Тема: «Латиноамериканський федералізм» (ID:2012)

Вступ 3
1. Ідея федералізму в конституціоналізмі України 4
2. Сучасний етап українського федералізму: сепаратизм чи федералізм 15
Висновок 22
Список використаної літератури 24

Вступ 3
1. ПАНСЛАВІЗМ ТА ФЕДЕРАЛІЗМ ЯК ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ІДЕЇ ТОВАРИСТВА 4
2. СТРАТЕГІЯ ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ В ДОКТРИНІ КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКОГО ТОВАРИСТВА 8
Висновки 11
Література 12

Вступ 3
1. Основні принципи політичних поглядів М. Драгоманова 3
2. Федералізм М. Драгоманова 4
3. Політична програма Драгоманова 9
Висновки 10
Література 11

Вступ 3
1. Державно-територіальний устрій у зарубіжних країнах 4
2. Унітарна держава (унітарізм) 4
3. Федеративний устрій (федералізм). Розподіл компетенції і відносини між федерацією та її суб’єктами 9
Висновок 16
Література: 17

Вступ 3
1. Форми державного устрою: поняття та види 5
2. Унітаризм та його види 10
3. Федералізм та його види 14
Висновки 25
Список літератури 27

Федералізм 1
Література 8
Література
1. Александренко Г.Б. Буржуазный федерализм. Критический анализ буржуазных федераций и буржуазных теорий федерализма. Киев, 1962;
2. Балентей СД. Федерализм: российская история и российская реальность. М., 1998;
3. Графский Б.Г., Страшун Б.А. Федерализм в развивающихся странах. Азия и Африка. М., 1965;
4. Каменская Г.В. Федерализм: мифология и политическая практика. М., 1998;
5. Остром В. Смысл американского федерализма. М., 1993; Современный буржуазный федерализм / Отв. ред. ИД. Левин, И.М. Вайль. М., 1997;
6. Рыкин В.С. Австрийский федерализм: история и современность // Новая и новейшая история. –1999. –№3. – С.56-72.
7. Тамок Г. Новый федерализм. М., 1993;
8. Федерализм власти и власть федерализма / Отв. ред. М.Н. Губогло. М., 1997;
9. Федерализм. Энциклопедический словарь / Алаев Э.Б., Архипов Р.В., Барабанов И.П. и др. М., 1997;
10. Федерализм: Энциклопедия / Отв. ред. К.С.Гаджиев, В.И.Коваленко и др. –М.:Изд-во МГУ, 2000. –С. 550.
11. Федералист. Политические эссе Александра Гамильтона, Джеймса Мэдисона и Джона Джея. М., 1993;
12. Элепзер ДДж. Сравнительный федерализм // Политические исследования. 1995. № 5;
13. Ященко Ф. Теория федерализма. Опыт синтетической теории права и государства. Юрьев, 1912;

Вступ 3
1. ПАНСЛАВІЗМ ТА ФЕДЕРАЛІЗМ ЯК ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ІДЕЇ ТОВАРИСТВА 4
2. СТРАТЕГІЯ ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ В ДОКТРИНІ КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКОГО ТОВАРИСТВА 8
Висновки 11
Література 12


Вступ
На початку 40-х років XIX ст. в Київському університеті, завдяки зусиллям українських викладачів та студентів, з'являється політична організація, метою якої стає сприяння розвитку духовних сил української нації та звільненню селян із кріпацтва. Вона отримала назву Слов’янського товариства святого Кирила і Мефодія, яке відоме в літературі як Кирило-Мефодіївське товариство.
Організація виникла в кінці 1845 – на початку 1846 року і проіснувала, за оцінками істориків, не більше п’ятнадцяти місяців. Її засновниками були, як прийнято вважати, М. Гулак, М. Костомаров, М. Білозерський. До товариства також приєдналися Т. Шевченко, П. Куліш, Д. Пильчиков, М. Савич, студенти університету О. Навроцький, О. Маркович, І. Посяда, Г. Андрузький і О. Тулуб. Ідеї Кирило-Мефодіївське товариства гідні розгляду на сучасному рівні з метою осягнути шлях української нації до незалежної держави, аналізу деяких популярних в минулому ідей і концепцій стосовно шляхів розвитку як українського народу, так і спільноти слов'янських держав.

Висновки
У цілому програмні документи Кирило-Мефодіївського товариства носили революційний і визвольний як в національному, так і в соціальному відношенні характер з наголосом на використанні просвітницьких, ненасильницьких методів реалізації. Політична програма Кирило-Мефодіївського товариства, висловлена в ряді документів і творів, була прогресивною і в основному революційною.
Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства важлива з точки зору того, що вона явила собою першу, хоч і невдалу, спробу української інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку; воно привернула увагу царського уряду до потенційної небезпеки зростаючої національної свідомості українців. Ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом.
Значення товариства в розвитку української політичної думки полягає в тому, що воно не лише продовжило традицію, але й забезпечило модернізацію політичного мислення у відповідності з тогочасним рівнем політичної думки Західної Європи. Кирило-Мефодіївська програма стала платформою українського руху впродовж наступних десятиліть.