Меню

Реклама

TOP реферати

Від партнерів

Цікаве

загрузка...

Тема: «Відповіді на питання модуля з філософії» (ID:33224)

| Размер: 27 кб. | Объем: 17 стр. | Стоимость: 1 СМС | Добавлена: 28.03.2010 | Код продавца: 0 |
СодержаниеЗаказ 3605. Філософія

Відповіді на питання модуля з філософії
Зміст
Завдання № 1 3
Завдання № 2 3
Завдання № 3 5
Завдання № 4 5
Завдання № 5 6
Завдання № 6 7
Завдання № 7.. 7
Завдання № 8.. 8
Завдання № 9. 10
Завдання № 10.. 11
Завдання № 11. 12
Завдання № 12 15
Завдання № 13. 18



МОДУЛЬ № 2
ТЕМИ 7 – 12
ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ ЗАХОДУ.
(ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ – ФІЛОСОФІЯ ЛЮДИНИ ХХ СТ.)

І. Перевірте рівень засвоюваності щойно вивченої вами теми шляхом письмових відповідей на поставленні запитання.

1. Сформулюйте чотири правила методу Р. Декарта, що сприяють правильній роботі інтелекту.


2. Які принципові зміни в науковій і філософській картині світу відбулися в Новий час?



3. Перерахуйте введені німецькою класичною філософією принципи.


4. В чому полягає значення перевороту І. Канта?



5. Що таке „абсолютна ідея” за Гегелем?


6. Порівняйте вихідні ідеї класичної й некласичної філософії.


7. Перерахуйте основні напрями у зарубіжній філософії ХХ ст.


8. Назвіть вихідні ідеї екзистенціалізму, філософської антропології, персоналізму та фрейдизму.


9. Перерахуйте основні філософські погляди Г. Сковороди.


10. Окресліть філософські позиції і погляди П. Юркевича.


ІІ. Самоперевірка засвоєння змісту основних понять, категорій, тем шляхом їх визначення.
Споріднена праця – праця за покликанням. Цей термін зустрічаємо в працях Г. Сковороди, який писав: „Найвище задоволення, отже і щастя, приносить людині споріднена праця, праця за покликанням, не своїми наслідками, винагородою чи славою, а самим процесом. Така праця є не тільки засобом забезпечення матеріального існування людини, але й способом її духовного самоствердження, джерелом радості і "весілля" [5, c. 82]. Споріднена праця не стільки засіб, скільки сенс життя”.
Деїзм (від лат. deus – Бог) – філософське вчення, згідно з яким Бог створив світ, дав першопоштовх і надалі не втручається у справи. Деїстичні принципи з’явилися в період Середньовіччя, коли розгляду підлягало питання ролі людини в створенні та функціонуванні всього того, що породжено божественною силою.
Субстанція (від лат. substantia – „сутність”) – те, що лежить в основі, незмінна першооснова всього сущого. В історії філософії категорія „субстанція” посідала одне з центральних місць, набуваючи ідеалістичних або матеріалістичних тлумачень. Спочатку субстанцію розуміли як речовину, з якої складаються всі предмети, пізніше – як особливе найменування Бога, що призводило до дуалізму душі і тіла.
Апріорний (лат. a priori – „первісно”) – термін ідеалістичної філософії, котрим позначаються знання, отримані до досвіду і незалежно від нього, і яке споконвічно притаманне свідомості. Апріорний – значить такі знання, що добуті не із практичного досвіду, а взяті „із голови”. В переносному смислі слово „апріорний” означає „знання без перевірки”, взяті нібито наперед, ніж підтвердиться їх істинність.
Воля – одна із функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки; прагнення досягти своєї мети; рішучість. В філософії – здатність людини мобілізовувати і спрямовувати свої психічні та фізичні сили на розв’язання завдань, що постають в ході її діяльності, свідоме подолання труднощів та перешкод; одна із сутнісних сил людини. Воля – головне поняття волюнтаризму – ідеалістичного напряму в філософії, який проголошує першоосновою буття волю.
Екзистенція (від лат. existentia – „існування”) – основна категорія екзистенціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, те непізнаване, ірраціональне в людському „Я”, внаслідок чого людина є конкретною неповторною особистістю.
Ірраціональний (від лат. iirationalis – „несвідомий”, „нерозумовий”) – в ідеалістичній філософії – такий, що не можна виразити в поняттях логіки, недоступний розумному поясненню. Ірраціональне – те, що знаходиться за межами розуму, алогічне чи неінтелектуальне, несумісне з раціональним мисленням або, навіть, суперечливе йому. Джерелом пізнання виступає інтуїція, почуття.
Позитивізм (від франц. positivus – „умовний, позитивний, побудований на думці”) – філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення. На думку О. Конта, засновника позитивізму, позитивні знання – це „справжні” знання, які засновуються на досвіді. Відповідно до цього, слово „позитивний” можна тлумачити як „науковий” (науковий, побудований на емпіричному підтвердженні).
Абсурд (від лат. absurdus – „безглуздість”) – в загальному розумінні нісенітниця, безглуздість. З точки зору екзистенціалістів, абсурд – це хворобливий стан, під час якого людина постійно розривається між раціональним та ірраціональним, між властивою для людини потребою в іншій людині "і нерозумним мовчанням світу" (А.Камю). А. Камю вбачає корені абсурду не в людині, і не в світі, а їх співіснуванні.
Верифікація (від франц. verification, що походить від лат. verus – „істинний”, і fasere – „робити”) – в загальному розумінні – встановлювати істинність. Термін „верифікація” зустрічаємо у неопозитивістів, де ним позначається операція (метод) за допомогою якої встановлюють осмисленість висловлювання. Полягає у зведенні висловлювань до чуттєвих фактів.
Несвідоме – термін із психоаналізу З. Фрейда. „Несвідоме”, за Фрейдом, – особлива психічна реальність (глибини людської психіки), яка притаманна кожному індивіду та існує поруч із свідомістю (є однією з частин „психічного” в людині – несвідомої психіки). За сучасними тлумаченнями, „несвідоме” – певний рівень психічного відображення дійсності, який характеризується мимовільністю виникнення і протікання, відсутністю свідомого контролю й регулювання. Свідоме і несвідоме в людині утворює певну діалектичну єдність.
Сублімація (від лат. sublimation – „піднесення”). В психоаналізі Фрейда – процес перетворення і переключення енергії афективних потягів на цілі соціальної діяльності та культурної творчості. Сублімація в цьому плані протилежна „витисненню”.
Асцієнтизм можна зрозуміти як те, що протиставляється сцієнтизму. Сцієнтизм (від лат. scientia – „знання, наука”) – абсолютизація науки (наукових методів і цінностей) у філософії, соціології і суспільній свідомості взагалі. Знецінює гуманістичні (релігійні, етичні, естетичні та ін.) цінності й розглядає людину як біоробота. Поняття близьке за змістом до поняття “натуралізм”.
Феномен (від грец. phainomenon – те, що з'являється) – в буденній мові –унікальне явище; у філософії – чуттєві дані, взяті безпосередньо, як самі по собі. Наприклад, для художника яскравий захід сонця є феномен, і він сприймає його як самоданість. Для вченого – це явище, за яким приховується певна закономірність, сутність.

ІІІ. Логічні вправи.
Завдання 1. „Слабкі і невдахи повинні загинути – перша заповідь людинолюбства. І потрібно ще допомагати їм у цьому” (Ф. Ніцше).
До якої течії слід віднести автора цих суджень? Що намагається обґрунтувати Ніцше? Чи ви згодні з його точкою зору?”.

Завдання 2. „Світ ловив мене, але не спіймав” (Г. Сковорода). Як ви розумієте вказаний вислів, який основоположний принцип мислення він ілюструє?


Завдання 3. „Замість умоглядної філософії, яка викладається у школах, можна створити практичну, за допомогою якої, знаючи силу і дію вогню, води, повітря, зірок і всіх інших оточуючих нас тіл... ми могли б стати мовби господарями і володарями природи (Р. Декарт).
Прокоментуйте цей вислів. На який саме принципах пропонує вчений підпорядкувати філософію практиці? Чи не переоцінює він при цьому ролі розуму?

Завдання 4. „Що розумне – те дійсне, і що дійсне – те розумне” (Гегель).
У чому полягає реальний сенс такого вислову? Чому ця думка знаходила як прихильників, так і опонентів? У чому полягає її небезпечність для суспільного буття?
ЛитератураЛітература
1. Гусєв В.І. Західна філософія Нового часу XVII-XVIII ст. – К., Либідь, 1998. – 368с.
2. Жарова Л.М., Мішина І.А., Михеєв А.А. Всесвітня історія: Новий час (ХVІ – кінець ХVІІІ ст.). – К., Генеза, 2001. – 238с.
3. Історія філософії: Словник / В.І.Ярошовець (заг.ред.). – К., Знання України, 2005. – 1199с.
4. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс: Учебник. – М., ИНФРА-М, 2005. – 576с.
5. Попович М.. Григорій Сковорода: філософія свободи. – К., Майстерня Білецьких, 2007. – 256с.
6. Рассел Бертран. Історія західної філософії. – К., Основи, 1995. – 759с.
7. Татаркевич В. Історія філософії. – Львів, Свічадо, 1997. – Т. 2 : Філософія Нового Часу до 1830 року. – 352с.
8. Філософія: Навч. посібник / За ред. І.Ф. Надольного. – К., Вікар, 2003. – 457с.
9. Філософський енциклопедичний словник / НАН України; Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди / В.І. Шинкарук (голова редкол.). – К., Абрис, 2002. – 742с.
10. Ярошовець В. І., Бичко І. В., Бугров В. А., Горський В. С., Лях В. В. Історія філософії: Підручник. – К., ПАРАПАН, 2002. – 774с.

Просмотр
Просмотр Просмотреть с сайта...
Скачивание
Рекомендуємо також переглянути наступні реферати та курсові роботи:
    Cгенерировано за 0.009936 секунд

    Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.

    Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

    Замовити реферат

    Оновлення

    Реклама

    Від партнерів

    загрузка...