Тема: «Кореляція» (ID:1589)

ВСТУП 3
1. Часткова кореляція як метод аналізу даних 4
2. Часткова кореляція трьох величин 10
ВИСНОВОК 15
ЛІТЕРАТУРА 16

1.ПРЕДМЕТ, МЕТОД, СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ СТАТИСТИКИ ТВАРИННИЦТВА 5
1.1. Предмет, метод та завдання статистики виробництва молока 5
1.2. Показники статистики виробництва молока 8
2. СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА 13
2.1. Статистичне групування. Ряди розподілу 13
2.2 Статистичне вивчення показників центральної тенденції 23
2.3 Вибірковий метод 27
3. КОРЕЛЯЦІЙНИЙ АНАЛІЗ 33
3.1. Парна кореляція 33
3.2 Множинна кореляція 36
4. РОЗРАХУНКОВЕ ЗАВДАННЯ 39
ВИСНОВКИ 62
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 64

ПРОЕКТНЕ ЗАВДАННЯ 3
ВСТУП 4
1 ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ І СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ СТАТИСТИКИ РОСЛИННИЦТВА 5
1.1 Предмет та завдання статистики рослинництва 5
1.2 Система показників статистики рослинництва 7
2 СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА 12
2.1 Ряди розподілу, їх характеристика 12
2.2 Статистична оцінка вибіркових характеристик. 34
3 СТАТИСТИЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ КОРЕЛЯЦІЙНИХ ЗВ ЯЗКІВ 41
3.1 Парна кореляція 43
3.2 Множинна кореляція 52
3.3 Непараметричні критерії кореляційних зв язків 60
ВИСНОВКИ 67
ЛІТЕРАТУРА 68
ДОДАТОК А Темпи росту сільськогосподарського виробництва 69

ВСТУП 2
1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД, СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ СТАТИСТИКИ ТВАРИННИЦТВА 4
1.1. Предмет, метод та завдання статистики тваринництва 4
1.2. Система показників статистики тваринництва 5
2. СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА 12
2.1. Статистичне групування. Ряди розподілу. 12
2.2. Статистичне вивчення показників центральної тенденції. Середні величини. Показники варіації 18
3. КОРЕЛЯЦІЙНИЙ АНАЛІЗ 36
3.1. Парна кореляція 36
3.2. Множинна кореляція 39
4. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ 49
4.1. Побудова графіків рядів розподілу 49
4.2. Розрахунок показників варіації 51
4.3. Використання вибіркового методу 60
4.4. Кореляційний аналіз 61
ВИСНОВКИ 73
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 75

Множинна регресія та кореляція 2
Задача 8. 8
Задача 21. 9
Задача 32. 9
Література: 11

ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 Предмет, завдання і система показників рослинництва 5 1.1 Предмет і завдання статистики рослинництва 5 1.2 Система показників статистики рослинництва 10 РОЗДІЛ 2 Аналіз показників статистики посівних площ врожаю і врожайності зернових та зернобобових культур 15 2.1 Ряди розподілу вибіркової сукупності та їх характеристики 15 2.2 Вибіркова оцінка показників 29 РОЗДІЛ 3 Кореляційний аналіз урожайності зернових: проста (парна) кореляція 32 ВИСНОВОК 39 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 Предмет, завдання і система показників рослинництва 5
1.1 Предмет і завдання статистики рослинництва 5
1.2 Система показників статистики рослинництва 10
РОЗДІЛ 2 Аналіз показників статистики посівних площ врожаю і врожайності зернових та зернобобових культур 15
2.1 Ряди розподілу вибіркової сукупності та їх характеристики 15
2.2 Вибіркова оцінка показників 29
РОЗДІЛ 3 Кореляційний аналіз урожайності зернових: проста (парна) кореляція 32
ВИСНОВОК 39
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ 3
Розділ І. Предмет, метод, завдання статистики та її організація. Система показників статистики рослинництва. 5
1.1. Предмет, метод, завдання статистики та її організація. Коротка історія розвитку. 5
1.2. Система показників статистики рослинництва. 8
Розділ ІІ. Статистична оцінка показників врожайності цукрових буряків. 13
2.1. Групування, основа наукової обробки масових даних. Види групувань. 13
2.2. Ряди розподілу сукупностей та їх графічне зображення. 15
2.3. Узагальнюючі характеристики рядів розподілу. 15
Розділ ІІІ. Кореляційний аналіз врожайності цукрових буряків. 25
3.1. Рангова кореляція. 25
3.2. Прямолінійна регресія. 27
3.3. Вимірювання інтенсивності кореляції. 29
Розділ ІV. Створення сучасної національної статистики, проблеми та перспективи. 32
Висновки 34
Список використаної літератури 35

Вступ 3
І. Загальна характеристика правового статусу нерухомого майна 5
1.1. Поняття нерухомого майна в Україні 5
1.2. Види нерухомого майна в Україні 12
1.3. Законодавство, яке регулює правовий режим нерухомого майна 18
1.4. Суб’єкти права власності та їх правовий статус 21
2. Реалізація прав на нерухоме майно 35
2.1.Порядок виникнення прав на нерухоме майно 35
2.2. Порядок реєстрації прав на нерухоме майно 52
2.3. Порядок припинення прав на нерухоме майно 75
ІІІ. Проблеми, пов’язані із регулюванням режиму нерухомого майна в Україні 81
3.1. Проблеми, пов’язані із становленням ринку землі 81
3.2. Проблеми, пов’язані із ринком житлових та нежитлових приміщень 87
Висновки 90
Додаток 1. Кореляція між зайнятістю у сфері нерухомості та відносним ВВП на душу населення 93
Перелік використаних джерел 94-97

Об’єктом даного дослідження є цивільно-правові відносини щодо речових прав на нерухомість.
Предметом даного дослідження є правові норми, які регулюють поняття нерухомості та особливості речових прав на неї.
Метою даного дослідження є вивчення особливостей правового режиму нерухомого майна в Україні в наш час, окреслення кола проблем, пов’язаних з ним, та пошук шляхів їх розв’язанняю

ВСТУП 3
Розділ 1 6
АНАЛІЗ Е. ГУССЕРЛЕМ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ОСНОВ ГНОСЕОЛОГІЇ 6
1.1. Погляди Гуссерля на фундаментальні основи пізнання 6
1.2. Феноменологічний підхід Гуссерля до психології 10
Розділ 2 16
КРИТИЧНЕ ВІДНОШЕННЯ ГУССЕРЛЯ ДО ПСИХОЛОГІЗМУ 16
2.1. Становлення антипсихологізму Гуссерля 16
2.2. Відношення філософа до "нової" психології 21
ВИСНОВКИ 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 31
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасне українське суспільство переживає добу великих докорінних змін. Метаморфози у суспільстві зумовлюють новітній напрям розвитку філософської думки і передбачають нові, постмодерністські філософські тенденції. Сучасна філософія відмовляється від єдиноправильних, раціонально-теоретичних тверджень, а вибирає шлях та гасло сумніву, гіпотези, роздуму. Вона є радше запитуванням, пізнанням, шуканням, аніж ствердженням. Тому зараз, на початку нового тисячоліття, актуальним залишається проблема переосмислення теоретичного надбання людства в усіх галузях наукового пізнання.
Увесь цей час людство йшло шляхом використання набутих знань з практичними цілями. Винаходи та ідеї науки і техніки постійно знаходили свою реалізацію в багатьох творіннях, котрі сприяли полегшенню процесу праці, створили умови для значного підвищення її продуктивності, вивільнення людини від обтяжливого труда. Разом з тим, сучасне тріумфальне накопичення знань про світ показує, що цей процес не є легким та методологічно завершеним. Наука розвивається в значних суперечках. Багато наукових дисциплін знаходяться сьогодні в кризовому стані. Це свідчить про те, що за всю історію існування людства принципово питання пізнання світу до сих пір не розв’язане.
Теорія пізнання має тривалу історію свого розвитку. Завжди філософи прагнули зрозуміти як кінцеву мету пізнання, способи оволодіння Істиною, так і намагалися вдосконалити механізми отримання достовірних знань в різних сферах людської діяльності. Свій початок теорія пізнання бере з філософської спадщини античності, в першу чергу – Платона і Аристотеля. Їх ставлення до проблем гностицизму продовжили і розширили мислителі інших епох: Августин, Т. Аквінський, Ф. Бекон, Р. Декарт, Б. Паскаль, Б. Спіноза, І. Кант, Г.В.Ф. Гегель, В. Дільтей, К.-Г. Юнг, А. Шопенгауер, М. Бердяєв та ін. Практично всі філософи, що існували в історії науки, розробляючи ту чи іншу галузь філософських знань, завдавалися питанням, наскільки глибоко можна її пізнати.
Особливо цікавою в цьому плані є творчість Едмунда Гуссерля – німецького філософа ХХ ст., творця феноменології. На відміну від тих філософів, які протиставляли філософію науці і раціональному мисленню у принципі (ірраціоналізм, філософія життя, містицизм), Гуссерль виступав з ідеєю "філософії як строгої науки". Створювана їм феноменологія була покликана утілити в життя цей принцип строгої науковості в теорії пізнання, який, на думку Гуссерля, ніколи ще не був по-справжньому реалізований.
Творчість Е. Гуссерля в ХХ ст. була предметом прискіпливої уваги філософів. Практично, усі мислителі, що працювали в області гносеології так чи інакше переосмислювали теоретичні надбання засновника феноменології. В сучасній Україні значний внесок в дослідження спадщини Гуссерля зробили науковці А.Ф. Бегіашвілі, І.В. Бичко, П.П. Гайденко, С.О. Кошарний, В.А. Лекторський, Н.В. Мотрошилова, І.В. Огородник, Н.П Поліщук, Є.М. Причепій та ін. Аналізу методології безпосереднього досвіду у філософії Гуссерля присвятила свою дисертацію С.О. Кар’єва (2001); питанням дослідження філософії Гуссерля в контексті розвитку аналітичної філософії – О.А. Зубчик (2005). Однак, глибина та велич теоретичних конструкцій філософа надає можливість для аналізу нових аспектів його творчості, розгляду тих питань, які не увійшли в розгляд проблем попередніх дослідників.
Метою даної роботи є дослідження внеску Гуссерля в розвиток теорії пізнання.
Об’єкт дослідження – філософська спадщина Е. Гуссерля.
Предмет дослідження – критика Гуссерлем фундаменталістських і психологізмічних концептів гносеології.
На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання:
1. Проаналізувати погляди Е. Гуссерля на фундаментальні основи теорії пізнання.
2. З’ясувати уявлення мислителя щодо феноменологічних основ "нової" філософії і психології.
3. Узагальнити сутність гуссерлівського антипсихологізму.
Методи дослідження: загальнонаукові принципи історизму, системності, компаративістський підхід, індукції, дедукції, також принцип світоглядного плюралізму, герменевтичний метод тлумачення текстів під час вивчення та узагальнення джерельної бази дослідження. Зокрема, застосовано такі методологічні прийоми: опису при аналізі теоретико-термінологічної проблематики; метод синтезу та аналогій, індивідуалізації та узагальнення, абстрагування та конкретизації.
Робота структурно складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.
ВИСНОВКИ
Гуссерль пропонує нові основи наукового пізнання, які своїми коріннями полягають в психологічній сфері людини, в здатності її психіки відтворювати та відображати предмети ("чисті", ідеальні предмети) у своїй свідомості. Головна характеристика свідомості – інтенціональність – стає основою феноменологічних поглядів філософа.
В працях Е. Гуссерля просліджується близькість феноменології до нової філософії науки. Не дивлячись на те, що його феноменологія декларувала необхідність знайти абсолютну підставу універсальної науки у дусі декартівського фундаменталізму, феноменологічний метод виявився значно ширше за останній, що змінило не тільки вихідні інтенції феноменології, але і значення традиційної термінології, використовуваної Гуссерлем, тобто значення таких термінів як трансцендентальна суб'єктивність, аподиктичність, об'єктивність.
Заклик феноменології повернутися до самих речей стає вимогою побачити "речі" світу з нової точки зору, за якій виявляється кореляція самих об'єктів як вони дані і способів їх даності. При цьому феноменологічно побачені "речі" набувають характеристик не статичних абсолютних і адекватних інтуїтивних данностей, але інтенційних референтів, конституйованих усередині інтенційного поля, розширеного до горизонту світового цілого, так, що будь-яке конституйоване інтуїтивне дане завжди посилає до контексту сприйняття і саме може бути сприйняте тільки на його фоні. У цьому потенційно полягає герменевтика і "матеріально" перцептивне вимірювання феноменології Гуссерля і її антисцієнтистська спрямованість.
Інтенційне відношення людина – світ, також як його феноменологічний опис, включає процес герменевтики розуміння "речей", або об'єктів, раніше просто прийнятих на віру, але, потім, феноменологічно тематизованних і посилаючих до контексту дійсного досвіду, тільки зсередини якого вони можуть бути побачені. Так, феноменологічна установка – це не фіксація раз і назавжди даних об'єктів, але процес їх безперервного розуміння в контексті інтенційного горизонту, що охоплює весь світ.
Феноменологія Гуссерля – поряд із "філософією життя", екзистенціалізмом, онтологією – являє собою один із найбільш значних напрямів, які визначають філософію XX століття. Метод Гуссерля вказує на природну диспозицію людини у відношенні до того, що трапляється в її житті, диспозицію, що є прихованим або зовні вираженим припущенням про можливість існування мікрокосмосу. Феноменологія розчищає шлях до явищ, котрий за "природної" диспозиції сповнений марновірств щодо того, що з'являється. Свідомість, звільнена від усіх людських настановлень, є покладанням світу, тобто безпосередньою спрямованістю на дане, на світ, який, проте, слід розуміти не як мікрокосмос, а як корелят свідомості, коли цей світ є тільки пунктом співвіднесеності спрямованості свідомості на предмет інтенціональності.
У філософії Гуссерля свідомість стає "чистою" свідомістю. Існування предметів завдяки інтенціональному переживанню пізнається в ході споглядання за допомогою тім'яних уявлень, осмислення, оцінки, в ході практичних дій; участь суб'єкта в цих процесах свідомості спочатку не цікавить феноменологію. Світ перетворюється на "феномен світу". В цьому розумінні феноменологія є наукою про конструювання світу (в його значенні як сущого) для людини, котра має феноменологічну диспозицію як засіб відтворення структури буття, що виступає для людини у значенні ідеальної предметності. Це конструювання і ця структура здійснюються в чистих переживаннях свідомості, створюють смисл і "покладають" її, тобто відтворюють в ''інтроектованих" образах. Гуссерль вважає свою феноменологію основною наукою філософії взагалі; як метод вона здійснила великий вплив на розвиток філософії, зокрема екзистенціалізму, онтології та логістики, її вплив на долю психології ще потребує спеціальних досліджень.