції, насамперед її класичного періоду. Саме завдяки цьому ця епоха носить ще і назву "Ренесанс" (Відродження). Як і в античні часи, в центр ставиться культ прекрасної людської особистості, яка гармонійно функціонує і насолоджується земним життям. Вчені-гуманітарії склали особливу течію, що одержала назву гуманізм. Представники цієї течії утверджували ідею права людини вирішувати свою долю, на свободу і гідність, критикували схоластику взагалі та її положення про людину, про її виховання й освіту зокрема. ∞См. работу «Світогляд епохи Відродження »

Білет №1 1. Метрична (квантитативна) система віршування. 2. Сюжет та його елементи. Білет №2 1. Силабо-тонічна система віршування. 2. Архаїзми, неологізми, варваризми. Білет №3 1. Тонічна та силабічна системи віршування. 2. Ода, елегія, послання, романс. Білет №4 1. Поняття про літературний напрям. 2.Анафора, епіфора, симплока, зіткнення, кільце. Білет №5 1. Епос як рід літератури. 2. Алегорія. Метонімія, синекдоха та її види. Білет №6 1. Драма як рід. 2. Сонет і онегінська строфа. Білет №7 1. Лірика як рід. 2. Сюжет і фабула літературного твору. Білет №8 1. Класицизм. Осноні риси. Творі принципи. 2. Порівняння та його види. Білет №9 1. Література українського барокко. Естетична цінність. 2. Способи римування. Білет №10. 1. Література як вид мистецтва. 2. Рима. Види рим. Білет №11. 1. Сентименталізм. 2. Епітети, їх види. Метафора. Білет №12 1. Романтизм. Суть, основні етапи розвитку. 1. Тропи, їх види, особливості. Білет №13 1. Аристотель про трагедію. 2. Ліричні відступи, вставні епізоди, монологи. Білет №14 1. Теорія літератури серед інших літературознавчих дисциплін. 2. Синтаксичні конструкції. Білет №15. 1. І.Франко «Із секретів поетичної творчості» та його ремінісценції у європейському класичному психоаналізі та архетиплології. 2. Види лірики. Білет №16. 1. Багатоманітність напрямів і течій у літературі ХХ ст. 2. Строфа та її види Білет №17. 1. Шеллінг – теоретик літератури. 2. Сюжет і композиція художнього твору. Білет №18. 1. Аристотель, Гегель, Белінський, Франко про родовий розподіл літератури. 2. Ода, елегія, послання, романс. Білет №19 1. Поняття літературного процесу. 2. Пейзаж. Його роль та функції в хужожньому творі. Білет №20. 1. Аристотель про мімезис і катарсис. 2. Тропи, їх види та особливості. Білет №21. 1. Основні тер етико-літературні положення «Лаокоону» Лесінга. 2. Художні паралелізми. Антитеза. Білет №22 1.Теорія класицизму в працях Горація «Послання до Пізонів» та Н.Буало «Мистецтво поетичне». 2. Види драми. Білет №23. 1. Засоби творення образів-характерів в художньому творі. 2. Дума, балада, історична пісня. Спільне та відмінне. Білет №24. 1. Історія розвитку роману. 2. Художня тематика та проблематика літературного твору. Білет№ 25 1. Комедія та її жанрові різновиди. 2. Пафос та його види. Білет №26 1. Жанрові різновиди епічних творів: роман, повість, оповідання, Білет №28. 1. Трагедія та історія її розвитку. 1. Жанрові різновиди роману. Білет №29. 1. Поняття про індивідуальний стиль письменника. 2. Синоніми, омоніми, антоніми. Білет №30 1. Поема та її жанрові різновиди. 2. Етапи розвитку реалізму ∞См. работу «Літературознавство Екзаменаційні білети шпори питання»

Вступ 3 1. Концепція особистості Роджерса. 4 2. Поняття неврозу та особливості його лікування. 7 3. Психотехніка в клієнт-центрованої психотерапії К.Роджерса. 9 Висновки 14 Література 15 Вступ У середині ХХ століття у людства знов з’явилась можливість відчути себе гуманним суспільством. До цього часу пануючі з початку століття фрейдистські і неофрейдистські концепції, лякали існуванням в глибинах людської душі страхітливих інстинктів та потягів, які ставили людського індивіда в один ряд з тваринами. Таким поглядам протиставив себе гуманістичний напрям в психології, котрий визнавав тільки позитив в людському існуванні. Гуманістична психологія стала „третьою силою” поруч з фрейдизмом та біхевіоризмом. Її засновники – А.Маслоу, Г.Олпорт, К.Роджерс – вважали, що фрейдистські, біхеовіристські та інші підходи недостатньо довіряють людині. Своєю головною задачею психологи-„гуманісти” вбачали в необхідності створення умов для розкриття резервів людської особистості. Першим з гуманістичних напрямів прийнято вважати психотерапію Карла Роджерса, або терапію, яка зосереджується на клієнті. Ідеї і практичні підходи Роджерса до максимальної реалізації внутрішніх можливостей людини знайшли розповсюдження не тільки в психології і психотерапії, але і в педагогіці, соціальній роботі, юриспруденції. Вони були взяти на озброєння в політиці, в промисловості, в армії, почали широко використовуватися в релігійній діяльності, здійснили вплив на розвиток сучасної філософії і теології. Дана робота розглядає сутність роджерівських гуманістичних поглядів, їх застосування в психотерапевтичній практиці. Висновки Карл Роджерс і його послідовники виходять з твердження, що до організму і особистості будь-якої нормальної людини від природи закладені позитивні сили, які сприяють здоров'ю, розвитку і вдосконаленню. Роджерс вважав, що прагнення до досягнення свого рівня компетентності і саморозвитку не завжди усвідомлене, а сам цей рівень може істотно індивідуально розрізнятися з своїх біологічно закладених завдатків. З точки зору Роджерса, функціонування людини передбачає наявність внутрішніх тенденцій до самоактуалізації. Ці тенденції можуть блокуватися різними перекрученостями соціалізації, проте їх можна розблокувати в тих випадках, коли відношення „терапевт-клієнт” характеризується безумовним позитивним сприйняттям, правильним емпатичним розумінням, щирістю та повнотою. Недирективний метод Роджерса хоч і не передбачає якихсь складних технічних прийомів, але вимагає від терапевта непідробної щирості, уваги, співпереживання. Невідомо, що є складнішим, чи набути неабиякий досвід оригінальної психотехніки, чи бути справжньою людиною – щирою та гуманною. ∞См. работу «Основні положення гуманістичної теорії К. Роджерса»

Вступ 3 1. Значення італійських мислителів і науковців для розвитку прогресивних ідей Відродження. 4 2. Поширення ідей епохи Відродження в Західній Європі. 9 Висновки 15 Література 16 Вступ Для багатьох країн Західної Європи XV століття було переломним у їх розвитку. Наступала нова епоха – епоха краху феодальної системи і виникнення буржуазних суспільних відносин, котрі руйнували феодальну замкненість господарських стосунків, їхню обмеженість і вимагали простору для подальшого розвитку продуктивних сил. Тільки тепер, власне, закладались основи пізнішого розвитку крупного виробництва. Диктатура церкви була зламана. Поступово зникали примари Середньовіччя. Це дало змогу по-новому подивитися на грецьку стародавність, відродити те, що було втрачено. Відбувається небачений розквіт мистецтва, літератури, математики, механіки, астрономії, медицини. Це була епоха, що мала назву „Відродження”, котра мала вирішальній вплив на подальший розвиток людства, зміну його світоглядних уявлень. Висновки В епоху Відродження відбулися суттєві зміни в соціально-економічному і культурно-духовному житті Західної Європи, зроблено цілу низку наукових і географічних відкриттів, а пригальмована енергія людей стала вивільнятися й набирати видимих рис у різних галузях суспільного життя: в зростанні виробництва, розвитку ремесла і торгівлі, в збільшенні ролі людської індивідуальності в суспільних процесах. Людина поступово звільнялась від тісних рамок феодального ладу і релігійної моралі аскетизму, сліпої покори і соціальної пасивності. Формується нова людина, нова свідомість, виникає гуманістичний індивідуалізм, який орієнтується на практичну суспільну діяльність. Людина як земна чуттєва істота була поставлена в центр світоглядної проблематики: середньовічний теоцентризм поступово витісняється антропоцентризмом, світське світорозуміння виводить людину з-під компетенції релігії, а, відповідно, відбувається докорінна переоцінка цінностей та ціннісних орієнтацій. Багато в чому мало місце повернення до ідеалів і цінностей античної Греції, насамперед її класичного періоду. Саме завдяки цьому ця епоха носить ще і назву "Ренесанс" (Відродження). Як і в античні часи, в центр ставиться культ прекрасної людської особистості, яка гармонійно функціонує і насолоджується земним життям. Вчені-гуманітарії склали особливу течію, що одержала назву гуманізм. Представники цієї течії утверджували ідею права людини вирішувати свою долю, на свободу і гідність, критикували схоластику взагалі та її положення про людину, про її виховання й освіту зокрема. ∞См. работу «Світогляд епохи Відродження»

Зміст Вступ 3 1. Західноєвропейський Ренесанс 4 2. Гуманістичний характер філософії епохи Відродження, Реформації 7 3. Просвітництво і „барокова” філософія 9 4. Проблеми відмінності „космологічного” та „мистецького” періодів філософії Відродження. 11 Висновки 13 Література 14 Вступ Десять середньовічних століть перетворили християнську ідею з прогресивної на таку, що потребувала певних змін або якоїсь корекції. Постійно знаходитися у страху божому, напевно, не властиво людській істоті, тому не дивно, що наприкінці XIV століття виникли перші публічні спроби висунення альтернативних варіантів співіснування Бога і Людини. „Бог – не суворий суддя, а скоріше – милосердий та гуманний опікун” – така теза прийшлася до вподоби багатьом пригніченим церквою людям в епоху, яку ми зараз називаємо епохою Відродження. Не просто змінювалася свідомість суспільства з „схоластичної” на „гуманну”. Як свідчить історія філософської думки, були в той час і сміливі злети думки поодиноких мислителів, митців, науковців, а були і навпаки – перемоги сил, що відстоювали релігійні догмати схоластів. Різні думки існували у суспільстві того часу, схоластичні ідеї чудернацьке поєднувалися з новітніми поглядами, але загальне спрямування суспільної думки йшло в бік відродження віри в Людину, її красоту, міць та особливе призначення в житті. В різних країнах Західної та Центральної Європи тенденція становлення нової концепції буття Людини вплинула на подальший розвиток культури, політики, науки та створила умови для виникнення реформаторських та просвітницьких ідей. Висновки Філософія епохи Відродження повністю змінила відношення людей самих до себе та засвідчує народження нового світогляду, основними рисами якого є гуманізм. Незважаючи на те, що офіційною філософією в ті часи залишалася схоластика, просліджується добре означена тенденція людей того часу винайти нові концепції пояснення свого існування та розуміння Бога. Гуманізм Ренесансу виявлявся в революційних ідеях, спрямованих на означення земної божественності людини: в ідеї її залучення до активної діяльності, в ідеї ствердженні віри людини до себе та ін. У вузькому смислі гуманізм визначається як культурний та ідейний рух, змістом якого є вивчення та розповсюдження античних мов, літератури, мистецтва. Ідеї гуманістів підготували підґрунтя для подальшого розвитку теорії людини, розуміння її сутності та призначення. Гуманізм, який зародився в Італії протягом історично невеликого часу розповсюдився та закріпився в усіх країнах Західної та Центральної Європи, наслідком чого стався революційні зміни не тільки у сферах суспільних відносин, культурі, економіки, а і власне релігії. ∞См. работу «Західноєвропейський Ренесанс»