Меню

Реклама

TOP реферати

Від партнерів

Цікаве

загрузка...

Тема: «Історичні етапи формування етнічної свідомості українців» (ID:33242)

| Размер: 44 кб. | Объем: 36 стр. | Стоимость: бесплатно | Добавлена: 28.03.2010 | Код продавца: 0 |
СодержаниеВступ 3
Розділ І. 6
ПЕРЕДУМОВИ ЗАРОДЖЕННЯ ЕТНІЧНОЇ СВІДОМОСТІ УКРАЇНЦІВ У ДАВНІ ЧАСИ ТА ПЕРІОД КНЯЖОЇ ДОБИ 6
1.1. Дослов’янський і слов’янський періоди історії України. 6
1.2. Початок формування свідомості в період княжої доби. 10
Висновки до 1-го розділу 14
Розділ ІІ. 15
СТАНОВЛЕННЯ ЕТНІЧНОЇ СВІДОМОСТІ УКРАЇНЦІВ В ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ ПЕРІОД. НАБУТТЯ ТА ВТРАТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ 15
2.1. Розвиток національної самосвідомості у литовсько-польську добу. 15
2.2. Піднесення національного духу в козацько-гетьманські часи. 18
Висновки до 2-го розділу 23
Розділ ІІІ 24
ЗРОСТАННЯ СВІДОМОСТІ УКРАЇНЦІВ У ПЕРІОД ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. 24
3.1. Відновлення національного руху в середині та наприкінці ХІХ століття. Австрійська Галичина. 24
3.2. Вирішальний період становлення української нації та її самосвідомості. 30
Висновки до 3-го розділу 32
Загальні висновки 33
Список літератури 36


Вступ
Актуальність роботи. В сучасній Україні поряд із процесами державотворення відбуваються докорінні суспільно-політичні трансформації, які спричиняють зміни характеру відносин між суспільством та державою. Для українських громадян, які представляють різні соціальні групи (етнічні, мовні, релігійно-конфесійні, регіональні тощо), державний статус України актуалізував проблему знаходження спільних засад для комунікації та взаємодії. Внаслідок здобуття Україною державності постала потреба налагодження в суспільстві системного зв’язку, який сприятиме творенню цілісної громадянсько-політичної спільноти, здатної до протистояння внутрішнім і зовнішнім загрозам, та такого, що пов’язуватиме громадян із власною державою як інструментом реалізації національних інтересів.
Велике значення в цих процесах має етнічна свідомість, яка розглядається нероздільно від понять „національна самосвідомість”, „патріотизм українського народу”. Саме національна свідомість повинна стати об’єднуючим фактором для всіх соціальних груп та прошарків населення. Сьогодні слово „українець” становиться все більш тотожним терміну „український громадянин”, а спільність життя в сучасній Україні, загальна доля, спільні глобальні та поточні проблеми, обумовлюють певне зближення та інтеграцію етноспільнот України, формування новітнього єдиного, монолітного політичного етноутворення, що ототожнює собою черговий етап становлення української нації. Вся історія України свідчить про те, що процеси формування національної свідомості відбувалися в Україні на фоні тісної взаємодії з іншими народами та ішли саме шляхом інтеграції різних етнічних і політичних груп, базовим, системоутворюючим елементом яких завжди виступав український етнос.
Етнічна свідомість розглядається в даній роботі як концептуальний вираз національних інтересів та шляхів національного руху українців протягом історії. З одного боку етнічну свідомість слід розглядати як феномен масової свідомості, що виражає інтереси, ставлення, прагнення певної етнічної групи (психологічний підхід), з іншого боку, етнічна свідомість близька до означення її як національної самосвідомості, національної гордощі та самоцінності українського народу (політологічний підхід). В останньому підході становлення етнічної свідомості нероздільно з формуванням та становленням української нації, що й буде розглянуте в даній роботі.
Проблема становлення національної свідомості та формування національної спільноти активно піднімається в Україні в дослідженнях з етнополітології та етнодержавознавства 1990-х рр. – початку 2000-х рр. Українські дослідники О. Антонюк, М. Вівчарик, О. Картунов, І. Кресіна, І. Курас, О. Майборода, Л. Нагорна, М. Обушний, І. Оніщенко, В. Панібудьласка, А. Пономарьов, Б. Попов, В. Ребкало, С. Римаренко, Ю. Римаренко, В. Степаненко, М. Степико, Ю. Шемшученко та інші заклали теоретико-методологічний фундамент досліджень етнополітичних явищ та процесів націостановлення й державотворення в Україні.
Розвиток національної свідомості в історичному процесі становлення нації представлений працями: С. Макарчук., О. Турій "Український етнос (Історичний розвиток)" (1990); "Етнонаціональний розвиток України: Терміни, визначення, персонали" (1993); В. Паучок "Етногенез українського народу і становлення національної символіки" (1993); "Етнос і соціум" (1993); О.Нельга "Курс лекцій з етнології" (1995); "Мала енциклопедія етнодержавознавства" (1996); А. Пономарьов "Етнічність та етнічна історія України" (1996); О. Нельга "Теорія етносу" (1997); "Основи етнодержавства" (1997); "Життя етносу: соціокультурні нариси" (1997); І. Онищенко "Етно- та націогенез в Україні: етнополітичний аналіз" (1997); М. Степико "Буття етносу: витоки, перспективи" (1998); М. Тиводар "Етнологія" (1998); О. Мостяєв "Історичне буття етносу" (1998); В.Надольська "Етнос, Нація. Держава: Україна в контексті світового етнодержавницького досвіду" (2002); "Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність" (2001) тощо.
Особливо треба виділити монографії П. Кононенка: "Українознавство" (1996); "Свою Україну любіть" (1996); і у співавторстві з Т. Кононенком "Український етнос: ґенеза і перспективи" (2003); працю Л. Залізняка: "Походження українського народу" (1996), "Від склавінів до української нації" (1997); книгу В. Барана "Походження українського народу" (2002), в яких, на нашу думку, в найбільш систематизованому вигляді викладений шлях розвитку української нації, становлення її політичної та національної свідомості.
Попри всі перераховані вище праці проблема українського етносу як одного з важливих елементів політичної сфери залишається ще малодослідженою і потребує свого подальшого вивчення. Аналіз особливостей становлення етнічної свідомості в Україні безпосередньо у зв‘язку із реалізацією національних інтересів вимагає подальшого поглибленого дослідження.
Тому метою даної роботи є конкретизація та поглиблення вивчення історичного шляху української нації, висвітлення проблем її етнічної свідомості.
Об’єкт дослідження – національна свідомість українського народу. Предмет – історичні етапи формування етнічної свідомості українців.
Для реалізації мети дослідження спрямовані наступні завдання:
– дослідити розвиток історичного процесу становлення української нації;
– виявити та конкретизувати етапи розвитку самосвідомості українського народу;
– з‘ясувати перспективи становлення політичної нації в Україні на сучасному етапі в контексті формування національної свідомості.
Методологічну основу дослідження становить поєднання загальнонаукових та спеціальних підходів та методів. Серед загальнонаукових застосовувалися насамперед системний та структурно-функціональний методи. Історичний підхід було використано з метою виявлення специфічних рис у національній свідомості українських громадян, з огляду на інерційність перебігу суспільно-політичних процесів та їхню залежність від історичних подій.
Етнополітологічний метод застосовувався для аналізу сутності розбіжностей у сфері масової свідомості українського суспільства та його частин, а також для дослідження взаємного впливу між національними інтересами й національною та громадянсько-політичною єдністю.

Загальні висновки
Етапи формування етнічної свідомості українців можна представити у вигляді певного еволюційного руху: від її простих форм до більш складних, від незначного впливу – до вирішального. Періоди її розвитку, як правило, пов’язуються з періодизацією державності України або становлення українського етносу (нації). Коріння української національної свідомості науковці починають відшукувати у час державотворчого процесу періоду Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, а закінчують дослідженням найвищого її розквіту, що набув практичного втілення у відновленні національного суверенітету наприкінці ХХ століття. Відповідно до цього, складується уявлення, що цей процес поступово набирав оберти, ставав все більш потужним, що й призвело до відродження держави українців.
З одного боку, можна вважати такий підхід правильним. Етнічна свідомість як різновид масової свідомості притаманна конкретним групам та спільностям і є результатом їх сумісної мисленнєвої та психічної діяльності. Зміна соціальних утворень, їх трансформація та перехід на більш високу степінь розвитку спричиняє відповідну зміну свідомості мас, в тому числі й етнічної. Відповідно до цього можна стверджувати, що, навпаки, зниження активності соціальних елементів, призведе до погіршення стану масової свідомості, її деградації.
Не так просто можна віднестися до обґрунтування розвитку етнічної свідомості. На прикладі розвитку української нації видно, що, з’явившись один раз, самосвідомість нації не зникає під впливом соціально-політичних і економічних обставин, а, нібито, знаходиться в „законсервованому” стані будь-який тривалий проміжок часу. В вирішальні моменти історії, особливо, коли постає питання самозбереження нації, свідомість „прокидається” і змушує її „носіїв” – народ – робити активні дії, спрямовані на стабілізацію національного і політичного життя.
Якщо під таким кутом розглядати формування етнічної свідомості українців, то становляться зрозумілим неодноразові втрати державності та підкорення українського народу більш могутнім покровителям. Наприклад, втрата незалежності після періоду Хмельниччини та добровільний перехід під владу московського царя був викликаний необхідністю збереження нації від агресії турків і татар, з якими на той час молода українська держава не мала сил боротися. Існування в складі Російської та Австро-Угорської імперії сприяло зміцненню нації, готувало народ до подальшої боротьби. І хоча багато істориків вважають, що в цей період українська нація ледве не втратила почуття національної ідентичності, насправді, навряд чи можливим є забуття цілим народом свого героїчного минулого та розчинення серед іншого етносу. Значне погіршення життя нації в середині ХІХ ст., посилення національного, економічного, соціального тиску на українців, призвело до відновлення національного руху, спонукало українців відшукувати шляхи набуття незалежності.
Більш значний інтерес викликає становлення етнічної свідомості на початку формування української національності. Це питання дещо перекликається з вищевикладеним поглядом. Адже він пов’язаний із зникненням цілих народів, на базі яких, як вважається постала українська нація. Анти, склавини, скіфи, русичі і навіть слов’яни – були народами, самодостатніми етносами. Як же так сталося, що сьогодні ми не бачимо їхньої державності, мови, ознак культури? Вони зникли нібито безслідно, залишивши після себе нові пагони, хоча на певних відрізках історії ці народи мали свою державність та були відомі своєю могутністю та культурою. У цьому зв’язку можна відзначити, що не завжди етнічна свідомість є запобігаючим фактором збереження народу.
Формування етнічної свідомості, на нашу думку, відбувається тільки на певному етапі становлення нації, такому, як, наприклад, був період Київської Русі. Саме в цей час із окремих племен та племінних союзів виникло нове етнічне утворення, що стало праосновою української нації. Вирішальним моментом можна вважати прийняття населенням Київської Русі християнства, що мало характер об’єднуючого фактору для всіх мешканців країни.
Також вирішальними моментами становлення етнічної свідомості українців були події часів Богдана Хмельницького та визвольних змагань 1917 – 1920 років, коли українці змушені були протиставляти себе іншим етносам – польському та російському. В такому протиставленні робилося можливим виникнення почуття ідентичності до „свого” народу, причетності до його культури, історії, слави.
В цілому питання формування етнічної свідомості вважається достатньо складним та до сих пір немає однозначної оцінки у науковців. Його залежність від історії народів, націй, їхньої мови і держави спричиняє труднощі періодизації, класифікації. А входження в сферу масової психології додає ще проблеми психологічної та соціолого-психологічної науки, що сама грузне під дією принципових суперечок. Своєю свідомістю людина, що має короткочасне життя, не здатна осягнути логіку історичного процесу націотворення, котрий розтягнувся на декілька тисячоліть. Історія свідчить про існування в минулому багатьох народів, про які сьогодні залишилися тільки стислі згадки, але чому вони зникли до сих пір залишається загадкою.

ЛитератураСписок літератури
1. Андрощук О.В., Баран В.К., Веселова О.М., Ганжа О.І., Герасимова Г. Історія українського селянства: Нариси: В 2 т. / НАН України; Інститут історії України / В.А. Смолій (відп.ред.) – К., Наукова думка, 2006. – Т. 2. – 652с.
2. Вернадский Г.В. Русская история: Учебник. – М., Аграф, 2001. – 541с.
3. Вівчарик М.М. Етнополітичні процеси в українському селі: Автореферат дисертації: 23.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 1994. – 36с.
4. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11.т., 20 кн. / НАН України; Інститут української археографії – К., Наук.думка, 1994. – Т. 1 : До початку XI віка. – 648с.
5. Гурбик А. О., Гуржій О. І., Матях В. М., Ричка В. М., Салій К. І. Українське суспільство на зламі середньовіччя і нового часу: нариси з історії ментальності та національної свідомості / НАН України; Інститут історії України / В.А. Смолій (відп.ред.). – К., 2001. – 317с.
6. Жулинський М.Г. Вірю в силу духа: Іван Франко, Леся Українка і Михайло Грушевський у боротьбі за піднесення політичної і національної свідомості української людності. – Луцьк, Медіа, 1999. – 102с
7. Іванов І.Ю. Формування української політичної нації в сучасних умовах: проблеми і перспективи // Нова політика. – 1999. – № 3. – С. 58 – 61.
8. Історія русів / І. Драч (пер.на укр.). – К., Веселка, 2003. – 366с.
9. Куць О.М., Куц Ю.О. Етнополітичні аспекти розбудови Української держави. – Х., Видання журналу "Березіль", 1999. – 274с.
10. Масненко В.В. Історична думка у процесі розвитку національної свідомості українців (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.): Автореферат дисертації: 07.00.06 / НАН України; Інститут історії України. – К., 2002. – 42с.
11. Мишанич О. Наукова діяльність митрополита Иосифа Сліпого на засланні // Патріарх Иосиф Сліпий як визначний український ієрарх, науковець та патріот: Матеріали Міжнародної наукової конференції (20 вересня 2002 року, м. Київ). – К., Українська видавнича спілка, 2003. – С. 60.
12. Нічик В. М. Передмова // Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінець XVI - початок XVII ст.) – К., Наук. думка, 1988. – С. 6.
13. Новосельцев А. П. Восточные источники о восточных славянах и Руси VI - IX вв. //Древнерусское государство и его международное Значение – М., Наука, 1965. – С. 355-419.
14. Палій Г.О. Формування української політичної нації // Політичний менеджмент. – 2003. – №1. – С.93-102.
15. Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна. Історія України. – К., Либідь, 1995. – Т. 1 : До середини XVII століття. – 588с.
16. Помпео Аоренцо. Гуманістична етнографія в посланні щодо релігії і жертвопринесень, давніх пруссів Яна Сандекія Малекія (Мелетіуса) // Етнічна історія народів Європи. – Вип. 4. – К., УНІСЕРВ, 2000. – С. 104.
17. Пріцак О. Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела: Т. І. – К., AT “Обереги”, 1997. – 1074с.
18. Роль православних духовних цінностей у формуванні національної свідомості та громадянської позиції сучасної молоді: Матеріали ІІІ Міжнар. науково-практ. конференції, Київ, 25 березня 2005 р. / Міжрегіональна академія управління персоналом; Міжнародна кадрова академія. – К., МАУП, 2006. – 283с.
19. Сисин Ф. Поняття нації в українській історіографії 1620-1690 pp. // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Вип. 1. – К., Наук. думка, 1992. – С. 74-75.
20. Смолій В.А. Гетьман Богдан Хмельницький і його доба // Доба Богдана Хмельницького (до 400-річчя від дня народження великого гетьмана). – К., Інститут історії України НАН України, 1995. – С. 12.
21. Устименко В.М. Етнополітичні процеси в Україні на початку ХХ ст.: стан та особливості / НАН України; Інститут історії України. – К., 2007. – 81с.
22. Фурса М.В. Понятійно- структурний аналіз національної свідомості: Автореферат дисертації: 09.00.03 / Львівський держ. ун-т ім. І.Франка. – Львів, 1996. – 23с.
23. Фурса М.В. Філософія національної свідомості: Методологічний аспект. – Львів, Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 1996. – 28с.
24. Чепіль М.М. Формування національної свідомості учнівської молоді Галичини (1848-1939 рр.): Навч. посібник. – Дрогобич, Коло, 2005. – 539с.
25. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. – Львів: Світ, 1990. – Т. 1. – 592с.
Просмотр
ПросмотрПросмотреть с сайта...
Скачивание
СкачатьСкачать работу в архиве..
Рекомендуємо також переглянути наступні реферати та курсові роботи:
  • Вплив соціального контексту на етнічну ідентичність
  • ЗАКОРДОННЕ УКРАЇНСТВО У СУЧАСНОМУ СВІТІ
  • Виникнення і розвиток свідомості
  • Ознайомлення дошкільників з побутом українців
  • Духовність і сенс життя
  • Свідомість її суть та роль в життєдіяльності людини
  • Етно-демографічні процеси в Російській Федерації
  • Фази розвитку українського народу
  • ПЕРЕТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОСУ В НАЦІЮ
  • ПЕРЕТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОСУ В НАЦІЮ
  • Фази розвитку українського народу
Cгенерировано за 0.058013 секунд

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.

Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Замовити реферат

Оновлення

Реклама

Від партнерів

загрузка...